Постанова

від 22.01.2020 по справі 910/6275/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 910/6275/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 22.01.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя"

на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2019 р. у справі № 910/6275/19 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя"

до Загальноосвітнього навчального приватного закладу "Хореографічна гімназія "Кияночка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 5 580,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2019 р. у справі № 910/6275/19 у задоволенні заяви Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2019 р. у справі № 910/6275/19 та ухвалити нове, яким задовольнити заяву Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

10.12.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шаптала Є.Ю., суддів: Тищенко А.І., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2019 р. у справі № 910/6275/19 та призначено до розгляду на 22.01.2020.

В судове засідання 22.01.2020 сторони своїх представників не направили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) виходив з наступного.

Київський комплексний позашкільний заклад "Київський міський будинок учителя" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Загальноосвітнього навчального приватного закладу "Хореографічна гімназія "Кияночка", в якому просить: зобов`язати звільнити (висилити) Загальноосвітній навчальний приватний заклад "Хореографічна гімназія "Кияночка" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР: 30470891, адреса: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 204-Г) та зобов`язати повернути по акту приймання-передачі об`єкт оренди, а саме: нежилі приміщеннями загальною площею 14,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ. вул. Володимирська. 57. літ. А Комунальному комплексному позашкільному навчальному закладу "Київський міський будинок учителя" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР: 02597232, 01030, м. Київ, вул. Володимирська, б. 57).; стягнути з Загальноосвітнього навчального приватного закладу "Хореографічна гімназія "Кияночка" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР: 30470891, адреса: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 204-Г) на користь Комунального комплексного позашкільного навчального закладу "Київський міський будинок учителя" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР: 02597232, 01030, м. Київ, вул. Володимирська, б, 57) 1 335,98 (одна тисяча триста тридцять п`ять гривень 98 копійок) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог п. 9.7 договору оренди № 2069 від 05.11.2015 року не передано за актом приймання-передачі об`єкт оренди у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2019 року у справі № 910/6275/19 Позов задоволено повністю. Зобов`язано Загальноосвітній навчальний приватний заклад "Хореографічна гімназія "Кияночка" (03058, м.Київ, вул. Борщагівська, буд. 204-Г, код ЄДРПОУ 30470891) звільнити та повернути по акту приймання-передачі Комунальному комплексному позашкільному навчальному закладу "Київський міський будинок учителя" (01030, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 57 код ЄДРПОУ 02597232) об`єкт оренди, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 14,40 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 57, літ. А. Стягнуто з Загальноосвітнього навчального приватного закладу "Хореографічна гімназія "Кияночка" (03058, м.Київ, вул. Борщагівська, буд. 204-Г, код ЄДРПОУ 30470891) на користь Комунального комплексного позашкільний навчальний заклад "Київський міський будинок учителя" (01030, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 57 код ЄДРПОУ 02597232) 3 711 (три тисячі сімсот одинадцять) грн. 95 коп. заборгованості з оплати орендної плати та відшкодування послуг на утримання об`єкту оренди, 1 335 (одну тисячу триста тридцять п`ять) грн. 98 коп. неустойки, 6 723 (шість тисяч сімсот двадцять три) грн. 50 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

31.10.2019 року від Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" надійшла заява до суду першої інстанції "Про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) з Відповідача" б/н від 28.10.2019 року.

В обґрунтування поданої заяви, Комунальний комплексний позашкільний заклад "Київський міський будинок учителя" посилається на те, що в межах даної господарської справи, Позивач додатково поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 921 грн., що підтверджується Договором № 25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019 року; Додатком № 1 до Договору № 25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019 року; Актом від 25.10.2019 року прийому-передачі наданих послуг до Договору № 25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019 року, у зв`язку з чим просив задовольнити вказану заяву.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Місцевим господарським судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача не дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме до заяви не додано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність прийняти додаткове рішення про відмову в задоволенні вимог Позивача про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 921 грн.

З даним висновком суд апеляційної інстанції не може погодитись виходячи з наступного.

15.10.2019 в судовому засіданні в суді першої інстанції до закінчення судових дебатів у цій справі представником позивача - адвокатом Чумаковою Т.К. зроблено заяву про стягнення судових витрат з Відповідача у повному обсязі, а саме витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

22.10.2019 ухвалено рішення у цій справі, яким позовні вимоги задоволено, частково вирішено питання про стягнення судових витрат.

28.10.2019 позивачем надіслано заяву про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) з відповідача б/н, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В даній заяві позивач вказує перелік документів, якими підтверджено понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1921 грн., питання про стягнення яких не вирішено судом першої інстанції у цій справі у рішенні від 22.10.2019, а саме: Договір №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019, Додаток №1 від 31.07.2019 до договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019, акт від 25.10.2019 прийому передачі надання послуг до договору.

Крім того, в цій заяві позивач вказував наступні обставини. Відповідно до договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019, укладеного між позивачем та АО Качура Лоєрс (надалі сторони), Розділ 4 ціна договору та порядок здійснення оплати, п. 4.2. сторони погодились, що розмір гонорару за 1 (одну) годину роботи адвоката (або іншого фахівця у галузі права) становить 960,50 грн. без ПДВ. За п. 4.3. договору, факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Згідно додатку №1 від 31.07.2019 до договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019, сторони погодили орієнтовні обсяги витрат часу на відповідний вид правової допомоги.

Згідно акту від 25.10.2019 прийому-передачі наданих послуг до договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019 позивачу надано послуги загальною вартістю 2881,50 грн.

В межах цієї справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1921,00 грн.

Позивач зобов`язався сплатити АО Качура Лоєрс грошові кошти за актом від 25.10.2019 прийому-передачі наданих послуг до договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019 протягом 5 робочих днів з дня підписання цього акту.

Таким чином позивач вказав, та підтвердив обсяг наданих йому послуг та що платіжний документ про сплату наданих послуг може бути наданий з моменту фактичної оплати таких послуг.

Позивачем долучено до заяви про стягнення судових витрат, вищевказані документи.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як убачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 1 921,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019, укладеного між Комунальним підприємством позашкільний навчальний заклад Київський міський будинок учителя та Адвокатським об`єднанням Качура Лоєрс , копію додатку №1 до договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.10.2019 по договору №25-07/2019/232 про надання правової допомоги від 31.07.2019.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача не дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме до заяви не додано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Так, господарський суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Отже, наведені у апеляційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанції у зазначеному випадку положень глави 8 Господарського процесуального кодексу України, якими унормовано інститут судових витрат, підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, ураховуючи наведені положення законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований судом першої інстанції факт надання АО Качура Лоєрс професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції на суму (1 921,00 грн.), колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення від 14.11.2019 у справі №910/6275/19 слід скасувати та прийняти нове рішення, згідно з яким стягнути з відповідача на користь позивача 1 921,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 86, 123, 126, 129, 244, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" - задовольнити .

2. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2019 р. у справі № 910/6275/19 - скасувати.

3. Заяву Комунального комплексного позашкільного закладу "Київський міський будинок учителя" "Про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) з Відповідача" б/н від 28.10.2019 року - задовольнити.

4. Стягнути з Загальноосвітнього навчального приватного закладу "Хореографічна гімназія "Кияночка" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР: 30470891, адреса: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 204-Г) на користь Комунального комплексного позашкільного навчального закладу "Київський міський будинок учителя" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДР: 02597232, 01030, м. Київ, вул. Володимирська, б, 57), судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/6275/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.01.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко