Рішення

від 29.01.2020 по справі 908/3457/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/249/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2020 Справа № 908/3457/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький А.С. розглянувши

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс", 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 59

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", 69608, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Прокопенко М.О., довіреність № 20-140 від 10.12.2019.

Суть спору

13.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс", м. Дніпро до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором на поставку продукції № 20/2019/2993 від 01.07.2019 у розмірі 185 745,53 грн, з яких: сума основного боргу у розмір 178 465,01 грн, сума втрат від інфляції у розмірі 1249,25 грн, 3% річних у розмірі 1033,97 грн, пеня у розмірі 4997,30 грн.

13.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.12.2019 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

26.12.2019 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс", м. Дніпро про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/3457/19, присвоєно справі номер провадження 15/249/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 23.01.2020.

У судовому засіданні 23.01.2020 оголошувалась перерва до 29.01.2020.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору № 20/2019/2993 від 01.07.2019. У зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 178 465,01 грн. Приймаючи до уваги положення ст. ст. 611, 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував і просить стягнути пеню у розмірі 4997,30 грн, 3% річних у розмірі 1033,97 грн за період з 04.09.2019 по 12.11.2019 та інфляційні втрати у розмірі 1249,25 грн за період з вересень 2019 по листопад 2019. Позов заявлено на підставі ст. ст. 655 - 658, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 229 - 232, 234, 343 Господарського кодексу України та умов договору № 20/2019/2993 від 01.07.2019. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 29.01.2020 не з`явися про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача присутній в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві № 11/2003263(мп) від 20.01.2020. Обґрунтовуючи відзив зазначили, що перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі договору, повинен починатись з моменту отримання відповідачем документів, передбачених у п. 6.4. договору. Оскільки у відповідача не було можливості на здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений договором, через не надання позивачем повного пакету документів, передбачених у п. 6.4. договору, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними. На думку відповідача, позивачем не доведено належними засобами доказування, що строк виконання грошових зобов`язань з боку ПАТ Запоріжсталь на оплату ресурсів за договором настав.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 29.01.2020 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 03 лютого 2020 року.

Заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (відповідач, покупець) укладено договір № 20/2019/2993 (договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали - труби (ресурси), на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до специфікації № 1 від 01.07.2019 постачальник передає, а покупець приймає та сплачує ресурси: труба 10 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,050 т, труба 18 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,060 т, труба 25 х 3,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,080 т, труба 89 х 6,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,420 т, труба 108 х 5,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 1,000 т, на загальну суму 242 700,00 грн.

Відповідно до п. 4 специфікації № 1 від 01.07.2019 строк поставки: в продовж 3 календарних днів з моменту направлення постачальнику письмової заявки покупця, підписаної уповноваженою посадовою особою. Графік поставки - липень 2019.

Згідно з п. 5 специфікації № 1 від 01.07.2019 строк оплати поставлених ресурсів: відстрочка платежу 7 календарних днів з моменту поставки партії ресурсів та надання повного пакету документів відповідно до п. 6.4. договору.

Відповідно до п. 6.4. договору постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів, транспортні та супровідні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

На підставі видаткової накладної № 39 від 27.08.2019 позивач 27.08.2019 здійснив поставку товару, а саме: труба 10 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,050 т, труба 18 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,060 т, труба 25 х 3,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,073 т, труба 108 х 5,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,999 т, загальна кількість 1,182 т на загальну суму 178 465,01 грн.

Видаткова накладна № 39 від 27.08.2019 підписана уповноваженими представниками сторін. Факт поставки товару підтверджується також товаротранспортною накладною та виданою відповідачем довіреністю № 97037210/5674 від 23.08.2019 на ім`я Пожуєва О.В.

Відповідно до п. 6.5 розділу 6 договору № 20/2019/2993 від 01.07.2019, покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених у п. 6.4 даного договору.

Відповідно до п. 6.6 у разі постачання ресурсів, які не відповідають умовам договору (за кількістю, номенклатурі, пакуванню) або супровідним документам, а також ресурсів, які пошкоджені внаслідок невідповідності пакуванню та/або маркуванню, порушенню правил транспортування (при постачання транспортними засобами постачальника або перевізника за договором с постачальником), ресурси приймаються покупцем на зберігання.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом 3 робочих днів, або в інший строк, узгоджений сторонами, з моменту відправлення йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені у повідомленні вимоги про заміну ресурсів, про відшкодування усіх понесених ним витрат та збитків, пов`язаних з постачанням ресурсів неналежної якості (у т.ч. витрат із зберігання, транспортуванню, утилізації або частини ресурсів).

Будь-які зауваження з боку відповідача, щодо невідповідності якості, комплектності, кількості поставленого товару позивачу не надходили. Товар прийнято та не повернуто. Документального підтвердження прийняття товару на відповідальне зберігання не надано.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 178 465,01 грн.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 5 специфікації № 1 до договору, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

На адресу відповідача надсилалась претензія № 73 від 27.09.2019 про сплату заборгованості в повному обсязі. Доказів надання відповіді на претензію відповідачем не надано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 178 465,01 грн задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 04.09.2019 по 12.11.2019 в сумі 4997,30 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення більш ніж 3-х календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 4997,30 грн такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1033,97 грн за період з 04.09.2019 по 12.11.2019 та суму інфляційних втрат в розмірі 1249,25 грн за період вересень 2019 - листопад 2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму 3% річних, суд вважає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем. За період з 04.09.2019 по 12.11.2019 розмір 3% річних на суму боргу 178 465,01 грн становить 1026,78 грн

У стягненні суми 3% річних інфляційних втрат в розмірі 7,19 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1249,25 грн такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс" (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 59; ідентифікаційний код 21916938) суму основного боргу у розмірі 178 465,01 грн (сто сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 01 коп), суму пені у розмірі 4997,30 грн (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 30 коп.), 3% річних у розмірі 1026,78 грн (одна тисяча двадцять шість гривень 78 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 1249,25 грн (одна тисяча двісті сорок дев`ять гривень 25 коп.), судовий збір у розмірі 2786,07 грн (дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 07 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 7,19 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 03 лютого 2020 року.

Суддя І. С. Горохов