Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/11999/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/11999/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) (16/1 Village No. 6 Najomten, Sattahip District, Chonburi Province, Thailand (16/1, селище №6 Наджомтен, район Саттахіп, провінція Чонбурі, Таїланд, 20250; реєстраційний номер: 0205561025251)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, літера А, кімната 4; ідентифікаційний код: 36184197)

про стягнення 25938,61 дол США

Представники сторін:

від позивача: Баховський М.М.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс про стягнення 25938,61 дол США.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс та Best Service Group Co Ltd було укладено Договір про співпрацю №402 від 14.07.2014.

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс своїх зобов`язань за вказаним договором в частині відшкодування понесених Best Service Group Co Ltd витрат, у Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс виникла заборгованість у сумі 25938,61 дол США.

Позивач вказав на те, що 31.12.2018 між Best Service Group Co Ltd (цедент) та Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) (цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого цедент відступив права вимоги цесіонарію до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс ) за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 у розмірі 25938,61 дол США.

За таких обставин, так як позивач набув права вимоги до відповідача у розмірі 25938,61 дол США за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути вказану суму грошових коштів на свою користь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 позовну заяву Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) залишено без руху; встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 06.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 відкрито провадження у справі №910/11999/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.10.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 23.10.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 20.11.2019.

У підготовчому засіданні 20.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 11.12.2019.

03.12.2019 відповідачем подано відзив на позову заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 поданий відповідачем відзив на позовну заяву повернуто без розгляду, оскільки відповідачем було пропущено встановлений судом строк для подання відзиву та не заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

У підготовчому засіданні 11.12.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.12.2019.

16.12.2019 позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1740,00 дол США.

23.12.2019 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зауважив, що відступлення прав вимоги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 без письмового погодження з відповідачем є недійсним, а вказаний договір підлягає оспорюванню, оскільки є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків для сторін.

Крім того, відповідач заперечив щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката, зазначивши, що адвокатські витрати були сплачені на рахунок ФОП, а не на рахунок адвоката Баховського М.М.

У судовому засіданні 24.12.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 22.01.2020.

02.01.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2020, за відсутності представника позивача. При цьому, позивач зазначив, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі.

08.01.2020 відповідачем подані письмові пояснення, які за своїм змістом аналогічні обставинам, викладеним відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив, які були подані до суду 23.12.2019.

22.01.2020 відповідачем подано заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, в яких відповідач заяви про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката.

У судовому засіданні 22.01.2020 судом було оголошено перерву до 27.01.2020.

27.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про завершення розгляду справи за відсутності представника позивача.

27.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката.

Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.01.2020 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, літера А, кімната 4), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду з 25.01.2020 знаходиться у точці доставки/видачі.

У судовому засіданні 27.01.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс та Best Service Group Co Ltd укладено Договір про співпрацю №402, відповідно до умов якого Смайл Сервіс приймає на себе обов`язки з організації асистанських послуг для фізичних осіб, які застраховані в страхових компаніях (клієнти) на підстав договорів порук зі страховими компаніями (страховики) (т. 1 а.с. 8-9).

У статті 2 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 зазначено, що Best Service Group Co Ltd зобов`язується: - надавати клієнтам організаційну та медичну допомогу, пов`язану з врегулюванням страхових випадків; - інформувати Смайл Сервіс про всі страхові випадки, обставини їх виникнення, діагнози та вартість лікування, а також про інші витрати; - надсилати на адресу Смайл Сервіс інвойси разом з супровідною документацією (копіями страхових полісів, медичної документації, рахунками, чеками, квитанціями та іншими документами, які відносяться до страхового випадку) протягом 10 днів після закінчення звітного місяця. Оплата даних, вказаних в інвойсах, буде здійснюватися з валютного рахунку Смайл Сервіс в дол США; - Best Service Group Co Ltd зобов`язано виставляти рахунки на ім`я Смайл Сервіс за обслуговування клієнтів страхових компаній.

Згідно зі ст. 3 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 Смайл Сервіс зобов`язується: - приймати рішення та інформувати про них Best Service Group Co Ltd з питань надання клієнту послуг медичної чи іншої допомоги і щодо покриття відповідних витрат, пов`язаних з наданням асистанських послуг; - оплачувати рахунки Best Service Group Co Ltd.

У ст. 4 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 зазначено, що договір вступає в силу 14.07.2014 та є чинним до 14.07.2015 (договір буде продовжуватися автоматично на наступні роки, якщо жодна із сторін не розірве даний договір за 3 місяці до сплину строку його дії письмово попередивши про це іншу сторону).

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у преамбулі Закону України Про міжнародне приватне право , цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про міжнародне приватне право іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про міжнародне приватне право вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Як зазначено у ст. 2 Закону України Про міжнародне приватне право цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про міжнародне приватне право право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно зі ст. 43 Закону України Про міжнародне приватне право сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У ч. 1 ст. 44 Закону України Про міжнародне приватне право зазначено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу; 2) дарувальник - за договором дарування; 3) одержувач ренти - за договором ренти; 4) відчужувач - за договором довічного утримання (догляду); 5) наймодавець - за договорами найму (оренди); 6) позикодавець - за договором позички; 7) підрядник - за договором підряду; 8) виконавець - за договорами про надання послуг; 9) перевізник - за договором перевезення; 10) експедитор - за договором транспортного експедирування; 11) зберігач - за договором зберігання; 12) страховик - за договором страхування; 13) повірений - за договором доручення; 14) комісіонер - за договором комісії; 15) управитель - за договором управління майном; 16) позикодавець - за договором позики; 17) кредитодавець - за кредитним договором; 18) банк - за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку; 19) фактор - за договором факторингу; 20) ліцензіар - за ліцензійним договором; 21) правоволоділець - за договором комерційної концесії; 22) заставодавець - за договором застави; 23) поручитель - за договором поруки.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про міжнародне приватне право зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Оскільки сторони у Договорі про співпрацю №402 від 14.07.2014 не визначили право, яке підлягає застосуванню до вказаного договору, а враховуючи характер правовідносин за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 саме відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс ) повинен здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину (організувати асистанські послуги фізичним особам - туристам, ст. 1 договору, тобто від вчинення дій саме відповідача залежить подальше вчинення дій іншою стороною договору), беручи до уваги, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс є 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, літера А, кімната 4, суд дійшов висновку, що до вирішення спору, який виник з Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, слід застосовувати норми матеріального права України, а спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про туризм страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов`язковим і забезпечується суб`єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов`язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

Дослідивши зміст укладеного між Best Service Assistance Group Company Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, суд дійшов висновку, що вказаний договір є договором про співпрацю.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 в частині сплати на користь Best Service Group Co Ltd грошових коштів за надання асистанських послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25938,61 дол США, що підтверджується поданими позивачем доказами - виставленими рахунками із зазначенням сум по кожному пацієнту, реєстрами пацієнтів, платіжними документами та актами звірки взаємних розрахунків (т. 1 а.с. 21-95, 136-228, т. 2 а.с. 1-199).

При цьому, як вбачається з електронного листування між Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс та Best Service Group Co Ltd (роздруківки долучені позивачем до позовної заяви) за період з 27.06.2018 по 06.08.2018, Best Service Group Co Ltd неодноразово зверталося до відповідача з листами, в яких вказувало розмір наявної заборгованості з оплати послуг та необхідність її сплатити (т. 1 а.с. 7-17).

Відповідач повідомляв, що інформація щодо розміру грошових коштів, які підлягають сплаті Best Service Group Co Ltd, вже передана до бухгалтерії та платежі будуть здійснені.

Під час розгляду справи відповідачем не було спростовано викладені позивачем обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, щодо виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь Best Service Group Co Ltd грошових коштів у сумі 25938,61 дол США та не надано доказів належного виконання ним умов Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, зокрема, доказів оплати послуг на суму 25938,61 дол США.

При цьому, у поданих до суду письмових поясненнях відповідачем не висловлено будь-яких заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми боргу у розмірі 25938,61 дол США.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд зазначає, що сторонами Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 не встановлено строку здійснення відповідачем оплат з вказаним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Судом встановлено, що Best Service Group Co Ltd звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс з претензією про сплату заборгованості від 09.11.2018, в якій вказало на те, що станом на 09.11.2018 заборгованість відповідача з оплати послуг за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 становить 25938,61 дол США та вимагало сплатити заборгованість в строк не пізніше 5 календарних днів з дня отримання претензії (копія претензії долучена позивачем до позовної заяви; т. 1 а.с. 10).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідачем не було висловлено під час розгляду справи у суді (відповідач належним чином був повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11999/19) будь-яких заперечень щодо неотримання ним вказаної претензії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 25938,61 дол США за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 є таким, що настав.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 25938,61 дол США (заборгованість за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014) відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що 31.12.2018 між Best Service Group Co Ltd (цедент) та Best Service Assistance Group Company Limited (цесіонарій) укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого цедент передає (відступає), а цесіонарій приймає права вимоги, в тому числі, до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс з оплати послуг по Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014; розмір прав вимоги, що відступаються, становить 25938,61 дол США (т. 1 а.с. 18-19).

Як вбачається з п. 1.3 Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018 цесіонарій стає новим кредитором з моменту укладення договору.

За відступлення прав вимоги цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти у розмірі 130953,50 дол США (розмір відступлених прав вимоги в цілому за договором, в тому числі й до інших боржників). Оплата здійснюється шляхом зарахування взаємних вимог на суму 130953,50 дол США (відповідно до п. 1.4 Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018).

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію Акту зарахування взаємних вимог від 31.12.2018, складеного на виконання Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, на загальну суму 130953,50 дол США (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, станом на дату укладення між Best Service Assistance Group Company Limited (новим кредитором) та Best Service Group Co Ltd (первісним кредитором) Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 становив 25938,61 дол США.

Таким чином, у зв`язку з укладенням між Best Service Assistance Group Company Limited (новим кредитором) та Best Service Group Co Ltd (первісним кредитором) Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, новий кредитор (позивач у справі) набув до відповідача права вимоги у розмірі 25938,61 дол США, які виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати за надані Best Service Group Co Ltd послуги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018 та/або доказів перебування у провадженні суду спору про визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача стосовно того, що Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 є нікчемним з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 4 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 жодна з сторін договору не може передавати свої права та обов`язки, які витікають з даного договору, третій стороні без погодження та письмового підтвердження такого вчинку іншою стороною.

Відповідач вказує на те, що оскільки він не надавав своєї згоди на відступлення прав вимоги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 (шляхом укладення Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018), договір відступлення прав вимоги є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.

Як встановлено судом, відповідно до ст. 4 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 жодна з сторін договору не може передавати свої права та обов`язки, які витікають з даного договору, третій стороні без погодження та письмового підтвердження такого вчинку іншою стороною.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором , є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/14716/17.

Тобто, оскільки у Договорі про співпрацю №402 від 14.07.2014 встановлено по суті, що відступлення прав вимоги може відбуватися лише за погодженням з боржником, то Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Водночас, вказаний Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 не є нікчемним, оскільки нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Законом не встановлено недійсності договору відступлення прав вимоги у випадку його укладення без погодження стороною основного правочину (якщо таке погодження встановлено умовами основного договору).

Таким чином, Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 не є нікчемним правочином, недійсність якого встановлена законом.

Водночас, як встановлено судом, доказів визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018 та/або доказів перебування у провадженні суду спору про визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 31.12.2018 (дата укладення договору про відступлення прав вимоги) позивач набув права вимоги до відповідача у розмірі 25938,61 дол США (заборгованість за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014).

Судом встановлено, що Best Service Group Co Ltd та Best Service Assistance Group Company Limited повідомили відповідача про відступлення прав вимоги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014, що підтверджується повідомленнями про відступлення прав вимоги, копії яких долучено позивачем до позовної заяви (разом з доказами отримання відповідачем; т. 1 а.с. 96-97).

Крім того, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 25938,61 дол США (копія долучена позивачем до позовної заяви, т. 1 а.с. 98).

Вказана претензія була отримана відповідачем 30.07.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 25938,61 дол США.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 у сумі 25938,61 дол США підтверджуються наявними в матеріалах справи та відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги Best Service Assistance Group Company Limited про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс заборгованості у розмірі 25938,61 дол США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У позовній заяві позивач вказав на те, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становите 90000,00 грн.

16.12.2019 позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 1740,00 дол США.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони .

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України .

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №486 від 12.05.2009, виданого на ім`я Баховського Михайла Михайловича (т. 1 а.с. 111) та оригінал Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2013 (т. 1 а.с. 110).

Судом встановлено, що 29.08.2019 між адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем (правозахисник) та Best Service Assistance Group Company Limited (клієнт) укладено Договір №190402 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а правозахисник бере на себе зобов`язання забезпечити на умовах і в строки, що встановлені цим договором, виконання робіт та/або надання послуг у сфері права, а саме: - консультаційні послуги та представництво інтересів клієнта в господарській справі, що полягає в створенні та супроводженні (поданні, надсиланні, передачі, отриманні, тощо) необхідних процесуальних документів та матеріалів, що передбачені вимогами чинного законодавства України, здійсненні безпосереднього представництва інтересів клієнта в судових засіданнях судів всіх інстанцій відповідної юрисдикції з метою захисту та реалізації прав і обов`язків клієнта у спірних правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс (спірні правовідносини - звернення клієнта з господарським позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс ) (т. 2 а.с. 216-220).

Відповідно до п. 4.1 Договору послуги та/або роботи, надані правозахисником клієнту, передаються згідно з актом приймання-передачі наданих послуг (робіт), в якому вказується назва кожної наданої послуги (виконаної роботи), її обсяг та загальна вартість. Фактом надання послуг (робіт) є направлення правозахисником клієнту підписаного акту приймання-передачі наданих послуг (робіт) в двох примірниках.

Згідно з п. 5.1 Договору гонорар правозахисника за договором складає 2000,00 дол США.

Відповідно до п. 5.3 Договору гонорар за договором клієнт оплачує в наступному порядку:

- 1000 дол США протягом 10-ти днів з моменту порушення господарським судом першої інстанції провадження за позовом клієнта;

- 1000 дол США протягом 10-ти днів з моменту порушення господарським судом апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою будь-якою зі сторін спірних правовідносин або (в разі відсутності апеляційного розгляду) протягом 10-ти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У п. 5.4 Договору сторонами погоджено, що гонорар за надані послуги клієнт сплачує шляхом його перерахування на рахунок з наступними реквізитами: отримувач - Фізична особа-підприємець Баховський Михайло Михайлович, банк отримувача - АТ КБ Приватбанк

Як вбачається з виписки з рахунку ФОП Баховського М.М., відкритого в АТ КБ Приватбанк , Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) було сплачено адвокату грошові кошти у загальному розмірі 1740,00 дол США 29.08.2019 - 390,00 дол США, 30.09.2019 - 1000,00 дол США та 26.11.2019 - 350,00 дол США) (т. 2 а.с. 215).

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами , та саме на сторону, яка вказує на неспівмірність витрат, покладається обов`язок з надання доказів на обґрунтування невідповідності адвокатських витрат.

Відповідач у заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката вказував на те, що гонорар адвоката був сплачений на рахунок ФОП, а не на рахунок адвоката, що на думку відповідача, є підставою для відмови у стягненні адвокатських витрат з відповідача на користь позивача.

Втім, суд вважає вказані твердження відповідача необгрунтованими, так як спосіб оплати (саме на рахунок ФОП) було погоджено сторонами у п. 5.4 Договору про надання правової допомоги.

Жодних обґрунтованих доводів, підтверджених відповідними належними та допустимими доказами, щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката відповідачем суду не надано, тоді як у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України . Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є пов`язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; заявлена сума витрат не перевищує попереднього орієнтовного розрахунку витрат наданого суду (протилежного відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами).

За таких обставин, витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 1740,00 дол США, покладаються на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу адвоката покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) до Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс про стягнення 25938,61 дол США - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Смайл Сервіс (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, літера А, кімната 4; ідентифікаційний код: 36184197) на користь Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) (16/1 Village No. 6 Najomten, Sattahip District, Chonburi Province, Thailand (16/1, селище №6 Наджомтен, район Саттахіп, провінція Чонбурі, Таїланд, 20250; реєстраційний номер: 0205561025251) грошові кошти у розмірі 25938 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять всім) дол. США 61 цент, судовий збір у розмірі 9783 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят три) грн 05 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) дол США 00 центів.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин