Постанова

від 29.01.2020 по справі 922/2850/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа № 922/2850/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Білецька А.М. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:Мовчан М.В., довіреність №08-21/4479/2-19 від 27.12.2019р. від відповідача:Прокоп`єв Р.Є., довіреність №1 від 14.01.2020р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків (вх.№3677 Х/3 від 03.12.2019р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р. у м.Харкові) у справі №922/2850/19 (суддя Жигалкін І.П.) за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс", м.Харків про стягнення 288.976,55грн.

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська ради, м.Харків , позивач, звернулась до господарського суд Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс", м.Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача 288.976,55грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,3442га (кадастровий номер 6310136300:13:049:0009) по просп.Перемоги, 51 у м.Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 , літ. Б-1 , літ. Г-1 , літ. Д-1 (станції технічного обслуговування автомобілів), право власності на які зареєстроване за відповідачем, за період з 01.12.2018р. по 30.04.2019р.

Позов мотивовано тим, що земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м.Харкова використовувалась відповідачем без укладення договору оренди, внаслідок чого Харківська міська рада у період з 01.12.2018р. по 30.04.2019р. була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 288.976,55грн. від здачі спірної земельної ділянки в оренду, тоді як відповідач безпідставно зберігав ці кошти, тим самим збільшуючи вартість власного майна. Позов викладено з посиланням на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 193.545,60грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В основу рішення покладено висновки про те, що обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно отриманого доходу виникає в силу самого факту користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати, і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею. Разом з тим, перевіривши розрахунки Харківської міської ради, суд дійшов висновку, що вони є помилковими, внаслідок чого частково задовольнив позовні вимоги.

Не погоджуючись із даним рішенням, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За твердженнями скаржника, рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим, винесеним з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків наданим позивачем доказам та поясненням, на підтвердження чого апелянт наголошує на наступному:

- при вирішенні питання щодо обґрунтованості суми безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню, суд не врахував, що здійснений позивачем розрахунок базується на витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки №843/0/45-19 від 14.05.2019р.;

- суд першої інстанції не врахував різну правову кваліфікацію спірних правовідносин, а саме: коефіцієнт 7,2% застосовується при договірних відносинах (обраховується шляхом множення ставки річної орендної плати із значенням 8% та відсотку строку оренди - 90%), тоді як коефіцієнт 8% застосовується при кондикційних відносинах, які склалися між сторонами.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2019р. у справі №922/2850/19 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано відповідача у строк до 24.12.2019р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

21.12.2019р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку). За змістом відзиву відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, однак зазначає, що оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини речення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 193.545,60грн. При цьому відповідач наголошує, що під час розгляду справи в господарському суді Харківської області було сплачено визнані відповідачем позовні вимоги у розмірі 193.545,60грн., у зв`язку з чим на момент складання рішення суду був відсутній такий предмет спору і, відповідно, справа підлягала закриттю в цій частині. З огляду на те, що відповідні докази не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, останній просить прийняти докази оплати та розглянути їх в порядку апеляційного провадження.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.12.2019р. призначив справу №922/2850/19 до розгляду з повідомленням сторін на 15.01.2020р.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду справи судді - члена колегії Гребенюк Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 14.01.2020р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Білецька А.М., Чернота Л.Ф.

У судовому засіданні 15.01.2020р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду змінити шляхом виключення з резолютивної частини речення щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 193.545,60грн.

Разом з тим, у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" наголосив на тому, що під час розгляду справи в господарському суді Харківської області відповідачем було сплачено визнані позовні вимоги у розмірі 193.545,60грн., а відповідні докази у вигляді платіжних доручень додані до відзиву на апеляційну скаргу. За твердженнями відповідача, зазначені докази не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим просив прийняти відповідні докази та розглянути їх в порядку апеляційного провадження.

Згідно із вимогами ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Судова колегія звертає увагу, що до відзиву на апеляційну скаргу додано, зокрема, копії платіжних доручень №2314 від 08.10.2019р., №2315 від 09.10.2019р., №2317 від 10.10.2019р., №2321 від 11.10.2019р. Клопотання про долучення таких доказів мотивоване тим, що докази відповідної оплати були надіслані на адресу позивача та господарського суду Харківської області цінним листом з описом вкладення (отримані місцевим господарським судом до моменту складання повного тексту рішення), однак з поважних причин (поштовий пробіг) не були розглянуті судом.

У свою чергу, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем докази (платіжні доручення) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливість своєчасного подання відповідних доказів до суду першої інстанції (до моменту винесення оскаржуваного рішення). Як вбачається з накладної, наявної на конверті, в якому на адресу господарського суду Харківської області були направлені відповідні докази, останні були направлені 05.11.2019р. (день винесення рішення господарським судом). При цьому судова колегія наголошує, що саме відповідач у контексті приписів ч.4 ст.13 ГПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальної дії - неподанням доказів сплати відповідної суми до моменту винесення рішення судом першої інстанції. До того ж, з урахуванням дати відповідних платіжних доручень, відповідач не був позбавлений можливості своєчасного подання таких доказів.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не приймає до розгляду надані відповідачем докази (платіжні доручення), оскільки такі докази подані з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

У судовому засіданні 15.01.2020р. оголошено перерву до 29.01.2020р., що відображено безпосередньо у протоколі судового засідання.

29.01.2020р. через канцелярію суду від Харківської міської ради надійшли письмові пояснення, за змістом яких позивач підтвердив надходження до бюджету міста Харкова коштів від відповідача у сумі 193.545,60грн. за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 Орендна плата з юридичних та фізичних осіб . При цьому позивач зауважив, що у платіжних дорученнях відсутня інформація, за використання якої саме земельної ділянки відповідач сплатив відповідні кошти, а у період з 01.12.2018р. по 30.04.2019р. спірні правовідносини між сторонами кваліфікуються як бездоговірні.

Представники сторін у судовому засіданні 29.01.2020р. підтримали позицію, висловлену у попередньому судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 29.01.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, письмові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2014р. (повний текст складено та підписано 17.11.2014р.) у справі №922/4640/14 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" право власності на нерухоме майно, яке перебуває на його балансі та розташоване за адресою: м.Харків, проспект Перемоги, 51, а саме: нежитлова будівля літ. А-1 , загальною площею 440,5кв.м; нежитлова будівля літ. Б-1 , загальною площею 560,4кв.м; нежитлова будівля (прохідна) літ. Г-1 , загальною площею 10,4кв.м; нежитлова будівля (мийка) літ. Д-1 , загальною площею 149,8кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.07.2019р. №175776073 право власності відповідача щодо об`єктів вищезазначеного нерухомого майна зареєстроване.

Рішенням Харківської міської ради №1370/18 від 19.12.2018р. вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" в оренду строком до 31.12.2029р. земельну ділянку площею 0,3442га (кадастровий номер 6310136300:13:049:0009) комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів по просп.Перемоги, 51 (Шевченківський район) у м.Харкові.

12.04.2019р. між Харківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення 24 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.12.2018р. №1370/18 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: м.Харків, просп.Перемоги, 51.

Пунктом 9 названого договору сторони погодили, зокрема, що розмір орендної плати за земельну ділянку на рік згідно з розрахунком №28/19 від 16.01.2019р. становить 7,2% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає 624.189,38грн.; розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить 52.015,78грн.

Договір оренди від 12.04.2019р. зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.05.2019р., про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

31.07.2019р. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки по просп.Перемоги, 51 у м.Харкові, з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Геодезично-вишукувальний центр", та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019р. №НВ-0003479902019.

За результатами обстеження складено відповідний акт, за змістом якого зазначено наступне. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019р. №НВ-0003479902019 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:13:049:0009 складає 0,3442га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,3442га (кадастровий номер 6310136300:13:049:0009) по просп.Перемоги, 51 у м.Харкові розташовані нежитлові будівлі літ."А-1", літ."Б-1", літ."Г-1", літ."Д-1", право власності на які зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс".

Посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" у період з 01.12.2018р. по 30.04.2019р., не набувши у встановленому порядку належних прав власності або користування на спірну земельну ділянку та не сплачуючи грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством порядку та розмірі, Харківська міська рада звернулася з розглядуваним позовом до суду та на підставі статей 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідача 288.976,55грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за названий період.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 288.976,55грн.

Як зазначалося раніше, позовні вимоги викладені з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відтак, колегія суддів вважає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому Східний апеляційний господарський суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані нежитлові будівлі, які на праві власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс", було належним чином оформлене лише 04.05.2019р. (реєстрація договору оренди від 12.04.2019р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Отже, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс") як фактичний користувач спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:13:049:0009), що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Харківської міської ради) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (Харківській міській раді) на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17, від 21.01.2019р. у справі №902/794/17, від 29.01.2019р. у справі №922/536/18.

Таким чином, правомірним є висновок господарського суду Харківської області про те, що обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого факту користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати, і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019р. у справі №922/3782/17, від 12.03.2019р. у справі №916/2948/17, від 16.04.2019р. у справі №922/744/18, від 09.04.2019р. у справі №922/652/18).

Згідно даних Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки в м.Харкові по проспекту Перемоги, 51, площею 0,3442га складає 8.669.297,00грн.

При вирішенні даного спору місцевим господарським судом зауважено, що позивачем для розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів застосовано ставку річної орендної плати 8%, у той час як відповідно до Розрахунку орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 01.01.2013р., №28/19 від 16.01.2019р. визначений відсоток від нормативної грошової оцінки, прийнятий для розрахунку розміру орендної плати - 7,2% і розмір орендної плати на рік складає 624.189,38грн. За твердженнями відповідача, з огляду на застосування невірного відсотка від нормативної грошової оцінки, сума 28.897,65грн. нарахована позивачем безпідставно.

Разом з тим, відповідно до п.2.5 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м.Харкові, затвердженого рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008р. №41/08 (зі змінами та доповненнями), розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Пунктом 2.6 названого Положення визначено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати, які наведені у таблиці до цього ж пункту.

Тобто, диференційовані відсотки строку оренди застосовуються виключно у випадках укладення договору оренди землі на відповідний період. Отже, оскільки у спірний період (з 01.12.2018р. по 30.04.2019р.) договір оренди не укладався, позивачем, усупереч висновків місцевого господарського суду, цілком правомірно застосовано при розрахунку відсоток від орендної плати 100% і, відповідно, ставку річної орендної плати 8%.

Крім того, з розміру стягнутої судом першої інстанції суми безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати вбачається, що останній погодився з доводами відповідача про те, що позивачем без достатніх правових підстав внесено до розрахунку період з 01.12.2018р. по 18.12.2018р. (безпідставно нараховано грошові кошти за названий період у розмірі 30.202,71грн.), на який правовідносини з питань оренди земельної ділянки не могли розповсюджуватись, оскільки згідно рішення Харківської міської ради відповідачу лише з 19.12.2018р. була надана в оренду спірна земельна ділянка. Однак, Східний апеляційний господарський суд вважає такі висновки безпідставними, оскільки у контексті вищенаведених приписів законодавства у відповідача наявний обов`язок сплатити суму безпідставно збережених коштів за весь період користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати, і такий обов`язок не ставиться в залежність від рішення власника земельної ділянки про надання такої земельної ділянки в оренду.

Отже, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міською радою вірно, з урахуванням визначеної документально площі спірної земельної ділянки та нормативної грошової оцінки землі, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, господарський суд Харківської області дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 59.100,36грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем був сплачений земельний податок у розмірі 36.330,46грн. згідно платіжних доручень №2122 від 29.01.2019р., №2136 від 28.02.2019р., №1631 від 26.03.2019р. та №1651 від 19.04.2019р. З метою уникнення подвійного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс", господарський суд Харківської області дійшов вірного висновку про зменшення суми безпідставно збережених коштів на суму фактично сплаченого відповідачем земельного податку за весь спірний період. При цьому судова колегія вважає безпідставними посилання Харківської міської ради на те, що у вищевказаних платіжних дорученнях відсутня інформація, за використання якої саме земельної ділянки відповідач сплатив відповідні кошти. Так, оскільки сам факт надходження до бюджету міста Харкова коштів від відповідача у сумі 36.330,46грн. позивачем не спростовано, як і не доведено належними та допустимими доказами у контексті приписів чинного процесуального законодавства факту перебування у власності, постійному користуванні чи оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" іншої земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 36.330,46грн. суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими та безпідставними і, як наслідок, вірно відмовив у їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи. За висновками судової колегії, при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та невірно застосовані норми матеріального права, що у наслідку призвело до винесення частково невірного рішення. У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 - скасуванню в частині відмови у стягненні 59.100,36грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог (зі здійсненням нового розподілу судових витрат).

За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком розподіл судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 - задовольнити частково .

Рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 - скасувати в частині відмови у стягненні 59.100,36грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 словосполучення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 193.545,60грн. замінити на словосполучення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 252.646,09грн. , словосполучення судового збору у розмірі 2.903,19грн. замінити на словосполучення судового збору у розмірі 3.789,69грн. .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2019р. (повний текст складено та підписано 11.11.2019р.) у справі №922/2850/19 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільсервіс" (61174, Харківська обл., м.Харків, пр-т Перемоги, буд.51; код ЄДРПОУ 22614607) на користь Харківської міської ради (61003, Харківська обл., м.Харків, м-н Конституції, буд.7; код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5.684,53грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.01.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя А.М. Білецька

Суддя Л.Ф. Чернота