Рішення

від 19.11.2008 по справі 7376-2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 7376-2008 Суддя 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 52 Доповідач Ново сядла В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючог о Новосядлої В.М.,

суддів Алексеева А.В., Троце нко Л.І.,

при секретарі Шилковій Ю.О ., в відкритому судовому засід анні апеляційну скаргу ОСО БА_1 на рішення Центрально-М іського районного суду м. Гор лівки від 5 вересня 2008 року в сп раві за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ар темвугілля», третя особа ОС ОБА_2, про поновлення на робо ті, витребування наказу про п оновлення його на роботі від повідно до рішення суду, стяг нення середнього заробітку з а час вимушеного прогулу за ч ас невиконання рішення суду і відшкодування моральної шк оди,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Д ержавного підприємства «Арт емвугілля», третя особа ОСО БА_2, про поновлення на робот і, витребування наказу про по новлення його на роботі відп овідно до рішення суду, стягн ення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за ча с невиконання рішення суду і відшкодування моральної шко ди.

В обґрунтування позовних в имог посилається на те, що ріш енням Центрально-Міського ра йонного суду м. Горлівки від 22 листопада 2006 року він поновле ний на роботі.

Наказ про поновлення його н а роботі був виданий лише 15 гр удня 2006 року. Про видання наказ у він взнав через місяць.

На його думку наказ про поно влення на роботі не відповід ає рішенню суду про поновлен ня на роботі, оскільки в текст і наказу зазначено про те, що в ін має пройти медичний огляд . Зобов'язання його пройти мед ичний огляд є перешкодою для фактичного поновлення на ро боті.

Позивач вважає, що він не по новлений на роботі. Зверненн я до профспілкового комітету щодо поновлення його на робо ті на дало результатів.

Через невиконання рішення суду він відчував душевні ст раждання, погіршився його ст ан здоров'я, що призвело до три валого лікування.

Позивач просив поновити йо го на роботі забійника шахти ім. Гайового ДП «Артемвугілл я», витребувати у відповідач а копію нового наказу про пон овлення його на роботі відпо відно до рішення суду, стягну ти середній заробіток за час вимушеного прогулу та морал ьну шкоду у розмірі 10 000 гривень .

Представник відповідача і третьої особи заперечуючи п роти позову пояснив, що позив ач поновлений на роботі і нак аз не суперечить рішенню суд у. Оскільки позивач довгий ча с не працював, а професія забі йника пов'язана із шкідливим и умовами праці і за своїм хар актером створює навантаженн я на здоров'я людини, тому особ а, яка працює за цією професіє ю потребує медичного обстеже ння.

Рішенням Центрально-Міськ ого районного суду м. Горлівк и від 5 вересня 2008 року позов бу в задоволений частково: з від повідача на користь позивача було стягнуто середній заро біток за час невиконання ріш ення суду першої інстанції з а період з 23 листопада 2006 року п о 27 грудня 2006 року у розмірі 3 065 гр ивень 50 копійок. У задоволенні решти позовних вимог було ві дмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач приніс апеляці йну скаргу, в якій просить рі шення суду першої інстанці ї скасувати і ухвалити нов е рішення, яким задовольнит и його позовні вимоги у повно му обсязі.

Заслухавши суддю-доповіда ча, сторони, дослідивши матер іали цивільної справи, апеля ційний суд вважає, що апеляці йна скарга підлягає частково му задоволенню з наступних п ідстав.

Із матеріалів цивільної с прави вбачається:

Рішенням Центрально-Міськ ого районного суду м. Горлівк и від 22 листопада 2006 року позив ачу був поновлений строк на з вернення до суду за захистом свого права і він був поновле ний на роботі забійника діля нки №56 Державного відкритого акціонерного товариства «Ша хта імені А.І. Гайового». З від повідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у р озмірі 23 537 гривень 85 копійок та моральну шкоду у розмірі 500 гр ивень Рішення суду першої ін станції в частині поновлення на роботі звернуто до негайн ого виконання (а.с.4-6).

Рішенням апеляційного суд у Донецької області від 21 трав ня 2007 року рішення суду в части ні поновлення на роботі було залишено без зміни, а в частин і стягнення середньої заробі тної плати за час вимушеного прогулу змінено: апеляційни м судом було зменшено розмір середньої заробітної плати з 23 537 гривень 85 копійок до 16 2215 гри вень 35 копійок (в межах одного року).

При цьому апеляційний суд в иходив із того, що позивач був звільнений з роботи З грудня 2002 року, а з позовом про поновл ення на роботі звернувся до с уду 26 березня 2004 року, тобто біл ьш ніж через один рік Л три міс яці. Судом першої інстанції й ому був поновлений місячний строк на звернення до суду. Кр ім того, апеляційним судом бу ло враховано те, що під час роз гляду справи у суді першої ін станції, позивач і його предс тавник неодноразово не з'явл ялись у судове засідання, що с тало однією із причин розгля ду справи в термін більше ніж один рік.

Наказом від 15 грудня 2006 року позивач був поновлений на ро боті.

В тексті наказу було зазна чено: «Поновити ОСОБА_1 на роботі в якості забійника і н аправити на дільницю № 42 з поп ереднім медичним обстеження м».

З наказом про поновлення на роботі позивач був ознайомл ений 22 грудня 2006 року, про що заз начено ним в позовній заяві і підтверджено під час розгля ду справи у суді першої інста нції (а.с. 23 протоколу судового засідання).

З 25 грудня 2006 року позивач по чав проходити медичний огляд .

Згідно із довідкою від 11 гр удня 2007 року, наданою відповід ачем суду першої інстанції, п озивач з грудня 2006 року по трав ень 2007 року отримував заробіт ну плату, а у квітні 2007 року піш ов у відпустку (а.с. 40, 22).

Позивач не заперечував пр оти отримання ним заробітної плати в зазначений період.

Із встановлених судом фак тів (обставин) вбачається, що в порушення вимог частини 5 ста тті 235 ЦПК України, рішення суд у першої інстанції про понов лення на роботі було виконан а не негайно, а майже через міс яць після його ухвалення.

Несвоєчасне виконання ріш ення про поновлення на робот і свідчить про порушення пра ва позивача.

Відповідно до частини 1 стат ні 233 КЗпП України працівник м оже звернутися з заявою про в ирішення трудового спору без посередньо до районного (міс ького) суду в тримісячний сір ок з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про по рушення свого права, а у справ ах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії на казу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Строки, встановлені статте ю 233 КЗпП України, не перериваю ться і не призуп иняються.

Із тексту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що хоча в ін ставить питання про понов лення його на роботі, фактичн о ним оспорюється несвоєчасн е виконання відповідачем ріш ення суду першої інстанції і оспорюється зміст наказу пр о поновлення на роботі, щодо п роходження ним медичного обс теження.

Несвоєчасне виконання або невиконання рішення суду пр о поновлення на роботі

не відноситься до категорі ї справ про поновлення на роб оті.

Таким чином із зазначеним позовом позивач повинен був звернутись до суду протягом трьох місяців коли він дізна вся або повинен був дізнатис ь про порушення свого права.

Про порушення свого права щ одо негайного поновлення на роботі позивачу було відомо в листопаді 2006 року, про що свід чить те, що 11 грудня 2006 року він з вернувся до профспілкового к омітету підприємства із скар гою про невиконання рішення суду про поновлення його на р оботі.

В подальшому, 16 серпня 2007 року позивач звертався до профсп ілкового комітету з приводу скасування наказу про поновл ення його на роботі, оскільки вказаний наказ зобов'язував його пройти медичний огляд, щ о на його думку, порушує його п рава.

З вказаним позовом позивач звернувся до суду лише 19 вере сня 2007 року, тобто через дев'ять місяців після видання наказ у про поновлення на роботі.

Апеляційний суд вважає, що п озивач був обізнаний щодо іс нування строків на звернення до суду, оскільки звертаючис ь до суду з позовом про поновл ення на роботі у 2004 році він ста вив питання про поновлення с троку на звернення до суду.

Під час розгляду цієї справ и позивач не ставить питання про поновлення строку і не за значає причини з яких він нес воєчасно звернувся до суду з позовом.

Не були ним пояснені причин и пропуску строку на звернен ня до суду і в апеляційному су ді.

Згідно із пунктом 4 Постанов и Пленуму Верховного Суду Ук раїни «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 ві д 6 листопада 1992 року встановле ні статтями 228, 223 КЗпП строки зв ернення до суду застосовують ся незалежно від заяви сторі н. У кожному випадку суд зобов 'язаний перевірити і обговор ити причини пропуску цих стр оків, а також навести у рішенн і мотиви, чому він поновлює аб о вважає неможливим поновити порушений строк. Оскільки пр и пропуску місячного і тримі сячного строку у позові може бути відмовлено за безпідст авністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строк у, а всі обставини справи, прав а і обов'язки сторін.

Таким чином, розглядаючи сп раву, суд першої інстанції об ґрунтовано прийшов до виснов ку про те, що право позивача що до негайного поновлення на р оботі було порушено, але поза увагою суду першої інстанці ї залишилось те, що позивач зв ернувся до суду із пропуском строку, встановленого статт ею 233 КЗпП України.

Крім того, відмовляючи у зад оволенні позову про стягненн я моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що у судовому засіданні не знай шло свого підтвердження спри чинення позивачу моральних с траждань через невиконання в ідповідачем рішення суду про поновлення його на роботі.

Але з таким висновком суду п ершої інстанції погодитись н еможливо, оскільки суд встан овив, що право позивача на нег айне виконання рішення суду було порушено.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власн иком або уповноваженим ним о рганом моральної шкоди праці внику провадиться у разі, якщ о порушення його законних пр ав призвели до моральних стр аждань, втрати нормальних жи ттєвих зв'язків і вимагають в ід нього додаткових зусиль д ля організації свого життя.

З наведеного вбачається, що частково задовольняючі позо вні вимоги про стягнення сер едньої заробітної плати на к ористь позивача, судом був не правильно застосований мате ріальний закон. Відмовляючи у задоволенні позову про від шкодування моральної шкоди с удом першої інстанції був не правильно застосований мате ріальний закон і порушений п роцесуальний закон.

Відповідно до частини 3 стат ті 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами ап еляційної скарги, якщо під ча с розгляду справи буде встан овлено неправильне застосув ання норм матеріального прав а або порушення норм процесу ального права, які є обов'язко вою підставою для скасування рішення.

Згідно із пунктом 4 статті 309 ЦПК України підставою для ск асування рішення суду і ухва лення нового рішення є поруш ення або неправильне застосу вання норм матеріального або процесуального права.

Виходячи з наведеного, апел яційний суд вважає, що рішенн я суду першої інстанції в час тині стягнення з відповідача на користь позивача середнь ого заробітку за час вимушен ого прогулу у розмірі 3 065 гриве нь 50 копійок підлягає скасува нню із ухваленням нового ріш ення про відмову у задоволен ні позову в цій частині за про пуском строку звернення до с уду.

Оскільки право на відшкоду вання моральної шкоди є похі дним від захищеного судом пр ава, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то у апеляційного суду немає підстав для задоволення поз ову про відшкодування мораль ної шкоди. У зв'язку із цим, у за доволенні позову в цій части ні необхідно відмовити.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині в ідмови у задоволенні позову про поновлення на роботі, вит ребування наказу про поновле ння на роботі відповідно до р ішення суду, то суд першої інс танції правильно прийшов до висновку про відмову у задов оленні позову за безпідставн істю вимог.

Крім того, відповідно до Пол оження про медичний огляд пр ацівників певних категорій п рофесій, затвердженого наказ ом Міністерства охорони здор ов'я України від 31 березня 1994 ро ку, медичному огляду підляга ють працівники усіх професій , які виконують підземні робо ти (пункт 3 Переліку професій - додаток № 1 до вказаного Полож ення).

Оскільки професія забійни ка відноситься до підземних професій, то посилання в нака зі про поновлення на роботі п ро необхідність ОСОБА_1 пр ойти медичне обстеження не с уперечить вимогам закону. Ви сновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК У країни на підставі статей 232 -234 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА _1 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Місько го районного суду м. Горлівки від 5 вересня 2008 року в частині стягнення на користь позива ча середньої заробітної плат и за час невиконання рішення суду і у частині відмови у від шкодуванні моральної шкоди с касувати.

У задоволенні позову ОСО БА_1 до Державного підприєм ства «Артемвугілля», третя о соба ОСОБА_2, про стягненн я середнього заробітку за ча с невиконання рішення суду і у відшкодуванні моральної ш коди відмовити.

В решті частині рішення су ду залишити без зміни.

Рішення суду вступає в зак онну силу негайно і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протяг ом двох місяців з дня набранн я ним законної сили.