Рішення

від 29.01.2020 по справі 826/16711/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ № 826/16711/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтеко" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Солтеко (далі - позивач та/або ТОВ Солтеко ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 30.11.2017 року №0009811401, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 30.11.2017 року №0009821401, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 30.11.2017 року №0009831401, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 30.11.2017 року №0009841401, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- компенсувати сплачений судовий збір.

Як слідує з матеріалів справи позовні вимоги мотивовані тим, що висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки від 01.11.2017 року №473/26-15-14-01-01/37932940 не відповідають фактичним обставинам справи, а господарські операції з ТОВ Горсан були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Солтеко з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , за наслідком якої складено акт від 01.11.2017 року №473/26-15-14-01-01/37932940 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлено порушення:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134, Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 93 484 грн. в тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 93 484 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на суму 137 664 грн. в тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 137 664 гривень;

- п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 128 540 грн., в тому числі по періодам: за липень 2015 року у сумі 80 693 грн., за серпень 2015 року у сумі 47 847 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2 863 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2015 року у сумі 2 863 гривень.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за наслідком розгляду яких, листом ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2017 року №38498/10/26-15-1-01-01 повідомило про залишення висновків акту перевірки від 01.11.2017 року №473/26-15-14-01-01/37932940 без змін.

В подальшому, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 року №0009811401, яким ТОВ Солтеко збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями у розмірі 128540,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 32135,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 року №0009821401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за серпень 2015 рік у розмірі 2863,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

- податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 року №0009831401, яким ТОВ Солтеко збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 93484,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3);

- податкове повідомлення - рішення від 30.11.2017 року №0009841401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі за 2015 рік у розмірі 137664,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №4).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд зважає на наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). .

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Між тим, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норми пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між тим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 ПК України).

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Горсан .

Зі змісту акту перевірки слідує, що на визначення доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік, мали влив фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Горсан .

Також в акті перевірки вказано, що на формування податкового кредиту позивача мали вплив господарській операції між ним та ТОВ Горсан .

Відповідно до акту перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства базується на податковій інформації по контрагенту - ТОВ Горсан , наявності картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 09.09.2015 року №4943/10-06-07-07, інформації від ОУ ГУ ДФС у м. Києві, якою повідомлено та надано протокол допиту ОСОБА_1 , згідно якого встановлено не причетність директора та засновника ТОВ Горсан до фінансово-господарської діяльності підприємства та наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом суду надано копії таких документів: рахунки на оплату №1307/32 від 13.07.2015 року, №2707/33 від 27.07.2015 року. №1008/9 від 10.08.2015 року, видаткові накладні №1307/32 від 13.07.2015 року, №2707/33 від 27.07.2015 року, №1008/9 від 10.08.2015 року.

Інших первинних документів по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю Солтеко з Товариством з обмеженою відповідальністю "Горсан" матеріли адміністративної справи не містять.

Разом з цим, як встановлено судом в ході розгляду справи, вироком Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року у справі №372/812/16-к, провадження №1-кп-80/16 затверджено угоду про визнання винуватості від 03.03.2016 року, укладену між прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області Грозіцьким Владиславом Анатолійовичем та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32016110130000014, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2016 року.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Призначено ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 КК України - у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;

- за ч. 2 ст. 205-1 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки;

На підставі ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три роки якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 3,4 ст. 77 КК України, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, та періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Зі змісту вказаного судового рішення слідує наступне: ОСОБА_1 , у квітні 2015 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи біля станції метрополітену Либідська у місті Києві, вступив у попередню злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою придбання та державної перереєстрації, за матеріальну винагороду, суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Горсан на своє ім`я, в органах державної влади, без наміру здійснення статутної господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. Так ОСОБА_1 , відповідно до розробленого плану, повинен надати свої дані, документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню фіктивного підприємства - ТОВ Горсан . В свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна підготувати необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади документи та організувати здійснення його державної перереєстрації, забезпечити та надати невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати придбане підприємство, з метою прикриття незаконної діяльності.

У подальшому, ОСОБА_1 , виконуючи відведену йому роль у раніше розробленому злочинному плані, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих невстановленою досудовим розслідуванням особою, як майбутнього засновника та власника придбаного фіктивного підприємства, усвідомлюючи, що підприємство придбається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань, погодившись на таку пропозицію, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, з метою підготування статутних та реєстраційних документів по придбанню ТОВ Горсан копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків.

У продовження раніше розробленого злочинного плану ОСОБА_1 , в квітні 2015 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, зустрівшись в раніше обумовленому місці біля станції метрополітену Либідська у місті Києві, з невстановленою досудовим розслідуванням особою, керуючись єдиним злочинним умислом при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах здійснив підписання протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ Горсан , реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6).

Після підписання ОСОБА_1 протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ Горсан , реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6) останній, відповідно до відведеної йому злочинної ролі передав зазначені документи невстановленій досудовим розслідуванням особі для подальшої державної перереєстрації підприємства в органах державної влади.

У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, здійснюючи відведену їй роль у злочинному плані, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених і досудовим розслідуванням обставинах, подала до державного реєстратора, для проведення державної реєстрації товариства в органах державної влади, протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ Горсан , реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6), внаслідок чого 29 липня 2015 року реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 14,здійснено перереєстрацію на ім`я ОСОБА_1 ТОВ Горсан та підтверджено відомості про знаходження ТОВ Горсан за місцем реєстрації, що в подальшому дало змогу невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати реквізити суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Горсан з метою прикриття незаконної діяльності діючих підприємств реального сектору економіки. ОСОБА_1 , 14 травня 2015 року у невстановлений досудовим розслідуванням час державну перереєстрацію ТОВ Горсан у державного реєстратора Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за № 18841020000002927.

ОСОБА_1 , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Горсан у період з 14.05.2015 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Горсан фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, 29 липня 2015 року зустрівся біля станції метрополітену Либідська міста Києва, підписав реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (форма 6) від 29 липня 2015 року, до якої було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що він ніби то є засновником та керівником ТОВ Горсан , а також про місцезнаходження вказаного підприємства за адресою: Київська область, Обухівський район, село Нові Безрадичі, вулиця Піщана, будинок 59. В подальшому ОСОБА_1 передав невстановленій досудовим розслідуванням особі вказану реєстраційну картку (форма 6), яка в подальшому була подана до державного реєстратора, внаслідок чого 29 липня 2015 року реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, 14, здійснено підтвердження відомостей про знаходження ТОВ Горсан за місцем реєстрації, що в подальшому дало змогу невстановленим досудовим розслідуванням особам використовувати реквізити суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Горсан з метою прикриття незаконної діяльності діючих підприємств реального сектору економіки. .

При вирішенні судом питання щодо реальності господарських операцій із ТОВ Горсан суд вважає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі №2а-13519/11/2670, постановах Верховного Суду України від 24.05.2016 року у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 року у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 року у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Горсан , за наявності вироку Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 року у справі №372/812/16-к, провадження №1-кп-80/16, не підтверджують реальність вчинення ним господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, в контексті приписів частини 2 статті 72 КАС України, встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами статті 73 КАС України встановлено наступне.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає підтвердженими належними та достатніми доказами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Солтеко підпункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 93 484 грн. в тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 93 484 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на суму 137 664 грн. в тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 137 664 грн., а також порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 128 540 грн., в тому числі по періодам: за липень 2015 року у сумі 80 693 грн., за серпень 2015 року у сумі 47 847 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2 863 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2015 року у сумі 2 863 гривень.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Солтеко (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, б. 21, кВ. 1, код ЄДРПОУ 37932940) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева