Рішення

від 28.01.2020 по справі 127/25293/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25293/19

Провадження № 2/127/3597/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Руда В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ Вінницький універмаг , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ООСББ Амосова-9 , комунального підприємства Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на житлове приміщення за набувальною давністю, -

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ПрАТ Вінницький універмаг , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ООСББ Амосова-9 , комунального підприємства Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на житлове приміщення за набувальною давністю. Позов мотивовано тим, що згідно ордеру за №43, який видано 21 серпня 1993 року на підставі спільного рішення правління і протоколу АТЗТ Вінницький універмаг , ОСОБА_1 вселилася в квартиру АДРЕСА_1 . З того часу ОСОБА_1 та члени її сім`ї постійно проживаємо та зареєстровані у вказаному житлі. У відповідності до довідки, яка видана 24.09.2018 року ОСББ Амосова-9 за №8/09, в квартирі на даний час зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 - квартиронаймач, ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 - онук. Але постійно проживають лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дочка з онуком проживають окремо в м. Київ, в зв`язку з роботою дочки. З метою з`ясування вказаного питання, а саме: по кв. АДРЕСА_1 є державною чи комунальною власністю ОСОБА_1 з заявою звернулася до Регіонального відділення фонду державного майна України по Вінницькій області. Згідно листа від 20.03.2019 року фонд державного майна повідомив, що приватизація майна, затвердженого розпорядженням майнового комплексу, складеного згідно з передаточним балансом, матеріалами інвентаризації увійшли об`єкти незавершеного будівництва 216-квартирного житлового будинку, 1992 року будівництва до ПАТ Вінницький універмаг . 12.06.2019 року КП ВМБТІ надали відповідь на звернення, що не володіє інформацією, яка б підтверджувала віднесення квартири АДРЕСА_1 до ознак державного житлового фонду. Правління ЗАТ Вінницький універмаг надав довідку про те, що квартира АДРЕСА_1 на балансі універмагу не значиться та вони не заперечують про передачу у спільну часткову власність нам дану квартиру,. Але згідно рішення Вінницької міської ради народних депутатів від 07.08.1993 року №550 про розподіл II пускової черги квартир 216 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , визначили співвласниками сумісної дольової власності по II пусковому комплексу 117 квартир 216 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 слідуючі організації, а саме: квартиру АДРЕСА_1 даного житлового будинку визначили за Акціонерним товариством закритого типу Вінницький універмаг . Своїм листом за №11-2-580/05-1-4 від 9.06.2006 року виконкомом Вінницької міської ради повідомив про те, що спірна квартира являється приватною власністю, а тому не може бути приватизована на ОСОБА_1 В 2019 році, ОСОБА_1 знову звернулася в Вінницьку міську Раду про передачу у приватну власність квартири. Згідно листа Вінницької міської Ради департаменту житлового господарства від 1.04.2019 року, було повідомлено, що для конкретного та результативного розгляду питання викладеного мною в заяві рекомендували звернутися до КП ВМБТІ . 17 січня 2019 року за №217 ОСОБА_1 отримала від КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації роз`яснення, в якому повідомляється, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи за №32969 на кв. АДРЕСА_1 в КП ВМБТІ станом на 29.12.2012 рік реєстрація права власності не проводилась, що дає право дійти висновку про те, що вказана квартира не є власністю АТЗТ Вінницький універмаг . Оскільки позивачі по справі добросовісно, відкрито, безперервно володіємо вказаною квартирою починаючи з 21 серпня 1993 року по теперішній час та не знають та не можуть знати, що ми володіємо чужим майном. Просять визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частки за кожним.

Ухвалою суду від 26.09.2019 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

13.11.2019року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали, просили задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коваль Т.Д. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак в підготовчому засіданні позов визнала, не заперечувала щодо його задоволення.

Представник третьої особи ООСББ Амосова -9 в судове засідання не з`явилась надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, не заперечувала щодо його задоволення.

Представник третьої особи КП ВМБТІ в судове засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесені рішення покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивачів та представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно рішення Вінницької міської ради народних депутатів від 07.08.1993року № 550 Про розподіл ІІ пускової черги /117 квартир/ 216квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 співвласником сумісної дольової власності по ІІ пусковому комплексу / 117 квартир/ 216 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , крім інших є ЗАТ Вінницький універмаг .

21.08.1993року ОСОБА_1 на підставі спільного рішення правління і профкому був виданий ордер №43 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ОСББ Амосова-0 від 10.09.2019року № 2/09 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 з 25.03.1994р., ОСОБА_2 , з 22.02.2011р., ОСОБА_5 з 25.03.1994р., але не проживає з вересня 2015р. та ОСОБА_4 зареєстрований, але не проживає з вересня 2015р.

Відповідно до довідки ОСББ Амосова-9 від 10.09.2019р. № 3/09 комунальні послуги по особовому рахунку 59254067 на квартиру АДРЕСА_1 сплачуються регулярно і в повному обсязі.

Згідно акту ОСББ Амосова -9 від 10.09.2019р. № 1/09 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 не проживають з вересня 2015 року.

Відповідно до довідки ПрАТ Вінницький універмаг від 27.05.2019року № 68 квартира АДРЕСА_1 на балансі універмагу не значиться. Універмаг не заперечує щодо передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дану квартиру у спільну часткову власність.

Згідно листа КП ВМБТІ від 17.01.2019р. № 247 реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 в КП ВМБТІ станом на 29.12.2012р. не проводилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіла чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. У розумінні цієї статті володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів нерухомим майном, якщо не буде доведено, що він, набуваючи майно у володіння, знав або повинен був знати про незаконність такого набуття, зокрема про те, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати: тобто якщо не спростовується факт його добросовісності як обов`язкової умови володіння з метою набуття права власності.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

Відповідно до п. 11 Постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до п. 12 Постанови, ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК України до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК України.

Відповідно до п. 13 Постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

З огляду на вказані обставини, а саме факт добросовісного і відкритого користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , а також на те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 по 1 /2 частки за кожним, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню.

За клопотанням позивачів судові витрати залишити за ними.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 328, 344, 397 ЦК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ЗУ Про судовий збір , суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 по 1 /2 частки за кожним.

Судові витрати залишити за позивачами.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.01.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 .

ПрАТ Вінницький універмаг , м. Вінниця, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 01557213.

ОСББ Амосова -9 , м. Вінниця, вул. М. Амосова, 9, код ЄДРПОУ 42139660.

КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації , м. Вінниця, вул. Соборна, 64, код ЄДРПОУ 30054427.

Суддя: