Постанова

від 22.01.2020 по справі 369/13377/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 369/13377/18 Номер провадження 22-ц/824/2575/2020 Головуючий у суді першої інстанції Л.М. Ковальчук Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 22 січня 2020 року місто Київ

Номер справи 369/13377/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Горак Ю.М.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Європейка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Л.М., в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, повне рішення складено 08 листопада 2019 року, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у жовтні 2018 року звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ Європейка про захист прав споживача та стягнення пені за невиконання зобов`язання. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 17.01.2017 між нею та відповідачем були укладені договори купівлі-продажу майнових прав №С103/12/82/645 та №С103/13/87/646, відповідно до умов якого відповідач продав позивачу майнові права на об`єкти нерухомості, якими згідно Специфікацій - Додатків №1, що є невід`ємною частиною договорів, є двокімнатна та однокімнатна квартири за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. Позивач на виконання умов вищевказаних договорів сплатила в обумовлені з відповідачем строки грошові кошти, проте, останній в обумовлений сторонами договору строк зазначені вище об`єкти нерухомості в експлуатацію не ввів, жодних повідомлень про перенесення такого терміну позивачу не надав. Тому, з урахуванням тієї обставини, що відповідач допустив порушення взятих на себе за договорами зобов`язань щодо введення об`єктів будівництва в експлуатацію, позивач змушена була звернутись до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за порушення терміну введення об`єктів будівництва а експлуатацію у розмірі 87760,69 грн. відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №С-103/12/82/645 та 48378,37 грн. за договором купівлі-продажу майнових прав №С-103/13/87/646.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

Дане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки термін прийняття об`єктів будівництва в експлуатації згідно укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири конкретною датою не був визначений, а замість цього була вказана орієнтована дата, склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача був відсутнім. У зв`язку із чим суд не вбачав підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені).

Суд послався на те, що п.6.11 договорів передбачено, що продавець звільняється від відповідальності за невиконання п.3.1, з урахуванням п.2.10 цих договорів (від сплати пені), якщо затримка відбулася з вини: органів виконавчої влади, місцевого експлуатуючих організацій, органів дозвільної системи, що і відбулось відповідно до пояснень представника відповідача.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач в особі свого представника - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, так як висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції при вирішенні спору дійшов помилкового висновку щодо відсутності з боку відповідача вини у порушенні строків введення в експлуатацію об`єктів будівництва, які були предметом укладених із позивачем договорів купівлі-продажу майнових прав. Зокрема, вказував, що ПАТ Європейка не сповіщувало позивача належним чином про неможливість виконання зобов`язань за укладеними договорами у визначені строки.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - Галатенко Є.Є. підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.

Представник відповідача - ОСОБА_3 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив колегію суддів відмовити у задоволенні поданої позивачем апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судові засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що термін прийняття об`єктів будівництва в експлуатації згідно укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири конкретною датою не був визначений, а замість цього була вказана орієнтована дата, тому склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача був відсутнім. При цьому, не вбачав підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності за порушення умов укладених із позивачем договорів з тих підстав, що затримка введення об`єктів будівництва виникла саме не з вини останнього, а з вини відповідних органів державного архітектурно-будівельного контролю.

На думку суду апеляційної інстанції, вказаний висновок суду є вірним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.03.2017 між ТОВ Європейка та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №С103/12/82/645.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору відповідач продає, а позивач придбає майнові права на об`єкт нерухомості, яким згідно Специфікації - Додаток №1, що є невід`ємною частиною договору, а саме на двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 будівельний номер квартири - 82 (а.с.8-10, 11,12).

Також, 17.03.2017 між ТОВ Європейка та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №С103/13/87/646.

Згідно умов п. 2.1. даного договору продавець ТОВ Європейка продає ОСОБА_1 майнові права на об`єкт нерухомості, яким згідно Специфікації - Додаток № 1, що є невід`ємною частиною договору, а саме на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , будівельний номер квартири - 87 (а.с.14-16, 17, 18).

Відповідно до умов п.2.10. вказаних договорів термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію встановлений у Специфікації (Додаток №1 до Договорів). Термін введення об`єкта будівництва може бути перенесено на строк, що не перевищує 4 (чотирьох) календарних місяців, за умови обов`язкового повідомлення про це покупця. Таке перенесення не вважається порушенням Продавцем умов цього договору.

Відповідно до специфікації термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію є 30 червня 2017 року.

У відповідності до п. 6.10. договорів у випадку, якщо продавець, з урахуванням п.2.10. цього договору, порушить термін введення об`єкту будівництва в експлуатацію, він зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майнових прав за цим Договором за кожен день прострочення.

Згідно платіжних доручень №7 та №10 від 20.03.2017 ОСОБА_1 на виконання умов вищевказаних договорів купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2017 сплатила на рахунок ТОВ Європейка грошові кошти у розмірі 269885 грн. та 148775 грн. (а.с.13, 19).

Як вказувала позивач у своїй позовній заяві, та що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, станом на 30 червня 2017 року об`єкти будівництва в експлуатацію введені не були.

14.09.2018 позивач надіслала ТОВ Європейка претензію разом із викладеною вимогою сплатити пеню за порушення терміну введення об`єктів будівництва в експлуатацію в розмірі 98674,39 грн. відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №С103/12//82/645 та 54394,57 грн. відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав №С103/13/87/646, а всього 153068,96 грн. (а.с.20-21, 22).

Згідно наданого розрахунку за вищевказаними договорами купівлі-продажу майнових прав позивачем розмір пені було нараховано за період з 17.10.2017 по 17.10.2018.

В добровільному порядку вимогу ОСОБА_1 щодо виплати пені за порушення терміну введення об`єктів будівництва в експлуатацію ТОВ Європейка виконано не було.

Так, пунктом третім частини першої статті 3 ЦК України визначено, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

За правилами частин першої, третьої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 655 та частини другої статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Так, за змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.3.1 укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2017 за №С103/12/82/645 та №С103/13/87/646 продавець зобов`язаний передати покупцю майнові права на об`єкти нерухомості, визначені в додатках №1 до даних договорів.

Згідно п.2.10 вказаних договорів сторонами було погоджено, що термін введення об`єктів будівництва в експлуатацію встановлений у Специфікаціях (Додатках №1 Договору). Термін введення об`єкта будівництва може бути перенесено на строк, що не перевищує 4 (чотирьох) календарних місяців, за умови обов`язкового повідомлення про це покупця. Таке перенесення не вважається порушенням продавцем умов цього договору.

Пунктами 6.9 укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав було погоджено, що у випадку якщо продавець, з урахування п.2.10 цих договорів, порушить терміни введення об`єктів будівництва в експлуатацію, він зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майнових прав за цими договорами за кожен день прострочення.

Разом з цим згідно п.6.11 договорів було передбачено, що продавець звільняється від відповідальності за невиконання п.3.1, з урахуванням п.2.10 цих договорів, якщо затримка відбулася з вини: органів виконавчої влади, місцевого експлуатуючих організацій, органів дозвільної системи. Продавець також звільняється від відповідальності за наслідки, що були спричинені такими діями покупця: самовільне перепланування, переобладнання квартири, виконання будівельних, ремонтних, оздоблювальних робіт, встановлення обладнання, не передбаченого проектом, втручання у інженерно-комунікаційні мережі будинку тощо.

Одночасно сторонами в укладених договорах купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2017 за №С103/12/82/645 та №С103/13/87/646 було погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цими договорами, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладання цих договорів, які сторони не могли ні передбачити, ні попередити розумними заходами. Такі надзвичайні обставини включають: повінь, пожежу, землетрус інші стихійні лиха, а також війну, військові дії, акти і дії органів влади, а також будь-які інші обставини поза контролем сторін.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що ТОВ Європейка є замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 та 103/13.

Будівництво вказаних об`єктів здійснювалося на підставі зареєстрованих Декларацій та містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №270/2016 від 01.12.2016, виданих Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації та містобудівних умов та обмежень земельної ділянки №266/2016 від 10.12.2016, виданих Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації (а.с.62-65, 66-69).

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача у поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву вказував, що у діях ТОВ Європейка не було вини у порушенні строків введення в експлуатацію об`єктів будівництва, оскільки ними було вжито всіх залежних від них заходів для недопущення їх порушення. Затримка введення в експлуатацію зазначених вище об`єктів будівництва відбулося з вини відповідних уповноважених органів, які реалізують повноваження щодо видачі вихідних даних, надання дозвільної документації. Позивач була належним чином повідомлена про перенесення строків введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Відповідно до наданої в суді першої інстанції копії рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 06 липня 2017 року за №261, Департаментом було скасовано Декларацію про початок будівельних робіт від 05.12.2016 за №КС083163400420 на об`єкт будівництва Багатоквартирний житловий будинок , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , замовник - ТОВ Європейка (а.с.72-77).

Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 06 липня 2017 року за №275 було скасовано реєстрацію зазначеної вище декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.78-82).

Згідно наявної в матеріалах справи копії рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 13 листопада 2017 року за №412 Департаментом було скасовано Декларацію про початок будівельних робіт від 05.12.2016 за №КС083163400428 на об`єкт будівництва Багатоквартирний житловий будинок , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ТОВ Європейка (а.с.83-84).

Наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 13 листопада 2017 року за №479 було скасовано реєстрацію зазначеної вище декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.85-86).

З долучених до апеляційної скарги витягів з офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень електронного примірника ухвал Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №810/2389/17 та від 29 грудня 2018 року у справі №320/6873/18 вбачається, що зазначені вище рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були оскаржені до адміністративного суду.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Київським окружним адміністративним судом 06 березня 2019 року було ухвалено рішення у справі №320/6873/18, яким задоволено адміністративний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа: ТОВ Європейка про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Зокрема, даним судом рішенням було визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області №412 від 13.11.2017 Про скасування реєстрації декларацій про початок будівельних робіт , а також зобов`язано Департамент подати для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України до реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформацію про зареєстровані декларації про початок будівельних робіт: №КС083163400428 від 05.12.2016; №КС083163612292 від 26.12.2016; №КС083163613617 від 26.12.2016; №КС083163400439 від 05.12.2016.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на вищевказане судове рішення було повернуто скаржнику.

Зі змісту зазначеного вище рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року вбачається, що адміністративним судом при розгляді справи №320/6873/18 було встановлено, що відповідач був обізнаний із фактом реєстрації та будівництва об`єктів як окремих об`єктів будівництва (зокрема будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та не вказував на порушення.

Також адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що відповідач не був наділений правом касування містобудівних умови та обмеження забудови земельної ділянки, а тому прийняв спірні рішення не у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Так, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За правилами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Під випадком в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Перевіряючи наявність, а також встановивши відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності складу цивільно-правового порушення зі сторони відповідача, з урахуванням прийняття компетентними державними органами заборонювальних актів на узгодження та видачу відповідних документів про готовність спірних об`єктів будівництва до експлуатації, а також видачі відповідних сертифікатів відповідності закінчених будівництвом об`єктів, як обставину, яку відповідач, як замовний будівництва, не міг передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для нього обачності.

Разом з тим, частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до положень частини другої даної норми підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, визнаються: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому зобов`язання щодо прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію не належить до цивільних відносин, тобто до відносин, за наявності яких передбачена цивільно-правова відповідальність.

В чинному законодавстві України таке поняття як прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію відсутнє.

Стаття 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Частиною 1 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акту готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифікату, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифікату визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкту до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Згідно з ч.4 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

За ч.5 ст.39 даного Закону датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Частиною 9 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Пунктом 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об`єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об`єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об`єктів.

Отже, місцевий суд у своєму рішенні вірно акцентовував увагу на тому, що питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється саме органами державного архітектурно-будівельного контролю, у зв`язку із чим такі відносини відносяться не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статтею першою Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин пункт 1 Додатків №1 до укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав №С103/12/82/645 та №С103/13/87/646 від 17.03.2017 носить суто технічний характер, оскільки вказує на технічну характеристику житлового будинку. В даних Додатках до Договорів пункт 1 міститься в розділі який має назву Специфікація .

Таким чином, оцінивши в сукупності досліджені докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності, встановленої пунктом 6.10 укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2017, оскільки позивачем не доведено факт неналежного виконання товариством своїх зобов`язань та наявності вини останнього у затримці введення в експлуатацію об`єктів будівництва.

Місцевим судом повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дано їм належну правову оцінку згідно зі статтями 76-81, 89, 263-264 ЦПК України, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. У зв`язку із чим доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права є безпідставними, спростовані матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, у зв`язку із чим колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 30.01.2020.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна