Постанова

від 28.01.2020 по справі 460/1234/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1234/19 пров. № 857/12011/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Дзенік А.М., Омеляненко А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Управління малої механізації до Управління Держпраці у Рівненській обл. про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю (суддя суду І інстанції: Дудар О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 11 хв. 30.08.2019р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 09.09.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

24.05.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю Управління малої механізації (надалі - позивач, ТзОВ Управління малої механізації , суб`єкт господарювання) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати винесені Управлінням Держпраці у Рівненській обл. (надалі - відповідач, контролюючий орган) наступні рішення:

припис № РВ 538/232/АВ/П від 18.04.2019р. про усунення виявлених порушень;

постанову № РВ 538/232/000122/ін-фс від 10.05.2019р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 4173 грн.;

а також стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору (а.с.4-8, 38-40).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано винесені Управлінням Держпраці у Рівненській обл. припис № РВ 538/232/АВ/П від 18.04.2019р. про усунення виявлених порушень, постанову № РВ 538/232/000122/ін-фс від 10.05.2019р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3842 грн. (а.с.120-126).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління Держпраці у Рівненській обл., який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції (а.с.136-140).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час інспекційного відвідування інспекторами виявлено застосування позивачем праці працівників згідно штатного розпису в шкідливих умовах праці, а саме: монтажник будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів, слюсар-електрик з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин, машиніст штукатурної станції пересувної. Такі робочі місця підлягають атестації робочих місць за умовами праці.

Всупереч законодавчим вимогам ТзОВ Управління малої механізації робочі місця на підприємстві за умовами праці не обстежені, відомості про проведення атестації робочих місць є відсутніми, атестація робочих місць за умовами праці монтажника будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів, слюсаря-електрика з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин, машиніста штукатурної станції пересувної не проведена.

Для підтвердження умов праці суб`єкту господарювання необхідно провести атестацію робочих місць.

Твердження позивача про необхідність проведення атестації робочого місця лише на постійному робочому місці, яке обмежено встановленими нормами по висоті та робочою зоною є помилковими, оскільки в розглядуваному випадку монтажник будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів, слюсар-електрик з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин, машиніст штукатурної станції пересувної є працівниками товариства, навіть якщо їхнє робоче місце не є постійним.

Визначення робочого місця працівника є обов`язком роботодавця, а тому проведення атестації робочих місць є обов`язковим, оскільки технологічний процес, використовуване працівниками обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я.

Враховуючи зазначене, Управління Держпраці у Рівненській обл. діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Позивачем ТзОВ Управління малої механізації скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною та необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.169-172).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській обл. № 680 від 16.04.2019р., направлення на інспекційне відвідування № 504-Н/09-27 від 16.06.2019р., на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. № 3738/05 від 29.03.2019р. здійснено інспекційне відвідування ТзОВ Управління малої механізації з питань додержання законодавства про працю (а.с.52, 71, 76).

За результатами цього відвідування 18.04.2019р. складено Акт № РВ538/232/АВ від 18.04.2019р., згідно висновків якого посадовими особами відповідача виявлені допущені позивачем порушення вимог п.1 постанови КМ України № 442 від 01.08.1992р. Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці , а саме не проведена атестація робочих місць за умовами праці по наступних посадах: монтажник будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів, слюсар-електрик з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин, машиніст штукатурної станції пересувної (а.с.9-14, 43-48).

Того ж дня 18.04.2019р. відповідачем внесений припис № РВ 538/232/АВ/П про усунення виявлених порушень, відповідно до якого позивачу наданий строк до 20.06.2019р. для усунення порушень, виявлених у ході інспекційного відвідування (проведення атестації робочих місць для підтвердження умов праці), та протокол № РВ 538/232/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення щодо директора ТзОВ Управління малої механізації ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП (а.с.15-16, 17-18, 49-50).

За наслідками розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.268 Кодексу законів про працю /КЗпП/ України, та на підставі акту інспекційного відвідування № РВ 538/232/АВ від 18.04.2019р., начальником Управління Держпраці у Рівненській обл. винесено 10.05.2019р. постанову про накладення штрафу № РВ 538/232/000122/ін-фс від 10.05.2019р., відповідно до якої на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 4173 грн. (а.с.20, 51).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено відсутність законодавчо визначених підстав для проведення позивачем атестації робочих місць монтажника будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів, слюсаря-електрика з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин, машиніста штукатурної станції пересувної, оскільки відповідно до статутної діяльності в товаристві відсутній будь-який технологічний процес, а також не використовується обладнання (стаціонарне або пересувне), сировина та матеріали, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, які можуть негативно впливати на стан здоров`я працівників, зазначених в акті інспекційного відвідування посад, а також інших посад штатного розпису товариства.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці (пп.8) накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (набрала чинності з 17.05.2017р.).

Згідно з п.5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку).

Постановою КМ України № 422 від 01.08.1992р. затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.

На виконання зазначеної постанови КМ України Міністерством праці (Мінпраці) України розроблено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці № 41 від 01.09.1992р.

Проведення атестації робочих місць передбачено ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р., про атестацію робочих місць йдеться також у ст.85 КЗпП України та ст.13 Закону України Про охорону праці .

Відповідно до п.п.1, 2 зазначеного Порядку та п.1.1 Методичних рекомендацій атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Методичними рекомендаціями визначено поняття робоче місце - це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності; поняття постійне робоче місце - це місце, на якому працівник перебуває більшу частину робочого часу (більше 50 % або більше 2 год безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся робоча зона; поняття робоча зона - це простір, обмежений по висоті до 2 метрів над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівника.

Системний аналіз зазначених норм вказує на те, що обов`язок щодо проведення атестації робочих місць покладено на роботодавця; така проводиться на постійному робочому місці, яке обмежено встановленими нормами по висоті та робочою зоною, та виключно щодо тих робочих місць, посади за якими визначені такими нормативно-правовими актами:

Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. постановою КМ України № 461 від 24.06.2016р.;

Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затв. постановою КМ України № 1290 від 17.11.1997р. (у редакції постанови КМ України № 679 від 13.05.2003р.);

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затв. постановою КМ України №163від 21.02.2001р.

Такі посади як монтажник будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів; слюсар-електрик з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин; машиніст штукатурної станції пересувної є відсутніми у наведених нормативно-правових актах.

Таким чином, у роботодавця не виник обов`язок проводити атестацію відповідних робочих місць.

Підтвердженням наведеного є також характер господарської діяльності позивача.

Зокрема, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ТзОВ Управління малої механізації за КВЕД є 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устаткування (а.с.61).

Також під час судового розгляду встановлено, що згідно з укладеними договорами про виконання робіт та відповідно до характеру виконуваних робіт працівників на посадах монтажника будівельних машин та механізмів з виконанням обов`язків слюсаря з ремонту вантажопідіймальних механізмів, слюсаря-електрика з ремонту та обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин, машиніста штукатурної станції пересувної, робоче місце кожного працівника по наведеним посадам не є постійним, оскільки місце роботи механізмів, що обслуговуються такими працівниками, щоденно змінюється.

Вказані механізми, що надаються в оренду і обслуговуються працівниками ТзОВ Управління малої механізації , перебувають на різних об`єктах будівництва, в різних частинах міста Рівного, Рівненської області та інші міста України, передаються різним юридичним та фізичним особам, а також для виконання різних робіт в різних робочих зонах та на різних територіях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані характеристики робочих місць названих посад ТзОВ Управління малої механізації унеможливлюють виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення, комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил, обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці, та інших необхідних дій при проведенні атестації робочого місця, як це встановлено вищеперерахованими актами законодавства.

Окрім цього, відповідно до статутної діяльності ТзОВ Управління малої механізації на підприємстві є відсутній будь-який технологічний процес, а також не використовується обладнання (стаціонарне або пересувне), сировина та матеріали, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, які можуть негативно впливати на стан здоров`я працівників, зазначених в акті інспекційного відвідування, а також інших посад штатного розпису позивача.

З урахуванням зазначеного, проведення комплексної атестації робочих місць по вказаних посадах штатного розкладу ТзОВ Управління малої механізації в силу приписів закону та фактичних обставин справи не вимагається.

За таких умов відповідачем покладено на позивача додатковий необґрунтований тягар проведення атестації робочих місць, що в подальшому призвело до помилкового застосування штрафу за порушення законодавства про працю.

Також під час судового розгляду з`ясовано, що колективним договором позивача (додаток № 8) затверджено перелік робочих місць, професій і посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком № 2, а саме: електрозварювальники ручної зварки і газоелектрозварювальники; покрівельники по рулонних покрівлях і по покрівлях із штучних мастик, які зайнятті із застосуванням мастик і ґрунтовок, виготовлених на основі нафтобітуму, виконроб по виконанню покрівельних робіт (а.с.53).

Окрім цього, Рівненським міським судом Рівненської обл. розглянута справа № 569/8888/19 і постановою суду від 22.05.2019р. провадження в справі відносно керівника позивача ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП (а.с.116).

За приписами ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

За таких умов колегія суддів вважає, що встановлені постановою Рівненського міського суду Рівненської обл. від 22.05.2019р. у справі № 569/8888/19 обставини мають преюдиційне значення для вирішення розглядуваного спору в питанні, чи мали місце розглядувані дії та чи вчинені вони цією особою.

В частині решти обґрунтування апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача задоволені.

Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував наявність порушень позивачем законодавства про працю, а відтак покладених в основу оскаржуваних припису, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Управління Держпраці у Рівненській обл.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. в адміністративній справі № 460/1234/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Управління Держпраці у Рівненській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга І. І. Запотічний Дата складення повного судового рішення: 29.01.2020р.