Рішення

від 28.01.2020 по справі 580/3306/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року справа № 580/3306/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача - Шишкіна О.Ю.(за ордером),

представника відповідача - Жука М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бумкорн" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ "Бумкорн" (19523, Черкаська область, Городищенський район, смт. Вільшана, вул. Шевченка, 180; далі - позивач) з позовом до Черкаської митниці ДФС (18007, м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 76; далі - відповідач), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів від 22.07.2019 № UА902000/2019/510703/2;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2019 № UА902050/2019/00137;

-визнати протиправною та скасувати відмову у визнанні митної вартості від 04.09.2019 №922/10/23-70-19-02-43.

08.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

20.01.2020 здійснено заміну первинного відповідача Черкаську митницю ДФС на Київську митницю Держмитслужби та закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час митного оформлення імпортованого товару дитячі іграшки в асортименті, відповідачем прийняті рішення про коригування-митної вартості товарів згідно з якими митницею, застосовано резервний метод визначення митної вартості, хоча позивачем подано весь необхідний пакет документів для визначення вартості товару за основним методом. Зазначено, що ТОВ "Бумкорн" документально обгрунтовано всі виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності, а тому спірні рішення про коригування митної вартості підлягають до скасування. При чому, зазначено, що вимоги митниці про включення до митної вартості витрат на страхування є безпідставними на підставі п. 8.1 розділу 2 Контракту №1/19UKR від 01.04.2019 - страхування вантажу не проводиться. Наголошено на тому, що митниці було надано додаткову угоду про термін оплати інвойсу 12.07.2019 разом з митною декларацією № UA902050/2019/510703 (графа 44 Подані документи , доповнення №1 до декларації, код документу m 4103, № документу 1 , дата документу 15/05/19), а отже твердження митниці про те, що до митниці не надано інформації про терміни оплатити 100% від суми інвойсу не відповідає дійсності та спростовується доказами.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти задоволення позову та просив в його задоволенні відмовити повністю. Згідно заперечень, митна вартість товару заявлена позивачем в митних деклараціях визначена за основним методом - за ціною договору, однак під час проведення митного контролю встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме - неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару. При цьому, оскільки поставка партії товару здійснюється на умовах СІР Вільшана, позивачем не включено до митної вартості товару витрати на страхування, що є обов 'язковою умовою даного виду поставки. Таким чином, оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а тому прийнятті рішення є правомірними.

В судовому засіданні представником заперечення підтримані повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бумкорн", як суб`єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 39720210, зареєстроване 31.03.2015, за основним видом діяльності "оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами" та наявним КВЕД "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах".

01 квітня 2019 року між ТОВ "Бумкорн" та "LUCKY WE INTERNATIONAL CO. LIMITED", Китай, укладено контракт №1/19UKR. Відповідно до п. 1.1 розділу 1 зазначеного контракту товаром, який підлягає поставці на адресу позивача іграшки та інші товари, конкретний перелік яких зазначається в інвойсах на кожну конкретну партію товару. Поставка партії товару здійснюється на умовах СІР Вільшана (п. 2 контракту), а оплата за товар здійснюється на умовах авансового платежу в розмірі не менш ніж 20% від суми поставки в доларах США (п. 3 контракту).

При цьому, п. 8.1 контракту визначено, що страхування вантажу не здійснюється.

15.05.2019 між ТОВ "Бумкорн" та "LUCKY WE INTERNATIONAL CO. LIMITED", Китай, укладено додаткову угоду до контракту №1/19UKR від 01.04.2019. Згідно додаткової угоди п. 3 контракту доповнено, що кожний інвойс покупець оплачує окремо.

Відповідно до інвойсу-проформи № LW01042019 від 20.04.2019 сторони узгодили поставку партії товару в асортименті, перелік якого зазначений в цьому інвойсі-проформі, на загальну суму 30 446,71 доларів США. Також тим документом сторони узгодили суму авансового платежу в розмірі 18 011,00 доларів США.

Згідно інвойсу від 20.04.2019 № FOC20190420, вартість партії товару в асортименті, становить 30 446,71 доларів США.

Згідно платіжного доручення від 03.05.2019 №34 ТОВ "Бумкорн" здійснив перерахування коштів продавцю в сумі 18 011,00 доларів США, зазначивши у розділі призначення платежу контракт від 01.04.2019 №1/19UKR і рахунок-проформа від 20.04.2019 № LW01042019.

При цьому як вбачається з поданих до МД №UA902050/2019/510703 документів, тією самою датою 20.04.2019 було оформлено рахунок-фактуру №FOC20190420 на поставку конкретної партії товару на адресу позивача згідно коносаменту від 07.05.2019 №ONE YSZPV50611600.

26.06.2019 на адресу позивача в контейнері № TCLU6490562 надійшов товар за вищезазначеним контрактом. Товар супроводжував комерційний інвойс № FOC20190420 від 20.04.2019 р. на суму 30 446,71 доларів США.

Перед подачею митної декларації за ініціативою агента з митного оформлення в присутності представника Черкаської митниці ДФС був здійснений фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності відомостям, зазначеним у товаросупровідних документах.

Під час огляду була встановлена невідповідність товару даним, зазначеним в товаросупровідних документах, про що був складений Акт №2674 від 12.07.2019 про невідповідність цих товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату. Зазначеним актом встановлена невідповідність товарів відомостям, зазначеним в документах, а саме: невідповідність ваги заявленим даним щодо виробів з пластмаси для пакування та транспортування товарів у формі полуяєць; деякі види іграшок були заявлені в документах, але не виявлені при огляді, а деякі види іграшок навпаки, не були заявлені в документах, але були виявлені при огляді.

Враховуючи факт встановлення невідповідності товарів відомостям, зазначеним у документах, на прохання позивача продавець товарів надав пакувальний лист та уточнюючий інвойс з врахуванням виявлених фактів та фактично поставленого товару.

Згідно уточнюючого інвойсу від 12.07.2019 № FОС20190712 вартість товару становить 19476,324 долара США щодо якого були виявлені невідповідності в документах та без врахування вартості пакувальної машини, яка була випущена у вільний обіг 05.07.2019 за ІМД № UА902050/2019/510167.

Митне оформлення товару здійснював представник позивача - агент з митного оформлення ТОВ Брокер-Україна Охота Н.Г. у зоні діяльності митного поста Черкаси-південний Черкаської митниці ДФС було подано 19.07.2019 ІМД №UA902050/2019/510703, за якою у митний режим імпорт заявлено товари, які переміщувались на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.04.2019 № 1/19UKR.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів у графі 44 МД №UA902050/2019/510703 зазначено такі документи:

-контракт від 01.04.2019 №1/19UKR;

-додаткова угода №1 від 15.05.2019 до контракту від 01.04.2019 №1/19UKR;

-технічна характеристика №5 від 19.07.2019;

-рахунок-проформа від 20.04.2019 № LW01042019;

-рахунок-фактура від 20.04.2019 № FOC20190420;

-рахунок-фактура (уточнюючий) від 12.07.2019 № FOC20190712;

-коносамент від 07.05.2019 № ONEYSZPV50611600;

-платіжне доручення від 03.05.2019 № 34;

-акт про невідповідність товарів від 12.07.2019 № 2674.

За МД №510703 від 19.07.2019 автоматизованою системою з аналізу і управління ризиками було згенеровано обов`язкові форми контролю 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості) та 117-2 (контроль правильності визначення митної вартості із залученням спеціалізованого підрозділу).

За результатами проведеної роботи відповідно до пункту 5 статті 54, пункту 1,4 статті 337, 320 МК України Черкаська митниця ДФС скоригувала митну вартість товарів прийнявши відповідне Рішення про визначення митної вартості товарів №UA902000/2019/510703/2 від 22.07.2019, оскільки митницею не встановлено, який з інвойсів є достовірним, а платіжне доручення від 03.05.2019 № 34 неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару, а тому заявлені митниці відомості про митну вартість не базуються на об`єктивних, документально підтверджених відомостях, які піддаються обчисленню.

Як наслідок була прийнята відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2019 №UA902050/2019/00137 та скориговано митну вартість товару за резервним методом.

24.07.2019 товар був випущений у вільний обіг за електронною митною декларацією № UA902050/2019/510944 зі сплатою митних платежів, обчисленою згідно Рішення про визначення митної вартості товарів №UA902000/2019/510703/2.

В подальшому позивач відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України звернувся до митниці з заявою №342 від 23.08.2019 в якій просив скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів №UA902000/2019/510703/2 від 22.07.2019 та визнати заявлену ним за МД№510703 митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Митницею 04.09.2019 листом № 922/10/23-70-19-02-43 повідомлено позивача про відмову у визнанні заявленої митної вартості за ціною контракту.

Не погоджуючись із такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду.

Суд звернув увагу на пояснення позивача, що уточнюючий інвойс від 12.07.2019 №FОС20190712, був наданий після встановлення на митній території України фактичного вмісту контейнера, в наслідок чого не міг мати відмітки про проходження митного кордону.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. (ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів (ч. 7 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1)заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2)відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3)відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4)відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5)відомості про товари:

а)найменування;

б)звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в)торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3 1 цього Кодексу;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1)немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Частиною 2, 3 ст. 58 МК України унормовано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (ч. 10 ст. 58 МК України).

В силу положень ч. 5, 6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно аналізу ст. 53 МК України, законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Разом з цим, згідно норм ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером товару та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21-127а15 та №805/778/13-а від 16 липня 2016 року.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів, а саме, наявність обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви обґрунтовані, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числове визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно матеріалів справи, декларантом до митного оформлення було подано документи, які підтверджують мину вартість товару за першим методом - щодо ціни договору. Надані документи не містять неточностей та суперечностей.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, суд звернув увагу, що посадовими особами Черкаської митниці ДФС не враховано документи, які подані декларантом до декларації №UA902050/2019/510703, а саме: контракт від 01.04.2019 №1/19UKR; додаткова угода №1 від 15.05.2019 до контракту від 01.04.2019 №1/19UKR; технічна характеристика №5 від 19.07.2019; рахунок-проформа від 20.04.2019 № LW01042019; рахунок-фактура від 20.04.2019 № FOC20190420; рахунок-фактура (уточнюючий) від 12.07.2019 № FOC20190712; коносамент від 07.05.2019 № ONEYSZPV50611600; платіжне доручення від 03.05.2019 № 34; акт про невідповідність товарів від 12.07.2019 № 2674.

Хоча, митниці достаменно було відомо щодо встановленої невідповідності товару поставленого згідно контракту №1/19UKR долученим до товаросупровідних документів, про що був складений акт №2674 від 12.07.2019, який в подальшому був розмитнений і в наслідок чого був наданий уточнюючий інвойс з врахуванням виявлених фактів та фактично поставленого товару по різним групам.

Суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість визначення митної вартості за основним методом в наслідок відсутності точних відомостей про ціну товару, оскільки уточнюючий інвойс від 12.07.2019 №FОС20190712 (який не приймається митницею в якості визначення ціни) наданий продавцем після встановлення на митній території України фактичного вмісту контейнера.

Щодо посилань відповідача на відсутність страхування вантажу передбаченого способом поставки, то відповідно до п. 8.1 розділу 2 Контракту №1/19UKR від 01.04.2019, страхування вантажу не проводиться, а тому вимоги митниці про включення до митної вартості витрат на страхування є безпідставними.

Також, суд зазначає, що твердження митниці про не надання інформації про терміни оплатити 100% від суми інвойсу не відповідає дійсності, оскільки згідно п. 3 контракту №1/19UKR оплата товару здійснюється на умовах авансового платежу в розмірі, не менш ніж 20% від суми поставки, а згідно додаткової угоди №1 від 15 травня 2019 року до контракту №1/19UKR, покупець оплачує інвойс протягом 180 днів з дати відправлення товару продавцем. Датою відправлення вважається дата складання коносаменту.

Суд наголошує, що додаткова угода надавалась відповідачу 12.07.2019 з митною декларацією № UA902050/2019/510703 (графа 44 Подані документи , доповнення №1 до декларації, код документу m 4103, № документу 1, дата документу 15/05/19), відповідно, строк остаточної оплати інвойсу спливає 04.11.2019. Тобто, під час митного оформлення товару в липні 2019 року та надання додаткових документів на виконання вимог п.8 ст. 55 МК України в серпні 2019 року строк остаточної оплати товару не сплив, отже документи підтверджуючі остаточну оплату не могли бути надані відповідачу.

Посилання представника відповідача на застосування резервного методу визначення митної вартості товару, суперечать ст. 57 МК України та спростовується матеріалами справи, оскільки всі вихідні дані та документи для визначення вартості товару за основним методом позивачем надані до митної декларації.

Таким чином, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що представником позивача до суду 16.12.2019 подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Згідно поданих документів між ТОВ "Бумкорн" та адвокатом Шишкіним О.Ю. укладено договір про надання правничої допомоги №15 від 01.10.2019. Додатком № 1 до договору передбачено обсяг робіт та їх вартість, а саме: попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів - 3000грн.; консультування - 500грн.; формування правової позиції, опрацювання судової практики - 3500грн.; підготовка позову та подання до суду - 1000грн.

До клопотання надані зокрема платіжне доручення № 6753 від 19.11.2019 на суму 8000грн., акт приймання-передачі послуг № 1 від 18.11.2019.

Крім того, 28.01.2020 представником позивача до суду подано додаткове клопотання про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги, в якому міститься прохання про включення до складу судових витрат додаткову суму оплати правових послуг у розмірі 4500грн.

До клопотання жодного документа надано не було.

Таким чином, суд вирішує питання щодо стягнення правничої допомоги лише в частині клопотання від 16.12.2019.

Оцінюючи надані докази та мотивацію щодо надання правової допомоги суд зазначає про таке.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або належить сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що належить сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що аналіз наведених норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати належать компенсації стороні, що не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі (ЄДРСР 75149541).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами.

Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18 (ЄДРСР 85645427)

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Суд зазначає, що статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність не визначено таких видів правової допомоги, як попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів, опрацювання судової практики для формування правової позиції, що зазначені у додатковому договорі №1 до договору із визначеною вартістю - 3000грн. та 3500 грн. відповідно.

Суд дійшов висновку про виключення із загальної суми судових витрат 6500 грн вартості аналізу нормативного матеріалу та попереднє опрацювання матеріалів без мотивації змісту наданої правової інформації та консультацій.

При цьому, враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами у сумі 8000 грн та наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.

Таким чином, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн, що були сплачені позивачем у цій адміністративній справі за надані адвокатом послуги в частині надання консультацій, складання та подання позовної заяви.

Що ж стосується клопотання від 28.01.2020 поданого представником позивача про стягнення додатково з відповідача витрат на надання правничої допомоги у розмірі 4500грн. за участь у судових засіданнях, останнє буде вирішено судом в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України при поданні відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів від 22.07.2019 № UА902000/2019/510703/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2019 № UА902050/2019/00137.

Визнати протиправною та скасувати відмову у визнанні митної вартості від 04.09.2019 №922/10/23-70-19-02-43.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби ЄДРПОУ 43337359 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бумкорн" ЄДРПОУ 39720210 судовий збір в сумі 10493 грн. (десять тисяч чотириста дев`яносто три) грн. 36 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби ЄДРПОУ 43337359 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бумкорн" ЄДРПОУ 39720210 витрат за надання правничої допомоги в сумі 1500 грн. ( одна тисяча п`ятсот) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2020