Постанова

від 21.01.2020 по справі 461/472/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/472/18 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/811/2761/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Львів

Справа № 461/472/18

Провадження № 22-ц/811/2761/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М.

секретар Бадівська О.О.

за участі представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Господарського ТзОВ «Оптика 2»

на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року у складі судді Лялюк Є.Д.

у справі

за позовом ОСОБА_3 до Господарського ТзОВ «Оптика 2» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Дане рішення оскаржило Господарське ТзОВ «Оптика 2» , подавши апеляційну скаргу.

З рішенням не погоджується, вважає що воно є незаконним, винесеним за умови недоведеності обставин, що мають значення для справи та з порушенням вимог процесуального права.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують вартість частки Господарського товариства з обмеженою відповідальність «Оптика 2» .

Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Враховуючи визначення поняття майна, наведеного в ст. 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, потрібно брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов`язки. Звертає увагу суду на те, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товаристві, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з врахуванням майнових зобов`язань товариства. Вказує, що суму задоволених судом першої інстанції позовних вимог ґрунтується лише на звіті про вартість майна, який не враховує фінансовий стан, та фінансові зобов`язання товариства.

Звертає увагу суду на те, що первинно, разом із подачею позовної заяви, позивачем було долучено Звіт про вартість майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею загальною площею 179,8 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 , виконаний станом на 09.01. 2018 року (тобто виконаний не на дату смерті учасника, частка якого спадкується). Через кілька судових засідань, представником позивача було повторно долучено звіт (виконаний на дату смерті учасника, частка якого спадкується). Однак, такий звіт було долучено з порушенням вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вказує, що судом першої інстанції було порушено вимоги процесуального законодавства. Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Однак, судом першої інстанції без повідомлення про дату судового розгляду справи, прийнято рішення фактично без переходу до судового розгляду справи, на стадії підготовчого судового засідання, що унеможливило участь під час судового розгляду справи сторони Відповідача, та доведення ним своєї позиції.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ «Оптика 2» про стягнення коштів на користь ОСОБА_3 в сумі 1344780,50 грн. відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права , бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позов районний суд встановив, що на даний час між позивачем та відповідачем згоди щодо виплати позивачці 12,25% від вартості майна товариства не досягнуто, відтак, її право підлягає судовому захисту, та прийшов до передчасного висновку про стягнення з відповідача 1344780,50 грн.

Відповідно до ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ст.55 ЗУ Про Господарські товариства при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Відповідно до п.9.2.статуту Господарського ТзОВ «Оптика 2 за рішенням зборів Учаснику виплачується вартість частки майна Товариства пропорційна його частці у Статутному фонді . Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому Учасник вийшов з Товаристваі в строк до 12 місяців з дня виходу. За бажанням Учасника і за згодою зборів Учасників частка в майні Товариства може бути повернута йому в натуральній формі, або у грошовому виразі. Майне передане Учасником Товариству у користування повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до п.9.4.статуту Господарського ТзОВ «Оптика 2 відносини щодо правонаступництва чи спадкування частки Учасника Товариства регулюються чинним законодавством України.

Відповідно до загальних зборів 08.09.2017 року винесено питання про вступ до товариства спадкоємця ОСОБА_3 та учасниками загальних зборів було вирішено не прийняти до складу учасників ГТО ОПТИКА , а провести розрахунок у відповідності до ст.55 ЗУ «Про господарські товариства» .

Статтею 54 ЗУ «Про господарські товариства» передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу . На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі .

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу . Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Отже, учаснику який вибув виплачується належна йому частка прибутку одержаного товариством в даному році вибуття тобто у 2017році.

Як встановлено пунком 4.19 . Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 № 4, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства.

У відповідності до стаття 115 ЦК України господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Отже нормою частини другої статті 148 ЦК України та статею 54 Закону України Про господарські товариства передбачено, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), тому колегія суддів дійшла висновку, що районний суд передчасного прийшов до висновку про задоволення позову не врахувавши зазначені вимоги закону.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд не врахував вищезазначені норми закону та те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства .

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року в справі №910/10168/13 сформульована правова позиція, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) і що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається виключно із дійсної (ринкової вартості) об`єкта оцінки, з урахуванням загальної концепції визначення ринкової вартості об`єктів нерухомого майна, без урахування іншого майна товариства, є необґрунтованими . Виходячи з викладеного вище Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відійти від цієї правової позиції . (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року справа № 927/90/19)

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яка підлягає видачі або виплаті спадкоємцю фізичної особи - учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови у прийнятті до товариства, а також порядку і строків їх виплати суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Якщо в установчих документах порядок і спосіб обчислення вартості такого майна не врегульовані, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення ).

Отже, виплата спадкоємцям вартості частини майна, що пропорційна частці в майні товариства померлого учасника, є обов`язком товариства. При цьому вартість частки в майні товариства, яка належала спадкодавцю, визначається на день смерті учасника.

Як встановлено судом у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, частка позивачки становить 49% відсотків статутного капіталу та в сумі складає 194 грн 60 коп.

Відповідно до статуту і змін до статуту Господарського ТзОВ «Оптика 2 майно Товариства формується з внесків Учасників у Статутний фонду; прибутків отриманих від реалізації продукції, робіт, послуг та іншої господарської діяльності; прибутків від цінних паперів; позик банків та інших кредиторів; спонсорських внесків та інших доброчинних пожертвувань; інших надходжень, які не суперечатать діючому законодавству.

Відповідно до п.8.1. статуту Господарського ТзОВ «Оптика 2 для забезпечення господарської та фінансової діяльності, а також для майнових зобов`язань в Товаристві формується статутний фонд в розмірі 397 грн 15 пок. Розподіл статутного фонду серед учасників відбувається наступним чином: ОСОБА_4 - 5,3% (21 грн05 коп.), ОСОБА_5 - 5,3% (21 грн 05 коп.); ОСОБА_6 - 38,2% (151 грн 71 коп.); ОСОБА_7 - 51,2% ( 203 грн 34коп.).

Районний суд зробив передчасний висновок про задоволення позову, фактично надав оцінку доводам позивача без дослідженням усіх обставин справи та оцінки доказів на підтвердження чи спростування доводів відповідача та з порушенням норм матеріального права. Тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задовололенні позову.

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Господарського ТзОВ «Оптика 2» про стягнення коштів відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Господарського ТзОВ «Оптика 2 - задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року скасувати та постановити нову постанову, якою у позові ОСОБА_3 до Господарського ТзОВ «Оптика 2» про стягнення коштів - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 січня 2020р

Головуючий

Судді