Рішення

від 29.01.2020 по справі 640/1595/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 640/1595/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нігяр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Нігяр (позивач, ТОВ Нігяр ) із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні № 98298/10/26-15-57-05-11 від 08.11.2018;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві прийняти звітну податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення № 290 від 30.03.2018 про анулювання платника податків на додану вартість, яке наразі оскаржується в Окружному адміністративному суді міста Києва. Не зважаючи на дану обставину, єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації поданої засобами електронного зв`язку є недійсність електронного цифрового підпису, у той же час, оскаржуване рішення прийнято з підстав недостовірного зазначення обов`язкового реквізиту індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податків на додану вартість за звітний період .

У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає про належне дотримання норм Податкового кодексу України при вирішенні питання про відмову у прийнятті податкової декларації.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ Нігяр складено та направлено поштою звітну декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

Листом № 98298/10/26-15-57-05-11 від 08.11.2018 відмовлено у прийнятті звітності, а саме, податкова декларація за жовтень 2018 року вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Також матеріали справи містять рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 290 від 30.03.2018 про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ Нігяр , яке наразі оскаржується в судовому порядку.

Позивач не погодився з рішенням про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року та звернувся із адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1, 48.2 ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 ст. 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

За змістом згаданих норм, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України. За наслідками такої перевірки, у разі відсутності будь-якого з обов`язкових реквізитів контролюючий орган відмовляє у прийнятті податкової декларації. У той же час, за наявності всіх необхідних реквізитів обов`язком контролюючого органу є прийняти відповідний документ.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Як убачається з оскаржуваного рішення, будь-яких недоліків, що полягають у відсутності та/або недостовірності реквізитів, перелік яких визначений у пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, відповідач за наслідками обробки податкової декларації ТОВ Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року не встановив.

За висновком суду, що також не заперечується в оскаржуваному рішенні відповідача, у податковій декларації з податку на додану вартість зазначено індивідуальний податковий номер.

Суд критично сприймає посилання відповідача на анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як на підставу для відмови у прийнятті податкової звітності, виходячи з наступного.

Статтею 184 ПК України передбачений порядок анулювання реєстрації платника податку, за наслідками якого, за наявності підстав, контролюючий орган виносить рішення про анулювання платника податку на додану вартість, виключає відомості з реєстру платників ПДВ, про що повідомляє платника податків.

У той же час, відповідно до п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Окрім того, рішення контролюючого органу може бути оскаржене в судовому порядку, що дає підстави для висновку про неостаточність рішення, зокрема, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Оскільки прийняття та реєстрація податкової звітності є формальним етапом податкового контролю, під час якого податковий орган здійснює перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками, наявність рішення про анулювання платника податку на додану вартість не звільняє контролюючий орган від обов`язку прийняти, зокрема, звітну декларацію за наявності в ній обов`язкових реквізитів.

До прийняття податкової звітності податковий орган не уповноважений здійснювати перевірку інших показників, зазначених у ній, з чого слідує, що будь-які інші обставини, ніж невідповідність податкової звітності вимогам п. п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України не мають бути встановлені та бути підставою для відмови у прийнятті такої декларації.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Оскільки у разі встановлення факту неправомірної відмови органом державної податкової служби у прийнятті податкової декларації вона вважається прийнятою датою її фактичного отримання, зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві вважати звітну декларацію ТОВ Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року прийнятою датою її отримання є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За висновком суду, рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної декларації за жовтень 2018 року винесене не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, є порушенням обов`язку контролюючого органу прийняти податкову звітність, з огляду на що наявні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено 3842,00 грн судового збору. Водночас, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, з огляду на що, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1921,00 гривень. Решта коштів є надміру сплаченими та підлягають поверненню у встановленому чинними нормативно-правовими актами порядку.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нігяр задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, яке викладене у листі № 98298/10/26-15-57-05-11 від 08.11.2018.

3. Визнати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Нігяр такою, що подана у день її фактичного отримання Головним управлінням ДФС у м. Києві.

4. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нігяр за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Нігяр (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9, оф. 10/1, код ЄДРПОУ 38565959).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко