Постанова від 21.01.2020 по справі 910/21682/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/21682/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С.,

учасники справи:

боржник - Державне підприємство "Конярство України",

представник боржника - не з`явився,

кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю Астарта-Київ ,

представник кредитора - не з`явився,

позивач (заявник) - Товариство з обмеженою відповідальністю Щедрий Лан ,

представники позивача - Кравченко В.В., адвокат (довіреність від 15.10.2019), Стасенко Я.Є., адвокат (довіреність від 16.01.2020),

за участю:

Офіс Генерального прокурора - прокурор Савицька О.В. (посвідчення № 054810 від 14.01.2020),

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Коваленко О.М., Кандиба М.В. (повноваження представників на представництво у Верховному Суді не підтверджені),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора м. Києва (з урахуванням заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до касаційної скарги)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019

у складі судді Чеберяка П.П.

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Грека Б.М., Дідиченко М.А.,

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Щедрий Лан ,

до Державного підприємства Конярство України ,

про стягнення заборгованості в розмірі 589 785,00грн.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Астарта-Київ ,

до Державного підприємства Конярство України ,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 порушено провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства Конярство України (далі - ДП Конярство України , боржник), визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Астарта-Київ (далі - ТОВ Астарта-Київ , кредитор) на суму 8 269 018,70 грн., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

2. 20.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Щедрий Лан (далі - ТОВ Щедрий Лан звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ДП Конярство України про стягнення грошових коштів у сумі 589 785,00грн. (561 700, 00грн. - збитки, 28 085, 00грн. - штрафні санкції) за порушення Договору зберігання № 10 від 09.03.2017.

3. Позов мотивований невиконанням ДП Конярство України умов Договору з повернення майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалю Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 позов ТОВ Щедрий Лан до ДП Конярство України про стягнення заборгованості в розмірі 589 785,00 грн. задоволено, присуджено до стягнення з ДП Конярство України на користь ТОВ Щедрий Лан 561 700,00 грн. збитків, 28 085,00 грн. штрафних санкцій та 8 846,78 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Ухвала мотивована тим, що Зберігач (відповідач за даним позовом), не виконав взятих на себе зобов`язань за Договором від 09.03.2017, зокрема, не повернув на вимогу позивача майно останнього, що було передано на зберігання. За висновками суду, розмір завданої відповідачем майнової шкоди (матеріальних збитків) становить 589 785, 00 грн., що складається з: загальної вартості переданого на зберігання майна в розмірі 561 700,00 грн., а також штрафних санкцій, нарахованих згідно пункту 3.4. Договору, в розмірі 28 085,00 грн.

6. Під час розгляду заяви ТОВ Щедрий Лан судом було встановлено:

6.1 . 09.03.2017 між ТОВ Щедрий Лан (поклажодавець) та ДП Конярство України в особі Філії Новоолександрівський кінний завод № 64 (зберігач) було укладено Договір зберігання № 10 від 09.03.2017, з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання майно, перелік якого наведений у даному договорі.

6.2. У Договорі (п.1.1) та у доповненнях (№№1, 2, 3) до Договору (п.1) встановлено дати початку та закінчення зберігання.

6.3. Відповідно до п. 2.1.9 Договору зберігач зобов`язаний за першою вимогою поклажодавця надати йому можливість доступу до майна і перевірки умов його зберігання. Витрати з перевірки несе сторона, що її затребувала.

6.4. Згідно із п. 2.1.10 зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3-ох днів з дня одержання такої вимоги.

6.5. Пунктом 2.1.11 даного договору визначено, що зберігач зобов`язаний повернути майно після припинення договору.

6.6. За умовами п. 3.1. договору, сторона, що постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов`язань за договором зберігання, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.

6.7. Відповідно п 3.4. договору, за невиконання умов договору винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% вартості майна зданого на зберігання.

6.8. Пунктом 6.2. сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами.

6.9. Відповідач взятих на себе зобов`язань за Договором зберігання № 10 від 09.03.2017 з повернення майна не виконав, у зв`язку з чим позивач 27.09.2017 направив на адресу відповідача претензію з вимогою виконати зобов`язання за цим договором та доповненнями до нього № 1 від 10.05.2017, № 2 від 11.05.2017, № 3 від 03.07.2017, а саме: повернути зі зберігання майно в повному обсязі, а вразі наміру придбати зазначене майно, повідомити про це підприємство, так як ДП Конярство України несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та представництв, про що зазначено в підпункті 7.1.2. пункту 7.1. розділу 7 Положення Про Філію Новоалександрівський кінний завод № 64 Державного Підприємства Конярство України .

6.10. 03.10.2017 вказана претензія була отримана відповідачем, відповіді на претензію надано не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі № 910/21682/15 залишено без змін.

8. Погоджуючись з висновками та рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що п.п. 3.2 п. 3 Договору зберігання №10 від 09.03.2017 передбачено, що сума збитків розраховується виходячи із вартості майна на дату початку зберігання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, Заступник прокурора м. Києва звернувся із касаційною скаргою до Верховного суду про скасування оскаржених судових актів, з вимогою передати справу № 910/21682/15 на новий розгляд до суду першої інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2019.

11. 11.12.2019 до Суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло клопотання про заміну учасника провадження у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України правонаступником - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

12. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 19.12.2019 звернулося із заявою про приєднання до касаційної скарги заступника прокурора м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 910/21682/15 на підставі ст. 297 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2020 прийнято справу № 910/21682/15 Господарського суду м. Києва до провадження; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019; прийнято заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до касаційної скарги заступника прокурора м. Києва; засідання суду призначено на 21.01.2020.

14. 14.01.2020 до Верховного Суду від Прокуратури міста Києва надійшли пояснення до касаційної скарги.

15. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21682/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя -Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020.

16. В судовому засіданні прокурор Офісу Генерального прокурора повністю підтримала вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній та поясненнях до касаційної скарги, просила суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, передати справу № 910/21682/15 на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, підтримала доводи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, наведені у Заяві про приєднання до касаційної скарги.

17. Представники ТОВ Щедрий Лан в засіданні суду проти вимог та доводів скаржника та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України заперечили з підстав їх необґрунтованості, просили Суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у цій справі залишити в силі.

18. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

19. Клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про здійснення процесуального правонаступництва від 06.12.2019 колегією суддів залишено без розгляду, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у цій справі Клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про заміну сторони правонаступником задоволено, замінено Міністерство аграрної політики та продовольства його правонаступником - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Заступника прокурора міста Києва)

20. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 15,16, 614, 623, 936, 949 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також на неналежне дослідження обставин справи з порушенням вимог ст.ст. 74, 76, 79, 86 ГПК України.

21. Скаржник доводить, що застосування конкретного способу захисту цивільного права має відповідати змісту порушеного права. Проте, судами не досліджено та не встановлено належними та допустимими доказами факт неможливості виконання державним підприємством обов`язку повернути майно в натурі.

22. Скаржник доводить, що, в порушення ст. 86 ГПК України, судами не було враховано, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження розміру збитків, визначених за ринковою вартістю відповідно до вимог ст. 623 ЦК України. Відповідність ринковим цінам сум відшкодування судами не досліджено.

23. У Поясненнях до касаційної скарги Заступник прокурора міста Києва доводить, що, під час прийняття оскаржених рішень, судами не досліджено довіреність керівника філії на укладення договору зберігання, не перевірено наявність у нього належного обсягу повноважень на вчинення такого правочину, а також погодження укладення договору зберігання з боку державного підприємства. Також, судами не досліджено обставин погодження сторонами усіх істотних умов договору зберігання як підстави визнання цього договору укладеним.

Доводи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

24. У Заяві про приєднання до касаційної скарги Міністерство доводить:

- вимога позивача про стягнення з державного підприємства, як зберігача майна, грошових коштів суперечить правовій природі договору зберігання та приписам ст.ст. 936, 942, 946, 947 ЦК України, у зв`язку з неузгодженістю питання оплати, відтак вимога позивача щодо стягнення є неналежним способом захисту порушеного права;

- судами не враховано вимог ч. 2 ст. 949 ЦК України;

- обов`язковим під час розгляду даного спору є доведення факту втрати майна, переданого на зберігання та встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення;

- Договір зберігання було укладено керівником філії з перевищенням повноважень, чим завдано підприємству збитків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

26. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За приписами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Предметом даного розгляду є вимога ТОВ Щедрий Лан до ДП Конярство України про стягнення грошових коштів у сумі 589 785, 00грн. (561 700, 00грн. - збитки, 28 085, 00грн. - штрафні санкції) за невиконаним Договором зберігання № 10 від 09.03.2017.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. За змістом положень статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що передача майна на зберігання підтверджується Актами приймання передачі № 1 від 15.03.2017, № 2 від 11.05.2017 та № 3 від 03.07.2017.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, строк закінчення зберігання майна визначений у Договорі № 10 від 09.03.2017 (до 01.09.2017), Доповненні №1 від 10.05.2017 (до 15.09.2017), Доповненні № 2 від 11.05.2017 (до 15.09.2017) та Доповненні № 3 від 03.07.2017 (до 15.09.2017).

27.09.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (отримана 03.20.2017) з вимогою виконати зобов`язання Договором зберігання, з урахуванням доповнень, проте відповіді на претензію надано не було (п.п. 6.9, 6.10 цієї Постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Статтею 951 ЦК України визначено порядок та розмір відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі.

Оскільки положення ст. 951 ЦК України поширюються лише на відносини по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок порушення зберігачем обов`язків по забезпеченню схоронності речі, то у разі порушення інших договірних зобов`язань (наприклад, прострочення повернення речі) такі збитки відшкодовуватимуться у повному розмірі, передбаченому статтею 22 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.12.2019 у справі № 905/147/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України (далі- ГК України), під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Господарські суди попередніх інстанції, виходячи з обставин справи та поданих доказів, правильно зазначили, що з боку відповідача має місце невиконання обов`язку з повернення майна, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже, це свідчить про протиправність поведінки відповідача.

Така ж правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 24.07.2019 у справі № 910/1923/18.

На момент прийняття оспорюваних судових рішень у справі ДП Конярство України не повернуло спірне майно, належними та допустимими доказами відповідачем не доведено відсутність його вини у невиконанні обов`язку з повернення майна.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором зберігання № 10 позивачу було спричинено збитки.

Частиною 3 ст. 623 ЦК України встановлено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом . Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Також, у ч. ч. 3-4 ст. 225 ГК України закріплено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами п. 3.2. Договору зберігання визначено, що сума збитків розраховується виходячи з вартості майна на дату початку зберігання.

З огляду на вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду попередніх інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів касаційної скарги та заяви про приєднання до касаційної скарги щодо дефектів Договору зберігання № 10 від 09.03.2017 та наявність спору з приводу дійсності вказаного договору, який знаходить на розгляду господарського суду, слід зазначити, що такі доводи не стосуються предмету даного спору, оскільки розгляд справи в цій частині здійснюється зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 ЦК України.

Означене, також стосується доводів скаржника щодо незаконної відмови у задоволенні Клопотання від 15.10.2019 про зупинення апеляційного провадження, та в цьому випадку враховується правова позиція Верховного суду наведена у постанові від 10.12.2019 у справі № 910/2650/19.

27. Щодо суті касаційної скарги

Доводи Заступника прокурора м. Києва, наведені у п.п. 20-22 цієї Постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

Доводи скаржника наведені у п. 23 цієї постанови колегією суддів відхилені, оскільки не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанції та стосуються дійсності Договору зберігання № 10 від 09.03.2017, що не є предметом даного спору.

28. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у цій справі без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

29. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва та залишенням без змін оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва (з урахуванням Заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про приєднання до касаційної скарги) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 910/21682/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський