Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/14499/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/14499/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА"

до Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича

про стягнення 29000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича про стягнення безпідставно одержаних коштів помилково перерахованих позивачем у розмірі 29000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на помилкове перерахування на рахунок відповідача коштів у сумі 29000,00 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.10.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

13.11.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.11.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14499/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення , в яких позивач зазначає, що між сторонами відсутні зобов`язання за договором №2019/01-03 від 01.03.2019. Також, у поясненнях зазначено, що станом на 24.01.2020 помилково перераховані грошові кошти у сумі 29000,00 грн відповідач позивачу не повернув.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 28.11.2019, направленою на адресу місця проживання Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича: АДРЕСА_1 , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 28.11.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" (позивачем) на рахунок Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича (відповідача) № НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ "Приватбанк" було перераховано кошти в загальному розмірі 29000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням: №541 від 10.06.2019 на суму 29000,00 грн. (призначення платежу: "оплата послуг по обробці даних, розміщення інформації на веб вузлах згідно договору №2019/01-03 від 01.03.19р. без ПДВ").

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що кошти в загальному розмірі 29000,00 грн сплачені на рахунок відповідача помилково.

Так, за поясненнями позивача 03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" як замовником та Фізичною особою-підприємцем Маркевичем Олексієм Анатолійовичем як виконавцем був укладений договір про надання послуг № 2018/03-04.

10.06.2019 платіжним дорученням № 541 від 10.06.2019 маючи намір здійснити передплату на користь Фізичної особи-підприємця Маркевича Олексія Анатолійовича за договором про надання послуг № 2018/03-04 від 03.04.2018, позивач помилково перерахував кошти в загальному розмірі 29000,00 грн на користь Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича за договором №2019/01-03 від 01.03.2019.

При цьому, як зазначає позивач зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" та Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича за договором №2019/01-03 про надання послуг від 01.03.2019 припинилися 15.04.2019, у зв`язку із укладенням додаткової угоди №3 від 15.04.2019 про розірвання договору №2019/01-03 від 01.03.2019.

На підтвердження своєї позиції щодо наявності наміру здійснити передплату на користь Фізичної особи-підприємця Маркевича Олексія Анатолійовича за договором про надання послуг № 2018/03-04 від 03.04.2018 та помилковості перерахування грошових коштів у сумі 29000,00 грн на користь відповідачем, позивачем надано суду платіжне доручення №545 від 10.06.2019 на суму 29000,00 грн з призначенням платежу оплата послуг з комп`ютерного програмування згідно договору №2018/03-04 від 03.04.2018 та акт надання послуг №5 від 30.06.2019.

18.06.2019 представник позивача направив на адресу відповідача вимогу від 18.06.2019 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 29000,00 грн. однак, вказана вимога повернута поштовим відділенням зв`язку за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується долученою позивачем до матеріалів позовної заяви роздруківкою з офіційного сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення № 0413605808681.

Оскільки грошові кошти в розмірі 29000,00 грн перераховані позивачем на рахунок відповідача є помилково сплаченими та отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, на вимогу позивача відповідачем не повернуті, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 29000,00 грн, посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач платіжним дорученням №541 від 10.06.2019 перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича (відповідача) № НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ "Приватбанк" кошти у загальному розмірі 29000,00 грн з призначення платежу: "оплата послуг по обробці даних, розміщення інформації на веб вузлах згідно договору №2019/01-03 від 01.03.19р. без ПДВ".

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Згідно із матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" та Фізичною особою-підприємцем Маркевичем Віктором Валерійовичем укладений договір №2019/01-03 про надання послуг від 01.03.2019.

15.04.2019 між сторонами укладена додаткова угода №3 від 15.04.2019 про розірвання договору, за умовами якої сторони погодили розірвати договір №2019/01-03 від 01.03.2019 та дійшли згоди, що з моменту набрання чинності цією угодою (з моменту її підписання) зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються.

У відповідності до ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

З урахуванням наведеного, станом на 10.06.2019 (перерахування грошових коштів у загальному розмірі 29000,00 грн) договірні зобов`язання між позивачем та відповідачем за договором №2019/01-03 від 01.03.2019 припинилися.

Позивач, у тому числі у письмових поясненнях від 24.01.2020, стверджує, про відсутність зобов`язань між сторонами за договором №2019/01-03 від 01.03.2019 на суму 29000,00 грн та заборгованості у позивача перед позивачем у вказаній сумі.

Доказів існування у позивача станом на 10.06.2019 зобов`язань перед відповідачем з оплати 29000,00 грн на підставі договору №2019/01-03 від 01.03.2019 чи заборгованості на вказану суму матеріали справи не містять.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем обставин наведених у позові належними доказами не спростовано, доказів наявності підстав для набуття грошових коштів у сумі 29000,00 грн суду не надано.

У матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов`язальних відносин станом на 10.06.21019, на виконання яких могли бути перераховані грошові кошти у сумі 29000,00 грн.

Надані позивачем у матеріали справи докази, а саме: платіжне доручення № 541 від 10.06.2019, договір №2019/01-03 від 01.03.2019, додаткова угода №3 від 15.04.2019 про розірвання договору №2019/01-03 від 01.03.2019, платіжне доручення №545 від 10.06.2019, договір №2018/03-04 від 03.04.2018, акт надання послуг №5 від 30.06.2019, у сукупності підтверджують обставини щодо помилковості перерахування позивачем на користь відповідача коштів у сумі 29000,00 грн та безпідставності набуття відповідачем грошових коштів у вказаній сумі.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище викладене, оскільки, встановлені вище обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 29000,00 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 29000,00 грн, у відповідності до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Враховуючи вище викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" до Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича про стягнення 29000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОТЕЛФРЕНД УКРАЇНА" (04053, м. Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 10; ідентифікаційний код 41205564) безпідставно одержані кошти у розмірі 29000,00 грн та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 28.01.2020.

Суддя О.В. Гулевець