Постанова

від 29.01.2020 по справі 823/899/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №823/899/17

адміністративне провадження №К/9901/2731/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 823/899/17

за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації в особі Денисюк Людмили Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Управління Держпраці у Черкаській області - про визнання протиправної відмови щодо нарахування та виплати заробітної плати, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Рідзеля О.А.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Собківа Я.М. Твердохліб В.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1 . У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Христинівської районної державної адміністрації в особі ОСОБА_2 Людмили Миколаївни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - управління Держпраці у Черкаській області, в якому просив:

1.1 визнати протиправною відмову Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 ;

1.2 зобов`язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за останній день роботи 22 грудня 2016 року;

1.3 зобов`язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (затримки повного розрахунку) з 23 грудня 2016 року по день фактичного розрахунку.

2 . На обґрунтування позову позивач указав, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства України не нарахував та не виплатив йому заробітну плату за 22 грудня 2016 року. А тому, на думку позивача, стягнення недоплаченої заробітної плати на його користь є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за весь період невиплати цієї заробітної плати.

3. Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та пояснили, що одним із принципів трудових відносин є належна оплата праці, проте 22 грудня 2016 року позивач на роботі не перебував, що підтверджується актом про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 22 грудня 2016 року, а також табелем обліку використання робочого часу з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. 22 грудня 2016 року на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у адміністративній справі № 823/836/16 за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 180-к Про поновлення ОСОБА_1 позивача поновлено на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 02 червня 2016 року.

6. 22 грудня 2016 року згідно з розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к Про звільнення ОСОБА_1 припинено державну службу позивача та звільнено його з посади заступника голови Христинівської районної державної адміністрації. Правомірність вказаного розпорядження є предметом розгляду іншої адміністративної справи № 823/117/17, що перебуває на розгляді в адміністративних судах України.

7. Листом управління Держпраці у Черкаській області від 03 березня 2017 року №Б-87/14-1 зазначено, що проведеною головним державним інспектором управління Держпраці у Черкаській області перевіркою додержання законодавства про працю встановлено, що позивачем 22 грудня 2016 року подано заяву на ім`я голови Христинівської районної державної адміністрації про поновлення на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року по справі № 823/836/16, цього ж дня позивача було ознайомлено зі змістом розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №181-к Про звільнення ОСОБА_1 . Як зазначено у листі управління Держпраці у Черкаській області від 03 березня 2017 року №Б-87/14-1 дані факти свідчать про перебування позивача на робочому місці 22 грудня 2016 року та безпідставне ненарахування заробітної плати за вказаний день.

8. У судовому засіданні 11 серпня 2017 року як свідка було допитано ОСОБА_4 - державного інспектора управління Держпраці у Черкаській області, саме який і проводив перевірку додержання законодавства про працю у Христинівській районній державній адміністрації Черкаської області. Так, свідок пояснив, що у період з 07 березня 2017 року по 09 березня 2017 року ним було проведено перевірку додержання законодавства про працю у Христинівській районній державній адміністрації Черкаської області, яка проводилась у зв`язку із зверненням позивача до управління Держпраці у Черкаській області щодо порушення законодавства про працю Христинівською районною державною адміністрацією. Як указав свідок, при проведенні перевірки ним було досліджено заяву позивача про поновлення на посаді від 22 грудня 2016 року, розпорядження про звільнення позивача від 22 грудня 2016 року, табель обліку робочого часу апарату Христинівської районної державної адміністрації за грудень 2016 року та акт про відсутність позивача на службі в Христинівській районній державній адміністрації Черкаської області від 22 грудня 2016 року та встановлено, що 22 грудня 2016 року позивач дійсно вчинив прогул. Підстави для нарахування йому заробітної плати за цей день відсутні, а тому в акті складеному за результатами проведеної перевірки свідок вказав, що під час проведення перевірки порушень законодавства про працю не виявлено.

9. Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з акту про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 22 грудня 2016 року керівником апарату Христинівської районної державної адміністрації Пилипишиним С.П., начальником відділу документообігу та контролю апарату Христинівської районної державної адміністрації Кибою В.М. та головним спеціалістом з питань управління персоналом апарату Христинівської районної державної адміністрації Бригинцем Н.Л. засвідчено факт відсутності позивача на роботі з 14 год 00 хв до 17 год 15 хв, у зв`язку з чим в табелі обліку використання робочого часу апарату Христинівської районної державної адміністрації з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, позивачеві 22 грудня 2016 року відмічено як прогул.

10. Згідно з роздрукованої частини технічного запису судових засідань у адміністративній справі № 823/117/17 з компакт-диску серійний (номер 2017.05.03-15.01), судом установлено, що 10 березня 2017 року під час судового розгляду адміністративної справи 823/117/17 за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа - голова Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області Денисюк Людмила Миколаївна про поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії у Черкаському окружному адміністративному суді ОСОБА_1. вказав, що 22 грудня 2016 року перебував в місті Києві, заяву про поновлення на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації разом із копією вступної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в справі № 823/836/16 подав за дорученням ОСОБА_1. ОСОБА_5. Також ОСОБА_1 вказав, що 22 грудня 2016 року фізично на роботі перебувати не міг, тому ознайомитися з розпорядженням про його звільнення 22 грудня 2016 року також не міг, з наказом про звільнення фактично ознайомився 23 грудня 2016 року, помилково проставивши дату ознайомлення - 22 грудня 2016 року.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідачем не було порушено прав позивача при не нарахуванні заробітної плати за 22 грудня 2016 року, а відтак, підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату позивачу за 22 грудня 2016 року відсутні.

ІV. Касаційне оскарження

13 . Не погодившись з постановами суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 12 жовтня 2017 року.

14. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги вказує що суди не надали належної оцінки тому факту, що позивач був ознайомлений із наказом про своє поновлення на роботі лише 23 грудня 2016 року, що унеможливлює його прогул 22 грудня 2016 року.

14.1. Також відповідачем, на думку позивача, не було виконано приписи статті 24, 29 КЗпП України, якими визначено дії роботодавця після укладання із працівником трудового контракту.

14.2. За таких обставин, заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

15. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" "Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

16. 28 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Білоус О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 823/899/17 із Черкаського окружного адміністративного суду.

17. 16 січня 2018 року справа № 823/899/17 надійшла до Верховного Суду.

18. Також 29 січня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Христинівська районна державна адміністрація Черкаської області спростовує доводи касаційної скарги та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

19. 06 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 623/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., судді Уханенка С.А., Радишевську О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

21. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

24. Кодекс законів про працю України:

24.1. Відповідно до статті 5 1 держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, у тому числі, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

24.2. Згідно зі статтею 235 у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

24.2.1. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

24.2.2. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

24.3. Відповідно до статті 233 працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

24.3.1. За частиною другою статті 233 у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

24.4. Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

25. Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

25.1. У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього ж Закону).

26. Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

27. За змістом пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

27.1. Також Конституційного Суду України у вказаному рішенні зазначив, що аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

27.2. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

27.3. У резолютивній частині цього ж Рішення Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

VІ. Позиція Верховного Суду

28. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

30. Верховний Суд звертає увагу на тому, що нормами статті 235 КЗпП України передбачений обов`язок лише роботодавця щодо негайно виконати рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

31. Проте, норми статті 235 КЗпП України не визначають обов`язку працівника щодо негайного пред`явлення до виконання рішення суду про поновлення його на посаді.

32. Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в справі № 823/836/16 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково:

32.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 60-к від 01 червня 2016 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

32.2. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 63-к від 06 червня 2016 року Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 01 червня 2016 року № 60-к ;

32.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області починаючи з 02 червня 2016 року;

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2016 року на виконання норм статті 235 КЗпП України та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у адміністративній справі № 823/836/16 за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 180-к Про поновлення ОСОБА_1 позивача поновлено на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 02 червня 2016 року.

34. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Так, позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій неоднаразово наголошувалось, що він фактично був ознайомлений із розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 грудня 2016 року № 180-к про його поновлення на посаді лише 23 грудня 2016 року. Проте, зазначеному доводу не було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

36. Встановлення обставин обізнаності позивача про розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 грудня 2016 року № 180-к про його поновлення на посаді має значення для правильного вирішення справи та надання оцінки доводам відповідача щодо вчинення позивачем прогулу 22 грудня 2016 року.

37. Також, судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінку усім доводам Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області викладеним у заперечені на адміністративний позов від 26 червня 2017 року № 367/01-30, а саме: щодо порушення позивачем строку звернення до суду передбаченого нормами 232 КЗпП України.

38. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані в справі докази.

39. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані в справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

40. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно дослідити питання щодо дати ознайомлення позивача із розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 грудня 2016 року № 180-к про поновлення його на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області та питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, надати цим встановленим обставинам відповідної оцінки.

41. Таким чином, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

VIІ. Судові витрати

42 . З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року в справі № 823/899/17 скасувати.

3. Адміністративну справу № 823/899/17 за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації в особі Денисюк Людмили Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Управління Держпраці у Черкаській області - про визнання протиправної відмови щодо нарахування та виплати заробітної плати, зобов`язання вчинити певні дії, направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: С.А. Уханенко

О.Р. Радишевська