Постанова

від 13.10.2020 по справі 205/7112/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4792/20 Справа № 205/7112/18 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Караван-2013 про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим 26 квітня 2019 року позовом до Дніпровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Караван-2013 (далі - ТОВ Караван- 2013 ) про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення, мотивуючи тим, що 23 липня 2013 року між ТОВ Караван- 2013 та товариством з обмеженою відповідальністю «Цесія» (далі - ТОВ «Цесія» ) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 41,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 79478912101, та в той же день ТОВ Караван- 2013 зареєструвало за собою право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Вказував, що 03 березня 2014 року між ним та ТОВ Караван- 2013 укладено договір №3032014 про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту - нежитлового приміщення №124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5, розташованого у АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м. Умовами договору про пайову участь також визначено, що після закінчення будівельних, ремонтних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації, ТОВ Караван-2013 протягом року зобов`язується передати йому у власність частину об`єкта, площа якого дорівнює площі, на яку буде збільшено об`єкт, в результаті проведення будівельних робіт. Зазначена площа повинна була визначитись сторонами договору після закінчення будівельних робіт. На виконання зобов`язань за договором про пайову участь між ним та ФОП ОСОБА_2 31 березня 2014 року було укладено договір підряду №310314/2.

Зазначав, що 08 липня 2014 року, після завершення будівельних робіт у повному обсязі, сторонами договору підряду підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 420 000 грн. Внаслідок проведення зазначених будівельних та ремонтних робіт загальна площа приміщення була збільшена з 41,6 кв.м до 59,8 кв.м за рахунок новостворених площ та внутрішніх переобладнань, згідно проекту реконструкції. Таким чином, в результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт було фактично створено новий об`єкт, а саме: реконструйовано існуючий об`єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18,2 кв.м. Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулася 18 липня 2014 року.

Посилаючись на те, що згідно умов договору ТОВ Караван-2013 у строк не пізніше 15 грудня 2015 року мав вчинити необхідні юридичні дії та забезпечити передачу йому у власність, як інвестору, частину нежитлового приміщення №124 площею 14,6 кв.м, в житловому будинку літ.А-5, розташованому в АДРЕСА_2 , втім у зазначений строк ТОВ Караван-2013 зобов`язання не виконало та частину приміщення йому у власність не передало, а право власності зареєстрували за собою на об`єкт в цілому, а тому просив суд ухвалити рішення, яким визнати договір про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту №3032014, укладений 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Караван-2013 , дійсним; припинити право власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення №124 - магазин непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5, яке знаходиться у АДРЕСА_2 , та визнати на зазначену частку право власності за ОСОБА_1 ; стягнути з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення №124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5, яке знаходиться в АДРЕСА_2 , в розмірі 559 147 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано договір про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту №3032014, укладений 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Караван- 2013 , дійсним. Припинено право власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення №124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ.А-5 , яке знаходиться у АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частини нежитлового приміщення №124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ.А-5, яке знаходиться в АДРЕСА_2 . Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання договору укладеним, припинення права власності та визнання права власності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що сторони у спірному договорі про пайову участь досягли усіх істотних його умов, а тому він не підлягає визнанню дійсним у судовому порядку, спірне майно площею 18,2 кв.м є фактично новоствореним нерухомим майном, а позивач не звертався до відповідних органів з метою державної реєстрації цього майна, судом не з`ясовано, яку саме часту повинен був передати відповідач ТОВ «Караван-2013» позивачу ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до технічного паспорту від 29 травня 2018 року, приміщення №124/1 складається з 14,6 кв.м, а у відповідності до додаткової угоди передачі підлягала частка приміщення, яка складала 18,2 кв.м.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду в оскарженій Дніпровською міською радою частині не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що нежитлове приміщення №124, розташоване по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 79478912101), перебувало на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2012 року порушено провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2012 року у справі №38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №124, розташоване по АДРЕСА_2 , з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення №124, що розташоване по АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року №23, та переможцем яких визначено приватним підприємством Цесія .

10 липня 2013 року на підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення №124, розташованого по АДРЕСА_2 , між КВЖРЕП Ленінського району, як продавцем, та приватним підприємством Цесія , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №1106.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району скаргу прокуратури області на дії ліквідатора задоволено частково та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі №38/5005/5752/2012 визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м, оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 липня 2013 року №1106, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між КВЖРЕП Ленінського району та приватним підприємством Цесія , з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року та постановою Вищого господарського суду від 14 березня 2017 року у справі №38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі №38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Вказане приміщення №124 приватним підприємством Цесія було відчужено на користь ТОВ Караван-2013 за договором купівлі-продажу №3078 від 23 липня 2013 року. Продаж майна відбувся за 37 717 грн. на підставі звіту про оцінку майна, виконаного ФОП ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_1 ) станом на 15 липня 2013 року, про що зазначено в розділі 2 Ціна договору (т.1 а.с.47-50).

Того ж дня, за ТОВ Караван-2013 було зареєстровано право власності на придбане спірне нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6701070 (т.1 а.с.51-52).

03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Караван-2013 укладено договір №3032014 про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту, відповідно до умов якого ТОВ Караван-2013 і ОСОБА_1 домовились про пайове будівництво-реконструкцію спірного майна - нежитлового приміщення №124 - магазину непродовольчих товарів, в житловому будинку літ.А-5, розташованому в АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м, яке належало на праві власності ТОВ Караван-2013 (т.1 а.с.57).

Відповідно до п.2 договору про пайову участь, після закінчення будівельних, ремонтних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації, ТОВ Караван-2013 зобов`язався передати ОСОБА_1 у власність частину об`єкта, вартість якої дорівнює розміру інвестицій ОСОБА_1 . Зазначеним пунктом договору також було визначено, що площа об`єкта, який передається ОСОБА_1 та строк його передачі визначається сторонами договору після закінчення будівельних робіт шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Пунктом 7 договору сторони погодили, що розмір інвестицій ОСОБА_1 визначається вартістю будівельних робіт після їх закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості будівельних робіт на підставі відповідних кошторисів та актів здачі-приймання будівельних робіт.

Відповідно до п.8 договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання, крім повної оплати повної вартості будівельних робіт, здійснювати організацію таких робіт, в тому числі укладання договорів підряду від свого імені.

На виконання зобов`язань за договором про пайову участь між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 31 березня 2014 року було укладено договір підряду №310314/2 (т.1 а.с.59-65 ).

Після завершення будівельних робіт у повному обсязі, 08 липня 2014 року сторонами договору підряду підписано акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 420 000,00 грн. (т.1 а.с.80-91).

Внаслідок проведення зазначених будівельних та ремонтних робіт загальна площа приміщення була збільшена з 41,6 кв.м до 59,8 кв.м за рахунок новостворених площ та внутрішніх переобладнань, згідно проекту реконструкції.

Таким чином, в результаті здійснених будівельних та ремонтних робіт було фактично створено новий об`єкт, а саме: реконструйовано існуючий об`єкт та збільшено загальну площу нерухомого майна на 18,2 кв.м.

15 грудня 2014 року між ТОВ Караван-2013 і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору №3032014 про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту, в якій сторони погодили розподіл часток приміщення після проведення будівельних робіт, а саме визначили, що ТОВ Караван-2013 належить частина приміщення №124 площею 41,6 кв.м, ОСОБА_1 належить частина приміщення №124 площею 18,2 кв.м (т.1 а.с.58).

Зазначеною додатковою угодою було погоджено, що протягом року з дати підписання угоди ТОВ Караван-2013 забезпечує передання та вчиняє необхідні юридичні дії для забезпечення реєстрації за ОСОБА_1 права власності на визначену додатковою угодою частку, тобто на 18,2 кв.м.

Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулася 18 липня 2014 року. Тобто, згідно умов договору ТОВ Караван-2013 у строк не пізніше 15 грудня 2015 року мало вчинити необхідні юридичні дії та забезпечити передачу у власність ОСОБА_1 , як інвестору, частину нежитлового приміщення №124 площею 14,6 кв.м, в житловому будинку літ. А-5, розташованому у АДРЕСА_2 . Однак, у зазначений строк ТОВ Караван-2013 зобов`язання не виконало та частину приміщення ОСОБА_1 у власність не передало, а право власності зареєстровано за ТОВ Караван-2013 на об`єкт в цілому.

Відповідно до відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 91621722 від 10 липня 2017 року, за ТОВ Караван-2013 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23610641 від 12 серпня 2015 року зареєстровано право приватної власності на об`єкт житлової нерухомості - нежитлове приміщення літ.А-5, загальною площею 59,8 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.53-56).

Відповідно до даних Звіту в стислій формі про оцінку майна від 04 червня 2018 року нежитлового приміщення №124, поз.1-3, загальною площею - 59,8 кв.м на першому поверсі будівлі літ.А-5, що знаходиться в АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення №124, ринкова вартість об`єкту оцінки - спірного майна складає 789 657 грн. (т.1 а.с.9-46).

Ринкова вартість нежитлового приміщення №124/1, поз.1-1, загальною площею - 14,6 кв.м, (новостворене після реконструкції) складає 192 793,00 грн.

Ринкова вартість нежитлового приміщення №124/2, поз.2-1,2-2, загальною площею 45,2 кв.м (поліпшене після реконструкції) складає 596 864 грн.

Розмежування площ, вказаних у Звіті в стислій формі про оцінку майна від 04 червня 2018 року, підтверджується наданим до суду технічним паспортом на громадський будинок в житловому будинку літ.А-5 нежитлове приміщення №124/1 №25 АДРЕСА_3 від 25 травня 2018 року, площа приміщення 14,6 кв.м; технічним паспортом на громадський будинок в житловому будинку літ.А-5 нежитлове приміщення №124/2 №25 АДРЕСА_3 від 25 травня 2018 року, площа приміщення 45,2 кв.м; актом від 01 червня 2018 року, складеним інженером технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4 , відповідно до якого є можливим розподіл об`єкта нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 на окремі об`єкти нерухомого майна за умови виконання прорізу в огороджуючих конструкціях приміщення №2 або залишення площі приміщення №1 (1,55 кв.м) в сумісному користуванні; актом від 01 червня 2018 року, складеним інженером технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4 , відповідно до якого є можливим розподіл об`єкта нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 на окремі об`єкти нерухомого майна за умови залишення частини площі приміщення №1 (1,55 кв.м) в сумісному користуванні (т.1 а.с.94-111).

Актом розрахунку часток від 06 травня 2019 року, складеним інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення 124, розташованого на І поверсі в житловому будинку літ.А-5 в АДРЕСА_3 , складає 59,8 м2: частка приміщення 124 площею 41,6 м2 становить 7/10 часток; частка приміщення 124 площею 18,2 м2 становить 3/10 часток (т.2 а.с.95-96).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у справі №904/5061/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 березня 2018 року, витребувано від ТОВ Караван-2013 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №124, розташоване по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 79478912101) (т.1 а.с.112-146).

В той же час, у власності Дніпропетровської міської ради знаходилося нежитлове приміщення площею 41,6 кв.м, відповідно площа нерухомого майна, витребуваного судом на користь держави в особі Дніпропетровської міської ради повинна складати лише 41,6 кв.м.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що договір про пайову участь було укладено з дотриманням норм законодавства, а тому він може бути визнаний судом дійсним та зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 за власні кошти було здійснено прибудову нежитлового приміщення №124/1, поз.1-1, загальною площею - 14,6 кв.м, (новостворене після реконструкції) вимоги про припинення права власності Дніпровської міської ради та визнання права власності за позивачем.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновком суду в оскаржуваній частині у зв`язку з наступним.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Норми статті 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжують, а підтверджують наявне у позивача право власності, набуте раніше.

За змістом ст.190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Новостворене нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб`єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб`єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Тобто до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

Відповідно до статей 328 та 329 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації - також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів приходить до висновку, що виникнення права власності на реконструйований об`єкт нерухомості із фактичним збільшенням його площі на підставі судового рішення нормами ЦК України не передбачено.

Такі висновки відповідають і позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у пункті 104 постанови від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, а тому задоволені вони бути не можуть.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині припинення права власності Дніпровської міської ради на 3/10 частки нежитлового приміщення №124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться в АДРЕСА_3 та визнання за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частини нежитлового приміщення №124 - магазин непродовольчих товарів в житловому будинку літ. А-5, яке знаходиться в АДРЕСА_3 судом першої інстанції задоволені помилково.

Слід зауважити, що ефективність способу судового захисту визначається відповідно до характеру порушеного права, змісту порушення та його наслідків.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Колегія суддів звертає увагу, що за договором купівлі- продажу нерухомого майна від 23 липня 2013 року ТОВ «Караван-2013» придбало у ПП «Цесія» нежитлове приміщення загальною площею 41,6 кв.м (т.1 а.с.47-52), в той час коли з додаткової угоди до договору про пайову участь у будівництві об`єкту вбачається, що ТОВ «Караван- 2013» та ОСОБА_1 погодили розподіл між ними часток приміщення наступним чином: стороні - 1 частина приміщення №124 площею 41,6 кв.м, стороні 2 частина приміщення 18,2 кв.м (т.1 а.с.57-58), що свідчить про фактичне збільшення площі спірного нерухомого майна шляхом самочинної добудови.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, зважаючи на вказане позовні вимоги про визнання договору про пайову участь у будівництві-реконструкції об`єкту №3032014, укладений 03 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Караван- 2013 , дійсним до задоволення також не підлягають.

Крім того визнання договору дійсним в судовому порядку не призведе до визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/10 частки спірного нежитлового приміщення № 124.

Питання пайової участі у будівництві спірного об`єкту нерухомості не є визначальними в контексті спору, що розглядається, оскільки значення в ньому мають передусім обставини, які безпосередньо стосуються питання можливості визнання судовим порядком права власності на реконструйований об`єкт нерухомості.

Договір про пайову участь у будівництві об`єкту жодним чином не впливає на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду справи, не впливають на висновок про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та не можуть слугувати підставами для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року не оскаржувалось та колегією суддів не переглядалось.

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7 897,02 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2020 року в задоволеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю »Караван-2013» про визнання договору про пайову участь у будівництві дійсним, припинення права власності на частину нежитлового приміщення, визнання права власності на частину нежитлового приміщення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судові витрати в розмірі 7.897 грн.02 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.