Постанова

від 31.01.2020 по справі 916/2016/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2016/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 (суддя Рога Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено 01.11.2019)

у справі № 916/2016/19

за позовом Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хішем Алулу

про стягнення 36585,62 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019р. Виробниче підприємство "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВП "ХТМ" ТОВ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Хішем Алулу про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 31600 грн., інфляційних втрат у розмірі 758 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 327 грн., пені у розмірі 3900 грн. 22 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та ФОП Хішем Алулу 20.12.2018р. була укладена усна угода про надання останнім послуг з ремонту та обслуговування спецтехніки, за які позивачем сплачено кошти у сумі 31600грн. на рахунок відповідача. При цьому послуги з ремонту та обслуговування спецтехніки відповідачем надано не було, у зв`язку з чим позивач вважає, що ФОП Хішем Алулу в односторонньому порядку відмовився від зобов`язання надати послуги, що є порушенням вимог законодавства та підставою для повернення отриманих від ВП "ХТМ" ТОВ грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що протягом грудня 2018р. він проводив роботи з розбирання насосу та допомагав ВП "ХТМ" ТОВ купувати запчастини на іншу спецтехніку, а також діагностував цю техніку. На початку січня 2019 року у приміщенні ВП "ХТМ" ТОВ, де ФОП Хішем Алулу збирав насос, трапилась пожежа, під час якої згоріли необхідні для ремонту спецтехніки запчастини та інструменти відповідача. За таких обставин, позивач вирішив замовити з Китаю нові запчастини. Весь час очікування нових запчастин ФОП Хішем Алулу надавав позивачу послуги з ремонту двигуна екскаватора. Після отримання запчастин відповідач знов зібрав насоси та почав їх тестування, а також звернувся до позивача з пропозицією перевірити обладнання на спеціальному стенді, але отримав відмову. У березні 2019 року відповідачу було відмовлено у допуску до цеху ВП "ХТМ" ТОВ та повідомлено про необхідність повернути отримані кошти. Відповідач вважає, що між ним та ВП "ХТМ" ТОВ було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, а саме: узгоджено предмет, ціну та строк договору, у зв`язку з чим договір про надання послуг є укладеним у спрощений спосіб, а тому відсутні підстави для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, адже спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору про надання платних послуг щодо ремонту та обслуговування спецтехніки, тобто мають договірний характер. Відтак, грошові кошти в сумі 31600 грн. були отримані на підставі цивільно-правового договору та під час його дії, тобто за наявності правової підстави.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2019р. у задоволенні позовної вимоги ВП "ХТМ" ТОВ відмовлено повністю, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 31600 грн. безпідставно або що підстава щодо набуття цього майна відповідачем відпала, адже, угоду між сторонами не визнано недійсною, а строк виконання зобов`язання не закінчився. Згідно з ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Доказів направлення на адресу відповідача вимоги щодо виконання обов`язку з проведення ремонту та обслуговування спецтехніки позивачем до суду не надано. Будь-якого листування, з якого можна було б встановити строк, протягом якого відповідач мав виконати ремонт та обслуговування спецтехніки, позивачем також не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не дослідив наявні в матеріалах справи докази, не вірно визначився з характером спірних відносин та неправомірно не застосував положення статей 1212 ЦК України та 181 ГК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2018р. на виконання усної домовленості на замовлення ВП "ХТМ" ТОВ, ФОП Хішем Алулу зобов`язався надати послуги з ремонту та обслуговування спецтехніки та виставив позивачу рахунок №1812-01 від 20.12.2018р. для оплати своїх послуг на суму 31600грн., який позивач оплатив повністю платіжним дорученням №817 від 21.12.2018р.

У зв`язку з ненаданням ФОП Хішем Алулу послуг ВП "ХТМ" ТОВ, останній звернувся з листом від 06.03.2019р. до відповідача, в якому запропонував повернути грошові кошти, перераховані йому згідно платіжного доручення №817 від 21.12.2018р..

Також з метою досудового врегулювання спору 19.04.2019р. ВП "ХТМ" ТОВ на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою повернення коштів, однак вказаний лист був повернутий поштою з відміткою за закінченням терміну зберігання .

При цьому позивач із посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України зазначив, що ФОП Хішем Алулу набув майно - грошові кошти у розмірі 31600 грн. без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), у зв`язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 31600грн., на які нарахував 3% річних, інфляційні та пеню в розмірі подвійної облікової ставки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

Разом з тим, договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У даному випадку сторони погодились, що між ними була укладена усна угода щодо надання відповідачем позивачу послуг з ремонту та обслуговування спецтехніки, однак відповідачем не надано жодного доказу, що ним були виконані будь-які роботи для позивача за договором.

Посилання ФОП Хішем Алулу на те, що ВП "ХТМ" ТОВ постійно змінювало умови договору та взагалі у березні не допустило відповідача до об`єкта для виконання ним своїх зобов`язань за договором не підтверджено ніякими доказами (актами, претензіями тощо).

Проте, відмовляючи в позові, місцевий господарський суд зазначив, що позивач, як замовник послуг, не встановив відповідачу термін, протягом якого останній мав виконати роботи з ремонту та обслуговування спецтехніки, а тому відсутні підстави вважати, що ФОП Хішем Алулу набув кошти у розмірі 31600 грн. безпідставно або що підстава згодом відпала, оскільки угоду між сторонами не визнано недійсною, строк виконання зобов`язання не закінчився.

Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на виконання усної домовленості перерахував відповідачу 31600 грн. за платіжним дорученням №817 від 21.12.2018.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що позивач у березні 2019 року відмовив йому у допуску в цех та просив повернути кошти, причому, як було зазначено вище, жодних доказів, що відповідач приступив до виконання або виконав будь-які роботи для позивача, не надав.

18.04.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №241/19 про повернення коштів, проте останній ухилився від її отримання, і претензія була повернута поштою з відміткою за закінченням терміну зберігання (а.с. 41-43).

За таких обставин судова колегія вважає, що у позивача виникло право згідно із ст. 1212 ЦК України вимагати у відповідача повернення коштів, оскільки підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних від простроченої суми та інфляційні відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Вказані вище висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17-ц.

При цьому статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави . У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Отже, законодавством не передбачено стягнення пені при поверненні майна (коштів) на підставі ст.1212 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З розрахунку позивача, долученого останнім до позовної заяви вбачається, що він просив стягнути з відповідача суми, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з лютого по 27.05.2019, разом з тим, належних доказів того, що обов`язок відповідача з повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 31600грн. виник у відповідача саме з лютого 2019р. матеріали справи не містять. Проте з претензією позивач звернувся лише 19.04.2019, що підтверджено відповідною поштовою квитанцією.

Враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, зареєстрованого в Мінюсті України 28.01.2014 №173/24950, а також строк на відповідь на претензію, апеляційна інстанція вважає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково з 01.05.2019 по 27.05.2019 в сумі 70,13 грн. відповідно. Інфляційні витрати за вказаний період не нараховувались.

Таким чином, позов слід задовольнити частково в сумі 31600 грн основного боргу, 3% річних - 70,13 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги відшкодовуються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 року у справі № 916/2016/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хішем Алулу на користь Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 31600 грн. основного боргу, 70,13 - 3% річних і судового збору за розгляд позовної заяви 1662,90 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хішем Алулу на користь Виробничого підприємства "ХІМТЯЖМОНТАЖ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 2104,81 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська