Постанова

від 21.01.2020 по справі 910/5257/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 910/5257/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Поляк О.І.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників:

від позивача: Ніжніченко О.А. (ордер серія КС №103494 від 22.10.2019)

від відповідача 1: не зявився ;

від відповідача 2: Роман Н.М. ( довіреність №10/24/07-70-10 від 20.01.20)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу :

Закарпатської митниці Державної фіскальної служби

на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019

(повне рішення складено 29.08.2019)

у справі № 910/5257/19 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс"

до 1) Державної казначейської служби України,

2) Закарпатської митниці Державної фіскальної служби

про стягення 4 164 866, 34 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач - дочірнє підприємство "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - відповідач 1) та Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач 2, скаржник) про стягення 4 164 866, 34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що неправомірні дії відповідача 2 із затримання вантажу на станції Батьово призвели до завдання позивачу шкоди у розмірі 4 164 866,34 грн. внаслідок здійснення витрат на оплату послуг Регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця , пов`язаних із простоєм вагонів під час затримання вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/5257/19 позов задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 4 164 866,37 грн збитків.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що наявність дій (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС України, внаслідок яких позивачу було завдано шкоду є доведенною та встановленою, відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року у справі № 806\1308\17, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку. Також, реальне понесення позивачем збитків підтверджується постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 року у справі № 906\119\18, відповідними платіжними доручення про сплату коштів, та прийшов до висновку про те, що розмір шкоди 4 164 866, 37 грн. є належними доказами доведений позивачем та не спростований відповідачами, а позовні вимоги є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зазначив, також, що матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Закарпатської митниці по забезпеченню здійсненню митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ Укрзалізниця ) плати за надані послуги перевезення. Судом першої інстанції, в порушення норм ст.1173 ЦК України, стягнуто шкоду завдану суб`єктом владних повноважень, при відсутності преюдиційного судового рішення, яким би були визнанні протиправні дії митниці за період часу використання спірних залізничних вагонів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 скаржника звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, задоволено клопотання скаржника про участь у засіданні в режимі відеоконференції; проведення відеоконференції доручено господарському суду Закарпатської області.

16.10.2019 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, згідно якого останній простить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін; розгляд справи призначено на 22.10.2019.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

У судовому засіданні 21.01.2020 року представник відповідача 2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача -1 в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 6,38,59,73,82 т.2), поважних причин неявки суду не повідомив.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, яка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача -1 за наявними у справі доказами.

Заслухавши представників позивача та відповідача -2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до відомостей залізничних накладних (том 1 а.с. 17-26 том 1), позивач у грудні 2016 року відправив зі станції Веледники Південно-Західної залізниці до станції Вашарошнамель Угорщина (отримувач Швишш Кроно КФТ ВашарошнаменьИпар вул.1, Угорщина) десять залізничних вагонів №№ 65382848, 65701716, 67573915, 66727678, 66627563, 65298473, 66880550, 66780586, 60308244, 65620080 з дровами.

Згідно відомостей вантажних митних декларацій №№ 003443 від 01.12.2016, 003463 від 02.12.2016, 003482 від 05.12.2016, 003497 від 06.12.2016, 003552 від 09.12.2016, 003574 від 12.12.2016, 003523 від 08.12.2016 (том 1 а.с. 27-33) митне оформлення партій товару здійснене Житомирською митницею Державної фіскальної служби України.

Після проходження без зауважень розмитнення на митних постах Житомирської митниці вказані вагони були відправлені для транспортування деревини за кордон через залізничну станцію Батьово Регіональної філії Львівська залізниця в зону відповідальності відповідача 2.

Проте вказані вагони не пройшли митного огляду на Закарпатській митниці Державної фіскальної служби України та були затримані на прикордонній станції Батьово, у зв`язку проходженням митного огляду.

Не погоджуючись з затриманням вагонів для митного огляду Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України, дочірне підприємство "Словечанський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" звернувся з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними дії Закарпатської митниці Державної фіскальної служюи України щодо затримки виконання митних процедур стосовно товару, що був еспортований вищевказаними вагонами.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 у справі №806/1308/17(а.с.58-61 том 1), яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 (а.с.62-67 том 1), адміністративний позов дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано протиправними дії Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо затримки з виконанням митних процедур стосовно партій товару, що були експортовані дочірнім підприємством "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" відповідно до ВМД №№ 003443 від 01.12.2016, 003463 від 02.12.2016, 003466 від 02.12.2016, 003482 від 05.12.2016, 003497 від 06.12.2016, 003521 від 08.12.2016, 003523 від 08.12.2016, 003552 від 09.12.2016, 003553 від 09.12.2016, 003574 від 12.12.2016, 003588 від 13.12.2016 (залізничні вагони №№ 65382848, 66880550, 65701716, 67351445, 60604188, 66627563, 67573915, 66727678, 65287229, 65298473, 656200080, 66695214, 66780586, 60308244, 65331852) та зобов`язано її здійснити митні процедури з врахуванням вимог Митного кодексу України. Дані судові акти, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (дані якого є загальнодоступними) є чинними на час розгляду данної справи.

В подальшому, ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулась до господарського суду Житомирської області з позовними вимогами до дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про стягнення 4 604 812,42 грн. платежів за час затримки вагонів.

При цьому, позовні вимоги були обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем процедури митних правил, згідно складених актів загальної форми про початок затримки відбулась затримка вагонів №№ 65382848, 65701716, 67573915, 66727678, 66627563, 65298473, 66880550, 66780586, 60308244, 65620080, що спричинило нарахування платежів в суммі 4 604 812,42 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.2018 року у справі № 906\119\18 в задоволенні позовних вимог ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалзниця до дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про стягнення коштів 4 604 812, 42 грн. було відмовлено.

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у справі №906/119/18 (а.с. 68 -83 том 1) позов публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про стягнення 4 604 812,42 грн задоволено повністю: стягнуто з дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 4 604 812,42 грн нарахованих платежів за час затримки вагонів; 69 072.19 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 103 608,29 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення мотивоване тим, що 10 вагонів - №№ 65382848, 65701716, 67573915, 66727678, 66627563, 65298473, 66880550, 66780586, 60308244, 65620080, з вантажем відповідача у цій справі, починаючи з моменту затримання, перебували під митним контролем на станціях Львівської залізниці.

Протягом зазначеного періоду залізницею нараховано 4 604 812,42 грн платежів за час проведення митних формальностей з вантажем, що переміщався у зазначених залізничних вагонах, а саме:

- по вагонах №№65382848, 65701716 за період з 07.12.2016 по 20.10.2017 - 907 746,28 грн,

- по вагонах №№67573915, 66727678, 66627563 за період з 09.12.2016 по 20.10.2017 - 1 389 058,30 грн,

- по вагону №65298473 за період з 11.12.2016 по 20.10.2017 - 465 362,76 грн,

- по вагону №66880550 за період з 06.12.2016 по 20.10.2017 - 458 877,80 грн,

- по вагонах №№6678058, 60308244 за період з 19.12.2016 по 20.10.2017- 906 882,48 грн,

- по вагону №65620080 за період з 13.12.2016 по 20.10.2017 - 476 920,80 грн.

З наведених підстав суд визнав обгрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення 4 604 812,42 грн платежів за час затримки вагонів.

08.11.2018 заступником начальника відділу Овруцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57624073 (а.с.90 т.1) з виконання наказу від 05.10.2018 № 906/119/18, виданого господарським судом Житомирської області на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду у від 12.09.2018 у справі №906/119/18.

Під час зазначеного виконавчого провадження згідно платіжних доручень від 30.11.2018 № 3208, 20.12.2018 № 4300, 18.01.2019 № 78, 30.01.2019 № 152, 13.02.2019 № 255, 11.03.2019 № 419, 15.03.2019 № 468, 07.02.2019 № 3232, 21.02.2018 № 3310, від 15.01.2019 № 42, 24.01.2019 № 128, 04.03.2019 № 395, 29.03.2019 № 4331, 07.03.2019 № 412 (том 1 а.с. 91-104) дочірнім підприємством "Словечанський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради перераховано кошти на загальну суму 5 141 422,19 грн, в тому числі на погашення боргу за простій вагонів, визначеного відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року у справі № 906\119\18 , у розмірі 4 604 812,42 грн.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом, зазначив про те, що оскільки митні процедури Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України були здійснені лише 20.10.2017 року, тобто з значним перевищенням граничного строку, що визначений ч.1 ст. 199 Митного кодексу України і вищевказане порушення встановлено відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 20 чеврня 2017 року у справі № 806\1308\17, то з відповідачів підлягає стягненню шкода, нанесена протиправними діями Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України неправомірними діями ( бездіяльністю) щодо затримки з виконання митних процедур стосовно партій товару, що були єкспортовані позивачем, внаслідок чого останній за постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року у справі № 906\119\18 сплатив кошти за простій вагонів та обслуговування їх залізницею.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 4 164 866, 37 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача-2 щодо затримки вагонів для виконання митних процедур, внаслідок перевищення граничного строку, що встановлений ч.1 ст.199 Митного Кодексу України, позивачу нанесені збитки в розмірі 4 164 866, 37 грн. - нарахувань здійсненних залізницею за час неправомірного затримання вагонів. При цьому звазначив, що стягнути зазначені збитки необхідно з державного бюджету України, оскільки останні були нанесені неправомірними діями Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. (частина 1 статті 225 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

За змістом наведених норм права, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Як вже зазначалось вище, питання законності дій відповідача 2 із затримання вагонів з товаром позивача було предметом судового розгляду у справі № 806/1308/17.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2017, яка набрала законної сили, встановлено, що всупереч вимог статті 199 Митного кодексу України, Закарпатською митницею не було здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів №№ 65382848, 65701716, 67573915, 66727678, 66627563, 65298473, 66880550, 66780586, 60308244, 65620080 через державний кордон України у граничний тридцятиденний строк, що свідчить про доведеність факту протиправної поведінки останньої.

Зазначені обставини мають преюдиційне значення у даній справі та з урахуванням приписів частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню при розгляді даного спору.

Питання правильності розрахунку платежів за час затримки вагонів та обґрунтованості позовних вимог публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення відповідної заборгованості з Дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" було предметом судового розгляду у справі № 906/119/18.

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, яка набрала законної сили, встановлено, що з 07.12.2016 по 21.10.2017 позивачем у цій справі нараховано 4 604 812,42 грн вартості послуг, пов`язаних із затриманням вагонів, про що складено наступні акти загальної форми:

- по вагону № 66880550: акт №11375 від 06.12.2016 про початок строку затримки, проміжні акти №№107 від 10.02.2017, 4546 від 11.02.2017 та акт № 4818 від 20.10.2017 про закінчення затримки вагону;

- по вагонам №№65382848, 65701716: акт №11383 від 07.12.2016 про початок строку затримки вагонів, проміжні акти №№117 від 10.02.2017, 4546 від 11.02.2017 та акт №4818 від 20.10.2017 про закінчення затримки вагонів;

- по вагонам №№67573915, 66727678, 66627563: акт №11395 від 09.12.2016 про початок строку затримки вагонів, проміжні акти №№120 від 10.02.2017, 4818 від 20.10.2017 та акт №109 від 10.02.2017 про закінчення затримки вагонів;

- по вагону №65298473 акт №11414 від 11.12.2016 про початок строку затримки вагону, проміжні акти №№109 від 10.02.2017, 4546 від 11.02.2017 та акт № 4818 від 20.10.2017 про закінчення затримки вагону № 65298473;

- по вагону №65620080 акт №11426 від 13.12.2016 про початок строку затримки вагону, проміжні акти №№ 114 від 10.02.2017, 4546 від 11.02.2017 та акт №4818 від 20.10.2017 про закінчення затримки вагону №65620080;

- по вагонам №№ 66780586, 60308244 акт №11480 від 18.12.2016 про початок строку затримки вагонів, проміжні акти №№ 102 від 10.02.2017, 4546 від 11.02.2017 та акт № 4818 від 20.10.2017 про закінчення затримки вагонів.

При обчисленні суми платежів, нарахованих за час затримки вагонів, суд виходив з наступних розрахунків:

- за час затримки вагонів №№67573915, 66727678, 66627563 нараховано усього 13 89058,30 грн, в тому числі: нарахування по станції Батьово (акт №120 від 10.02.2017): плата за користування вагонами - 163 411,20 грн, плата за зберігання вантажу - 63 866,65 грн, плата за зважування вагонів - 519,30 грн, плата за повідомлення власнику - 244 грн, плата за маневрову роботу - 2694,20 грн; нарахування по станції Чоп (акт №4818 від 20.10.2017): плата за користування вагонами - 662 963,70 грн, плата за зберігання вантажу - 257 566,20 грн, ПДВ - 20% - 230253,05 грн; тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 7 540 грн.

- за час затримки вагону №65298473 - 465 362,76 грн, в тому числі: нарахування по станції Батьово (акт №109 від 10.02.2017): плата за користування вагоном - 52555,10 грн, плата за зберігання вантажу - 20994,20 грн, плата за зважування вагона - 173,10 грн, плата за повідомлення власнику - 122 грн, плата за маневрову роботу - 2694,20 грн; нарахування по станції Чоп (акт №4818 від 20.10.2017): плата за користування вагоном - 220 987,90 грн, плата за зберігання вантажу - 88 175,80 грн, ПДВ - 20% - 77 140,46 грн, тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 520 грн.

- за час затримки вагону №66880550 - 458877,80 грн, в тому числі: нарахування по станції Батьово (акт №107 від 10.02.2017): плата за користування вагоном - 56 975 грн, плата за зберігання вантажу - 20 460,20 грн, плата за зважування вагона - 173,10 грн, плата за повідомлення власнику - 122 грн, плата за маневрову роботу - 2694,20 грн; нарахування по станції Чоп (акт №4818 від 20.10.2017): плата за користування вагоном - 220 987,90 грн; плата за зберігання вантажу - 78 894,10 грн, ПДВ - 20% - 76 061,30 грн, тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 510 грн.

- за час затримки вагонів №№66780586, 60308244 - 906 882,48 грн, в тому числі: по станції Батьово (акт №102 від 10.02.2017): плата за користування вагонами - 91 850,80 грн, плата за зберігання вантажу - 38 194,80 грн, плата за зважування вагонів - 346,20 грн, плата за повідомлення власнику - 122 грн, плата за маневрову роботу - 2694,20 грн; нарахування по станції Чоп (акт№ 4818 від 20.10.2017: плата за користування вагонами - 441 975,80 грн, плата за зберігання вантажу - 176 351,60 грн, ПДВ - 20% - 150 307,08 грн, тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 5 040 грн.

- за час затримки вагону №65620080 - 476 920,80 грн, в тому числі: нарахування по станції Батьово (акт №114 від 10.02.2017): плата за користування вагоном - 51 008,20 грн, плата за зберігання вантажу - 22 891,10 грн, плата за зважування вагона - 173,10 грн, плата за повідомлення власнику - 122 грн, плата за маневрову роботу - 2 694,20 грн, нарахування по станції Чоп ( акт №4818 від 20.10.2017): плата за користування вагоном - 220 987,90 грн, плата за зберігання вантажу - 97 457,50 грн, ПДВ - 20% - 79 066,80 грн, тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 2 520 грн.

- за час затримки вагонів №№65382848, 65701716 - 907 746,28 грн, в тому числі: нарахування по станції Батьово (акт №117 від 10.02.2017): плата за користування вагонами - 112 182 грн, плата за зберігання вантажу - 39483,90 грн, плата за зважування вагонів - 346,20 грн, плата за повідомлення власнику - 122 грн, плата за маневрову роботу - 2 694,20 грн; нарахування по станції Чоп (акт №4818 від 20.10.2017): плата за користування вагонами - 441 975,80 грн, плата за зберігання вантажу - 155 467,80 грн, ПДВ - 20% - 150 454,38 грн, тариф Батьово-Чоп, Чоп-Батьово - 5 020 грн.

Зазначені обставини відповідачем 2 не спростовані, мають преюдиційне значення у даній справі та з урахуванням приписів частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню при розгляді даного спору.

При встановлені розміру заявлених до стягнення збитків, колегія суддів приймає як вірний запропонований позивачем розрахунок позовних вимог, в основу якого покладено розрахунки вартості наданих позивачу послуг залізниці за час затримки вагонів протягом строку, який перевищує встановлений частиною 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України (том 1 а.с. 105-116).

Отже, вставнолені обставини справи свідчать про те, що:

- затримка вагону №66880550 відбулася у період з 06.12.2016 по 20.10.2017, у зв`язку з чим нараховано позивачу за надані послуги - 421 705,10 грн. у період з 05.01.2017 по 20.10.2017;

- затримка вагонів №№65382848, 65701716 відбулася у період з 07.12.2016 по 20.10.2017, у зв`язку з чим нараховано позивачу за надані послуги 821 674,46 грн у період з 06.01.2017 по 20.10.2017, тобто після закінчення тридцятиденного строку, передбаченого частиною 1 статті 199 Митного кодексу України;

- затримка вагонів № № 67573915, 66727678, 66627563 відбулася у період з 09.12.2016 по 20.10.2017, у зв`язку з чим нараховано позивачу за надані послуги - 1 256 306,86 грн у період з 08.01.2017 по 20.10.2017;

- затримка вагону №65298473 відбулася у період з 11.12.2016 по 20.10.2017, у зв`язку з чим нараховано позивачу за надані послуги - 419 195,50 грн у період з 10.01.2017 по 20.10.2017;

- затримка вагону №65620080 відбулася у період з 13.12.2016 по 20.10.2017, у зв`язку з чим нараховано позивачу за надані послуги - 429 383,22 грн у період з 12.01.2017 по 20.10.2017;

- затримка вагонів №№66780586, 60308244 відбулася у період з 19.12.2016 по 20.10.2017, у зв`язку з чим нараховано позивачу за надані послуги - 816 601,20 грн у період з 18.01.2017 по 20.10.2017.

Таким чином, розмір за надані послуги залізниці під час простою у звязку з затриманням вагонів митницею складає 4 164 866,34 грн.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 4 (абз. 20) Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - "Збірник тарифів") за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під`їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам`яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292, 60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов`язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Як встановлено вище, позивачем оплачено послуги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" під час провадження з виконання наказу від 05.10.2018 № 906/119/18, виданого господарським судом Житомирської області на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду у від 12.09.2018 р. у справі №906/119/18, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень (а.с. 91-104) та не заперечується представниками сторін у справі.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача 2 та понесеними позивачем збитками (шкодою) підтверджується тим, що фактично витрати позивача за користування вагоном та зберіганням вантажу було понесено саме внаслідок неправомірної затримки вагонів відповідачем 2, що встановлено постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі № 806\1308\17 .

З наведених підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 4 164 866, 34 грн збитків (що складаються з витрат, пов`язаних з оплатою послуг залізниці, плата за користування вагоном, зберігання вантажу, зважування вагона, маневрову роботу, надання інформації про вантажні роботи), наданих у період з 06.12.2016 по 20.10.2017, з врахуванням терміну, що перевищує граничний строк перебування товарів у пунктах пропуску через державний кордон України (30 днів з моменту прибуття у пункт пропуску відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України), заподіяних внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв`язку з чим підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про ненадання позивачем відомостей про період нарахування залізницею платежів, нарахованих за час затримки вагонів, спростовуються доданими до позовної заяви розрахунками (том 1 а.с. 105-116).

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про те, що надані позивачем до позовної заяви докази належним чином не завірені, оскільки надані до матеріалів справи залізничні накладні, акти загальної форми, платіжні доручення належним чином завірені директором позивача та посвідчені печаткою дочірнього підприємства "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс".

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності преюдиційних судових рішень, якими встановлено неправомірність дій митниці за конкретний період часу використання вагонів, а також відсутність доказів виникнення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача 2 щодо забезпечення митного контролю та сплатою позивачем перевізнику плати за надані послуги перевезення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки неправомірні дії (бездіяльність) Закарпатської митниці, пов`язані із недотриманням встановленого статтею 199 Митного кодексу України граничного тридцятиденного строку перебування товарів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур, встановлено постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 у справі № 806/1308/17. Водночас у справі № 806/1308/17 встановлено, з якого періоду на території залізничних станцій були затримки вагонів, та вказано, що відповідачем -2 не надано доказів в обґрунтування своїх дій по проведенню митних процедур щодо пропуску через державний кордон України залізничних вагонів.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України, оскільки нанесена у зв`язку з протиправними діями Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо затримки вагонів, що відповідає змісту ч.2 ст. 25 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду господарського суду міста Києва від 07.08.2019 року у справі №910/5257/19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/5257/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/5257/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача 2(апелянта).

Повернути до господарського суду міста Києва справу № 910/5257/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строки, передбачені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.01.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.І. Поляк