Постанова

від 29.01.2020 по справі 365/317/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Київ

Справа №365/317/19

Резолютивна частина постанови оголошена 29 січня 2020 року

Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи: позивач Заступник керівника Бориспільської місцевої

прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Згурівської районної ради Київської області

відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинська міська рада Київської області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр

Справа №365/317/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/2188/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Денисенко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області, ухваленого суддею Денисенко Н.О. 21 жовтня 2019 року, повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2019 року в приміщенні Згурівського районного суду Київської області у справі за позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Згурівської районної ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр про визнання недійсними наказів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській від 06 вересня 2016 року № 10-18474/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління від 04 квітня 2017 року № 10-5314/15-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер якої 3221955100:12:001:0010, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначених наказів Яготинська міська рада Київської області провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 12.05.2017, індексний номер 35131280).

Позивач вважає, що ці спірні накази підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

На підставі п. 6 рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 681-34-VI Про деякі питання передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування безоплатно було передано майно, що знаходиться на балансі зазначеної школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Відповідно до п. 9 зазначеного рішення право спільної власності на майно, визначене п. 6 цього рішення, виникає у територіальних громад Згурівського району в особі Згурівської районної ради з моменту підписання акта приймання-передачі.

Школа-інтернат користувалась земельною ділянкою, площею 29 га, розташованою на території Згурівської селищної ради Київської області на підставі Державного акта на право постійного користування землею, Серії КВ 1Ж000008, виданого відповідно до рішення 15 сесії 21 скликання Згурівської селищної ради від 30 квітня 1994 року.

Рішенням Згурівської районної ради від 04.07.2013 № 202-30-VI Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майнового комплексу Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району Київської області майновий комплекс школи-інтернату.

Рішенням Згурівської районної ради від 29жовтня 2013 року № 240-33-VI Про створення комісії з приймання-передачі майна, що знаходиться на балансі Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування безоплатно передано майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації.

Рішенням Згурівської районної ради від 28листопада 2013 року № 261-34-VII Про затвердження акта приймання-передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування затверджено акт приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс Відділу освіти. Згідно з п. 2 додатку 5 цього акта передано на баланс Відділу освіти земельну ділянку загальною площею 29,00 га для ведення підсобного господарства.

Відтак власником земельної ділянки площею 29,00 га, в межі якої входить земельна ділянка ОСОБА_1 , розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, є територіальні громади сіл, селища Згурівського району в особі Згурівської районної ради, а балансоутримувачем - Відділ освіти.

Крім того, зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року за позовом Бориспільської місцевої прокуратури до Згурівської районної ради, Відділу освіти про зобов`язання останніх вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 29,0 га, що передана на баланс Відділу освіти для подальшого використання за призначенням. Відтак судовим рішенням встановлено факт того, що держава в особі Згурівської районної ради є власником земельної ділянки, площею 29,0 га (комунальна власність), тому цей факт має преюдиційне значення.

Враховуючи викладене вище, позивач вважає, що спірні накази Головного управління прийняті з порушенням вимог ст.ст. 20, 116, 118, 122, 141-145 ЗК України, оскільки земельну ділянку відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без припинення права користування нею в порядку, визначеному законом, та розпорядження землями комунальної власності не відноситься до компетенції Управління.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 56 ЦПК України прокуратура звертається з позовом в інтересах держави, оскільки правовідносини, які пов`язані із вибуттям об`єкта із комунальної власності у приватну, становить суспільний публічний інтерес. Проте Згурівська районна рада як уповноважений орган від імені власника земельної ділянки - держави належним чином не здійснює захист таких інтересів держави, а у органа державного контролю у цій сфері відсутні повноваження для звернення до суду. Враховуючи те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно спірна земельна ділянка передана в оренду ТОВ ВП Центр , необхідно залучити це товариство до участі у справі як третю особу, тому просить визнати недійсними спірні накази Головного управління, скасувати рішення Яготинської міської ради від 12.05.2017, визнати недійсним договір оренди, укладений 13.05.2017 між ТОВ ВП Центр та ОСОБА_1 , зареєстрований 26.06.2017 державним реєстратором Яготинської міської ради (індексний номер 35866578), скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію зазначеного договору, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Згурівської районної ради Київської області земельну ділянку, площею 2,0000 га, та стягнути із відповідачів на користь Прокуратури Київської області сплачений судовий збір.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року позов Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області, Згурівської районної ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр про визнання недійсними наказів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки задоволено частково.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.09.2016 № 10-18474/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.04.2017 № 10-5314/15-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Скасовано рішення Яготинської міської ради Київської області про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:0010 (індексний номер рішення 35131280 від 12.05.2017).

Витребувано на користь держави в особі Згурівської районної ради Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3221955100:12:001:0010, вартістю 42737 грн 72 коп., розташовану на території Згурівської селищної ради Київської області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Прокуратури Київської області ( банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) сплачений судовий збір у розмірі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи ТОВ Виробниче підприємство Центр Сєров В.М. підтримали доводи апеляційної скарги.

Прокурор Тітова О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Інші учасники справи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Яготинська міська рада Київської області в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірна земельна ділянка, площею 2,0 га, знаходиться у межах земельної ділянки, площею 29,0 га, бувшої у користуванні школи-інтернату, що учасниками справи не оспорювалось.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17 за адміністративним позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Згурівської районної ради, Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації, третя особа: Згурівська районна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду та набрала законної сили 21 лютого 2018 року, зобов`язано Згурівську районну раду та Відділ освіти вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, загальною площею 29,0 га, що передана на баланс Відділу освіти, для подальшого використання даного об`єкта за призначенням.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що рішенням 15 сесії 21 скликання Згурівської селищної ради від 30 квітня 1994 року Згурівській допоміжній школі-інтернату надано у постійне користування для організації підсобного господарства земельну ділянку, площею 29,0 га, в межах згідно з планом землекористування, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ 1Ж000008.

Пунктом 6 рішення від 17 вересня 2013 року № 681-34-VІ Київська обласна рада безоплатно передала майно, що знаходилося на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Згідно з п. 9 цього рішення встановлено, що право спільної власності на майно, визначене п. 6 цього рішення, виникає у територіальних громад Згурівського району в особі Згурівської районної ради з моменту підписання акта приймання-передачі.

Рішенням від 04 липня 2013 року № 202-30-VI Згурівська районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майновий комплекс Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Рішенням від 29 жовтня 2013 року № 240-33-VI Згурівська районна рада безоплатно передала майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району згідно з додатком 5 до рішення Київської обласної ради від 17 вересня 2013 року № 681-34-VI на баланс Відділу освіти.

Рішенням № 261-34-VI від 28 листопада 2013 року Згурівська районна рада затвердила акт приймання-передачі майна школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл, селища Згурівського району на баланс Відділу освіти. Згідно з п. 2 додатку 5 Акта приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс Відділу освіти передано земельну ділянку загальною площею 29,0 га для ведення організації підсобного господарства.

Відповідно до інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Згурівському районі, у 1993 році Київським відділенням Інституту землеустрою розроблено Проект відведення земельної ділянки для організації підсобного господарства Згурівській допоміжній школі-інтернату за рахунок земель запасу Згурівської селищної ради та розроблений Технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відведення цієї земельної ділянки, яким було встановлено межі земельної ділянки та винесені в натуру із встановленням межових знаків. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався.

Крім того, ця земельна ділянка, площею 29,0 га, для організації підсобного господарства відноситься до майна, яке згідно з рішенням від 04.07.2013 № 202-30-VI Згурівська районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та яке в подальшому, згідно з п. 2 додатку 5 Акта приймання-передачі майна школи-інтернату передано на баланс Відділу освіти.

Під час виконання завдання прокуратури Київської області № 08-801 вих-16 від 07 липня 2016 року щодо стану додержання органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вимог Закону України Про охорону дитинства щодо збереження мережі закладів освіти, лікувальних та оздоровчих закладів, відчуження їх майна, земельних ділянок, використання приміщень для цілей не пов`язаних з освітніми, лікувальними, оздоровчими процесами та дозвіллям дітей, законності використання коштів на їх утримання , яке надійшло до Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури 14 липня 2016 року, Бориспільською місцевою прокуратурою 13 вересня 2016 року, з метою витребування з незаконного користування спірної земельної ділянки, площею 29,0 га, було направлено до Господарського суду Київської області позовну заяву до фермерського господарства Кузьмич , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог Відділ освіти, Згурівська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору про спільне використання землі від 11.02.2010 та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 17 вересня 2013 року № 681-34-6 Київська обласна рада, після ліквідації школи-інтернату, передала на баланс Відділу освіти земельну ділянку, цільове призначення якої не змінювалося. Разом з тим з 2009 року цю земельну ділянку без відповідних документів використовувало та обробляло ФГ Кузьмич .

На підставі рішення Господарського суду від 11 листопада 2016 року у справі № 911/3042/16, яке набрало законної сили, 02 листопада 2017 року було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, загальною площею 29,0 га, яким ФГ Кузьмич повернуло земельну ділянку площею 29,0 га Відділу освіти (т.1 а.с.60-63, 64-67, 214-216 - судові рішення).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відтак вбачається, що обставини, встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 810/317/17, не підлягають доказуванню у цій справі.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У п. 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (ст. 140 ЗК України).

Згідно зі ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду . Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор обґрунтовував потребу звернутися із позовом необхідністю захистити порушені інтереси держави в особі Згурівської районної ради та Відділу освіти при розпорядженні спірною земельною ділянкою, яку, за доводами прокурора, незаконно передано у власність відповідачу ОСОБА_1 . Прокурор вказав на відсутність належного реагування на судове рішення від 07 грудня 2017 року з боку Згурівської районної ради та Відділу освіти, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу зазначених суб`єктів владних повноважень про звернення до суду від їхнього імені, копіями документів, отриманих від цих суб`єктів, а також відповідними заходами реагування, що свідчать про наявність підстав для такого представництва (т.1 а.с.68, 69, 195-196, 197-198, 217-218 - копії повідомлень).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов`язок доказування та подання доказів, встановлений ст. 81 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наказом від 06 вересня 2016 року № 10-18474/15-16-сг Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га) (т. 1 а.с.53).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 квітня 2017 року № 10-5314/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221955100:12:001:0010) (т.1 а.с.57).

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 12 травня 2017 року за індексним номером 35131280 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:0010. ОСОБА_1 передав цю земельну ділянку в оренду ТОВ ВП Центр (т.1 а.с.18-19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 із відповідними клопотаннями звернувся до Головного управління (т.1 а.с.52, 56), яке є розпорядником земель державної власності та зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, площею 2,0 га, що знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га, яка належить до земель комунальної власності, а тому право передавати її у власність або у користування належить виключно територіальній громаді.

Вартість спірної земельної ділянки становить 42737,72 грн. (т.1 а.с.51).

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У спорах, що пов`язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13).

Окрім того, згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За змістом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ч. 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи, оскільки у судовому засіданні доведено, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області, всупереч своїм повноваженням, передало земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, її передача відбулася без припинення права користування нею у порядку, визначеному законом, враховуючи наявність Державного акта на право постійного користування серії КВ ІЖ000008.

Згурівська районна рада будь-яких рішень щодо земельної ділянки, площею 29,0 га, у межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, площею 2,0 га, про припинення права власності чи права користування нею не приймала.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що спірні накази Головного управління необхідно визнати недійсними, скасувати рішення про проведення державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки та витребувати її від відповідача ОСОБА_1 . Таке втручання у право відповідача на мирне володіння його майном є не тільки виправданим, але й необхідним для відновлення законності та порушеного права держави в особі Згурівської районної ради Київської області. Досягнення зазначених цілей становить суспільний інтерес, що превалює над індивідуальними правами відповідача і полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна