Постанова

від 28.01.2020 по справі 120/2397/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2397/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

28 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Михайленко К.Т.,

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (м.Вінниця, повний текст рішення складено 19.10.2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастомс Кліренс Кампані" до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Кастомс Кліренс Кампани звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС, у якому просило: визнати протиправним та скасувати картку відмови № UA401010/2019/00074 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000041/1 від 22.04.2019 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 17.04.2019 року ТОВ Кастомс Кліренс Кампані (надалі - позивач) придбав у Monty Care s.r.o. транспортний засіб - автомобіль легковий б/в марка - FORD, модель TRANSIT номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2012, об`єм двигуна 2198 см3 , тип пального дизель, за ціною 5 000 євро, що підтверджується інвойсом № FVZ18197, та платіжним дорученням в іноземній валюті від 17.04.2019 року. З метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля позивач подав до Вінницької митниці ДФС електронну митну декларацію № UA401010/2019/022031, в якій митна вартість була визначена за ціною договору (контракту), а також необхідні документи, які підтверджують митну вартість, а саме, копію контракту № 01/02 від 01.02.2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) № FVZ18197; МД Республіки Польща № 19PL402010E0397658 від 15.02.2019 року.

11.04.2019 року відповідачем направлено повідомлення позивачу про надання додаткових документів стосовно складових митної вартості. На вказаний лист позивачем надано такі документи: копію витягу з митної бази Європи про підтвердження вивозу даного автомобіля - Komunikat ІЕ599; копію платіжного доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 року №993 про оплату даного автомобіля; копію виписки з торгового реєстру міського суду м. Прага про реєстрацію фірми Monty Care s.r.o, з нотаріально завіреним перекладом; копію витягу про підтвердження номеру EOR1 та видів діяльності фірми Monty Care s.r.o. з нотаріально завіреним перекладом; звіт №1691/19 від 18.04.2019 року (з фототаблицею) про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України; лист ТОВ Кастомс Кліренс Кампанія від 18.04.2019 року. Проте, 22.04.2019 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості № UA401000/2019/000041/1, за якою визначив митну вартість в сумі 9 747,90 EUR та оформив картку відмови № UA401010/2019/00074. 23.04.2019 року декларантом було подано митну декларацію № UA401010/2019/024025 згідно з митною вартістю визначеною митницею. На думку позивача, відповідач необґрунтовано скоригував митну вартість автомобіля, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав. 11.04.2019 року до митниці було подано ЕМД №UA401010/2019/022031 щодо митного оформлення автомобілю легкового, б/в, марка - FORD, модель - TRANSIT, календарний рік виготовлення - 2012 року, модельний рік виготовлення - 2012 року. За вказаною митною декларацією спрацювала АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), якою сформовано форми контролю за наступними кодами: 103-1, 105-2, 106-2, 210-1, 911-1 з формулюванням Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел . Відповідно до поданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-фактури (інвойс/купча) від 09.04.2019 №FVZ18197 продаж транспортного засобу здійснювала компанія Monty Care s.r.o Rybna 716/24, Stare Mesto, 110 00 Praha 1 Ceska republika, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником транспортного засобу є Віl Labyrinter АВ hHerkulesvagen 2 А. 141 44 Fluddinge. Отже, відповідно до свідоцтва про реєстрацію власником ТЗ є особа, яка не здійснювала продаж в адресу отримувача. Таким чином, до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття права власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача.

Декларант листом повідомив про надання документів та неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі тих, що вимагалися митним органом для підтвердження заявленої митної вартості, в порядку ст. 53 Митного кодексу України. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 Митного Кодексу України ) та (ст.63 Митного кодексу України) неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості.

11.04.2019 року інспектором митного поста було направлено позивачу повідомлення про підтвердження митної вартості автомобіля, оскільки документи містять розбіжності, а саме, відомості щодо продавця товару не відповідають відомостям про власника товару в реєстраційних документах країни відправлення. 18.04.2019 року декларантом листом за № 18/04 було надано митниці копію витягу з митної бази Європи про підтвердження вивозу автомобіля, копію платіжного доручення про оплату автомобіля № 993 від 17.04.2019, копію виписки з торгового реєстру міського суду м. Прага про реєстрацію фірми Monty Care s.r.o. з нотаріально завіреним перекладом, копію витягу про підтвердження номера EORI та видів діяльності фірми Monty Care s.r.o. з нотаріально завіреним перекладом, звіт № 1691/19 від 18.04.2019 року, лист від ТОВ Кастомс Кліренс Кампані № 18/041 від 18.04.2019 року та повідомлено, що інші документи надаватись не будуть. Отже, декларант відмовився від надання додаткових документів, що вимагалися органом доходів і зборів, для підтвердження заявленої митної вартості, незважаючи на те, що п. 3 ст.53 Митного кодексу України передбачений термін для надання таких документів тривалістю 10 календарних днів, а тому 22.04.19 року митницею було винесено рішення про коригування митної вартості та в той же день направлено його декларанту. Таким чином, на думку відповідача, у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

У свою чергу, позивач подав до суду першої інстанції відповідь на відзив, у якому вказав, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами (рахунок-фактуру (інвойс) №ЕУгі8197, платіжне доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 року № 993 про оплату даного автомобіля, звіт №1691/19 від 18.04.2019 року (з фототаблицею) про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України). Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи викладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кастомс Кліренс Кампани до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Картку відмови № UA401010/2019/00074 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000041/1 від 22.04.2019 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кастомс Кліренс Кампани сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що за вказаною митною декларацією спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, якою сформовано форми контролю за наступними кодами: 103-1, 105-2, 106-2, 210-1,911-1 з формулюванням "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації" отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Відповідно, до поданих до митного оформлення документів, а саме: рахунку-фактури (інвойс/купча) від 09.04.2019 №FVZ18197 продаж транспортного засобу здійснювала компанія Monty Care s.r.o Rybna 716/24, Stare Mestro? 110 00 Praha 1 Ceska republika, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №1019020029 власником транспортного засобу є Bil Labyrinter AB Herkulesvagen 2A 141 44 Hudidinge. Отже, відповідно до свідоцтва про реєстрацію власником транспортного засобу є особа, яка не здійснювала продаж в адресу отримувача. Таким чином, до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття права власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача. Отже, відповідач вважає, що у митниці були законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 20.01.2020 року призначено до апеляційного розгляду.

Позивач, надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому посилається на те, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості та не наведено жодних розрахунків за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Під час апеляційного розгляду справи судом було здійснено заміну відповідача у справі за його клопотанням. Здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Вінницької митниці ДФС на належного правонаступника - Подільська митниця Держмитслужби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що 17.04.2019 року ТОВ Кастомс Кліренс Кампані (надалі - позивач) придбав у Monty Care s.r.o. транспортний засіб - автомобіль легковий б/в марка - FORD, модель TRANSIT номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2012, об`єм двигуна 2198 см3 , тип пального дизель, за ціною 5 000 євро, що підтверджується інвойсом № FVZ18197 та платіжним дорученням в іноземній валюті від 17.04.2019 року.

11.04.2019 року позивачем було подано електронну митну декларацію № UA401010/2019/022031, якою було задекларовано для митного оформлення легковий автомобіль марки - FORD, модель - TRANSIT, календарний рік виготовлення - 2012 року, модельний рік виготовлення - 2012 року, дата першої реєстрації 27.06.2014 року, номер кузова НОМЕР_1 , двигун - дизельний, робочий об`єм циліндрів -2198 см3, потужність двигуна 92 кВт, номер двигуна - немає даних, колісна формула 4х2, колір сірий, кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію - 9, для використання по дорогах загального призначення, тип кузова - універсал, категорія транспортного засобу - М1, країна виробництва - DE, митна вартість транспортного засобу - 5000 Євро.

Одночасно з декларацією позивачем було подано наступні документи: копію контракту №-01/02 від 01.02.2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) №FVZ18197; МД Республіки Польща від 15.02.2019 року № 19PL402010E0397658.

11.04.2019 року відповідачем направлено повідомлення декларанту про надання додаткових документів стосовно складових митної вартості: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування-страхові документи, а також документи, які містять відомості про вартість страхування; за наявності документ, що підтверджує передплату відповідно до зовнішньоекономічної операції; інші додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за власним бажанням.

В цей же день, 11.04.2019 року відповідачем направлено позивачу ще одне повідомлення в зв`язку з тим, що подані документи, на думку інспектора митного поста, містять розбіжності, а саме відомості про щодо продавця товару не відповідають відомостям про власника товару в реєстраційних документах країни відправлення, а тому позивачу запропоновано надати: договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі здійснювалися за умовами договору; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору, виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за власним бажанням.

На вимогу відповідача позивач надав наступні документи для підтвердження митної вартості автомобіля: копію витягу з митної бази Європи про підтвердження вивозу даного автомобіля - Komunikat ІЕ599; копію платіжного доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 року № 993 про оплату даного автомобіля; копію виписки з торгового реєстру міського суду м. Прага про реєстрацію фірми Monty Care s.r.o, з нотаріально завіреним перекладом; копію витягу про підтвердження номеру EOR1 та видів діяльності фірми Monty Care s.r.o. з нотаріально завіреним перекладом; звіт №1691/19 від 18.04.2019 року (з фототаблицею) про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України; лист ТОВ Кастомс Кліренс Кампанія від 18.04.2019 року.

За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації № UA401010/2019/022031 та доданих до неї документів, 22.04.2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000041/1, у якому визначив митну вартість автомобіля за резервним методом, у розмірі 9747,90 євро, взявши за джерело числового значення митної вартості цінову інформацію отриману із зовнішніх джерел, а саме митну декларацію від 08.01.2019 року.

Обставинами прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000041/1 від 22.04.2019 року стало спрацювання профілів ризику системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) 103-1, 105-2, 106-2, 210-1, 911-1 з формулюванням Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: WF0SXXTTFSCT18975, валюта - EUR, вартість - 9500,00 та інших форм контролю щодо перевірки правильності визначення митної вартості товару, а також відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.

Згідно з п.5 ст.54 МК України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до п.2 ст.52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, відповідно до поданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-фактури (інвойс/купча) від 09.04.2019 року № FVZ18197 продаж транспортного засобу здійснювала компанія Monty Care s.r.o Rybna 716/24, Stare Mesto, 110 00 Praha 1 Ceska republika, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником транспортного засобу є Віl Labyrinter АВ hHerkulesvagen 2 А. 141 44 Huddinge. Отже, відповідно до свідоцтва про реєстрацію власником транспортного засобу є особа, яка не здійснювала продаж в адресу отримувача. Таким чином, до митного оформлення подані документи, які жодним чином не підтверджують право власності, або набуття права власності компанією, що здійснювала продаж в адресу отримувача.

З огляду на вищевикладені розбіжності та неточності, відповідно до ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант листом повідомив про надання документів та неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі тих, що вимагалися митним органом для підтвердження заявленої митної вартості, в порядку ст. 53 МК України.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, З ст. 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МК України) та (ст.63 МК України) неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є наявна цінова інформація, отримана із зовнішніх джерел, МД №403010/2019/283 від 08.01.2019 а саме 9747,9 Євро. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п.3 ст.52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до ч.7 ст. 55 МК України. Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів № UA401010/2019/00074.

23.04.2019 року декларантом було подано митну декларацію № UA401010/2019/024025 згідно з митною вартістю визначеною митницею.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом оскарження рішення.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, п. 1 ч. 6 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі ст.ст. 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч. 1,2 ст. 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено перелік документів, які мають бути надані, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані надати їх протягом 10 календарних днів.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів, передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що сумніви у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів зумовлені відсутністю документів, які б підтверджували право власності на транспортний засіб, або набуття такого права компанією, що здійснювала продаж відповідного транспортного засобу в адресу позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання представників відповідача на ту обставину, що продаж транспортного засобу здійснювала компанія Monty Care s.r.o Rybna 716/24, Stare Mesto, 110 00 Praha 1 Ceska republika, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 власником транспортного засобу є Вil Labyrinter АВ hHerkulesvagen 2 А. 141 44 Fluddinge є необгрунтованими, адже дані обставини жодним чином не можуть спростовувати заявлену позивачем митну вартість транспортного засобу, на підтвердження якої декларантом подані відповідні документи.

Між тим, як вірно зазначив суд першої інстанцїі, зазначені посилання можуть мати місце лише у випадку, якщо митний орган ставить під сумнів реальність операцій щодо його придбання, однак, дане питання не входить до предмету дослідження в межах даної справи.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що позивачем до митного органу для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу було надано наступні документи: копію контракту № 01/02 від 01.02.2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) № FVZ18197; МД Республіки Польща № 19PL402010E0397658 від 15.02.2019 року; копію витягу з митної бази Європи про підтвердження вивозу даного автомобіля - Komunikat ІЕ599; копію платіжного доручення в іноземній валюті від 17.04.2019 року № 993 про оплату даного автомобіля; копію виписки з торгового реєстру міського суду м. Прага про реєстрацію фірми Monty Care s.r.o, з нотаріально завіреним перекладом; копію витягу про підтвердження номеру EOR1 та видів діяльності фірми Monty Care s.r.o. з нотаріально завіреним перекладом, який зокрема підтверджує, що основним видом економічної діяльності компанії є торгівля автомобілями та іншими легковими транспортними засобами; звіт №1691/19 від 18.04.2019 року (з фототаблицею) про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України; лист ТОВ Кастомс Кліренс Кампанія від 18.04.2019 року.

Водночас, досліджено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Кастомс Кліренс Кампані , згідно якої видом діяльності є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; торгівля іншими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів та інше; лист - повідомлення ТОВ Кастомс Кліренс Кампані № 18/041 від 18.04.2019 року.

В даному випадку, варто погодитись з твердженням суду першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною 5000 євро надано відповідні документи у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, які є достатніми для митного оформленя.

Колегія суддів також зазначає, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів.

Аналізуючи викладені вище норми, слід погодитись, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Твердження відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, оскільки спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками

Дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 р. у справі № 805/2713/16-а.

У свою чергу, представник Вінницької митниці ДФС не надав суду доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів враховано стан транспортного засобу (комплектацію, технічний стан, пробіг автомобіля).

Між тим, позивач до митного органу надав звіт 1691/19 про визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України від 18.04.2019 року, відповідно до якого ціна автомобіля розрахована з врахуванням індивідуальних ознак товару та факторів, що впливають на відсоток зниження чи підвищення вартості транспортного засобу.

Колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Крім того, згідно Класифікатора митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011, код митної формальності 105-2 - це контроль правильності визначення митної вартості товарів, а код митної формальності 106-2 - це витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 року у справі № 803/1582/13-а, заданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій при формуванні картки відмови № UA401010/2019/00074 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та прийнятті рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA401000/2019/000041/1 від 22.04.2019 року, відтак суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими, а наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд вважає, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були ретельно перевірені та проаналізовані, та відповідно, їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2020 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.