Постанова

від 28.01.2020 по справі 804/6330/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №804/6330/16

адміністративне провадження №К/9901/40549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 (суддя Дурасова Ю.В.) у справі №804/6330/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІР" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "ОЛІР" звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2016 №00005651407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3'277'455,00грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 адміністративний позов ТОВ "ОЛІР" задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 апеляційну скаргу відповідача після залишення її без руху, повернуто заявнику.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 у справі №804/6330/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/6330/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 28.01.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на національне законодавство та практику ЄСПЛ щодо права учасника процесу на судове оскарження, наголошує про рівність сторін у судовому розгляді. Також вказує, що у податкового органу була тимчасово відсутня можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 адміністративний позов ТОВ "ОЛІР" задоволено.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 апеляційна скарга залишена без руху, вказаною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання податкового органу про звільнення від сплати судового збору, заявнику надано час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання належним чином оформленого документу про сплату судового збору у розмірі 54078,10грн.

Апеляційний суд з`ясував, що 23.01.2017 вищезазначена ухвала надіслана на адресу відповідача для виконання. До суду апеляційної інстанції повернулося поштове повідомлення про отримання заявником 26.01.2017 копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

14.02.2017 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016.

Оскаржуваною ухвалою апеляційний суд клопотання ГУ ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі за позовом ТОВ "ОЛІР"" до ГУ ДФС у Дніпропетровській області - повернуто заявнику.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції посилався на те, що заявником не наведено жодних фактів, які б свідчили про надходження йому коштів через певний проміжок часу для сплати судового збору у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною шостою статті 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху (пункт 1 частина третя статті 108 КАС України).

Отже, враховуючи, що податковим органом не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність на рахунку податкового органу достатньої суми коштів, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

Стаття 161 КАС України ( у чинній редакції )встановлює, що позивач повинен додати до позовної заяви документ про сплату судового збору у визначеному порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, всупереч цим вимогам до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989).

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду