Рішення

від 14.01.2020 по справі 908/1810/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2020Справа № 908/1810/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Авто"

до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" в особі Запорізької регіональної дирекції Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

про стягнення 48 269,00 грн,

представники учасників справи:

від позивача не з`явились

від відповідача Панков Д.В. (адвокат за довіреністю № 400 від 27.11.19)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Авто" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" в особі Запорізької регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (далі - відповідач) про стягнення 48 269,00 грн страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області (суддя Корсун В.Л.) справу № 908/1810/19 було передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 справу № 908/1810/19 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою суду від 25.10.2019 позовну заяву було залишено без руху в порядку ст. 176 ГПК України.

11.11.2019 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла заява про виконання вказаної вище ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 призначено судове засідання у справі в порядку спрощеного позовного провадження на 12.12.19.

12.11.2019 через відділ діловодства суду від Господарського суду Запорізької області надійшов супровідний лист з додатками.

11.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву з повідомленням про зміну типу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" з публічного на приватне.

У судове засідання, призначене на 12.12.2019, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача забезпечив явку, надав усні пояснення, додатково повідомив про зміну типу акціонерного товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 змінено найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" в особі Запорізької регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" в особі Запорізької регіональної дирекції Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 14.01.2020 .

11.01.2020 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У судовому засіданні 14.01.2020 представник проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

31.05.2015 року між ТОВ Альянс-Авто (страхувальник) та ПАТ СК Країна (страховик) шляхом оформлення полісу АІ/8598091 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі якого застраховано транспортний засіб Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на суму 100 000,00 грн та шкоду заподіяну майну на суму 50 000,00 та франшизою у розмірі 1000,00 грн.

16.09.2015 на перетині проспекту Леніна та вулиця Грязнова в м. Запоріжжя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який керував маршрутним мікроавтобусом Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ Альянс-Авто , та здійснював перевезення пасажирів та водія ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Тойота ХА , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Внаслідок зіткнення транспортних засобів відбулося перевертання мікроавтобуса, пошкодження автомобіля Тойота ХА , реєстраційний номер НОМЕР_2 , пасажири, що знаходились у салоні мікроавтобуса отримали тілесні ушкодження.

17.09.2015 ТОВ Альянс-Авто звернулось до ПАТ СК Країна з Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (вх. № 3710) за полісом АІ/8598091, що сталась 16.05.2015 за участю водія ОСОБА_1.

25.09.2015 потерпіла особа ОСОБА_2 звернулась з повідомленням до ПАТ СК Країна про ДТП 16.09.2015.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2016 у кримінальному провадженні № 1-кп/331/69/16 обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на два роки.

У межах кримінального провадження № 1-кп/331/69/16 судом розглядались цивільні позови пасажирів маршрутного мікроавтобуса Мерседес Спрінтер , а також цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ Альянс-Авто на її користь матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 129 143,49 грн, яка залишилась невідшкодованою після сплати страхового відшкодування. Вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди на ремонт пошкодженого транспортного засобу, суд встановив, що згідно зі звітом про проведення оцінки транспортного засобу Тойота ХА , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 178 143,49 грн.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2016 присуджено до стягнення з ТОВ Альянс-Авто на користь цивільного позивача ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі 129 143,49 грн, зобов`язано ОСОБА_2 передати залишки транспортного засобу ТОВ Альянс-Авто після сплати суми матеріальної шкоди; позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ Альянс-Авто про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

З пояснень сторін та наданих документів встановлено, що присуджену за вироком суду від 05.04.2016 суму 129 143,49 грн ТОВ Альянс-Авто було сплачено на користь ОСОБА_2 . Решта матеріальної шкоди в сумі 49 000,00 грн залишилась невідшкодованою, оскільки ОСОБА_2 не заявляла цих вимог, посилаючись на те, що ця сума буде відшкодована страховою компанією.

Листом від 10.01.2017 за результатом звернення ОСОБА_2 до ПАТ СК Країна про сплачу 49 000,00 грн відшкодування (ліміт 50 000,00 грн та франшиза 1000,00 грн) за полісом АІ/8598091, страхова компанія відмовила у виплаті відшкодування.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2018 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 (змінено прізвище, попереднє - ОСОБА_2) до ТОВ Альянс-Авто про стягнення 49 000,00 грн матеріальної шкоди, що не відшкодована страховою компанією товариства.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.02.2019 у справі № 333/1170/17 (провадження № 22-ц/807/1074/19) рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ Альянс-Авто на її користь матеріальної шкоди у розмірі 49 000,00 грн, в решті позову відмовлено.

25.06.2019 ТОВ Альянс-Авто було сплачено згідно з постановою в порядку виконавчого провадження 48 269,00 грн відшкодування.

Звертаючись до суду з позовом у даній господарській справі, позивач - ТОВ Альянс-Авто зазначає, що оскільки його цивільно-правова відповідальність станом на ДТП 16.09.2015 була застрахована у ПАТ СК Країна за полісом АІ/8598091 з сумою страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн за вирахуванням франшизи, і саме відповідач повинен був сплатити це страхове відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_2 , то виплативши за рішенням суду 48 269,00 грн відшкодування замість страховика, позивач має право вимагати понесені витрати з відповідача в порядку регресу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_2 зверталась з заявою про виплату страхового відшкодування за вх. № 18303/16 - 30.11.2016, тобто з пропуском річного строку для її подання відповідно до пп. 37.1.4 п. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що стало підставою для відмови у виплаті, про необхідність подачі такої заяви про виплату її було повідомлено 25.09.2015 та 03.03.2016. Правомірність такої відмови було встановлено у Постанові Запорізького суду від 25.02.2019 у справі № 22-ц/807/1074/19 та водночас вказано на обов`язок відшкодування шкоди її заподіювачем - ТОВ Альянс-Авто . Учасник справи зазначає, що посилання відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу є необґрунтованими, у задоволенні позову просив відмовити.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі своєї сторони є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з виконанням позивачем обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях.

При цьому, згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях вказаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою.

Матеріалами справи встановлено та учасниками справи не оспорюється, що потерпіла особа ОСОБА_2 звернулась до ПАТ СК Країна з заявою про виплату страхового відшкодування за вх. № 18303/16 - 30.11.2016, в той час, як ДТП - страхова подія за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/8598091 сталась 16.09.2015, тобто з пропуском встановленого річного строку для подачі відповідної заяви.

Докази звернення позивача до ПАТ СК Країна із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом АІ/8598091, у т.ч. у визначений строк, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та встановлені судом обставини неподання позивачем або третьою особою, у даному випадку потерпілою ОСОБА_2 заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АІ/8598091 протягом одного року з моменту ДТП, що є правомірною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та обставиною. Відтак у на відповідача - ПАТ СК Країна не виникає обов`язку з виплати страхового відшкодування, у т.ч. на користь позивача, який здійснив виплату заявленої суми відшкодування як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавця винної в ДТП особи.

Факт відсутності обов`язку у виплаті страхового відшкодування у спірних правовідносинах та покладення обов`язку з відшкодування шкоди у повному обсязі ТОВ Альянс-Авто , як власником джерела підвищеної небезпеки, встановлений також постановою Запорізького апеляційного суду від 25.02.2019 у справі №333/1170/17 (провадження № 22-ц/807/1074/19) за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Альянс-Авто про стягнення матеріальної шкоди по ДТП 16.09.2015.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.01.2020.

Суддя О.Г. Удалова