Постанова

від 12.08.2020 по справі 640/1595/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1595/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нігяр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нігяр звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, яке викладене у письмовому повідомленні № 98298/10/26-15-57-05-11 від 08.11.2018;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві прийняти звітну податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

Позовні вимоги товариство обґрунтовує тим, що ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення № 290 від 30.03.2018 про анулювання платника податків на додану вартість, яке наразі оскаржується в Окружному адміністративному суді міста Києва. Не зважаючи на дану обставину, єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації поданої засобами електронного зв`язку є недійсність електронного цифрового підпису, у той же час, оскаржуване рішення прийнято з підстав недостовірного зазначення обов`язкового реквізиту індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податків на додану вартість за звітний період .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2020 позовну заяву задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті звітної податкової декларації ТОВ Нігяр з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, яке викладене у листі № 98298/10/26-15-57-05-11 від 08.11.2018.

Визнано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Нігяр такою, що подана у день її фактичного отримання Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Нігяр складено та направлено поштою звітну декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

Листом № 98298/10/26-15-57-05-11 від 08.11.2018 відмовлено у прийнятті звітності, а саме, податкова декларація за жовтень 2018 року вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 49.11 ст. 49 ПК України).

Також, матеріали справи містять рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 290 від 30.03.2018 про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість ТОВ Нігяр , яке наразі оскаржується в судовому порядку.

Позивач не погодився з рішенням про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року та звернувся із адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення відповідача про відмову ТОВ Нігяр в прийнятті звітної податкової декларації є необгрунтованим, оскільки вказані в оскаржуваному рішенні підстави не передбачені нормами ПК України, а рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ наразі оскаржується в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось вище, підставою для винесення рішення, як зазначено у повідомленні про відмову у прийнятті звітності, є її невідповідність вимогам п. 48.4. ст. 48 Податкового кодексу України - зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період , оскільки такий номер анульований у зв`язку з анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Нормами абз. 1 п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Так, перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

При цьому, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з положеннями п. п. 49.10, 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції правильно зазначив, що декларація з податку на додану вартість за жовтень 2018 року, подана товариством, містила усі необхідні реквізити, які передбачені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Єдиною підставою для відмови в прийнятті названої податкової звітності стало анулювання реєстрації ТОВ Нігяр , як платника податку на додану вартість, проте, варто врахувати, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежується перевіркою лише наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та не вимагає оцінки свідоцтва платника податку на додану вартість.

Крім того, як з`ясовано судом першої інстанції, на момент подання позивачем звітності з податку на додану вартість за жовтень 2018 року до контролюючого органу, рішення ДПІ про виключенням з реєстру платників податків податку на додану вартість було оскаржено позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва, який ухвалою від 21.06.2018 року відкрив провадження у справі № 826/8948/18.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність у даному випадку правових підстав для неприйняття поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2018 року.

Згідно з приписами ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, та не дають підстав для його скасування/зміни. Апелянт у своїй скарзі здійснив посилання лише на загальні обставини та норми, правову оцінку яким, було надано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, проте не вказав та, відповідно, не обгрунтував у чому саме полягає порушення окружним судом норм матеріального/процесуального права.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

О.І. Шурко