Постанова

від 16.01.2020 по справі 918/432/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Справа № 918/432/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О. ,

представники учасників справи:

позивача- Філатова А.В.;

відповідача - Бляшин М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю Виробниче підприємство Акватон на рішення господарського суду Рів-ненської області від 26.09.2019 року, повний текст якого складено 07.10.2019 року, у справі №918/432/19 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Дифенс-Трейд м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство

Акватон м.Рівне

про стягнення 3 303 546 грн. 07 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та річних,-

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дифенс-Трейд (надалі в тексті - Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом про стяг-нення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Акватон (надалі в тексті - Виробниче підприємство) 3 303 546 грн. 07 коп., з яких: 2 867 397 грн. 92 коп. заборгованос-ті по розрахунках та 310 857 грн. 26 коп. пені згідно укладеного договору, а також 99 130 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 26 160 грн. 09 коп. -3% річних.(т.1, арк.справи 3-6).

Ухвалою від 21.06.2019р. відкрито провадження у справі №918/432/19.(т.1, арк.справи 1).

16 серпня 2019 року Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з Відповідача 2 700 000 грн. основного боргу, 649 449 грн 69 коп. пені за період з 18.12.2018р. по 14.08.2019р., 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період січень-травень 2019 року та 55 003 грн. 10 коп. -3% річних за період з 18.12.2018р. по 14.08.2019р. Судом першої інс-танції заяву прийнято до розгляду.(т.1 арк.справи 148-152, 189-193; т.2, арк.справи 29-30).

За наслідками розгляду справи №918/432/19 Господарський суд Рівненської області рішен-ням від 26.09.2019р. позов Товариства до Виробничого підприємства задоволив частково, присудив до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 700 000 грн. основного боргу, 503 871 грн. 61 коп. пені, 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 54 971 грн. 49 коп. -3% річних.

Рішення вмотивоване тим, що на виконання своїх договірних зобов`язань, Товариство пере-дало товар Виробничому підприємству. Проте, останнє вартість отриманого товару в повному об-сязі не сплатило, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 700 000 грн., про стягнення якої заявив Позивач. Крім того, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтова-ними, обчисленими із дотриманням вимог законодавства на переконання суду є 503 871 грн. 61 коп. пені за період з 18.12.2018р. по 18.06.2019р., 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат за січень-тра-вень 2019 року та 54 971 грн. 49 коп. -3% річних за період 18.12.2018р. по 14.08.2019р., які під-лягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.(т.2, арк.справи 24-35).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.09.2019р. у даній справі в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.(т.2, арк.справи 87-98).

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не врахував, що Виробниче підприємство мало господарські відносини із суб`єктом, щодо якого здійснюється досудове розслідування за ст.212, 205 КК Украї-ни, Виробниче підприємство постало під ризик наслідків фіктивної діяльності контрагента, в тому числі в частині сформованого податкового кредиту за результатами операції. Тому, навіть врахову-ючи реальний характер правовідносин за Договором поставки №07-12/18 від 07.12.2018р., щодо Виробничого підприємства могли бути застосовані правові наслідки у вигляді податкових санкцій та стягнення усього набутого за договором майна в дохід держави. Саме тому, оцінивши усі май-нові ризики, проявивши достатню обачність у взаємовідносинах з контрагентом призупинив плате-жі за Договором поставки №07-12/18 на користь Товариства і за рішенням господарського суду Рів-ненської області фактично покараний штрафними санкціями за проявлену обачність у правовідно-синах з контрагентом. Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив принцип справедли-вості по відношенню до Виробничого підприємства, застосувавши до нього відповідальність за порушення грошового зобов`язання у зв`язку з вимушеними діями. Суд першої інстанції в даному випадку мав усі належні та достатні підстави для застосування положень ч.3 ст.219 ГК України та звільнення Виробничого підприємства від відповідальності у вигляді застосування пені, однак не застосував таких положень. При цьому, реквізити нового розрахункового рахунку стали відомі Відповідачу 19.02.2019р. Таким чином, уповноважена особа Позивача визнала неможливість здій-нення оплати за реквізитами, вказаними в Договорі поставки №07-12/18 від 07.12.2018р. Відпові-дач звертає увагу, що не може нести відповідальності за порушення строків оплати з 20.02.2019р. включно, оскільки дії з неможливості оплати за реквізитами, вказаними в Договорі поставки, були викликані діями Позивача із заміни реквізитів для оплати. Скаржник вважає, що притримання грошових коштів до моменту зняття арешту з рахунків контрагента були вимушеним способом самозахисту його прав, а тому на підставі ст.1169 ЦК України Виробниче підприємство не може нести відповідальність у вигляді будь-яких штрафних санкцій за такі дії. Наголошує, що суд пер-шої інстанції не застосував до спірних правовідносин норм матеріального права, які підлягали застосуванню, та в порушення положень статті 612 ЦК України поклав на Виробниче підприємство відповідальність за вимушені дії, спричинені простроченням кредитора. Звертає увагу на невірне визначення строків нарахування пені, інфляційних та річних. Відповідач вважає безпідставним стягнення з пені, інфляційних та річних за період з 19.02.2019р. по 06.05.2019р. (дату скасування арешту, накладеного на рахунки Товариства: пені в сумі 204 238 грн. 36 коп., інфляційних втрат в сумі 51 543 грн. та 3% річних в сумі 17 087 грн. 67 коп. Відповідач звертає увагу, що інфляційні втрати Позивачем заявлені вибірково, оскільки не включено місяці з дефляцією за період по серпень 2019 року. У Відповідача не виникло обов`язку зі сплати коштів за товар у зв`язку з неви-конанням Позивачем обов`язку передачі супровідних документів - сертифікатів якості на продук-цію.(т.2, арк. справи 89-96).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019р. відкрито провадження за апеляційною скаргою відповідача, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 120).

10.01.2020р. на адресу суду надійшов відзив Позивача, у якому він просить залишити рішен-ня суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.(т.2, арк.справи 124-129).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.01.2020р. представник Відповідача подав кло-потання про витребування додаткових доказів, а також клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні яких відмовлено ухвалами від 16.01.2020р.(т.2, арк.справи 139-149, 150, 152-158, 159).

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції 16.01.2020р. представник Відповідача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, зазначених в ній. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Дифенс-Трейд -продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Аква-тон -покупець уклали договір №07-12/18 від 07.12.2018р.(надалі в тексті - Договір), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та належним чином оплатити партії заготовки мідної для волочіння (катанка) діаметром 8,0 мм марки Сu-ЕТР1 у відповідності до ТУ У 27.5-22447150-007:2005 і, за згодою сторін, можуть допов-нюватися заготовкою мідною для волочіння (катанкой) безкислородною діаметром 12,5 мм марки Сu-ЕТР1 у відповідності до ТУ У 27.5-22447150-007:2005, далі іменоване товар .(т.1, арк.справи 11-15).

Фактична вага нетто і загальна вартість кожної партії товару зазначається в специфікації і рахунку-фактурі.(п.2.2 Договору). Дата поставки кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначається в додаткових погодженнях до Договору.(п.2.3 Договору).

У відповідності до п.п.3.3, 3.4 Договору оплата в розмірі 100% вартості партії товару відпо-відно виставленому рахунку здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 7 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця. Оплата за партію товару здійснюється по відповідному рахунку-фактурі шляхом пере-казу грошових коштів на поточний рахунок продавця, який вказаний у розділі 11 Договору.

Порядок прийняття товару по кількості передбачений Інструкцією Держарбітражу СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного спожи-вання за кількістю від 16.06.65р. №П-6, по якості - Інструкцією Держарбітражу СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якіс-тю від 25.04.66р. №П-7. Приймання товару здійснюється: по кількості та по якості - в місці призна-чення.(п.5.1 Договору).

Згідно з п.8.1 Договору за прострочення строків оплати партії товару, продавець має право вимагати від покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожний день прострочення.

В пункті 8.5 Договору сторони погодили, що всі претензії оформляються у письмовій формі та направляються на зазначені в Договорі поштові реквізити.

Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.10.6 Договору).

У розділі 11 Договору сторони зазначили адреси, коди ЄДРПОУ, ІПН, розрахункові рахунки у банках.

Договір підписаний на кожній сторінці заступником генерального директора покупця та ди-ректором продавця, скріплений відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 11-15).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору у специфікації №1 від 10.12.2018р. погодили асортимент, кількість, вартість товару та строк поставки. Специфікацією сторони пого-дили, що Товариство здійснює поставку товару (заготовки мідної для волочіння (катанки) 8 мм та заготовки мідної для волочіння (катанки) 12,5 мм до складу Виробничого підприємства на загаль-ну суму 3 084 702 грн. 30 коп. протягом 20 календарних днів з дня підписання специфікації. Опла-та вартості товару здійснюється протягом 7 календарних днів з дня поставки, можлива передоп-лата.(т.1, арк.справи 16).

Матеріали справи свідчать, що 10.12.2018р. через представника Буханова С.О., який діяв на підставі довіреності №252 від 10.12.2018р. Товариство передало, а Виробниче підприємство прий-няло, узгоджений в специфікації №1, товар (заготовку мідну для волочіння) в кількості 14 387 кг на загальну суму 3 084 702 грн. 30 коп., що стверджується видатковою накладною №РН-0000021 від 10.12.2018р., товарно-транспортною накладною від 10.12.2018р. №10/12.(т.1, арк.справи 17, 18, 19-20).

Матеріали справи також містять рахунок-фактуру від 10.12.2018р. №СФ-0000017 на загаль-ну суму 3 084 702 грн 30 коп.(т.1, арк.справи 21).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору Виробниче підприємство частково оплатило вартість товару в сумі 384 702 грн. 30 коп., а саме: 134 702 грн. 30 коп. - 07.02.2019р., 150000 грн. - 11.02.2019р., 100 000 грн. - 13.02.2019р.(т.1, арк.справи 30-32).

Матеріалами справи стверджено, що пропозиція сплатити 3 336 205 грн. 38 коп. заборгова-ності по розрахунках та пені згідно укладеного договору №07-12/18 від 07.12.2018р., а також інф-ляційні втрати та 3% річних, яка вбачається з претензії Позивача №17/05 від 17.05.2019р. - зали-шена Відповідачем без відповіді та без задоволення.(т.1, арк.справи 24-25, 26).

У зв`язку із невиконанням умов Договору з оплати вартості поставленого товару, Позивач заявив до стягнення з Відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 2 700 000 грн. основного боргу, а також на підставі п.8.1 Договору 649 449 грн 69 коп. пені за період з 18.12.2018р. по 14.08.2019р. та на підставі ст.625 ЦК України 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період січень-травень 2019 року та 55 003 грн. 10 коп. -3% річних за період з 18.12.2018р. по 14.08.2019р.(т.1 арк.справи 27-29, 148-152).

Як зазначалось вище, рішенням від 26.09.2019р. господарський суд Рівненської області задо-волив позов частково, присудивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 700 000 грн. основного боргу, 503 871 грн. 61 коп. пені, 54971 грн. 49 коп. -3% річних та 114 547 грн. 02 коп. інфляційних.(т.2, арк.справи 24-29).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступ-не:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по розрахунках та пені за договором поставки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, викона-ти роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських від-носин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших пра-вових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, перед-бачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоспо-дарського інтересу. Порушення зобов`язань є під-ставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або до-говором.

Матеріалами справи стверджено, що 07.12.2018р. з моменту укладення Договору - між сторо-нами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов' -язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов' -язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.1.1 Договору - факт прийняття товару 10.12.2018р. зумовлює виникнення у Відповідача зобов`язання оплатити вартість цього товару.

Колегія суддів зауважує, що у пункті 3.3 Договору та п.3 Специфікації сторони погодили строк оплати за поставлений товар - протягом 7 календарних днів з дня поставки.

Натомість, матеріали справи свідчать, що всупереч умов Договору Відповідач з прострочен-ням частково оплатив вартість товару в сумі 384 702 грн. 30 коп., а саме: 134 702 грн. 30 коп. - 07.02.2019р., 150 000 грн. - 11.02.2019р., 100 000 грн. - 13.02.2019р.(т.1, арк.справи 30-32).

При цьому, з урахуванням заяви від 12.08.2019р., Позивач заявив до стягнення з Відповідача 2 700 000 грн. основного боргу.(т.1, арк.справи 148-151).

Колегія суддів вважає безпідставним твердження Скаржника, що у зв`язку із досудовим розслі-дування за ст.ст. 212, 205 КК України, зокрема і щодо Товариства - Виробниче підприємство пос-тало під ризик застосування наслідків фіктивної діяльності контрагента, в тому числі в частині сформованого податкового кредиту за результатами операції і тому, оцінивши усі майнові ризики, проявивши достатню обачність у взаємовідносинах з контрагентом правомірно призупинило пла-тежі на користь Товариства за Договором поставки №07-12/18.

Так, за приписами статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчинен-ні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Досудове розслідування як стадія кримінального провадження починається з моменту вне-сення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвину-вального акта.

Натомість матеріали справи не містять як доказів визнання дій посадових осіб ТзОВ Ди-фенс-Трейд протиправними, так і відомостей щодо встановлення факту фіктивної діяльності Позивача.

При цьому, жодною нормою закону чи договору для боржника не передбачено можливості призупинити оплату за отриманий товар у зв`язку із ймовірним ризиком наслідків фіктивної діяльності контрагента.

Колегія суддів зауважує, що строк оплати товару настав 18.12.2018р. Сторони визначили у Договорі реквізити розрахункового рахунку продавця у ПАТ МТБ Банк за №26006330861, арешт на який накладено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.02.2019р. у справі №757/3170/19-к, а також ухвалою від 04.02.2019р. у справі №757/4856/19-к, тобто вже після нас-тання строку оплати. При цьому, Відповідач частково перераховував кошти саме після накладення арешту на інший рахунок із посиланням на виставлений рахунок згідно Договору. Крім того, жод-них додаткових угод до Договору про зміну рахунків сторони не уклали.

Накладення арешту на рахунок Позивача зумовлює лише унеможливлення розпорядження такими коштами саме Позивачем, проте не зумовлює неможливість зарахування надходжень. То-му безпідставними є посилання Відповідача на прострочення кредитора в розумінні статті 613 ЦК України через неможливість здійснити оплату.

Натомість, Відповідач прийняв товар без жодних зауважень щодо кількості та якості, строк оп-лати товару настав 18.12.2018р., Відповідач частково оплатив отриманий товар, а тому колегія суддів відхиляє як необґрунтовані його посилання на відсутність сертифікатів якості, відкриття кримінальних проваджень №42018000000001759 та №42018000000003630, арешт рахунків Пози-вача.

Відтак, дослідивши всі докази в сукупності та надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла вис-новку, що Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, проте матеріали справи не містять доказів оплати вартості зазначеного товару на суму 2 700 000 грн., тому вірним є висновок місце-вого господарського суду про задоволення вимоги про стягнення основного боргу в зазначеній сумі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимо-ги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Перевіривши згідно ст.625 ЦК України, суму нарахованих 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період січень-травень 2019 року та 55 003 грн. 10 коп. -3% річних за період з 18.12.2018р. по 14.08.2019р., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обґрунтовани-ми і такими, що підлягають задоволенню є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 54 971 грн. 49 коп. -3% річних.

Обґрунтовано відмовлено у стягненні 31 грн. 61 коп. -3% річних як безпідставних.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існу-вала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з міся-ця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Натомість, колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на вибірковість нарахування інфля-ційних втрат та необхідність такого нарахування включно по 14.08.2019р., з огляду на те, що пра-вом Позивача є вимагати сплати Відповідачем втрат від інфляції. Позивач обмежився періодом січень-травень 2019 року без переривання, а нарахування інфляційних до 14.08.2019р. є виходом за межі позовних вимог.

При цьому, на переконання колегії суддів, Відповідач невірно тлумачить поняття штрафних санкцій, оскільки штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.233 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зо-бов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконан-ня або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Натомість, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідаль-ності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового пра-ва й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошо-вих коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які борж-ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як зазначалось вище, пунктом 8.1 Договору сторони визначили, що за прострочення строків оплати партії товару, продавець має право вимагати від покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки покупця сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості пос-тавленого, але неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивач заявив до стягнення 649 449 грн. 69 коп. пені за період з 18.12.2018р. по 19.07.2019 року.(т.1, арк.справи 149).

Перевіривши правильність нарахування пені з підстав ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 3, 4 Закону України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань - колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з Відпо-відача 503 871 грн. 61 коп. пені за період з 18.12.2018р. по 18.06.2019р., з огляду на те, що загаль-ний період з 18.12.2018р. по 14.08.2019р. перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов' -язання мало бути виконане, а сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тому обґрунтовано відмовлено у стягненні 145 578 грн. 08 коп. за період з 19.06.2019р. по 14.08.2019р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що-до часткової обґрунтованості позовних вимог та присудження до стягнення з Відповідача на ко-ристь Позивача 2 700 000 грн. заборгованості по розрахунках та 503 871 грн. 61 коп. пені згідно укладеного договору, а також 114 547 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 54 971 грн. 49 коп. -3% річ-них, тому апеляційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення, а рішення суду пер-шої інстанції - без змін.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про часткову обґрунтованість заявле-ного позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесу-ального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Акватон на рішення господарського суду Рівненської області від 26.09.2019 року у справі №918/432/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3 . Матеріали справи №918/432/19 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.