Постанова

від 28.01.2020 по справі 756/16594/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/16594/16-ц Головуючий у 1-й інст. - Шевчук А.В.

Апеляційне провадження №22-ц/824/2313/2020 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Київського міського центру зайнятості - Дяченко Юлії Сергіївни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Шевчука А.В. у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Київський міський центр зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 13 557 грн 75 коп. безпідставно отриманих коштів нарахованої допомоги по безробіттю.

Посилається на те, що 25.06.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного центру зайнятості, як структурного підрозділу Київського міського центру зайнятості , із заявою про надання їй статусу безробітної.

На підставі поданих документів з моменту звернення до служби зайнятості, тобто з 25.06.2015 року ОСОБА_1 надано статус безробітного, а з 02.07.2015 року призначено допомогу та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

28.12.2015 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з призначенням допомоги по вагітності та пологах.

Наприкінці грудня 2015 року завдяки звірці з ДПА за 2 квартал 2015 року були виявлені порушення умов перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітної в Оболонському районному центрі зайнятості, а саме подання нею недостовірних даних та документів про місце та підстави звільнення з останнього місця роботи.

Згідно висновків Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №90 від 12.04.2016 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ППО КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва з 04.01.2013 року по 24.06.2015 року та була звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що виключало можливість призначення допомоги по безробіттю.

Враховуючиумисне приховування ОСОБА_1 відомостей про своє останнє місце роботи, Оболонським районним центром зайнятості видано Наказ від 26.04.2016 року за №66 про стягнення з неї 13 557 грн. 75 коп. безпідставно отриманих коштів, проте ОСОБА_1 добровільно вказаних коштів не повернула .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року в задоволенні позову Київського міського центру зайнятості відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Київського міського центру зайнятості - Дяченко Юлія Сергіївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 067 грн.

Посилається на те, що виходячи з поданих відповідачем документів при оформленні статусу безробітної та постановки на облік Оболонського районного центру зайнятості, останнім місцем роботи ОСОБА_1 було комунальне підприємство Житлосервіс Куренівка , посада 1 категорія бухгалтера з причиною звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників), дата звільнення 29.05.2015 року. Однак фактично останнє місце роботи ОСОБА_1 - секретар ОППО КП ЖГ Оболонського району м. Києва, звільнена від виконання обов`язків якого 24.06.2015 року за власним бажанням - ст.38 КЗпП України. Виплата матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1 обчислювалась та призначалась спеціалістами Оболонського районного центру зайнятості на основі відомостей та документів поданих відповідачем. Зазначає, що ОСОБА_1 при зверненні та подачі документів до Оболонського районного центру зайнятості умисно приховала факт працевлаштування та причину звільнення з останнього місця роботи, що вплинуло на суму виплаченого їй матеріального забезпечення на випадок безробіття. Даний факт свідчить про недобросовісність та зловживання набувачем ОСОБА_1 та подання недостовірних даних для безвідмовного отримання статусу безробітної та отримання допомоги. Несплата відповідачем суми виплаченого їй матеріального забезпечення наносить суттєвої шкоди державі, оскільки перешкоджає Київському міському центру зайнятості в повному обсязі забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що у зв`язку із втратою роботи 25.06.2015 року вона звернулась до Оболонського районного центру зайнятості та надала пакет документів з відомостями про всі попередні місця роботи. Зазначає, що з Об`єднаною Первинною Профспілковою організацією Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва вона не мала жодних трудових відносин. Відповідно до витягів з протоколів №26 від 04.01.2013 року ОСОБА_1 офіційно працювала за сумісництвом з ОППО КП ЖГ Оболонського району м. Києва, секретарем, за що отримувала матеріальне заохочення у розмірі 600 грн. щомісячно, та витяг з протоколу №52 від 11.06.2015 року про її звільнення з посади з 24.06.2015 року. Про вказані факти ОСОБА_1 проінформувала та надала документи інспектору Оболонського районного центру зайнятості. Тому навмисно зловживати і приховувати свої доходи і місця роботи вона не могла. Центр зайнятості мав постійний доступ до індивідуальної інформації через фіскальну службу і в будь - який час міг перевірити надану відповідачем інформацію. Крім того, при ознайомленні з особовою справою перебування на обліку ОСОБА_1 виявила розбіжності та помилки, які були допущені інспектором, деяких документів, що могли б спростувати те, що відповідач приховала інформацію від інспектора у матеріалах особової справи немає.

В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечила посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у особовій справі Оболонського районного центру зайнятості, як структурного підрозділу Київського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 вказано, що вона працювала в ОППО КПЖГ з 01.01.2013 року по 30.04.2015 року, однак заявниця звільнена з даної організації 24.06.2015 року на підставі відповідного протоколу, який надавався до ОРЦЗ при оформленні особової справи для нарахування виплат по безробіттю. Крім того, інспектором помилково зазначено назву посади ОСОБА_1 і вказано, що дані про це містяться начебто у трудовій книжці, хоча насправді в ОППО КПЖГ ОСОБА_1 працювала на посаді секретаря на підставі відповідного договору, який було укладено між нею та ОППО КПЖГ за сумісництвом і в трудовій книжці не міститься даних про роботу у вказаній організації.

Тобто, відповідальним працівником центру зайнятості допущено ряд помилок при оформленні статусу безробітного ОСОБА_1 та невірно проаналізовано документи надані нею на підтвердження можливості отримання цього статусу.

Відповідно до п.18. ч.2 ст. 22 Закону України Про зайнятість населення центр зайнятості мав постійний доступ до індивідуальних відомостей про застраховану особу і в будь-який момент мав змогу їх звірити з базою даних центрального органу виконавчої влади, тому суд не вбачав недобросовісності та зловживань набувача ОСОБА_1 або подання нею недостовірних даних для безвідмовного отримання статусу безробітної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 25.06.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного центру зайнятості, як структурного підрозділу Київського міського центру зайнятості, із заявою про надання їй статусу безробітної (а.с. 8).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про зайнятість населення , безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Згідно п. 1 ч.1 ст. 43 вказаного Закону , статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Наказом Оболонського РЦЗ від 01.07.2015 року № НТ150701 відповідачуОСОБА_1 надано статус безробітного з 25.06.2015 року та за Наказом від 02.07.2015 року №НТ150702 призначено допомогу по безробіттю з 02.07.2015 року.

Наказом Оболонського РЦЗ № НТ151229 від 29.12.2015 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 28.12.2015 року та Наказом Оболонського РЦЗ № НТ160422 від 22.04.2016 року припинено реєстраціюбезробітних з 22.04.2016 року, у зв`язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання відповідачу статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття (а.с. 20, 90-91).

За твердженням представника позивача в ході звірки даних з органами ДПА було виявлено порушення умов перебування ОСОБА_1 як безробітної в Оболонському РЦЗ, а саме подання нею недостовірних даних та документів про місце та підстави звільнення з останнього місця роботи, про що було складено відповідний Акт № 90 від 12.04.2016 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (а.с. 16-17).

За результатами перевірки встановлено, що під час постановки на облік як безробітної в Оболонському РЦЗ, ОСОБА_1 , начебто не надано достовірних даних про своє останнє місце роботи (ППО КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва код ЄДРПОУ 21686384), причину звільнення (за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП) та дату звільнення (24 червня 2015 року).

Згідно розрахунку виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_1 починаючи з липня 2015 року по грудень 2015 року не мала права отримувати виплати допомоги по безробіттю, внаслідок чого загальна сума матеріального забезпечення, яке підлягає поверненню особою становить 13 557,75 грн. (а.с. 22).

Згідно ч.3 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

26.04.2016 року Оболонським РЦЗ видано Наказ №66 про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно нарахованої допомоги по безробіттю за період з липня по грудень 2015 року у розмірі 13 557 грн. 75 коп. (а.с. 21).

29.04.2016 року відповідачу було надіслано повідомлення № 25-1233 від 27.04.2016 року з проханням сплатити у п`ятнадцятиденний строк незаконно отримані кошти, але вказана вимога центру зайнятості ОСОБА_1. виконана не була.

Статус безробітного надається особам, які зазначені у ч.1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення .

Для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу подає заяву про надання статусу безробітного, пред`являє документи, визначені вПорядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого Постановою КМУ від 19.09.2018 року №792 .

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу особі, яка пред`явила документи, зазначені в пункті 4 цього Порядку, кар`єрний радник забезпечуватиме її супровід та організацію надання послуг.

Для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар`єрний радник вносить відомості з документів, зазначених у пунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки.

З матеріалів справи вбачається, що в особовій справі ОРЦЗ ОСОБА_1 міститься таблиця, яка заповнена спеціалістом центру зайнятості саме при отриманні документів від заявниці Періоди зайнятості та трудовий стаж особи. Частина 1. Періоди зайнятості , при цьому вказаний документ містить помилки щодо періоду роботи, назви професії та назви документа на підставі якого заявниця працювала в Об`єднанні первинних профспілкових організацій комунальних підприємств житлового господарства Оболонського району м. Києва (далі - ОППО КПЖГ), однак все ж відображено відомості про роботу в ОППО КПЖГ .

У вказаному документі інспектором ОРЦЗ вказано, що ОСОБА_1 працювала в ОППО КПЖГ з 01.01.2013 року по 30.04.2015 року, хоча насправді заявниця звільнена з даної організації 24.06.2015 року на підставі відповідного протоколу, який надавався до ОРЦЗ при оформленні особової справи для нарахування виплат по безробіттю. Крім того, інспектором помилково зазначено назву посади ОСОБА_1 і вказано, що дані про це містяться начебто у трудовій книжці, проте в ОППО КПЖГ ОСОБА_1 працювала на посаді секретаря на підставі відповідного договору, який було укладено між нею та ОППО КПЖГ за сумісництвом і в трудовій книжці не міститься даних про роботу у вказаній організації.

Таким чином, твердження позивача про те, що відомості про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОППО КПЖГ та причини її звільнення не містилися у наданих нею документах і з`ясовані лише на підставі перевірки та розслідування спростовується матеріалами справи, оскільки не могли бути зазначені у таблиці при наданні статусу безробітної за зловживання заявниці при подачі первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1215 ЦК України підставами за яких безпідставно набуте майно не підлягає поверненню, крім іншого є заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплату проведено фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідальним працівником центру зайнятості не лише допущено ряд помилок при оформленні статусу безробітного ОСОБА_1 , але й невірно проаналізовано документи на підтвердження можливості отримання нею цього статусу.

Відповідно до п.18. ч.2 ст. 22 Закону України Про зайнятість населення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань мають право звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Таким чином, центр зайнятості мав постійний доступ до індивідуальних відомостей про застраховану особу і в будь-який момент мав змогу їх звірити з базою даних центрального органу виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність позивачем недобросовісності та зловживань з боку набувача ОСОБА_1 , або подання нею недостовірних даних для безвідмовного отримання статусу безробітної, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 при зверненні та подачі документів до Оболонського районного центру зайнятості умисно приховала факт працевлаштування та причину звільнення з останнього місця роботи, а саме з посади секретаря Об`єднаної Первинної профспілкової організації комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва , що суттєво вплинуло на суму виплаченого їй матеріального забезпечення на випадок безробіття, колегія суддів не приймає до уваги.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні в апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 пояснила, що у зв`язку з втратою роботи 25.06.2015 року вона звернулась до Оболонського районного центру зайнятості для надання їй статусу безробітної та подала пакет документів про всі попередні місця роботи. За період перебування на обліку в центрі зайнятості вона регулярно відвідувала та виконувала всі доручення інспектора, жодних зауважень за час перебування на обліку до неї не було. Крім того, зазначила, що в трудових відносинах з Об`єднаною Первинною профспілковою організацією комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва вона не перебувала.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з протоколу №26 від 04 січня 2013 року ОСОБА_1 обрано на посаду секретаря ОППО КП ЖГ Оболонського району м. Києва з 04 січня 2013 року та призначено щомісячну доплату у розмірі 600 грн. у вигляді матеріальної допомоги (а.с.18).

Згідно витягу з протоколу №52 від 11 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено від виконання обов`язків секретаря ОППО КП ЖГ Оболонського району м. Києва з 24 червня 2015 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

ОСОБА_1 пояснила, що про вказані обставини вона інформувала інспектора центру зайнятості та надавала йому відповідні документи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки №15 від 14 квітня 2017 року, виданої Первинною профспілковою організацією комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва з моменту створення організації ОСОБА_1 в трудових відносинах з ППО КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва не перебувала. (а.с.61).

В копії особової справи ОСОБА_1 Оболонського районного центру зайнятості, яка додана до матеріалів цивільної справи, міститься таблиця Періоди зайнятості та страховий стаж особи. Частина І. Періоди зайнятості , яка заповнена спеціалістом центру зайнятості, виявлено помилки щодо періоду роботи, назви професії, дата прийняття та звільнення, назва організації. Спеціалістом центру зайнятості вказано, що всі відомості взяті з трудової книжки, однак вказані в таблиці відомості не відповідають інформації, яка міститься в трудовій книжці ОСОБА_1 , зокрема щодо роботи за сумісництвом у ППО КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва .

На запитання суду звідки у вказаній таблиці взялася вищевказана інформація, представники позивача жодних пояснень не надали.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи положення ст. 1215 ЦК України , безпідставно набуті кошти, надані фізичній особі як засіб до існуванняне підлягає поверненню , якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Доказів здійснення ОСОБА_1 виплати матеріального забезпечення у розмірі 13 557 грн 75 коп. внаслідок недобросовісності з боку набувача майна, зловживання та подання недостовірних даних для безвідмовного отримання статусу безробітної, позивачем відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Твердження скаржника про те, що несплата відповідачем суми виплаченого матеріального забезпечення наносить суттєвої шкоди державі та перешкоджає Київському міському центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не впливають на законність ухваленого рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Київського міського центру зайнятості - Дяченко Юлії Сергіївни - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 січня 2020 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.