Рішення

від 03.07.2020 по справі 823/899/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року справа № 823/899/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації в особі Денисюк Людмили Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління Держпраці в Черкаській області, про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

08.06.2017 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до Христинівської районної державної адміністрації в особі ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за останній день роботи 22.12.2016;

- зобов`язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (затримки повного розрахунку) з 23.12.2017 по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства України не нарахував та не виплатив заробітну плату позивачеві за 22.12.2016. А тому, на думку позивача, стягнення недоплаченої заробітної плати на його користь є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України за весь період невиплати цієї заробітної плати.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях та пояснили, що одним із принципів трудових відносин є відплатність праці, проте 22.12.2016 позивач на роботі не перебував, що також підтверджується актом про відсутність на службі (роботі) співробітника, працівника від 22.12.2016, а також табелем обліку використання робочого часу з 01.12.2016 по 31.12.2016.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 11.08.2017 у задоволенні позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2017 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року в справі № 823/899/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що встановлення обставин обізнаності позивача про розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 грудня 2016 року № 180-к про його поновлення на посаді має значення для правильного вирішення справи та надання оцінки доводам відповідача щодо вчинення позивачем прогулу 22 грудня 2016 року.

Також, судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінку усім доводам Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області викладеним у заперечені на адміністративний позов від 26 червня 2017 року № 367/01-30, а саме: щодо порушення позивачем строку звернення до суду передбаченого нормами 232 КЗпП України.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно дослідити питання щодо дати ознайомлення позивача із розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 22 грудня 2016 року № 180-к про поновлення його на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області та питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, надати цим встановленим обставинам відповідної оцінки.

Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 11.02.2020 прийнято до свого провадження справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

20.02.2020 Христинівська районна державна адміністрація надала до суду пояснення, в яких зазначила, що твердження позивача про те, що він має право на заробітну плату за останній день роботи 22.12.2016 є надуманими та необгрунтованими, оскільки він на роботі не перебував і ніякої роботи не виконував.

02.03.2020 позивач надав до суду пояснення, в яких зазначив, що застосовувати строк позовної давності (три місяці), щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, в даному випадку не можливо, так як до цього часу не виплачена заробітна плата за 22.12.2016, яка б мала бути нарахована та виплачена йому при звільненні.

Ухвалою суду від 12.03.2020 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Усною ухвалою суду від 23.06.2020 внесеною в протокол судового постановлено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

22.12.2016 на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі № 823/836/16 за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №180-к «Про поновлення ОСОБА_1 » позивача поновлено на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 02.06.2016.

22.12.2016 згідно з розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №181-к «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу позивача та звільнено його з посади заступника голови Христинівської районної державної адміністрації. Правомірність вказаного розпорядження є предметом розгляду іншої адміністративної справи № 823/117/17, що перебуває на розгляді в адміністративних судах України.

Одночасно, суд зазначає, що підставою та предметом розгляду даної адміністративної справи є не нарахування та не виплата відповідачем позивачеві заробітної плати за один день - 22.12.2016.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, судовому захисту підлягають саме порушені права, свободи та інтереси, належні, при цьому, безпосередньо заявникам.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у справі №808/9078/15 (№К/800/13971/16), в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 27.10.2015 у справі №800/101/15, від 15.11.2015 у справі №800/264/16, від 24.11.2015 у справі №800/259/15, від 01.12.2015 у справах №800/134/15 та №800/135/15, від 28.02.2017 у справі №21-3829а16.

У рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 суд розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 12.06.2108 у справі№800/587/17.

Суд встановив, що 22.12.2016 на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 по справі № 823/836/16 за позовом ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №180-к «Про поновлення ОСОБА_1 » позивача поновлено на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 02.06.2016.

Так суд зазначає, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі № 823/836/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Христинівської районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 60-к від 01.06.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 » , визнано протиправним та скасовано розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 63-к від 06.06.2016 року «Про внесення змін до розпорядження районної державної адміністрації від 01.06.2016 № 60-к» , поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області починаючи з 02.06.2016 року, виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 02.06.2016 по 21.12.2016 року включно в розмірі 35 010,30 грн.(тридцять п`ять тисяч десять гривень тридцять копійок) та стягнуто з Христинівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.(одна тисяча гривень).

В той же час, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 у справі №823/836/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у даній справі скасовано, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 залишено в силі.

Суд зазначає, що підстави для поновлення розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №180-к «Про поновлення ОСОБА_1 » позивача на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 02.06.2016 відсутні.

Таким чином, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі №823/836/16, яка була підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, то суд вбачається, що предмет позову в справі №823/899/17 (тобто в даній справі) відсутні, так як ОСОБА_1 вважається звільненим з роботи з 06.06.2016 і жодних підстав для нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітної плати за 22.12.2016 не має.

Крім того, суд звертає увагу, що 23.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі-відповідач), в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22.12.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 » ;

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 23.12.2016;

-зобов`язати Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2016 по день поновлення на роботі;

-стягнути з Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 у справі №823/117/17 позов задоволено частково:

1) визнано протиправним та скасовано розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області № 181-к від 22.12.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 » ;

2) поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області з 23.12.2016;

3) зобов`язано Христинівську районну державну адміністрацію Черкаської області (ідентифікаційний код - 04061300) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2016 по 10.03.2017 у розмірі 15829 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 18 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 апеляційні скарги ОСОБА_2 та Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області задоволено. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №823/117/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року залишити без змін.

Таким чином, звернення позивача до суду з даним позовом є безпідставним та необгрутованим, оскільки враховуючи вищевикладене, жодних підстав для нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітної плати за останній день роботи 22.12.2016 та нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (затримки повного розрахунку) з 23.12.2017 по день фактичного розрахунку не має.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи судові рішення, які набрали законної сили, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу) відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 03.07.2020

Суддя В.П. Тимошенко