Постанова

від 23.01.2020 по справі 910/5496/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2020 р. Справа№ 910/5496/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Дроздовський М.Г. довіреність № б/н від 12.06.2019 року;

від відповідача: адвокат Конепуд Д.В. довіреність № 1/2020 від 23.01.2020 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року (повний текст складено 05.08.2019 року)

у справі № 910/5496/19 (суддя: Джарти В.В.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

про виселення та стягнення 485 306,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - відповідач) про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м. за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 37; стягнення 485 306,63 грн, з яких: 426 102,03 грн - заборгованість з орендної плати, 43 029,87 грн - пеня, 16 174,73 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині сплати орендних платежів за договором № 450/3 від 15.06.2016 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду понад три місяці та відмову орендаря від зазначеного договору оренди.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва своїм рішенням від 15.07.2019 року (повний текст складено 05.08.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення у даній справі, а саме в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м. за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 37.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції у відповідача були арештовані рахунки в банківських установах, у зв`язку з чим, відповідач не мав змоги погасити заборгованість за спірним договором оренди.

Відтак, за твердженням скаржника, станом на момент винесення рішення судом, був відсутній такий критерій істотного порушення умов договору, як розмір завданої шкоди, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору та відповідно виселення з приміщень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019 року справу № 910/5496/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі №910/5496/19 залишив без руху своєю ухвалою від 16.09.2019 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (06.10.2019 року) було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому розмірі згідно з чинним законодавством.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі №910/5496/19 та призначив розгляд на 21.11.2019 року своєю ухвалою від 15.10.2019 року.

29.10.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року - без змін.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, відповідач порушив договірне зобов`язання з оплати орендної плати, після закінчення строку дії договору спірне приміщення за актом приймання-передачі позивачу не повернув, з огляду на викладене суд першої інстанції про виселення відповідача із займаного приміщення.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі №910/5496/19 на 10.12.2019 року своєю ухвалою від 21.11.2019 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/5496/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі №910/5496/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. своєю ухвалою від 10.12.2019 року.

У судовому засіданні 23.01.2020 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.06.2016 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Вінер" (орендар) та Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Шевченківського району міста Києва ( балансоутримувач) було укладено договір №450/34 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 27.04.2016 року №14 та розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.05.2016 року №293 передає, a орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, буд. 37 для розміщення приватного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 192,8 кв. м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину договору.

02.06.2017 року до договору була підписана додаткова угода №1 про внесення змін до договору, де сторони домовились, що площа об`єкту оренди становить 193,7 кв.м.

31.05.2018 року сторони внесли зміни до договору, а саме п.3.1. виклали в наступній редакції: Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від "21" квітня 2015 року N 415/1280 (із змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 року № 21/4085) згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору становить без ПДВ: 340,48 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку березень 2018 року - 65 951,68 грн"

Згідно з п. п. 3.1. 3.2., 3.4. договору, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 року № 415/1280. Розмір орендної плати, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, на дату підписання договору становить 262,98 грн за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 50 703,06 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно п.3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.06. 2016 року до 14.06.2019 року (п. 9.1. договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу Україн, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 02.06.2017 року сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з договором оренди нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва, загальною площею 193,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 37.

Так, матеріалами справи підтверджується належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 426102,03 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що ним не були істотно порушені умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 426 102,03 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення стягнення 43029,87 грн пені та 16174,73 грн штрафу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором ( ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, колегія суддів відзначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно п. 6.2 договору, право підприємства на нарахування пені та штрафу в розмірі 3 % від суми заборгованості.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов`язання пені та штрафу від вартості товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Водночас колегія суддів приймає до уваги, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та штрафу вважає його вірним та погоджує та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 43029,87 грн та 3% штрафу у розмірі 16174,73 грн за невиконання зобов`язання за договором.

Щодо позовних вимог в частині виселення Товариства із займаного приміщення, колегія суддів відзначає наступне.

Так, умовами спірного договору строк оренди передбачений до 14.06.2019 року, який станом на день розгляду даного господарського спору в суді першої інстанції є таким, що настав.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач порушив договірне зобов`язання з оплати орендної плати, після закінчення строку дії договору спірне приміщення за актом приймання-передачі позивачу не повернув, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, твердження скаржника, що станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції у відповідача були арештовані рахунки в банківських установах, у зв`язку з чим, відповідач не мав змоги погасити заборгованість за спірним договором оренди, не спростовує висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Водночас, колегія суддів відзначає, що складне фінансове становище відповідача, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється відповідачем на власний ризик, не може бути безумовною та єдиною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі №910/5496/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/5496/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 03.02.2020 року.