Постанова

від 30.01.2020 по справі 826/6972/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №826/6972/16

адміністративне провадження №К/9901/26361/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В. від 08 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г. від 08 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дарницький плодовоовочевий комбінат до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Дарницький плодовоовочевий комбінат (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2016 року №0000061501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2653,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року Товариство виправило допущену раніше методологічну помилку щодо незаповнення рядка 25.1 декларації та продубльовано у ньому суму податку, яка була відображена у рядку 25 цієї ж декларації та перерахована до бюджету згідно платіжного доручення, а тому підстави для накладення штрафних санкцій у відповідності до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відсутні, адже заниження податкового зобов`язання (недоплати) не відбулось.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при поданні позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за квітень 2014 року зміни суми податкових зобов`язань й, як наслідок, заниження податку не відбулося, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.2 статті 120 ПК України, з урахуванням вимог статті 50 цього Кодексу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущено порушення пункту 50.1 статті 50 ПК України, яке полягає у поданні останнім уточнюючого розрахунку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації з ПДВ за квітень 2014 року без одночасної сплати суми штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати, а невиконання таких умов самостійного внесення змін до податкової звітності є підставою для накладення штрафу, передбаченого пунктом 120.2 статті 120 ПК України.

Письмових заперечень на касаційну скаргу до суду не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 2014 року Товариством засобами електронного зв`язку подано до Інспекції податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року, в якій у рядку 25 Сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказано суму ПДВ у розмірі 53069,00 грн. При цьому у рядку 25.1 вказаної декларації сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету зазначено показник - .

Грошове зобов`язання із ПДВ за квітень 2014 року у розмірі 53069,00 грн. сплачено позивачем у повному обсязі 23 травня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №127.

Внаслідок виявлення допущеної у вказаній звітності помилки позивачем у звітному (податковому) періоді липня 2015 року подано до Інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, в якому виправлено допущену помилку та в рядку 25.1 сплачується до державного бюджету було вказано суму - 53069,00 грн.

В подальшому Інспекцією проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2015 року №6999/26-51-15-01-09, у якому контролюючим органом зроблено висновок про невиконання Товариством вимог абзаців 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України, а саме сплату суми штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким на підставі пункту 120.2 статті 120 ПК України на позивача накладено штраф у розмірі 2653,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку. Якщо граничний строк подання податкової декларації за звітний період сплив, то платник податків може або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. У такий спосіб платник податку самостійно визначає суму штрафу та сплачує її разом із сумою податкового зобов`язання.

У зв`язку із цим слід зазначити, що згідно пункту 120.2 статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов`язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Зміст зазначених положень податкового законодавства, застосування яких оспорюються в контексті конкретних обставин справи, дає підстави для такого правового висновку.

Юридичним фактом, який зумовлює застосування до платника податків штрафу, передбаченого пунктом 120.2 статті 120 ПК України, є виправлення таким платником податків у раніше поданій ним звітності суми грошового зобов`язання, яка не була сплачена у встановлені цим Кодексом строки, без самостійної сплати штрафу, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 ПК України. Розмір штрафу фактично залежить від суми заниженого податкового зобов`язання.

У разі ж подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку, яким вносяться зміни до раніше поданої податкової звітності, що не пов`язані із заниженням податкового зобов`язання минулих періодів, підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.2 статті 120 ПК України, у контролюючого органу відсутні.

Враховуючи, що позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року лише виправлено допущену раніше методологічну помилку щодо незаповнення рядка 25.1 декларації та продубльовано у ньому суму податку у розмірі 53069,00 грн., яка вже була відображена у рядку 25 цієї ж декларації та фактично сплачена Товариством у травні 2014 року, тобто заниження суми податкових зобов`язань внаслідок цього не відбулося, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.2 статті 120 ПК України.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду