Постанова

від 21.01.2020 по справі 804/4658/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №804/4658/15

адміністративне провадження №К/9901/19903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя - Коренев А.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (головуючий суддя- Шлай А.В., судді: Іванов С.М., Чабаненко С.В.) у справі № 804/4658/15 за позовом Державного підприємства Придніпровська залізниця до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Державне підприємство Придніпровська залізниця (далі - ДП Придніпровська залізниця ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) від 04.03.2015 №0000074803.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання послуг та робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ДП Придніпровська залізниця вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 16.02.2015 № 68/28-01-48-03-01073828, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 04.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000074803, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6102475,63 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 2312361,64 грн.

Підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення були обставини щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами-постачальниками з придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг з технічного обслуговування, ремонтних робіт у ДП МТЗЗТУ УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ , ТОВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦОБЛАДНАННЯ , ТОВ Регіон-плюс , ТОВ ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ , ПП АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП , ПП ВАЛГА , ПП АПЛІКАТ , ТОВ Торгівельно-Промислове Підприємство Спектр , ТОВ ДніпроСервісРемонт , ТОВ Контр-Траст , ТОВ ПКФ Стальінвест , ТОВ Рівс , ТОВ ДІАВЕСТ-КОМП`ЮТЕРНИЙ СВІТ , ФОП Фоміних , ТОВ Електронна компанія ЕДВАНС , ТОВ Спецдорбуд-Максима , ТОВ РББ Групп , ПНТП Регіон , ДП ТЕХНО-БУД , ТОВ Укрбудівниця , ТОВ Квік-2006 .

Обґрунтовуючи свою позицію СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську послалась на податкову інформацію щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; під час проведення аналізу податкової звітності контрагентів по ланцюгу постачання до позивача встановлено невідповідність груп придбаних товарів для подальшої реалізації; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов`язань у спірні податкові періоди, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, акти здачі-прийняття робіт, дефектні акти, довідки, рахунки фактури, листи підприємств, довіреності, рахунки на оплату, банківські виписки, платіжні доручення, техніко-економічне обґрунтування наявності в колісно-роликовому цеху системи загально-витяжної вентиляції, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку матеріалів.

Відповідачем не заперечувався факт надання позивачем таких документів в ході перевірки, жодні зауваження до їх змісту в акті перевірки відсутні, факти наявності на підприємстві позивача товарів (послуг), що були предметом вказаних операцій, їх оплати позивачем контрагентам відповідачем не спростовані. Ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, відповідачем не надані змістовні доводи/пояснення з приводу юридичної дефектності наявних у позивачем документів. Не заперечувався відповідачем і той факт, що податкові накладні, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, виписані його контрагентами, які на час їх оформлення знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали реєстрацію платників податку на додану вартість. Зазначаючи про юридичну дефектність первинних документів позивача, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську посилалася виключно на матеріали перевірок контрагентів позивача.

Судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ДП Придніпровська залізниця розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду