Постанова

від 27.01.2020 по справі 908/392/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2020 року м.Дніпро Справа № 908/392/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Широбокової Л.П.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача-1: Гамаюнов Д.Є., довіреність № 7 від 03.01.2020 р., представник;

від відповідача-2: Кобзева К.О., довіреність № 2756 від 15.10.2019 р., представник;

від позивача: Полончук Р.П., паспорт серія НОМЕР_1 від 29.02.1996 р., начальник філії;

представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019, ухвалене колегією суддів у складі: головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді Дроздова С.С., Топчій О.А., повний текст якого складений 12.08.2019, у справі №908/392/19

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс", м. Харків

до відповідача-1: Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_2 , м. Запоріжжя

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідачів-1, 2: Міністерство оборони України, м. Київ

про визнання права господарського відання та вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" (Позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_2 (Відповідача-1) та до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (Відповідач-2), відповідно до якого (з урахуванням заяви № 18/2019 від 30.05.2019 про зміну предмету позову) просив:

- визнати за філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс" права господарського відання на нежитлове приміщення Кафе офіцерське загальною площею 453 кв.м. в будівлі казарми за ГП № 1, розміщеного на території військового містечка № НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повернути у користування філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" нежитлове приміщення Кафе офіцерське, яке розміщене на території військового містечка № НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_2 на першому поверсі будівлі казарми за ГП № 1 загальною площею 453 кв.м., яке знаходиться за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1, код ЄДРГІОУ 08160298, та усунути перешкоди в користуванні філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс" належним йому майном, а саме, - нежитловим приміщенням Кафе офіцерське.

Позовні вимоги мотивовані тим, що кафе офіцерське загальною площею 453 кв.м та Чайна № 2 загальною площею 120 кв.м, які розташовані на території військового містечка № НОМЕР_3 Військової частини НОМЕР_2 , перебувають на балансі Філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс", тобто вона має законні підстави для використання вказаних приміщень. Відповідно до акту від 02.11.2007 приймання-передачі основних фондів Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс" правонаступник - Концерн "Військторгсервіс" прийняв основні фонди державного підприємства, а саме, - Кафе офіцерське загальною площею 453 кв.м та Чайну № 2 загальною площею 120 кв.м. Відповідач-1 перешкоджає Позивачу використовувати кафе офіцерське. Звертає увагу, що вказане нерухоме майно перебуває на праві господарського відання Концерну "Військторгсервіс", що підтверджується актом приймання-передачі від 02.11.2007, про який вказано вище, та актом звірки нерухомого майна (будівлі та споруди), яке перебуває у користуванні та на балансі Філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" та на загальному обліку КЕВ м. Запоріжжя станом на 01.12.2018. Крім того, про знаходження на балансі позивача чайної № 2 (в/ч НОМЕР_2 кафе офіцерське) зазначено у мировій угоді у справі № 910/23971/16 про банкрутство боржника Концерну "Військторгсервіс". Позов обґрунтований ст.ст. 1, 20, 136, 137, 193, 222 ГК України, ст. 387 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.05.2019 на підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відповідачів-1, 2 Міністерство оборони України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 у справі №908/392/19 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, без повного дослідження обставин справи, просить рішення суду від 08.08.2019 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до Акту приймання-передачі приміщення магазину і офіцерської столової від 20.03.1998 та Ату приймання - передачі основних фондів державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" у зв`язку із його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс" від 02.11.2007 спірне нерухоме майно на законній підставі перебуває у користуванні та на балансі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" з 20.03.1998 року. Зазначене також підтверджується актом звірки КЕВ м. Запоріжжя станом на 01.12.2018.

В той же час, суд першої інстанції безпідставно не врахував юридичну значимість акту приймання-передачі приміщення магазину і офіцерської столової від 20.03.1998.

Судом не враховано той факт, що Міністерство оборони України жодних актів щодо передачі Відповідачу-1 спірного нерухомого майна не приймав, більш того і Відповідач-2 не приймав рішень про передачу спірного нерухомого майна на баланс чи в користування Відповідачу-1. Натомість підрозділом Міністерства оборони України підтверджено, що на сьогоднішній день спірне майно перебуває на балансі у Позивача та не передавалось на баланс ані Відповідачу-2, ані Міністерству оборони України (лист від 17.05.2019 № 303/1/4/518).

Судом також не враховано, що перелік нерухомого майна, що закріплено за Позивачем на праві господарського відання у Додатку № 3 до Мирової угоди досліджувався Господарським судом м. Києва, відповідно, факт перебування спірного майна у Позивача на праві господарського відання вже встановлено судом в іншій справі, що звільняє Позивача від його доказування в даній справі на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач-1, Державна організація (установа, заклад) Військова частина А1978, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Вказує, що балансоутримувачем будівель №№ 1, 2 є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя. Право власності на казарму-котельню літ. К5-2 площею 5104, кв.м, до складу якої входить кафе офіцерське площею 453 кв.м, зареєстроване за Міністерством оборони України. За актом приймання-передачі для утримання і експлуатації будівель, споруд на території військового містечка № 9 від 01.12.2016 та актом приймання-передачі під охорону від 10.03.2017 будівлі №№ 1, 2 передані для утримання, експлуатації та під охорону Військовій частині А1978. Будівля № 1 використовується для потреб військової частини. Інформації щодо передачі в оренду чи відчуження даного приміщення від КЕВ м. Запоріжжя не надходило. За актом від 02.11.2007 Концерн "Військторгсервіс" прийняв основні фонди ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", але дії щодо реєстрації та оформлення правовстановлюючих документів нерухомого майна не здійснювалося, відповідні документи відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач-2, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Вказує, що КЕВ складений реєстр актів прийняття-передачі № 6 військове містечко № 9 в/ч 1978 вул. Іванова-Кругова м. Запоріжжя, заведена типова форма № Оз-6 (бюджет), інвентарна картка № 168 з відміткою про оприбуткування за (КЕВ) від 29.03.2006. Відповідачем-2 отриманий технічний паспорт літ. А 5-2 за генеральним планом № 1 "Казарма-котельня". На підтвердження того, що казарма-котельня Літ. 5-2 знаходиться на балансі КЕВ, 03.05.2017 отримано Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна Міністерство оборони України та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: дата державної реєстрації 21.12.2017. У зв`язку з тим, що кафе офіцерське казарма № 1 не експлуатується за призначенням понад 15 років за актом від 01.12.2016 передано Військовій частині НОМЕР_2 для утримання і експлуатації, а також під охорону за актом від 10.03.2017.

Листом №49 від 08.01.2019 Квартирно-експлуатаційний відділ просив начальника філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" усунути подвійний облік приміщень військового містечка №9.

Третя особа, Міністерство оборони України, відзив на апеляційну скаргу не надало, представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що право власності на казарму-котельню літ. К5-2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 1б зареєстровано 21.12.2017 за Державою Україна в особі Міністерства оборони України. Балансоутримувачем будівлі на момент реєстрації права власності на неї був Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2019 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" концерну "Військторгсервіс" залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, з наданням Позивачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги сплати судового збору у розмірі 8644,50 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова О.Г., суддів Дарміна М.О., Березкіної О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 у справі №908/392/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 06.11.2019.

Ухвалою від 06.11.2019 розгляд апеляційної скарги відкладений на 27.11.2019.

Через відпустку судді члена колегії суддів Дарміна М.О. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, відкладене на 27.11.2019, не відбулось, у зв`язку з чим колегія суддів ухвалою від 28.11.2019 призначила нову дату судового засідання 16.12.2019.

16.12.2019 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/392/19 у зв`язку з відпусткою суддів Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, справу №908/392/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Широбокова Л.П., якою дану справу 16.12.2019 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 16.12.2019 оголошено перерву до 21.01.2020.

У судовому засіданні 21.01.2020 оголошено перерву до 28.01.2020.

В судовому засіданні 28.01.2020 Центральним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

20.03.1998 був складений акт приймання-здачі приміщень магазину та офіцерської столової у приміщеннях казарми № 1 та штабу № 2 в/містечка № 9, відповідно до якого Військова частина А-1978 здала, а Військторг № 188 прийняв приміщення офіцерської столової, вбудованої у будівлю казарми № 1, площа якої 453 кв.м. За висновками комісії приміщення знаходяться у задовільному стані та придатні до подальшої експлуатації; передати Військторгу № 188 з правом юридичної особи не знімаючи з обліку Запорізького КЕВ району.

Згідно наказу начальника Центрального управління військової торгівлі Збройних Сил України від 04.06.1997 № 23 "Про реорганізацію та заснування підприємств військової торгівлі Збройних Сил України" (пункт 3) на базі основних фондів, обігових коштів та цінностей реорганізованих військторгів (підприємств) Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління військової торгівлі Одеського військового округу" вирішено створити філії (структурні підрозділи) військової торгівлі, які знаходяться на окремому балансі і являються самостійними платниками податку, зокрема Запорізький військовий торг № 74 (колишній Од. в/т 188, м. Запоріжжя). Вищеперераховані у наказі філії підприємств військової торгівлі підпорядкувати Державному підприємству Управлінню військової торгівлі ОдВО.

Згідно наказу Міністра оборони України від 16.05.2000 № 142 наказано перейменувати Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління військової торгівлі Одеського військового округу" в "Управління торгівлі Південного оперативного командування".

Згідно наказу Міністра оборони України від 05.04.2007 № 125 "Про реорганізацію Державного підприємство Міністерства оборони "Управління торгівлі Південного оперативного командування" наказано: припинити діяльність Державного підприємства Міністерства оборони "Управління торгівлі Південного оперативного командування", ідентифікаційний код 24301893, реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс"; визначити Концерн "Військторгсервіс" правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони "Управління торгівлі Південного оперативного командування"; основні фонди та оборотні кошти, інші цінності Державного підприємство Міністерства оборони "Управління торгівлі Південного оперативного командування", що реорганізовується, закріпити за Концерном "Військторгсервіс" на праві господарського відання згідно із затвердженими передавальними актами як внески до статутного фонду.

02.11.2007 складений акт приймання-передачі основних фондів Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс", відповідно до якого Державне підприємство Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" передало, а його правонаступник - Концерн "Військторгсервіс" (позивач) прийняло основні фонди Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", зокрема кафе офіцерське, 1969 року будування, м. Запоріжжя, міст. "Уральські казарми", площею 400 кв.м, та чайну № 2, 1969 року будування, м. Запоріжжя, міст. "Уральські казарми", площею 120 кв.м. Зазначено, що дії щодо оформлення не здійснювалися, будівлі потребують ремонту. Також у акті зазначено, що оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, дії щодо яких не здійснювалися, буде здійснюватися правонаступником.

Позивач посилається на те, що станом на 01.12.2018 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя та Концерном "Військторгсервіс" складений акт звірки нерухомого майна (будівлі та споруди), яке перебуває у користуванні та на балансі філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" та на загальному обліку КЕВ м. Запоріжжя. Згідно даного акту за даними філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" обліковується чайна № 2 (в/ч А1978), (Кафе офіцерське) площею 453,0 кв.м (дана споруда за даними КЕВ не обліковується). У графі "примітка" акту вказано, що приміщення офіцерського кафе розміщується на 1 поверсі казарми № 1, не експлуатується. Пропонується передати КЕВ м. Запоріжжя в зв`язку з потребою у використанні особовим складом Військової частини НОМЕР_2 . Лист в/ч НОМЕР_2 від 18.12.18 № 5596.

Даний акт підписаний з боку КЕВ м. Запоріжжя начальником КЕВ м. Запоріжжя Завальнюком Р.І., з боку філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" акт її начальником не підписаний.

У листі Військової частини НОМЕР_2 (відповідача-1), на який міститься посилання у вказаному вище акті, зазначено про використання військовою частиною приміщення будівель за ГП №№ 1, 2, 182 військового містечка № 9 для потреб особового складу частини.

На звернення Концерну "Військторгсервіс" від 15.01.2019 щодо кафе офіцерського листом від 25.01.2019 вих. № 1314/12/2/63 Військова частина НОМЕР_5 Міністерства оборони України зазначила, що балансоутримувачем будівлі № 1 військового містечка № 9 (казарма, на 1-му поверсі якої знаходиться офіцерська їдальня) являється КЕВ м. Запоріжжя. Будівля № 1 разом з приміщеннями прийнята в експлуатацію та використовується для потреб військової частини. Інформації щодо передачі в оренду чи відчуження даного приміщення іншим структурним підрозділам чи організаціям від начальника КЕВ м. Запоріжжя не надходило, приміщення відношення до Концерну "Військторгсервіс" немає.

Позивач посилається також на лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 17.05.2019 вих. № 303/1/4/518, у якому зазначено, що будівля кафе офіцерське та будівля чайна № 2 військового містечка № 9 (м. Запоріжжя) з балансу Концерну "Військторгсервіс" на баланс Міністерства оборони України чи/або Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя не передавались. Натомість, на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя перебуває будівля № 1 (казарма-котельня) та на кількісному обліку будівля № 115 (чайна). Будівля № 1 (казарма-котельня літ. К5-2 військового містечка № 9 по вул. Іванова, 1б у м. Запоріжжя) перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України, балансоутримувачем будівлі є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя. Загальна площа будівлі № 1 складає 5104,6 кв.м, до складу якої входить і приміщення офіцерського кафе площею 453,0 кв.м.

Позивач просить визнати за Філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс" право господарського відання на нежитлове приміщення кафе офіцерське загальною площею 453 кв.м в будівлі казарми за ГП № 1, розміщеного на території військового містечка № 9 Військової частини НОМЕР_2 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повернути у користування філії вказане приміщення, усунути перешкоди в користуванні філією належним йому майном кафе офіцерське.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у цілому державне нерухоме майно - казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б, у складі якого знаходиться (вбудоване) спірне кафе офіцерське, знаходиться на балансі Квартирно-ексуплуатаційного відділу м. Запоріжжя. Доказів реєстрації права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України окремого об`єкту нерухомості кафе офіцерського площею 453 кв.м, а не у складі казарми-котельні літ. К5-2 площею 5104,6 кв.м, матеріали дійсної справи не містять.

Таким чином, Позивачем не доведено та не обґрунтовано право на визнання за ним господарського відання на об`єкт нерухомості, який входить до складу об`єкту нерухомості, що перебуває на балансі іншої особи (відповідача-2) та передано цією особою у користування відповідачу-1. Також у матеріалах справи відсутні докази відображення на самостійному балансі позивача спірного нерухомого майна - кафе офіцерське, зокрема інвентарних карток, документів бухгалтерського обліку тощо.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно ч. 1 ст. 134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Статтею 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, відтак, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Як зазначили учасники справи спірний об`єкт нерухомого майна кафе офіцерське площею 453 кв.м (вбудоване) входить до складу будівлі казарми № 1, що знаходиться на території військового містечка № 9 Військової частини НОМЕР_2 . Про даний факт йдеться також у листі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 17.05.2019 вих. № 303/1/4/518.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Із матеріалів справи слідує, що нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України, форма власності: державна. Державна реєстрація майна проведена 21.12.2017. Підставою виникнення права власності визначено: Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-8879, виданий 03.05.2017 Фондом Державного майна України.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК).

Передача спірного майна в господарське відання є виключною компетенцією органу управління цим державним майном.

Зазначені повноваження належать до компетенції Міністерства оборони України як органу управління державним майном у відповідності до вимог ст.ст. 4, 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", ст.ст. 3, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. 10 Закону України "Про оборону України", п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671.

Реалізуючи свої повноваження щодо передачі спірного майна в господарське відання, Міністерством Оборони України видано наказ № 188 від 08.07.1996 "Про заходи забезпечення умов діяльності підприємств та організацій військової торгівлі у Збройних силах України", на виконання якого 20.03.1998 був складений акт приймання-здачі приміщень магазину та офіцерської столової у приміщеннях казарми № 1 та штабу № 2 в/містечка № 9, відповідно до якого Військова частина А-1978 дійсно здала, а Військторг № 188 прийняв приміщення офіцерської столової, вбудованої у будівлю казарми № 1, площа якої 453 кв.м.

В той же час, в подальшому реалізуючи свої повноваження щодо управління та розпорядження спірним майном, органом управління цим державним майном видано сумісну директиву від 09.12.2005 Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/4/1837 та Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/18/2050, відповідно до якої з 01.02.2006 бухгалтерський облік (баланс) будівель та споруд, закріплених за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України покладається на постачальні органи квартирно-експлуатаційної служби (квартино-експлуатаційні відділи міст та квартирно-експлуатаційні частини районів).

На виконання вищезазначеної сумісної директиви від 09.12.2005 листом Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 27.12.2005 № 303/22/1/398 "Про прийом постачальним КЕВ міст, КЕЧ районів Південного ТКЕУ від військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України будівель та споруд на бухгалтерський облік (баланс), упорядкування карткового обліку фондів та переукладання договорів з організаціями, які надають енергоносії або комунальні послуги" від командирів, у тому числі військових частин, вимагалося підготувати та передати бухгалтерський облік (баланс) будівель та споруд, закріплених за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, постачальним квартирно-експлуатаційним відділам міст та квартирно-експлуатаційним частинам районів.

Відповідно до пункту 3 даного листа вимагалося передачу будівель та споруд здійснити по первісній і залишковій вартості та оформити Актами прийому-передачі основних засобів за формою ОЗ-1 (бюджет). Акт скласти на кожний окремий об`єкт у двох примірниках: один для військової частини, яка здає, другий для квартирно-експлуатаційного відділу, який приймає.

У матеріалах справи наявна копія акту прийняття-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1 (бюджет)) від 30.01.2006, відповідно до якої командир в/ч НОМЕР_2 здав, а начальник КЕВ м. Запоріжжя прийняв на підставі розпорядження МОУ від 27.12.2005 №303/22/1/398 об`єкт. Казарма інвентарний номер 1, згідно інвентарної картки № 97 обліку основних засобів в бюджетних установах В/ч НОМЕР_2 , перебувала на обліку військової частини. Начальником КЕВ м. Запоріжжя 29.03.2006 затверджена інвентарна картка № 168 обліку основних засобів в бюджетних установах казарми № 1 в/ч А1978.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя виготовлений технічний паспорт на вказану будівлю в цілому.

Відтак, вказана казарма № 1, у складі якої знаходиться спірне кафе офіцерське, перебуває на обліку Квартино-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя з 2006 року.

Таким чином, акт приймання-передачі приміщення магазину і офіцерської столової від 20.03.1998 мав юридичну значимість лише до видання наступного акту Міністерства оборони України, як органу управління державним майном, а саме до видання сумісної директиви від 09.12.2005 Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного квартино-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/18/2050 та складання на її виконання акту прийняття-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1 (бюджет)) від 30.01.2006.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував юридичну значимість акту приймання-передачі приміщення магазину і офіцерської столової від 20.03.1998.

Як зазначено вище, передача спірного майна в господарське відання є виключною компетенцією органу управління цим державним майном, у даному випадку, Міністерства оборони України.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні зазначив, що на момент реєстрації права власності нерухомістю за Державою Україна, спірне кафе офіцерське знаходилося на балансі КЕВ м. Запоріжжя (відповідача-2).

На теперішній час приміщення будівлі вказаної казарми фактично використовується Військовою частиною НОМЕР_2 згідно з актом приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд, комунальних мереж, об`єктів благоустрою на території військового містечка № 9 м. Запоріжжя від 01.12.2016 та актом приймання (передачі) під охорону будівель, обладнання, споруд та комунальних мереж військового містечка № 9 м. Запоріжжя від 10.03.2017, відповідно до яких будівля казарми передана В/ч НОМЕР_2 Квартино-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя.

З урахуванням того, що спірне нерухоме майно (кафе офіцерське) вбудовано у казарму-котельню літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б, яка знаходиться у власності Держави Україна в особі Міністерства оборони України та перебуває на обліку Квартино-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя, беручи до уваги акт приймання (передачі) Військовій частині А1978 будівель, споруд, комунальних мереж, об`єктів благоустрою на території військового містечка № 9 м. Запоріжжя від 01.12.2016, колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони України чи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя не приймали жодних актів щодо передачі Відповідачу-1 спірного нерухомого майна на баланс чи в користування.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з позовної заяви Позивач стверджує, що нерухоме майно (кафе офіцерське) перебуває на праві господарського відання Концерну "Військторгсервіс", при цьому просить визнати за Філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс" право господарського відання на вказане майно.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У пункті 4.6 нової редакції статуту Концерну "Військторгсервіс" (додаток до наказу Міністра оборони України від 25.06.2005 № 358 (у редакції наказу Міністра оборони України від 15.11.2018 № 574), який розміщений на офіційному сайті Міністерства оборони України у мережі Інтернет за посиланням: http://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/574_nm_2018.pdf, право господарського відання майном, закріпленим за Концерном, виникає з дати його реєстрації.

В той же час, на час розгляду даної справи Позивачем не надано доказів державної реєстрації за ним права господарського відання на спірне нежитлове приміщення кафе офіцерське площею 453 кв.м.

Більш того, матеріали даної справи не містять доказів реєстрації права власності за Державою Україна в особі Міністерства оборони України окремого об`єкту нерухомості кафе офіцерського площею 453 кв.м, а не у складі казарми-котельні літ. К5-2 площею 5104,6 кв.м.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток 2 до листа ФДМУ від 03.05.2017 № 10-15-8879) балансоутримувачем державного майна - казарми-котельні літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя (відповідач-2).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.12.2017 нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м належить на праві власності Державі Україна в особі Міністерства оборони України, форма власності: державна. Державна реєстрація майна проведена 21.12.2017. Підставою виникнення права власності визначено: Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна № 10-15-8879, виданий 03.05.2017 Фондом Державного майна України.

Відтак, у цілому державне нерухоме майно - казарма-котельня літ. К5-2 загальною площею 5104,6 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б, у складі якого знаходиться (вбудоване) спірне кафе офіцерське, знаходиться у власності Держави Україна в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі Квартино-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Позивачем не доведено та не обґрунтовано право на визнання за ним господарського відання на об`єкт нерухомості, який входить до складу об`єкту нерухомості, що перебуває на балансі іншої особи (Відповідача-2) та передано цією особою у користування Відповідачу-1. Також у матеріалах справи відсутні докази відображення на самостійному балансі позивача спірного нерухомого майна - кафе офіцерське, зокрема інвентарних карток, документів бухгалтерського обліку тощо.

В обґрунтування апеляційної скарги Позивач посилається на акт від 02.11.2007 приймання-передачі основних фондів Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс". При цьому доказів знаходження у господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" спірного кафе офіцерського на момент передачі Концерну "Військторгсервіс" матеріали справи не містять.

Крім того, за даним актом Позивач прийняв основні фонди, зокрема кафе офіцерське, 1969 року будування, м. Запоріжжя, міст. "Уральські казарми", площею 400 кв.м, та чайну №2, 1969 року будування, м. Запоріжжя, міст. "Уральські казарми", площею 120 кв.м, тоді як просить визнати за ним право господарського відання на кафе офіцерське площею 453 кв.м.

До того ж, відповідно до технічного паспорту казарми-котельні літ. К5-2 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 1б дана будівля побудована у 1932 році.

Представник позивача у судовому засіданні з розгляду справи по суті заявив, що до 2018 року кафе офіцерське Концерном "Військторгсервіс" не використовувалося, а у 2018 році, після зміни керівництва Концерну "Військторгсервіс", позивач прийняв це приміщення, провів там ремонтні роботи, однак доказів цього подати суду не може у зв`язку з відсутністю відповідної документації.

Оскільки позивачем не доведено його право на спірне приміщення, господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання за філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс" права господарського відання на кафе офіцерське площею 453 кв.м, а також у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Відповідача-1 повернути у користування позивача вказане нежитлове приміщення та усунути перешкоди в його користуванні у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Посилання заявника апеляційної скарги на укладення мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/23971/16, не спростовують висновків суду. Даною мировою угодою визначено (п. 4.1.7), що боржнику (Концерну "Військторгсервіс") забороняється відчуження чи передача в будь-який інший спосіб нерухомого майна, що закріплене за ним на праві господарського відання до моменту погашення боржником боргів, зазначених у мировій угоді (додаток № 3), з відповідним внесенням запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У додатку № 3 до мирової угоди (п. 11.161) наведені дані стосовно нерухомого майна чайна № 2 (в/ч НОМЕР_2 ) (кафе офіцерське) площею 453 кв.м без зазначення будь-яких відомостей стосовно документів щодо належності позивачу вказаного приміщення. Доказів внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису щодо заборони відчуження спірного об`єкту нерухомості позивач суду не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/23971/16 не встановлено обставин, які не підлягають доказуванню при розгляді дійсної справи.

27.11.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача про долучення додаткових доказів, а саме:

- копію відповіді Фонду державного майна України від 18.11.2019;

- витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна станом на 18.11.2019;

- копію технічного паспорту на фрагмент громадського будинку станом на 11.11.2019;

- копію плану громадського будинку з копією експлікації та характеристики;

- копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 131 за 30.11.2018-30.05.2019.

Також 13.12.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача про долучення додаткових доказів, а саме копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 06.12.2019.

Щодо даних клопотань колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

В підготовчому засіданні господарським судом було з`ясовано, чи було надано сторонами по справі всі наявні докази, однак клопотання позивача щодо надання додаткових доказів також не було заявлено.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання зазначених вище документів до суду першої інстанції, апелянт зазначив, що такі доказ виготовлено вже після винесення рішення суду першої інстанції.

Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги документи, які виготовлені після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції

Під час розгляду справи судом першої інстанції Позивач не повідомляв суд про неможливість надання будь-яких доказів та не заявляв клопотань про необхідність в їх отримані та долучені до матеріалів справи.

Таким чином, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції копій документів, які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду згідно з клопотаннями від 27.11.2019 та від 13.12.2019, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, у задоволені клопотань Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" концерну "Військторгсервіс" від 27.11.2019 та 13.12.2019 про долучення додаткових доказів слід відмовити; копії документів, що долучені до клопотань, колегією суддів до розгляду не приймається.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі в тому числі й витрати, понесені на надання правової допомоги при розгляді даної справи, покладаються на Позивача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" концерну "Військторгсервіс" м. Харків на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 у справі №908/392/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2019 у справі №908/392/18 залишити без змін.

Судові витрати по справі Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Східна" концерну "Військторгсервіс", м.Харків за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.02.2020.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяЛ.П. Широбокова

СуддяС.Г. Антонік