Рішення

від 20.01.2020 по справі 908/3523/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2020 Справа № 908/3523/19

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б)

до відповідача Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення суми 10518,64 грн.,

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - Маньчин О.О. (дов. № 18-92 від 12.12.19)

СУТНІСТЬ СПОРУ

20.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення суми 168483,80 грн., з яких: сума 159274, 26 грн. - основний борг, сума 159,27 грн. - інфляційні втрати, сума 798,55 грн. - 3% річних, сума 8251,72 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3523/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.01.2020.

15.01.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що 27.12.2019 відповідач здійснив оплату основного боргу в повному обсязі (159274,26 грн.). Разом з тим, позивачем здійснено донарахування пені та 3% річних. Просить стягнути з відповідача суму 9429,91 грн. пені, суму 159,27 грн. інфляційних втрат, суму 929,46 грн. - 3% річних.

Заява не суперечить приписам ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду. Таким чином предметом судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача суми 10518,64 грн., з яких: сума 9429,91 грн. - пеня, сума 159,27 грн. - інфляційні втрати, сума 929,46 грн. - 3% річних.

У судове засідання 20.01.2020 представник позивача не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов договору поставки № 531 від 25.06.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 159274,26 грн. Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату з порушенням строків, визначених умовами договору. У зв`язку з чим, позивач, на підставі ст.ст. 11, 22, 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, просить стягнути з відповідача суму 9429,91 грн. пені, суму 159,27 грн. інфляційних втрат, суму 929,46 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що розмір пені не передбачений умовами договору, а в період, за який нараховано інфляційні була дефляція грошових коштів.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ

25.06.2019 між ТОВ «Український папір» (постачальник, позивач у справі) та АТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 531, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаному у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.1).

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначений у додатку (специфікації) до цього договору.

За умовами п. 5.1, 5.6 договору, ціна кожного найменування товару його марки, виду, сорту, одиниця виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на угоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору. Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару на склад покупця (п. 6.1).

Відповідно до п. 12.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами.

Додатком № 1 від 25.06.2019 сторони визначено найменування товару, вартість однієї одиниці товару, кількість та загальна вартість товару, а також місце поставки та строки оплати товару. Так, в додатковій угоди зазначено, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 60 календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 цього договору та надання завіреної копії митної декларації ІМ-40 або ІМ-40ДР або ІМ-40ДТ або ІМ-40 ДЕ, вказаних в пункті Виробник товару .

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 159274,26 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № КІ-00005242 від 16.08.2019, який підписана та скріплена печатками обох сторін, а також не заперечується самим відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, отриманий товар оплатив в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Однак, перерахування коштів здійснено відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених додатковою угодою № 1 від 25.06.2019, а саме 27.12.2019.

Оскільки відповідачем порушено строк оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 17.10.22019 по 26.12.2019 в розмірі 9429,91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Умовами договору, а саме пунктом 10.7 (з урахування протоколу розбіжностей), на який посилається позивач, визначено, що у разі порушення термінів оплати за поставлений товару більше 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми несплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11 календарного дня прострочення.

Отже сторонами не передбачено розміру нарахування пені, що підлягає стягненню за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань покупцем. Посилання на закон, який передбачає обов`язкове нарахування пені за порушення грошового зобов`язання, у позовні заяві відсутнє.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 9429,91 грн. слід відмовити.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 929,46 грн. - 3% річних за період з 17.10.2019 по 26.12.2019 та суми 159,27 грн. інфляційних втрат за період листопад 2019.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що його зроблено вірно, а отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., з приписів якої вбачається, якщо часткову оплату здійснено у період з 1 по 15 числа місяця, то індексації підлягає сума за вирахуванням такої оплати, якщо часткову оплату здійснено з 16 по 31 число, то індексації підлягає сума з урахування такої оплати. У зв`язку з зазначеним, суд здійснює власний розрахунок інфляційних.

З вищевикладений приписів вбачається, що стаття 625 ЦК України передбачає нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення, а не за вибірковий позивачем період, при цьому перевіряючи розрахунок позивача суд вважає за необхідне застосувати рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, оскільки оплата здійснена відповідачем 27.12.2019. В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки в період листопад - грудень 2019 мала місце дефляція грошових коштів, тобто зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом зазначеного вище періоду часу.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення суми 159,27 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем надано митну декларацію іншої форми ніж та, що передбачена додатковою угодою, суд зазначає наступне. Надання позивачем митної декларації, яка не визначена умовами додаткової угоди, але складена у відповідності до вимог чинного законодавства, не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар у визначений сторонами строк, тим паче, що товар прийнято останнім без-будь яких зауважень щодо його якості, кількості тощо.

У статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

За таких обставин, судовий збір в розмірі 2369,48 грн. буде повернуто ухвалою суду за наявності відповідного клопотання позивача.

Згідно зі ст. 49 ГПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 13,94 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 25394112) суму 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 46 коп. - 3% річних, суму 13,94 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.01.2020.

Суддя Н.А. Колодій