Рішення

від 30.01.2020 по справі 280/928/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2020 року (14 год.45 хв.)Справа № 280/928/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Запорізької державної інженерної академії (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 226, код ЄДРПОУ 05402565) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 Запорізька державна інженерна академія (далі - позивач або ЗДІА) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просить суд: скасувати постанову про накладення штрафу № ЗП 14/570/АВ/П/ТД-2ФС від 29.01.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час інспекційного відвідування ЗДІА встановлено, що ЗДІА в порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП та ст.33 Закону України Про оплату праці , не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати за листопад та грудень 2018 року ОСОБА_1 . З такими висновками позивач не погоджується, оскільки проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідних рік. У зв`язку з нестачею коштів на виплату заробітною плати, ЗДІА постійно зверталась до різних інстанцій з проханням додаткового фінансування, в тому числі і для погашення заборгованості за заробітну плату. Враховуючи те, що при здійсненні інспекційного відвідування позивачем надавались необхідні копії документів, доказів протилежного у відповідача не має, слід прийти до висновку, що ЗДІА діяла з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для винесення спірної постанови та накладення на підприємство штраф відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2019.

05.06.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №23281), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що під час інспекційного відвідування позивача встановлено порушення позивачем ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці , а саме: індексація заробітної плати за листопад та грудень 2018 року ненарахована та не виплачена ОСОБА_1 . Так, нараховувати індексацію відповідно із законодавством вимагає приписи статті 33 Закону України Про оплату праці , в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Зауважує, що індексація заробітної плати передбачена Кодексом законів про працю України, тому вона є мінімальною державною гарантією. Приписами статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною 6 цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів інших фондів загального обов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Дане положення Закону не спростовує право працівника на індексацію заробітної плати взагалі, та не пов`язує індексацію з надходженням коштів з відповідного бюджету до установи, і не звільняє від її проведення у відповідності до умов Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Таким чином, ГУ Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі, межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийняте рішення є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам закону. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.06.2019 провадження у справі зупинено до 29.07.2019.

Ухвалою суду від 29.07.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 29.07.2019 провадження у справі зупинено до 10.09.2019.

Ухвалою суду від 10.09.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 10.09.2019 провадження у справі зупинено до 16.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.12.2019 провадження у справі зупинено до 13.01.2020.

Ухвалою суду від 13.01.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 13.01.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 13.01.2020.

13.01.2020 у судовому засіданні, за клопотанням представника позивача судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 08.01.2019 по 10.01.2019, інспекторами праці ГУ Держпраці у Запорізькій області, проведено інспекційне відвідування Запорізької державної інженерної академії (код ЄДРПОУ 05402565), за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП14/570/АВ від 10.01.2019 (а.с.12-14).

Як зафіксовано в акті, під час інспекційного відвідування виявлені такі порушення законодавства, зокрема: ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці .

Так, під час проведення інспекційного відвідування у ЗДІА, згідно вибіркових даних, було встановлено, що індексація заробітної плати за листопад та грудень 2018 року не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 . Відповідно до штатного розпису ЗДІА з 01.01.2018, затвердженого Першим заступником міністра Міністерства освіти та науки України Ковтунцем В.В., підписаний ректором Банахом В.А. та головним бухгалтером ОСОБА_2 З ОСОБА_3 ., зміна посадових окладів відбулась 01.01.2018 та на протязі 2018 року змін не було, звідси випливає, що базовий місяць для індексації заробітної плати буде січень 2018 року. Згідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 від 24.11.2016, в листопаді та грудні 2018 року повинна була проводитись індексація заробітної плати на коефіцієнт 4 у працівників з оплатою ЄТС виникла у листопаді 2018 року. Відповідно до наданих письмових пояснень ректора ЗДІА ОСОБА_4 , індексація заробітної плати не проводилась у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу у ЗДІА, усі рішення про виплати з рахунків ЗДІА затверджуються комісією з реорганізації ЗДІА, ці рішення є колегіальними.

Ректор ЗДІА Банах В.А. був ознайомлений з актом перевірки, про що у акті міститься відповідний запис. Примірник акту на 4 (чотирьох) аркушах отримано ОСОБА_4 .

29.01.2019 Заступником начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП14/570/АВ/П/ТД-2ФС, якою на позивача відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 41730,00 грн. (а.с.16).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною третьою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, згідно з абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про оплату праці , норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Згідно частини другої цієї статті норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Індексація грошових доходів населення, до яких відноситься і заробітна плата, є державною соціальною гарантією згідно ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Отже з наведеного слідує, що індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16, в якій суд наголосив, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується доходів працівників і їх сімей.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що індексація заробітної плати за листопад та грудень 2018 року не нарахована та не виплачена ОСОБА_1 . Відповідно до штатного розпису ЗДІА з 01.01.2018, затвердженого Першим заступником міністра Міністерства освіти та науки України Ковтунцем В.В., підписаний ректором Банахом В.А. та головним бухгалтером ОСОБА_2 З ОСОБА_3 ., зміна посадових окладів відбулась 01.01.2018 та на протязі 2018 року змін не було, звідси випливає, що базовий місяць для індексації заробітної плати буде січень 2018 року.

Факт не проведення позивачем індексації заробітної плати ОСОБА_1 за листопад та грудень 2018 року не заперечувався. Разом з цим, в акті № ЗП14/570/АВ від 10.01.2019 зазначено, що відповідно до письмових пояснень ректора ЗДІА ОСОБА_4 , індексація заробітної плати не проводилась у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу у ЗДІА.

Отже, враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України Про оплату праці , Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною 6 цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів інших фондів загального обов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Дане положення Закону не спростовує право працівника на індексацію заробітної плати взагалі, та не пов`язує індексацію з надходженням коштів з відповідного бюджету до установи, і не звільняє від її проведення у відповідності до умов Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Викладене свідчить про правомірність дій відповідача в частині застосування до Запорізької державної інженерної академії штрафної санкції за приписами абз. 4 ст. 265 КЗпП України у розмірі 41730,00 грн. відповідно до постанови №ЗП14/570/АВ/П/ТД-2ФС від 29.01.2019.

У зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізької державної інженерної академії (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 226, код ЄДРПОУ 05402565) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.01.2020.

Суддя Ю.В. Калашник