Постанова

від 23.01.2020 по справі 607/11891/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 607/11891/13-ц

провадження № 61-22860св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

стягувач - публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (правонаступник - Фінансова компанія Траст Фінанс ),

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Дзюбича Л. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (далі - ПАТ ВіЕс Банк ), як правонаступник ПАТ Фольксбанк , звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/11891/13-ц від 09 грудня 2013 року та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом ПАТ Фольксбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що оригінал виконавчого документу було втрачено при направленні до органу виконавчої служби, що підтверджується повідомленням Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільський міський ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області) від 13 травня 2017 року № 17171.

Також, посилаючись на положення частини першої статті 371 ЦПК України, просило поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ПАТ ВіЕс Банк просило видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року заяву задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/11891/13-ц від 22 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Фольксбанк 152 955,05 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 02 липня 2013 року 1 долар США = 7,9930 грн, становить 1 222 569,72 грн та 3 555,7 грн сплаченого судового збору.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оригінал виконавчого листа № 607/11891/13-ц, виданого судом першої інстанції 29 березня 2016 року, було втрачено при надсиланні до Тернопільського міського ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області, у зв`язку з чим стягувач позбавлений можливості пред`явити його до виконання у встановлені законодавством строки, а рішення суду, яке набрало законної сили, залишається не виконаним. Пропущений стягувачем строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання також підлягає поновленню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, ухвала суду першої інстанції є законною й обґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що, звертаючись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, ПАТ ВіЕс Банк не надало належних та допустимих доказів на підтвердження факту втрати виконавчого листа та не вказало поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доводи інших учасників справи

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі за заявою ПАТ ВіЕс Банк , як правонаступник ПАТ Фольксбанк , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання до закінчення розгляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-836/11 (провадження 61-48177св18) за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

30 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Фольксбанк заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2008 року у сумі 152 955,05 дол. США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 02 липня 2013 року 1 долар США = 7,9930 грн, становить 1 222 569,72 грн та 3 555,7 грн сплаченого судового збору. Зазначене рішення суду набрало законної сили 16 серпня 2014 року.

22 березня 2016 року в порядку виконання даного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/11891/13-ц.

29 березня 2016 року ПАТ ВіЕсБанк направило у Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа 607/11891/13-ц від 09 грудня 2013 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 22 березня 2016 року.

Відповідно до повідомлення Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 13 травня 2017 року № 17171 вбачається, що згідно із даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчого листа № 607/11891/13-ц від 22 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Фольксбанк заборгованості за кредитним договором на виконанні у відділі не перебуває.

У матеріалах справи відсутні докази того, що заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2013 року виконане повністю, або ж, що виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, перебуває на примусовому виконанні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень урегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3 , 6-8 , 15 , 16 , 22 , 23 , 27 , 28 , 30 , 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року, постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу підлягає закриттю та у вказаній частині ухвала місцевого суду і постанова апеляційного суду перегляду в касаційному порядку не підлягає.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, відповідно до §§ 51-53 рішення ЄСПЛ у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою суд має встановити факт втрати виконавчого листа та перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

Задовольняючи заяву ПАТ ВіЕс Банк (правонаступник - Фінансова компанія Траст Фінанс ), місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши надані докази та встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки оригінал виконавчого листа № 607/11891/13-ц, виданого 22 березня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, втрачено, судове рішення, на підставі якого його видано, не виконано та не втратило законної сили.

При цьому вказаний висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), відповідно до якого пропуск стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення його заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання.

Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа, не спростовують висновків апеляційного суду про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа. При цьому оригінал виконавчого листа відсутній як у самого стягувача, так і на виконанні в органах виконавчої служби. Вказані обставини заявником не спростовані.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині видачі дубліката виконавчого листа ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення в частині видачі дубліката виконавчого листа необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року в частині видачі дубліката виконавчого листа залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 21 лютого 2018 року в частині видачі дубліката виконавчого листа залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило