Вирок

від 27.01.2020 по справі 755/5898/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/5898/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 вересня 2015 року за № 42015100040000148 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Завальне, Вишгородського р-ну, Київської обл., українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

потерпілого ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом міста Києва 18 вересня 2013 року ТОВ «М.Б.К.-Київ» (код ЄДРІІОУ 33227976), визнано банкрутом.

11 грудня 2014 року ТОВ «М.Б.К.-Київ» постановою Господарського суду м.Києва - ліквідовано.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, розмістили в мережі Інтернет на сайті OLX завідомо неправдиве оголошення про те, що ЖК «Вишеньки», що входить в «М.Б.К.-Київ» здійснює продаж квартир в будинку АДРЕСА_3 .

Будучи введеним в оману вказаною завідомо неправдивою інформації ОСОБА_11 , 20 квітня 2015 року зателефонував за телефоном, що був указаний у вищезазначеному оголошенні та виявив бажання придбати житло в ЖК «Вишеньки».

ОСОБА_5 усвідомлюючи, що вона не є працівником «М.Б.К.-Київ» та діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , відповідно по відведеної їй злочинної ролі, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, спрямованих на заволодіння коштами ОСОБА_12 , повідомила останньому завідомо неправдиву інформацію про те, що вона є бухгалтером вказаного товариства та запросила ОСОБА_12 в офісне приміщення, що розташоване по АДРЕСА_4 , де разом з ОСОБА_4 , з яким вона була у злочинній змові, ввели в оману ОСОБА_12 .

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ТОВ «М.Б.К.-Київ» ліквідовано та те, що він не є директором вказаного товариства, діючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі, представився директором ТОВ «М.Б.К-Київ» та спільно з ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_13 завідомо неправдиву інформацію про те, що будівництво ЖК «Вишеньки», по вулиці Леніна, 77-А, в селі Вишеньки, Бориспільського району, Київської області, триває і будинок буде введено в експлуатацію до кінця 2015 року.

Будучи введеним в оману та вважаючи придбання квартири у ТОВ «М.Б.К-Київ» законним та вигідним для себе, ОСОБА_14 23 квітня 2015 року, перебуваючи в офісному приміщенні, що розташоване по АДРЕСА_4 та використовувалось ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 для здійснення своєї злочинної діяльності, уклав з ОСОБА_4 , як з директором ТОВ «М.Б.К.- Київ», договір №02/2015 від 23 квітня 2015 року про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку з наступною передачею його частки у вигляді квартири АДРЕСА_5 .

Згідно висновку експерта № 46/тдд від 17 лютого 2016 року, підписи від імені ОСОБА_4 та рукописні записи в розділі «1. Предмет договору, загальні положення», розділі «2. Права та обов`язки сторін», розділі «3. Розмір пайових внесків і порядок його внесення», а також рукописні записи на зворотній стороні останньої сторінки договору № 02/2015 «Про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку» - виконано ОСОБА_4 .

Уклавши вказану угоду, ОСОБА_14 вважаючи що вказана угода є правомірною, з метою виконання своїх договірних зобов`язань, особисто передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 200 000 гривень, що становило 100% сплати за квартиру.

Отримавши шляхом обману від ОСОБА_12 вказані кошти по договору №02/2015 від 23 квітня 2015 року, ОСОБА_5 повідомила останньому завідомо неправдиву інформацію про хворобу комерційного директора ТОВ «М.Б.К-Київ» та запропонувала ОСОБА_13 замість видачі корінця до прибутково-касового ордеру, написати йому розписку про отримання від нього в борг 200 000 грн. Помилково вважаючи такі дії ОСОБА_5 правомірними ОСОБА_14 погодився на це та прийняв від ОСОБА_5 вказану розписку. Заволодівши вказаними коштами, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , не маючі на меті виконувати зобов`язання згідно вказаного договору та повертати отримані кошти, звернули їх на свою користь.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та показала, що на початку 2015 року вона займалася продажом будівельних матеріалів. З ОСОБА_11 її познайомив племінник. Після знайомства ОСОБА_11 почав запитувати у неї де можливо придбати квартиру, на що вона відповіла, що не знає, але інколи з ним обговорювала дане питання. Також вона на прохання ОСОБА_11 познайомила останнього з ОСОБА_4 , який як було відомо і їй і ОСОБА_11 був директором будівельної фірми. ОСОБА_11 також цікавився житловим будинком у селі Вишеньки, Бориспільського району, Київської області, але наскільки їй відомо, то ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_11 , що будівництво зупинене. На одній із зустрічей вона запропонувала ОСОБА_11 надати їй у борг грошові кошти, а тому вони зустрілися по вулиці Сосюри в м. Києві, де вона отримала від нього грошові кошти у сумі 200000 грн. у борг, про що написала розписку. Грошові кошти їй були потрібні на ремонт свого будинку і вона повідомила ОСОБА_11 , як тільки він підшукає собі житло, вона одразу ж поверне грошові кошти. Кошти, які взяла у ОСОБА_11 в борг, вона ОСОБА_4 не передавала. Вказала, що після вказаної зустрічі вона виявила відсутність оригіналів документів на її власний будинок та земельну ділянку. Наполягала, що будь-яких оголошень, щодо продажу квартири у селі Вишеньки, Бориспільського району, Київської області, вона не розміщувала і не радила ОСОБА_11 вкласти грошові кошти у будівництво будинку у вказаному селі. Через деякий час ОСОБА_11 почав її шантажувати та погрожувати, тому вона повернула йому грошові кошти.

Допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та цивільний позов не визнав та показав, що у 2015 році був директором ТОВ «МБК Київ». У 2015 році ОСОБА_5 познайомила його з ОСОБА_11 та повідомила, що останній хоче придбати квартиру. Після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_11 приїхали до нього в офіс та під час розмови він повідомив потерпілому, що будівництво ведеться, готових будинків ще немає і вони шукають інвесторів. Через декілька днів до нього в офіс знову приїхали ОСОБА_5 з ОСОБА_11 і він, як генеральний директор, підписав типовий договір про пайову участь у будівництві. Вказана угода була завірена печаткою, грошові кошти за вказаною угодою не були сплачені та офіційно не проводилися через бухгалтерію. Після підписання угоди, ОСОБА_5 написала ОСОБА_11 розписку, в якій зазначила, що взяла у нього грошові кошти для власних потреб та поставила власну печатку ФОП, особисто він гроші не отримував. Також показав, що на сайт OLX оголошення про будівництво будинку він не подавав, до кримінального правопорушення в якому його звинувачують не має ніякого відношення. Також вказав, що про ліквідацію ТОВ «МБК Київ», згідно рішення суду, йому стало відомо лише після відкриття кримінального провадження.

У той же час, будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п`ятою-чотирнадцятою статті 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілий ОСОБА_11 надав суду показання в яких підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення відносно себе, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення.

Так вказав, що на сайті OLX побачив оголошення про те, що ЖК «Вишеньки» здійснює продаж квартир в будинку АДРЕСА_3 , зателефонувавши за номером телефону вказаному в оголошенні, він домовився з ОСОБА_5 , яка представилась бухгалтером товариства, про зустріч в офісі по АДРЕСА_4 . Під час зустрічі ОСОБА_5 представилась бухгалтером, а ОСОБА_4 директором будівельної компанії. Під час зустрічі обвинувачені показали йому документи про те, що будівництво здійснюється на законних підставах та повідомили, що будинок буде зданий в кінці 2015 року. Після чого уклали угоду, згідно якої він придбав за 200 000 гривень квартиру АДРЕСА_5 , після чого вказану суму грошових коштів передав ОСОБА_5 , яка в свою чергу замість платіжного документа написала розписку про отримання коштів і в якості застави надала документи на свою земельну ділянку. Через деякий час він з`ясував, що будівництво не ведеться і обвинувачені не були працівниками підприємства з яким він уклав угоду на придбання квартири. Також показав, що після того як він звернувся до правоохоронних органів, обвинувачена ОСОБА_5 повернула йому грошові кошти в повному обсязі.

Вказані показання потерпілого суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення, як і факт заволодіння чужим майном шляхом обману.

Щодо показань обвинувачених, то суд вважає за необхідне надати їм оцінку після дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності у порядку ст. 94 КПК України.

Також будучи допитаною, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст.352КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_15 , зазначила суду, що вона є колишньою дружиною потерпілого і в 2015 році, вони з чоловіком шукали квартиру, яку хотіли придбати. ЇЇ чоловік, на той час, ОСОБА_11 , зайшов на сайт OLX де побачив оголошення про те, що ЖК «Вишеньки» здійснює продаж квартир в будинку АДРЕСА_3 . В телефонній розмові ОСОБА_5 , завірила її чоловіка, що на даний час ведеться будівництво, та вони домовились про зустріч в офісі по АДРЕСА_4 , де був укладений договір про придбання квартири, завірений печаткою підприємства, та її чоловік ОСОБА_11 передав ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 200000 гривень, а остання передала їх ОСОБА_4 . Після чого, обвинувачені сказали, що не можуть видати квитанцію, оскільки фінансовий директор у відпустці, тому була написана розписка та надані на для впевненості у достовірності їх дій документи на земельну ділянку ОСОБА_5 . Через деякий час вони з`ясували, що будівництво не ведеться, тому її чоловік ОСОБА_11 у обвинувачених намагався забрати сплачені ними грошові кошти. Також показала, що на даний час грошові кошти їм повернуті частинами в повному обсязі. Крім того, зазначила, що ОСОБА_5 телефонувала і їй і ОСОБА_11 декілька разів та пропонувала купити квартиру.

Вказані показання свідка суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується час, місце та спосіб вчинення даного кримінального правопорушення, зокрема, і те, що обвинувачені отримували від потерпілого грошові кошти.

Обставин регламентованих ст.87КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.

Даних передбачених ч. 2 ст.96КПК України стороною захисту відносно допитаного судом свідка для доведення недостовірності її показань, як то показання, документи, які підтверджують її репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останньої надано не було.

З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Згідно розписки від 23 квітня 2015 року, ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_11 200 000 грн. та зобов`язується до 25 травня 2015 року повернути всю суму, завдатком є її земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Поручителем виступає ОСОБА_4 (т.1 а.с.153-154, т.2 а.с.14).

З витягу на якому зафіксована детальна інформація про юридичну особу, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М.Б.К-Київ» 16 листопада 2004 року внесене до Єдиного державного реєстру, має юридичну адресу: 02088, м. Київ, пров. Озерний, 9., вид діяльності: будівельні роботи, архітектура, організація будівництва будівель, будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). Засновниками є ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду 31128,00 та 12970,00 грн., ОСОБА_16 , розмір внеску до статутного фонду 6485,00 грн., ОСОБА_17 , розмір внеску до статутного фонду 79117,00 грн. Загальними зборами за участю ОСОБА_4 , як керівника та ОСОБА_18 , як голови комісії з припинення або ліквідатора 22 грудня 2014 року, номер запису 10651170013001216, стан суб`єкта: припинено (т.1 а.с. 155-157).

Щодо протоколу огляду місця події з фотоілюстраціями від 05 січня 2016 року, з якого вбачається, що земельна ділянка розташована між будинками АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 , частково огороджена металевим парканом. На земельній ділянці є поодинокі дерева, будівель та споруд не виявлено (т.1 а.с. 158-161), то вказаний доказ підлягає визнанню недопустимим у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, зокрема, даний огляд було проведено на земельній ділянці, яка не відноситься до обставин викладених у інкримінованому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинуваченні.

Проте, з листа №02-32-99 від 29 січня 2016 року, виданого сільським головою ОСОБА_19 (про надання інформації) та акту обстеження земельної ділянки АДРЕСА_3 , складеного комісією з агропромислового комплексу, земельних питань та екології №4 від 29 січня 2016 року, вбачається, що земельна ділянка огороджена дерев`яним парканом, на земельній ділянці розміщені будівельні матеріали (бетонні блоки), доступ на територію будівництва відсутній, на даному об`єкті не працює будівельна техніка та робочі (т.1 а.с.166-167).

З роздруківки телефонних з`єднань вбачається, що абоненту з номером НОМЕР_1 ( ОСОБА_5 ) вхідний дзвінок 14 квітня 2015 року 15:10:32 надійшов дзвінок від абонента з номером НОМЕР_2 (потерпілий) (т.1 а.с. 163-165).

З довідки №10 від 26 січня 2016 року, виданої директором Київської морської школи ТСО України ОСОБА_20 , вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М.Б.К-Київ» код ЄДРПОУ 33227976, за адресою: м. Київ, вул.Володимира Сосюри, 5, не знаходилось і не знаходиться (т.1 а.с.168).

З договору №02/2015 від 23 квітня 2015 року про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М.Б.К-Київ», в особі директора ОСОБА_4 , який діє на підставі Статуту, іменований надалі «Забудовник», з одного боку, і громадянин ОСОБА_11 , іменований надалі «Пайовик», з іншого боку, разом іменовані «Сторони», уклали цей договір про наступне: Предметом договору є спільна пайова участь Сторін в будівництві багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з наступною передачею Пайовику його частки у вигляді квартири АДРЕСА_7 . В термін до кінця 2015 року забудовник зобов`язується завершити роботи з будівництва квартири. Про зміну термінів будівництва та їх причини ОСОБА_21 повідомляється письмово. Оплата всіх пайових внесків здійснюється в національній валюті України /гривні/. Ціна за 1 кв.м квартири 5 000 /п`ять тисяч/ гривень. Загальний розмір пайового внеску ОСОБА_21 у гривні 415 000 /чотириста п`ятнадцять тисяч/ гривень 00 копійок. Початковий внесок на будівництво квартири складає 200 000 /двісті тисяч/ гривень 00 копійок. По залишковій сумі 215 000 /двісті п`ятнадцять тисяч/ гривень за квартиру АДРЕСА_5 , претензій до ОСОБА_11 не маю. ОСОБА_4 та проставлений підпис. (т.1 а.с. 169-172).

Згідно протоколу отримання зразків для експертизи від 08 лютого 2016 року, вбачається, що у приміщенні службового кабінету №316 Дніпровського УП ГУ НП в м.Києві, слідчим Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_22 , за участю адвоката ОСОБА_23 відібрано у ОСОБА_4 зразки почерку, для проведення почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.175-176).

З роздруківки (скріншоту) з сайту OLX, вбачається, що 05 жовтня 2015 року о 13 год. 17 хв., номер оголошення 201577542, приєднано запрошення вступити до будівельного кооперативу «Вишеньки» 8 500 грн., номер телефону НОМЕР_1 ; НОМЕР_3 , контактна особа ОСОБА_24 . Будинок перебуває на стадії будівництва. Вартість 1 кв.м 8500 грн. Сучасний 7-ми поверховий, 168-ми квартирний цегляний будинок. Складається з шести секцій з різного планування 1-но, 2-х, 3-и кімнатних квартир. Будинок розташований в одному з самих екологічно чистих районів передмістя в 7-ми км від міста Києва та 11-ти км від станції метро Бориспільська. Інфраструктура: загальноосвітня школа, школа з поглибленим вивченням іноземних мов (китайська, англійська), дитячий садок, мережа промислових та продовольчих магазинів, поліклініка, лікарня, аптеки та ін. Зручне транспортне розгалуження автобусна зупинка в 3-х хвилинах від житлового будинку. (т.1 а.с.214-217).

Згідно роздруківки довідки «Армор» до Вишгородського РВ ГУМВСУ в Київській області, ЄО №4876 від 23 червня 2015 року, надійшло повідомлення з телефону / НОМЕР_4 / від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_8 , про те, що 23 квітня 2015 року заявник позичив ОСОБА_5 гроші, про те, на даний час остання з ним не розрахувалась, яке передано за належністю в інше територіальне ОВС №1767, дата 30 червня 2015 року Дніпровське управління поліції ГУНП в м. Києві (т.2 а.с. 70).

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 237КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому, з дослідженого судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновку експерту, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.

Згідно висновку експерта №46/тдд від 17 лютого 2016 року, слідує, що підписи від імені ОСОБА_4 та рукописні записи в розділі «1. Предмет договору, загальні положення», розділі «2. Права та обов`язки сторін», розділі «3. Розмір пайових внесків і порядок його внесення», а також рукописні записи на зворотній стороні останньої сторінки договору №02-2015 про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку виконано ОСОБА_4 (т.1 а.с.181-187).

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу, що його вчинила та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

В свою чергу, згідно положень ст.22КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Щодо посилання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на те, що (скріншот) з сайту OLX про оголошення з приводу продажу квартир по АДРЕСА_3 , підлягає визнанню недопустимим доказом у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК, зокрема, оскільки дане оголошення було розміщено з метою виникнення підстав для мотивування пред`явленої ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підозри, суд вважає за необхідне зазначити, що питання недопустимості доказів визначене статтями 87 та 88 КПК. Жодної з обставин, наведеної у зазначених нормах кримінально-процесуального закону, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено не було, а тому суд вважає, що правові підстави для визнання зазначеної роздруківки (скріншоту) недопустимим доказом відсутні.

Не зважаючи на не невизнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , кожним окремо, у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення (злочину), їх вина повністю доводиться показаннями потерпілого та свідка, які є послідовними, логічними, не викликають у суду жодних сумнівів з точки зору їх достовірності та узгоджуються з іншими доказами у справі.

Показання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надані ними (кожним окремо) в суді, в яких вони не визнають свою вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення (злочину), є непослідовними, не узгоджуються між собою, мають істотні розбіжності, а тому на думку суду є неправдивими.

Суд вважає заперечення обвинуваченими своєї вини способом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (злочин).

Тож суд, враховуючи докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи в частині перебігу подій зі слів обвинувачених, враховуючи, зокрема, надані показання потерпілого, свідка та дані досліджених письмових доказів, за своєю суттю в цій частині сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року).

Також слідвідмітити,що якзазначається впостанові колегіїсуддів Касаційногокримінального судуВерховного Судувід 02квітня 2019року (справа 655/289/17, провадження 51-6728км18), згідно зі ст. 190 КК України шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (кожного окремо) у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, а саме: заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, за обставин, встановлених судом.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Щодо твердження сторони захисту про наявність нескасованої постанови слідчого Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100040010167, то слід зазначити наступне.

Так, постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_25 від 29 жовтня 2015 року закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2015 року за №12015100040010167 за заявою ОСОБА_11 щодо заволодіння його грошовими коштами шахрайським шляхом (т.2 а.с.166).

Постановою першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури ОСОБА_26 від 26 червня 2019 року скасовано постанову слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_25 від 29 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2015 року за №12015100040010167 (т.3 а.с.164).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2019 року, скасовано постанову першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури ОСОБА_26 від 26 червня 2019 року про скасування постанови слідчого Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2015 року за №12015100040010167 (т.3 а.с.204-208).

Колегія суддів Київського апеляційного суду скасовуючи попередній вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року у вказаному кримінальному провадженні, своєю ухвалою від 10 січня 2019 року вказала, що при попередньому розгляді у суді першої інстанції, судом не було перевірено та не надано оцінки наявності зазначеної нескасованої постанови слідчого (т.3 а.с.42-45).

Постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури ОСОБА_27 від 07 серпня 2019 року скасовано постанову слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_25 від 29 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2015 року за №12015100040010167 (т.4 а.с.8-9).

У ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

КПК України передбачає альтернативний порядок оскарження постанов про закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК прокурор протягом 20 днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом 10 днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

У даному випадку зазначена постанова слідчого була скасована прокурором 07 серпня 2019 року та на даний час продовжується досудове розслідування.

Питання щодо скасування постанови прокурора потерпілим чи стороною захисту в судовому засіданні не піднімалось.

Так, законним є рішення, ухвалене компетентним суб`єктом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказане рішення прокурора в цілому відповідає означеним критеріям.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , у розумінні ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачена на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, стан здоров`я (зокрема має захворювання ІХС: кардеосклероз атеросклеротичний, СН 1 /один/ ст., гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 3-й ступінь (АТ коригований), ризик 4 (дуже високий), стеатоз печінки та ряд інших хронічних захворювань, має постійне місце реєстрації, спосіб життя (офіційно не працює, оскільки є пенсіонеркою, раніше не судима, незаміжня, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони); позицію потерпілого та прокурора щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; її поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини третьої статті 190КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , у розумінні ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, задовільний стан здоров`я, має постійне місце реєстрації, спосіб життя (офіційно не працює, оскільки є пенсіонером, раніше не судимий, неодружений); позицію потерпілого та прокурора щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини третьої статті 190КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винних.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у виді позбавлення волі зі звільненням їх від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних.

Також при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України, при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

А тому заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК України, продовжує діяти на увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого, незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні.

Розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувається повторно, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 вирок Дніпровського районного суду м. Києва 19 вересня 2018 року щодо них було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд із процесуальних підстав.

Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва 19 вересня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кожному окремо) було призначено покарання за ч. 3 ст.190КК України у виді 5 років позбавлення волі та згідно ст.75КК України звільнено їх від відбування покарання з випробуванням, встановивши кожному окремо іспитовий строк 3 роки.

Оскільки, зазначений вирок був скасований з процесуальних підстав і суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі не зазначав про необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, то суд першої інстанції при новому розгляді не може призначити більш суворий вид покарання і погіршити становище обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08 жовтня 2019 року (справа № 310/6868/17), від 14 лютого 2019 року (справа № 759/17566/16-к), від 22 січня 2019 року (справа № 414/1217/14-к).

Питання доцільності обрання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У судовому засіданні цивільний позивач пояснив суду, що моральна шкода полягає у пережитих потерпілим стражданнях після вказаних подій, порушенням звичного ходу життя, пригніченому стані, хвилюванні. Так, моральна шкода становить 250000 гривень.

В судовому засіданні цивільний відповідач/обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що заявлений позов, не визнає в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди, суд, у відповідності до вимог ст. 23 ЦПК України, враховує вид характеру правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_4 .

Згідно роз`яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо.

Тож визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_11 , який на протязі усього часу після вчинення шахрайських дій і тепер відчуває душевний біль, викликаний відчуттям незахищеності, у зв`язку з цим у потерпілого змінився звичайний уклад життя у гіршу сторону. Крім того, він не міг користуватися всіма перевагами привласнених у нього грошових коштів, оскільки не мав можливості на придбання нового житла.

Також суд при визначенні розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди враховує вимоги розумності і справедливості, а тому вважає, що цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 10000 (десять тисяч) гривень, з урахуванням моральних страждань які переніс потерпілий внаслідок вчинення щодо його майна протиправних дій.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст.190КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації; періодичноз`являтися дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_11 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст.190КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ст.76КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 процесуальні витрати в розмірі 2 585 гривень 24 копійки, за проведення експертизи № 46/тдд від 17 лютого 2016 року, а саме з ОСОБА_4 1292 гривні 62 копійки, з ОСОБА_5 1292 гривні 62 копійки - на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити потерпілому, представнику потерпілого, обвинуваченим, захисникам та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Обвинуваченим роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя