Рішення

від 28.01.2020 по справі 160/11684/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Справа № 160/11684/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ :

21.11.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада року №Ф-2214-57У щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розмірі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- відповідачем нараховано борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ після ухвалення судом рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 ;

- відповідачем порушено строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, що свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплат боргу (недоїмки).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у сторін додаткові докази.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

18.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне:

- фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 12.05.2006 по 10.09.2019 року перебував на обліку в Криворізькому північному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізька північна ДПІ, як фізична особа-підприємець, державна реєстрація за №22270000000019259, як платник загальної системи оподаткування, отже мав сплачувати єдиний соціальний внесок за 2017-2019 роки;

- податкову звітність не подавав, що підтверджується постановою ДОАС від 11.01.2016 справа №804/13499/15;

- підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено 10.09.2019;

- заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску станом на 07.11.2018 року складала 15891,24 грн;

- контролюючим органом винесено вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №Ф-2214-57 від 08.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 15819,54 грн, яку рекомендованим листом з повідомленням про вручення відправлено на адресу позивача;

- до Тернівського відділу ДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області направлено заяву від 02.04.2019 року №39081/10/04-36-57-60 щодо примусового виконання стягнення боргу (недоїмки) з ОСОБА_1 та вимогу від 08.11.2018 року №Ф-2214057 У на суму 15819,54 грн.

02.01.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідач правом на надання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.05.2006 року та перебував на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року у справі №804/13499/15 адміністративний позов Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності - задоволено; припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року у справі №804/13499/15 набрала законної сили 04.05.2016 року.

08.11.2018 ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2214-57-У, якою визначено, що станом на 02.02.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача становить 15819,54 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 ) №Ф-2214-57-У протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Не погодившись із вказаними наказами позивач звернувся до суду з даним адміністративним поховом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частина 1 статті 7 Закону №2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, а з 01.01.2017 року (внесено зміни до Закону №2464-VI) в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.

Як вже було зазначено, позивач припинив підприємницьку діяльність на підставі рішення суду від 11.01.2016 року, яке набрало законної сили 04.05.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в редакції чинній на час прийняття рішення суду про припинення підприємницької діяльності позивача, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивача було знято з реєстрації лише 10.09.2019 року є помилковими, з огляду на те, що підприємницька діяльність позивача припинена за рішенням суду у справі №804/13499/15 від 11.01.2016 року, яке набрало законної сили.

Крім того, контролюючий орган був обізнаний про припинення підприємницької діяльності позивача, оскільки саме за позовом податкового органу судом прийнято відповідне рішення.

З системного аналізу викладених норм законодавства, перевіривши докази на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн., та, як наслідок, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписівстатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією № 23785800 від 15.11.2019 р.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 24.01.2020 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2020 року.

Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, справу було розглянуто 28.01.2020 року.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39395856) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08 листопада року №Ф-2214-57-У у розмірі 15819,54 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положеньстатті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно