Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/16738/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/16738/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Державного виробничого підприємства Будремкомплект Національної академії наук України

про стягнення заборгованості за надані послуги з приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 27 187,84 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Державного виробничого підприємства Будремкомплект Національної академії наук України заборгованості за надані послуги з приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 27 187,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03555/1-5-08 від 16.12.2003, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що конверт з ухвалою суду повернутий на адресу суду відділом поштового зв`язку з поміткою адресат відстуній , у зв`язку з чим, судом повторно направлено на адресу відповідача, однак, конверт з ухвалою суду також був повернутий на адресу суду відділом поштового зв`язку.

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Водночас, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечення внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, враховуючи приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи та його права, зокрема на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - постачальник, позивач) та Державним виробничим підприємством Будремкомплект Національної академії наук України (далі - абонент, відповідач) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03555/1-5-08 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Пунктами 2.1 Договору визначено, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 Договору абонент, зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показами водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об`ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Пунктом 3.2 Договору унормовано, що якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показами водо лічильників. У разі тривалості роботи водо лічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водо лічильника не менше 10-днів. Такий порядок зберігається до установки нового водо лічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.

У відповідності до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

За умовами п. 3.5 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи.

Пунктом 3.6 Договору узгоджено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконання цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 Договору).

07 квітня 2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої, сторони домовились доповнити Договір додатковими умовами щодо водовідведення додаткового об`єму стічних вод від абонента, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів, а саме: постачальник надає абоненту послуг з водовідведення додаткового об`єму стічних вод від об`єкта абонента за адресою: м. Київ, бульвар Вернадського, 36-В, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення в порядку, передбаченому Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008; Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 № 876; ДСТУ 3013-95 Гідросфера Правила контролю відведення дощових і снігових вод з території міст і промислових підприємств , затвердженим наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 та даними гідрометслужби і паспорту водного господарства абонента.

Вартість послуг розраховується постачальником щомісячно (в інших випадках на квартал або рік) в залежності від об`ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України, і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України. В разі зміни тарифі у період дії Договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах внесення додаткових мін до Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Оплата послуг здійснюється абонентом на підставі розрахункового документа, який постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги-доручення, рахунки, тощо), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік), у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа абоненту або до банківської установи абонента. В разі неотримання від постачальника поточного розрахункового документа, абонент самостійно отримує його у постачальника та здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше п`ятого числа місяця наступного за звітним періодом. В раз утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Як зазначає позивач, ПАТ АК Київводоканал відповідно до умов Договору були надані відповідачу послуги з приймання стічних вод через приєднанні мережі в період з 01.09.2016 по 30.06.2019 на суму 21 850,35 грн., що підтверджується даними Українського гідрометеорологічного центру, роз шифровками рахунків відповідача та довідкою банку, однак відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті наданих йому послуг з водовідведення стічних вод, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 21 850,35 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою є Закон України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення №2918-III від 10.01.2002.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення державна політика у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення будується на принципах, зокрема: державного управління і регулювання відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення; невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення; додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Статтею 13 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать, в тому числі: затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів; встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , в тому числі, на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та/або водовідведення або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Водним кодексом України, а саме у статті 1 закріплено визнання стічної води, відповідно до якого вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, якими визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно п. 2.1 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до п. 4.9 Правил, каналізаційні випуски стічних вод до міської мережі водовідведення повинні бути обладнані запломбованими запірними пристроями. У разі їх відсутності споживач в узгоджені з виробником строки зобов`язаний виконати роботи з обладнання випусків пристроями, що дозволяють припинити приймання стічних вод у міську мережу водовідведення та здійснювати відбір проб.

Пунктами 4.10 Правил визначено середньорічний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), ОР, і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулою ОР = ОД + ОС + ОПМ,

де ОР - середньорічний об`єм поверхневих стічних вод, м 3/рік; ОД - середньорічний об`єм дощових вод, м 3/рік; ОС - середньорічний об`єм снігових вод, м 3/рік; ОПМ - середньорічний об`єм поливально-мийних вод, м 3/рік.

Також пунктом 4.11 Правил визначено середньорічний об`єм дощових вод, ОД, визначають за формулою ОД = 10h Дк ДF Д,

де hД - кількість опадів за теплий період року, мм, визначається за метеорологічними даними; кД - загальний коефіцієнт стоку дощових вод, що враховує кількість дощових вод (шар або об`єм), що надходить у мережі водовідведення за певний період часу (доба, місяць, сезон, рік), від усієї суми атмосферних опадів, що випали за цей період; FД - загальна площа стоку дощових вод, га.

Загальний коефіцієнт стоку дощових вод для площ стоку з різним видом поверхні визначається на підставі даних, наведених у додатку 3 до цих Правил.

Для визначення середньорічного об`єму дощових вод, ОД, з території населеного пункту, що має різні види поверхонь, загальний коефіцієнт стоку, кД, для загальної площі стоку, FД, розраховується як середньозважена величина з окремих значень коефіцієнта стоку, наведеного у додатку 3, для площ стоку з різним видом поверхні.

В свою чергу, пунктом 4.12 Правил визначено середньорічний об`єм снігових вод, ОС, визначають за формулою ОС = 10h Ск СF С,

де hС - кількість опадів за холодний період року (загальна річна кількість снігових вод або запас води в сніжному покриві на початок сніготанення), мм, визначається за метеорологічними даними; кС - загальний коефіцієнт стоку снігових вод (з урахуванням прибирання снігу і втрат води за рахунок часткового поглинання водопроникними поверхнями в період відлиги дорівнює 0,6); FС - загальна площа стоку снігових вод з території підприємства, установи, організації, га.

Пунктом 4.13 Правил визначено середньорічний об`єм поливально-мийних вод, ОПМ, що надходить у вуличну мережу водовідведення, у разі відсутності засобу обліку на водопровідному трубопроводі, що подає воду на ці потреби, та у разі використання води для здійснення поливально-мийних робіт з додаткового джерела непитного водопостачання визначається за формулою ОПМ = 10mpF ПМк ПМ,

де m - питома витрата води на миття покриттів (як правило, приймається 1,35 л/м 2 на одне миття), л/м 2; p - середня кількість операцій поливання та миття на рік (складає близько 150), од.; FПМ - площа твердих покриттів, на яких здійснюється миття, га; кПМ - коефіцієнт стоку для поливально-мийних вод (приймається рівним 0,5).

оплатити його до 30 числа відповідного місяця, незалежно від претензій.

В підтвердження розміру щомісячної кількості опадів, позивачем до матеріалів справи долучено Довідки Українського гідрометеорологічного центру за період з вересня 2016 року по червень 2019 року.

Також в підтвердження виставлення відповідачу дебетових повідомлень на оплату послуг з приймання стічних вод, позивачем надано довідку АТ Банк Кредит Дніпро вих. № 55/9-1373 від 24.09.2019.

При цьому, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача щодо кількості та вартості отриманих ним послуг з приймання позивачем стічних вод, а також щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати отриманих послуг, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 21 850,35 грн. основного боргу.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 560,41 грн., 3% річних в розмірі 827,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 856,93 грн. та штраф в розмірі 1 095,52 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 560,41 грн.

В свою чергу, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 092,52 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 827,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 856,93 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити надані послуги з приймання стічних вод через приєднані мережі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного виробничого підприємства Будремкомплект Національної академії наук України (03142, м. Київ, бульвар Вернадського, 36-В; ідентифікаційний код: 25285647) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в розмірі 21 850 (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн. 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 856 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн. 93 коп., 3% річних в розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 63 коп., пеню в розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) грн. 41 коп., штраф в розмірі 1 092 (одна тисяча дев`яносто дві) грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 29.01.2020

Суддя О.А. Грєхова