Рішення

від 21.01.2020 по справі 205/7112/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

21.01.2020 Єдиний унікальний номер 205/7112/18

єдиний унікальний номер № 205/7112/18

Провадження № 2/205/158/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міськради, Товариства з обмеженою відповідальністю Караван - 2013 про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення, -

Представник позивача, ОСОБА_2 , представники відповідача ОСОБА_3 -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, ТОВ Караван-2013 про припинення права власності на частину нежитлового приміщення, стягнення вартості невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення.

Уточнивши позовні вимоги в редакції від 26 квітня 2019 року, позивач посилався на те, що 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Караван-2013 укладено договір №3032014 про пайову участь у будівництві - реконструкції об`єкту, відповідно до якого ТОВ КАРАВАН-2013 і ОСОБА_1 домовились про пайове будівництво - реконструкцію спірного майна - нежитлового приміщення №124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., що належало ТОВ КАРАВАН-2013 на праві приватної власності. Умовами договору про пайову участь також визначено, що після закінчення будівельних, ремонтних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації, ТОВ Караван-2013 протягом року зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність частину об`єкта, площа якого дорівнює площі, на яку буде збільшено об`єкт, в результаті проведення будівельних робіт. Зазначена площа повинна була визначитись сторонами договору після закінчення будівельних робіт. На виконання зобов`язань за договором про пайову участь між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 31 березня 2014 року було укладено договір підряду №310314/2. Після завершення будівельних робіт у повному обсязі, 08 липня 2014 року сторонами договору підряду підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 420000,00 грн. Внаслідок проведення зазначених будівельних та ремонтних робіт загальна площа приміщення була збільшена з 41,6 кв.м. до 59,8 кв.м., за рахунок новостворених площ та внутрішніх переобладнань, згідно проекту реконструкції. Таким чином, в результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт, було фактично створено новий об`єкт, а саме: реконструйовано існуючий об`єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18,2 кв.м. Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулася 18 липня 2014 року. Згідно умов договору ТОВ Караван-2013 у строк не пізніше 15 грудня 2015 року мав вчинити необхідні юридичні дії та забезпечити передачу у власність ОСОБА_1 , як інвестору, частину нежитлового приміщення №124 площею 14,6 кв.м., в житловому будинку літ.А-5 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у зазначений строк ТОВ Караван-2013 зобов`язання не виконало та частину приміщення ОСОБА_1 у власність не передало, а право власності зареєстровало за ТОВ Караван-2013 на об`єкт в цілому.

Позивач просив суд визнати договір про пайову участь у будівництві - реконструкції об`єкту №3032014 укладений 03 березня 2014 року, між ОСОБА_1 та ТОВ Караван-2013 - дійсним; припинити право власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення №124 - магазин непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати на зазначену частку право власності за ОСОБА_1 ; стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення №124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 559 147 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість його представник - ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник Дніпровської міської ради Ревякіна Н.М. просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник ТОВ Караван-2013 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив спірне приміщення в цілому було витребувано від ТОВ Караван-2013 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 березня 2018 року, у зв`язку з чим ТОВ Караван-2013 не має змоги здійснити перереєстрацію права власності на належне ОСОБА_1 приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 79478912101) перебувало на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012р. порушено провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012р. у справі №38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення №124, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., оформлених протоколом від 27.12.2012р. №23, та переможцем яких визначено Приватним підприємством Цесія .

10.07.2013р. на підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення №124, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , між КВЖРЕП Ленінського району, як продавцем, та Приватним підприємством Цесія , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №1106.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району скаргу прокуратури області на дії ліквідатора задоволено частково та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення в„– 124 по АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м.; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення в„–124 по АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., оформлених протоколом від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2013р. №1106, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між КВЖРЕП Ленінського району та Приватним підприємством Цесія з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення в„–124 по АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду від 14.03.2017р. у справі №38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Вказане приміщення №124 Приватним підприємством Цесія було відчужено на користь ТОВ Караван-2013 за договором купівлі-продажу № 3078 від 23.07.2013 року. Продаж майна відбувся за 37717,00 грн. на підставі звіту про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_5 (п.н. НОМЕР_1 ) станом на 15.07.2013 року, про що зазначено в розділі 2 Ціна договору (а.с. 47-50 том 1).

Того ж дня, за ТОВ Караван-2013 було зареєстровано право власності на придбане спірне нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6701070 (а.с. 51-52 том 1).

03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Караван-2013 укладено договір № 3032014 про пайову участь у будівництві - реконструкції об`єкту, відповідно до умов якого ТОВ /Караван-2013 і ОСОБА_1 домовились про пайове будівництво - реконструкцію спірного майна - нежитлового приміщення №124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м., яке належало на праві власності ТОВ Караван-2013 (а.с. 57 том 1).

Відповідно до п. 2 Договору про пайову участь, після закінчення будівельних, ремонтних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації, ТОВ Караван-2013 зобов`язався передати ОСОБА_1 у власність частину об`єкта, вартість якої дорівнює розміру інвестицій ОСОБА_1 . Зазначеним пунктом договору також було визначено, що площа об`єкта, який передається ОСОБА_1 та строк його передачі визначається сторонами договору після закінчення будівельних робіт шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Пунктом 7 договору сторони погодили, що розмір інвестицій ОСОБА_1 визначається вартістю будівельних робіт після їх закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості будівельних робіт на підставі відповідних кошторисів та актів здачі-приймання будівельних робіт.

Відповідно до п. 8 договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання, крім повної оплати повної вартості будівельних робіт, здійснювати організацію таких робіт, в тому числі укладання договорів підряду від свого імені.

На виконання зобов`язань за договором про пайову участь між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 31 березня 2014 року було укладено договір підряду № 310314/2 (а.с. 59-65 том 1).

Після завершення будівельних робіт у повному обсязі, 08 липня 2014 року сторонами договору підряду підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 420000,00 грн. (а.с. 80- 91 том 1).

Внаслідок проведення зазначених будівельних та ремонтних робіт загальна площа приміщення була збільшена з 41,6 кв.м. до 59,8 кв.м., за рахунок новостворених площ та внутрішніх переобладнань, згідно проекту реконструкції.

Таким чином, в результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт, було фактично створено новий об`єкт, а саме: реконструйовано існуючий об`єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18,2 кв.м.

15 грудня 2014 року між ТОВ Караван-2013 і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3032014 про пайову участь у будівництві - реконструкції об`єкту, в якій сторони погодили розподіл часток приміщення після проведення будівельних робіт, а саме визначили, що ТОВ КАРАВАН-2013 належить частина приміщення №124 площею 41,6 кв.м., ОСОБА_1 належить частина приміщення №124 площею 18,2 кв.м. (а.с. 58 том 1).

Зазначеною додатковою угодою було погоджено, що протягом року з дати підписання угоди ТОВ Караван-2013 забезпечує передання та вчиняє необхідні юридичні дії для забезпечення реєстрації за ОСОБА_1 права власності на визначену додатковою угодою частку, тобто на 18,2 кв.м.

Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулася 18 липня 2014 року. Тобто, згідно умов договору ТОВ Караван-2013 у строк не пізніше 15 грудня 2015 року мало вчинити необхідні юридичні дії та забезпечити передачу у власність ОСОБА_1 , як інвестору, частину нежитлового приміщення №124 площею 14,6 кв.м., в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у зазначений строк ТОВ Караван-2013 зобов`язання не виконало та частину приміщення ОСОБА_1 у власність не передало, а право власності зареєстровано за ТОВ Караван-2013 на об`єкт в цілому.

Відповідно до відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 91621722 від 10.07.2017 року, за ТОВ Караван-2013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23610641 від 12.08.2015 року зареєстровано право приватної власності на об`єкт житлової нерухомості - нежитлове приміщення літ.А-5, загальною площею 59,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 124 (а.с. 53-56 том 1).

Відповідно до даних Звіту в стислій формі про оцінку майна від 04.06.2018 року нежитлового приміщення № 124, поз. 1-3, загальною площею - 59,8 кв.м. на першому поверсі будівлі літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 нежитлове приміщення № 124 , ринкова вартість об`єкту оцінки - спірного майна складає 789657,00 грн. (а.с. 9-46 том 1).

Ринкова вартість нежитлового приміщення № 124/1, поз. 1-1, загальною площею - 14,6 кв.м., (новостворене після реконструкції) складає 192793,00 грн.

Ринкова вартість нежитлового приміщення № 124/2, поз. 2-1, 2-2, загальною площею 45,2 кв.м. (поліпшене після реконструкції) складає 596864,00 грн.

Розмежування площ, вказаних у Звіті в стислій формі про оцінку майна від 04.06.2018 року, підтверджується наданим до суду технічним паспортом на громадський будинок в житловому будинку літ.А-5 нежитлове приміщення №124/1 №25 вулиця Данила Галицького, м. Дніпро від 25 травня 2018 року, площа приміщення 14,6 кв.м.; технічним паспортом на громадський будинок в житловому будинку літ.А-5 нежитлове приміщення №124/2 №25 вулиця Данила Галицького, м. Дніпро від 25 травня 2018 року, площа приміщення 45,2 кв.м.; актом від 01 червня 2018 року, складеним інженером технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ОСОБА_6 , відповідно до якого є можливим розподіл об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 приміщення в„–124 на окремі об`єкти нерухомого майна за умови виконання прорізу в огороджуючих конструкціях приміщення №2 або залишення площі приміщення №1 (1,55 кв.м.) в сумісному користуванні; актом від 01 червня 2018 року, складеним інженером технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ОСОБА_6 , відповідно до якого є можливим розподіл об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 приміщення в„–124 на окремі об`єкти нерухомого майна за умови залишення частини площі приміщення № 1 (1,55 кв.м.) в сумісному користуванні (а.с. 94-111 том 1).

Актом розрахунку часток від 06 травня 2019 року, складеним інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_7 (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_2 , виданий 08.11.2017р.), встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення 124, розташованого на І поверсі в житловому будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , складає 59,8 м2: частка приміщення 124 площею 41,6 м2 становить 7/10 часток; частка приміщення 124 площею 18,2 м2 становить 3/10 часток (а.с. 95-96 том 2).

В судовому засіданні 04.12.2019 року було допитано в якості експерта інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_7 , яка надала пояснення аналогічні, викладеним в Акті від 06 травня 2019 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 року у справі №904/5061/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року та постановою Верховного Суду від 15.03.2018 року, витребувано від ТОВ Караван-2013 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 79478912101) (а.с. 112-146 том 1).

В той же час, у власності Дніпропетровської міської ради знаходилося нежитлове приміщення площею 41,6 кв.м., відповідно площа нерухомого майна, витребуваного судом на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради повинна складати лише 41,6 кв.м.

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Згідно із частиною четвертою статті 390 ЦК України якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим положення частини четвертої статті 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.

Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна.

На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

Тому, визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з добросовісного володільця на користь власника майна, суд має виходити з суми, на яку збільшилась вартість будинку, або часу, з якого майно підлягало поверненню та вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які вимушений здійснити добросовісний володілець починаючи з цього часу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі № 6-389цс16 від 07.09.2016 р.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного та недобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке: недобросовісний набувач зобов`язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном. Добросовісний набувач повинен відшкодувати такі доходи лише з моменту, коли він дізнався про незаконність володіння майном, наприклад, з моменту, коли йому вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна (частини перша та друга статті 390 ЦК); добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна. Недобросовісний набувач (володілець) не має права на залишення поліпшеного майна собі.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Таким чином, закон встановлює умови, за яких особа, у якої витребувано нерухоме майно, може стати співвласником: наявність поліпшення, в результаті яких створена нова річ.

Також, відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки ОСОБА_1 здійснив невід`ємні поліпшення, які не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, то ці поліпшення є складовою частиною речі.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи до уваги те, що позивачем за власні кошти було здійснено прибудову нежитлового приміщення № 124/1, поз. 1-1, загальною площею - 14,6 кв.м., (новостворене після реконструкції), що підтверджено також поясненнями наданими ТОВ Караван-2013 , а у Дніпропетровської міської ради відсутні правові підстави для володіння зазначеною прибудовою, позовні вимоги в частині припинення права власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання за позивачем права власності на зазначену частку підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ Караван-2013 досягли усіх істотних умов договору про пайову участь, а договір було укладено у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз`яснено у п. п. 2, 9 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Виходячи зі змісту вказаних положень закону у взаємозв`язку з обставинами справи обґрунтованим є висновок про те, що договір про пайову участь укладений у повній відповідності до норм чинного законодавства, зокрема ст. 203 ЦК України, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

В той же час, вимоги позивача про стягнення з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 вартості невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення № 124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 559147 грн., є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказані вимоги можуть бути заявлені лише власником майна.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, тому понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 2632,34 грн. підлягають стягненню з рівними частками з відповідачів на користь позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 179, 203-204, 215, 328, 356, 390, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_6 ) до Дніпровської міськради (код ЄДРПОУ:26510514, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75), Товариства з обмеженою відповідальністю Караван - 2013 (код ЄДРПОУ: 38753947, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро,вул.. Набережна Заводська, буд.101К) про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення задовольнити частково.

Визнати договір про пайову участь у будівництві -реконструкції об`єкту № 3032014, укладений 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Караван - 2013 - дійсним.

Припинити право власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення № 124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частини нежитлового приміщення № 124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути рівними частками з Дніпровської міськради (код ЄДРПОУ:26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75), Товариства з обмеженою відповідальністю Караван - 2013 (код ЄДРПОУ: 38753947, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро,вул.. Набережна Заводська, буд.101К) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_6 ) судові витрати у розмірі 2632.34грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершена апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2020 року.

Суддя Н.В. Басова