Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/8990/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2020Справа № 910/8990/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово - будівельного кооперативу "Вища школа №2"

про стягнення 35 244,73 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Березова І.Г.; Шкуренко А.О.;

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу "Вища школа №2" про стягнення 35 244,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача перед позивачем боргу за послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з вересня 2017 по січень 2019 (включно) у розмірі 35 244,73 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 24.09.2019.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02152, м. Київ, вул. І Миколайчука, 7/1. В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, з яких слідує, що відповідач отримував кореспонденцію суду 02.01.20.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за закінченням строку зберігання).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв`язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України.

Щодо доказів, які були надані Позивачем разом із поясненнями від 09.12.2019 №1396, то вказані докази не приймаються судом до розгляду, оскільки вказані докази відсутні у відповідача, а позивачем не вчинено дій щодо направлення таких доказів іншій стороні, що свідчить про те, що Позивач не виконав вимоги ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України.

У судових засіданнях 22.10.2019, 19.11.2019, 10.12.2019 судом оголошувались перерви.

В судовому засіданні 14.01.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засідання 14 січня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.1997 між Державним комунальним обєднанням "Київводоканал", перетвореним у Відкрите акціонерне товариство"Акціонерна компанія"Київводоканал", в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство"Акціонерна компанія"Київводоканал", яке перетворене у Приватне акціонерне товариство"Акціонерна компанія"Київводоканал" та Житлово - будівельного кооперативу "Вища школа №2" було укладено договір №04510/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 5.1 Договору, цей договір укладається строком на один рік з 18.06.1997 по 18.06.1998 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

За твердженням Позивача, протягом позовного періоду Договір у встановленому порядку не оскаржувався, не визнано недійсним, не розірвано. Договір дійсний, укладений належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 договору, Постачальник зобов`язався забезпечити Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього каналізаційні стоки, а Абонент зобов`язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав суду акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), які наявні в матеріалах справи.

Так, позивач вказує наступне:

- за кодом 4-629 за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 позивачем надано послуг відповідачу на суму 5 711,62 грн., з яких сплачено 4 713,45 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 998,17 грн.

- за кодом 4-50629 за період з 01.09.2017 по 31.01.2019 позивачем надано послуг на суму 25 002,22 грн., з яких зовсім нічого не сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 25 002,22 грн.

Отже за твердженням позивача загальна заборгованість Житлово - будівельного кооперативу "Вища школа №2" перед ПрАТ АК "Київводоканал" складає 26 000,39 грн. (998,17 грн. + 25 002,22 грн.).

Згідно з пунктом 5.1 договору, цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 18.06.1997 до 18.06.1998.

Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.5.2 договору).

В подальшому, як встановлено судом між сторонами не було укладено нового договору.

Отже, оскільки жодна із сторін не виявила намірів розірвання зазначеного договору, то договір від 18.06.1997 №04510/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення вважається пролонгованим.

Суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, з наступних підстав.

Відтак, між сторонами існують договірні правовідносини на надання послуг з водопостачання та приймання-стічних вод через приєднані мережі.

Умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води та прийняття від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (п.1.1 договору).

Розділом ІІ Договору визначені зобов`язання сторін.

Так, п. 2.1 Постачальник :

- забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації

шкідливих речовин;

- здійснює заміну, ремонт несправних водо лічильників, їх держперевірку за

письмовою заявою Абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються;

Пунктом 2.2. Абонент:

- сплачує вартість наданих послуг за тарифами Постачальника, узгодженими з

власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час заключення договору, сплата Абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору;

- представляє перелік об`єктів, у тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогою п. 1.8 Правил, а також технічну документацію до них.

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.13. Правил передбачено, що суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреб, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісяця представником Постачальника спільно з представником Абонента.

В матеріалах справи наявний Акт опломбування від 06.05.2010р., відповідно до якого інженер Управління по нагляду за водопостачанням та водовідведенням Розрахункового департаменту ВАТ "Київводоканал" опломбував на водомірному вузлі з водо лічильником WPD 50 №9530099.

При цьому, серед актів, доданих до позовної заяви, всі акти складені зі зняттям показників з лічильників, які відсутні в переліку дислокації об`єктів до Договору:

- прилад обліку номер 16365959 MWN 50NKOP-50;

- прилад обліку номер 16366751 JS 10-NKP-40;

- прилад обліку номер 05052534 MWN - NK 50;

Тобто, вказані прилади обліку не відносяться до договірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, оскільки їх немає у відповідному переліку до Договору. Проте з даних приладів обліку Позивач використав дані для розрахунку суми заборгованості, що є необґрунтованим.

В підтвердження доказів надання позивачем послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі позивачем долучено до матеріалів справи акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку).

Згідно, п. 5.21. Правил, зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Досліджуючи акти вбачається, що вказані акти не містять підписів уповноваженої особи працівника Відповідача, або уповноваженої на таке підписання особи. Натомість, як вбачається зі змісту актів зняття показників лічильників, від ЖБК "Вища школа №2" акти підписували такі особи, як "сантехник Зворський ", "голова Козенко", "гл.пров Бриталь І.В.", які не мають відношення до відповідача. Зворотного сторонами не доведено, а судом не встановлено. Деякі акти не підписані ніким з боку абонента.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як зазначено у ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2.6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

З розрахунку позивача вбачається, що він також нараховував суми до сплати за воду, яка надходить для підігріву до бойлерів, що не перебувають на балансі відповідача. Договір між позивачем та відповідачем передбачає постачання питної води і не містить зобов`язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його балансі, у вигляді гарячої води.

Крім того, в матеріалах справи відсутній договір між відповідачем та ПАТ "Київенерго" щодо обслуговування бойлерів, а дійсний договір між позивачем та відповідачем від 18.06.1997 №04510/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення не регулює відносини між позивачем та відповідачем з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої та сплати її споживчої вартості за приладом обліку, встановленому на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно абонентський номер 4-50629. Зміни до договору сторонами не вносились.

Тому суд дійшов до висновку, що оскільки підстави позову пов`язані з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої питної води, а постачання холодної води та її оплата для виготовлення гарячої не регулюється умовами договору, то визначення вартості наданих послуг повинно здійснюватися виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським номером 4-629.

Пунктом 3.13. Правил передбачено, що суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреб, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що послуги з постачання питної води, що використовується відповідачем для підігріву води та водовідведення умовами вказаного договору не передбачені.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Позивачем не доведено, що позивач є особою, що надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, як і не доведений і факт перебування на балансі у відповідача теплового пункту, що є засобом вироблення гарячої води.

З 01 січня 2015 року Позивач перестав бути постачальником гарячого водопостачання в зв`язку зі змінами законодавства, а таким постачальником були спочатку ТОВ Київська міська компанія "Енергосервіс" (ідент. код 39265598), ПАТ "Київенерго" (ідент. код 00131305) та КП "Київтеплоенерго" (ідент. код 40538421). Отже і взаємовідносини по постачанню води, яка обраховується вказаними лічильниками, мають встановлюватися між Відповідачем та вказаними юридичними особами.

Таким чином, за висновком суду Позивач не надав обґрунтованих доказів, що підтверджують факт користування послугами з водопостачання та водовідведення та їх об`єми тощо. А наявні в матеріалах справи акти, не можуть вважатися належними, достовірними та допустимими доказами у справі.

Всебічно та об`єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову до Житлово - будівельного кооперативу "Вища школа №2" слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250-252, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.01.2020

Суддя І.І. Борисенко