Постанова

від 04.06.2020 по справі 908/3457/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 Справа № 908/3457/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 у справі №908/3457/19 (суддя Горохов І.С.; рішення ухвалене о 11:29 год. у місті Запоріжжя, повне рішення підписано 03.02.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс", м.Дніпро

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжсталь" про стягнення заборгованості за договором на поставку продукції №20/2019/2993 у розмірі 185745,53 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 178465,01 грн., сума втрат від інфляції у розмірі 1249,25 грн., 3% річних у розмірі 1033,97 грн., пеня у розмірі 4997,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 серпня 2019 року здійснив поставку товару на загальну суму 178465,01 грн. та повного пакету документів, згідно п.6.4. Договору.

Жодних оплат або претензій по якості та кількості товару чи пакету документів, згідно п.6.4. Договору з боку Відповідача не надходило на виконання умов Договору, хоча граничних строк оплат передбачено до 3 вересня 2019 року включно.

Позивач звернув увагу, що остаточний розрахунок з Постачальником, згідно умов Договору здійснюється з відстрочкою 3-х календарних днів після отримання товару, згідно видаткової накладної. Тобто, моментом початку нарахування штрафних санкцій вважає закінчення 7-денного терміну від дати останньої видаткової накладної, а саме, з 04 вересня 2019 року.

Тому керуючись своїм правом, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також три проценти річних від простроченої суми. Загальний час прострочення рахується позивачем з 4 вересня 2019 року по 12 листопада 2019 року (70 днів).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 у справі №908/3457/19 (суддя Горохов І.С.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс" суму основного боргу у розмірі 178465,01 грн., суму пені у розмірі 4997,30 грн., 3% річних у розмірі 1026,78 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 1249,25 грн., судовий збір у розмірі 2786,07 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 7,19 грн. - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи, а доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано. Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та пені суд визнав вірними, а тому такі вимоги задовольнив. У стягненні суми 3% річних в розмірі 7,19 грн. суд позивачу відмовив внаслідок помилковості розрахунку.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 по справі №908/3457/19 скасувати і ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не повно та не всебічно дослідив всі обставини, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно до п. 5.2. Договору, оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікаціях, який обраховується з моменту поставки ресурсів та надання документів зазначених у п. 6.4. даного Договору.

Згідно до п. 6.4. Договору, Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві до початку приймання Ресурсів оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату;

- транспортні та супровідні документи;

- сертифікат або паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником).

Проте, як зазначає апелянт, позивачем порушено умови п. 6.4. Договору щодо передачі Відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. Позовна заява не містить будь-яких посилань позивача на конкретні докази своєчасності надання відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів. До позовної заяви позивачем не додано жодних доказів своєчасного надання всіх перелічених в п. 6.4. Договору документів на адресу відповідача ані поштовим зв`язком, ані кур`єрською доставкою. Отже, як вважає відповідач, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з ПАТ "Запоріжсталь" сум, заявлених у позові.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 у справі №908/3457/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено ТОВ "Вайрас Плюс" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 про відкриття апеляційного провадження у цій справі отримана ТОВ "Вайрас Плюс" 05.03.2020, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач (ТОВ "Вайрас Плюс") відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом апеляційної інстанції строк в матеріали справи не надав.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Крім того, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, яким у Господарському процесуальному кодексі України розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням приписів наведених вище законодавчих актів, колегія суддів визнала можливим завершити розгляд даної справи, який відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження - після 22 травня 2020 року за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайрас Плюс" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупець) укладено договір №20/2019/2993 від 01.07.2019 (далі - договір, а.с.9-15).

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали - труби (ресурси), на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору, кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до специфікації №1 від 01.07.2019 постачальник передає, а покупець приймає та сплачує ресурси: труба 10 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,050 т, труба 18 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,060 т, труба 25 х 3,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,080 т, труба 89 х 6,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,420 т, труба 108 х 5,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 1,000 т, на загальну суму 242700,00 грн. (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 4 специфікації №1 від 01.07.2019 строк поставки: впродовж 3 календарних днів з моменту направлення постачальнику письмової заявки покупця, підписаної уповноваженою посадовою особою. Графік поставки - липень 2019.

Згідно з пунктом 5 специфікації №1 від 01.07.2019 строк оплати поставлених ресурсів: відстрочка платежу 7 календарних днів з моменту поставки партії ресурсів та надання повного пакету документів відповідно до п. 6.4. договору.

У пункті 6.4. договору сторони визначили, що постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів, транспортні та супровідні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

На підставі видаткової накладної №39 від 27.08.2019 позивач 27.08.2019 здійснив поставку товару, а саме: труба 10 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,050 т, труба 18 х 2,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,060 т, труба 25 х 3,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,073 т, труба 108 х 5,0 мм 12Х18Н10Т ндл в кількості 0,999 т, загальна кількість 1,182 т на загальну суму 178465,01 грн. (а.с.19).

Видаткова накладна №39 від 27.08.2019 підписана уповноваженими представниками сторін. Факт поставки товару підтверджується також товарно-транспортною накладною та виданою відповідачем довіреністю №97037210/5674 від 23.08.2019 на ім`я Пожуєва О.В. (а.с.20-21).

Відповідно до пункту 6.5. договору №20/2019/2993 від 01.07.2019, покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених у п. 6.4. даного договору.

Відповідно до пункту 6.6. договору у разі постачання ресурсів, які не відповідають умовам договору (за кількістю, номенклатурі, пакуванню) або супровідним документам, а також ресурсів, які пошкоджені внаслідок невідповідності пакуванню та/або маркуванню, порушенню правил транспортування (при постачання транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), ресурси приймаються покупцем на зберігання.

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом 3 робочих днів, або в інший строк, узгоджений сторонами, з моменту відправлення йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені у повідомленні вимоги про заміну ресурсів, про відшкодування усіх понесених ним витрат та збитків, пов`язаних з постачанням ресурсів неналежної якості (у т.ч. витрат із зберігання, транспортуванню, утилізації або частини ресурсів).

Будь-які зауваження з боку відповідача, щодо невідповідності якості, комплектності, кількості поставленого товару позивачу не надходили. Товар прийнято та не повернуто. Документального підтвердження прийняття товару на відповідальне зберігання не надано.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 178465,01 грн.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору поставки товару.

Частина перша статті 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень частини шостої статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так за вимогами частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вимогами частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що строк виконання грошових зобов`язань з боку ПАТ "Запоріжсталь" на оплату ресурсів за Договором №20/2019/2993 від 01.07.2019 настав, оскільки перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі Договору, повинен починатись з моменту отримання відповідачем документів, передбачених у пункті 6.4. Договору. Через ненадання позивачем повного пакету документів, передбачених у пункті 6.4. Договору, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.4. договору, право власності на ресурси та ризик випадкового знищення чи пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

Як зазначено вище, у пункті 6.5. договору встановлено, що покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених в п.6.4 цього договору.

За приписами статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Посилаючись на факт недотримання позивачем умов пункту 6.4. Договору, відповідач зі своєї сторони доказів вчинення дій, спрямованих на отримання від постачальника документів, що стосуються товару, встановлення строку для відстрочення дати розрахунків на строк надання необхідних документів, як і доказів про відмову від договору та повернення товару відповідно до наведених положень статті 666 Цивільного кодексу України, суду не надав.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна №39 від 27.08.2019 містить назву підприємств постачальника і покупця, зміст та обсяг господарської операції, реквізити договору поставки №20/2019/2993 від 01.07.2019, на виконання якого здійснювалась поставка товару, особисті підписи уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки товариств.

Видаткова накладна №39 від 27.08.2019 з боку покупця підписана начальником бюро Пожуєвим О.В. за довіреністю №97037210/5674 від 23.08.2019.

Підписання відповідачем видаткової накладної №39 від 27.08.2019 без зауважень, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, факт поставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною, дата якої збігається з датою видаткової накладної №39 від 27.08.2019. В товарно-транспортній накладній №9 від 27.08.2019 містяться дані, які дозволяють ідентифікувати за необхідності відповідальну особу відповідача, яка безпосередньо здійснювала прийом товару за видатковою накладною №39 від 27.08.2019.

Зазначені обставини спростовують твердження ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" про неможливість здійснити оплату товару у порядку та строк, встановлений Договором через ненадання позивачем повного пакету товаросупровідних документів в порядку п.6.4. договору, оскільки у цьому випадку має місце лише неповне документальне оформлення факту передачі товару, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору (пункт 3.4. Договору) впливає на визначення дати, яка вважається датою поставки, з метою подальшого правильного обрахунку строків оплати.

Таким чином, відповідач про дійсність отримання товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи викладене, вимоги ТОВ "Вайрас Плюс" в частині стягнення з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" основного боргу у сумі 178465,01 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач надав розрахунок пені, який суд першої інстанції визнав правильним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 4997,30 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 1249,25 грн. за період вересень 2019 - листопад 2019 та 3% річних у розмірі 1033,97 грн. за період з 04.09.2019 по 12.11.201.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було встановлено помилковість наведеного позивачем розрахунку 3% річних. Вказане нарахування було перераховано господарським судом у відповідності до норм діючого законодавства, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині було задоволено частково, в сумі 1026,78 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат місцевий господарський суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1249,25 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Вказані нарахування були перевірені судом апеляційної інстанції та визнані арифметично правильними, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду.

До того ж, доводів щодо помилковості здійснених позивачем нарахувань та відповідних висновків суду першої інстанції апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає рішення обґрунтованим і прийнятим відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у цій справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2020 у справі №908/3457/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 04.06.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова