Постанова

від 01.10.2020 по справі 910/11999/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р. Справа№ 910/11999/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Довбні А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020

у справі №910/11999/19 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс"

про стягнення 25 938,61 дол. США

В судовому засіданні 01.10.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" про стягнення 25938,61 дол. США.

Позов обґрунтований неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" своїх зобов`язань за вказаним договором в частині відшкодування понесених Best Service Group Co Ltd витрат, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" виникла заборгованість у сумі 25938,61 дол. США.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/11999/19 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на користь Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) грошові кошти у розмірі 25938,61 дол. США, 9783,05 грн. судового збору та 1740,00 дол. США витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 21.02.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що висновки суду про те, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 в частині сплати на користь Best Service Group Co Ltd грошових коштів за надання асистанських послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25 938, 61 дол. США є такими, що зроблені з результаті не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що помилковим є висновок суду про те, що як вбачається з електронного листування між відповідачем та Best Service Group Co Ltd за період з 27.06.2018 по 06.08.2018, Best Service Group Co Ltd неодноразово зверталося до відповідача з листами, в яких вказувало розмір наявної заборгованості з оплати послуг та необхідність їх сплати, оскільки роздруківки з електронної пошти, долучені позивачем до позовної заяви, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, з огляду на те, що надані роздруківки не містять жодних підписів чи печаток сторін, або будь - якого іншого належного підтвердження повноважень на здійснення такого листування, зазначених у листуванні осіб, також надані роздруківки не можна вважати роздруківкою електронного документа у відповідності до чинного законодавства України.

Зазначає, що висновок суду, що під час розгляду справи відповідачем не було спростовано викладені позивачем обставини, щодо виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь Best Service Group Co Ltd грошових коштів у сумі 25 938,61 дол. США та не надано доказів належного виконання ним умов договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, зокрема, доказів оплати послуг на суму 25 938,61 дол. США, є таким, що не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки відповідач заперечив правомірність відступлення права вимоги за цим договором, а отже надання будь - якої інформації про платежі порушувало б вимоги сторін щодо конфіденційності.

На переконання скаржника, суд помилково дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 25 938,61 дол. США за договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 є таким, що настав, оскільки судом не було досліджено та встановлено той факт, що копія претензії від 09.11.2018 не була одержана відповідачем, при цьому у тексті самої претензії зазначено адресу, яка не належить відповідачу.

Звертає увагу, що судом не було досліджено тієї обставини, що станом на дату укладення між Best Service Assistance Group Company Limited та Best Service Group Co Ltd договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, розмір заборгованості ТОВ "Смайл Сервіс" за договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 не було підтверджено, як і існування боргу в цілому.

Апелянт також заперечує проти стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу адвоката, оскільки позивач не надав жодного доказу оплати послуг саме як адвоката, з огляду на те, що рахунок, на який була здійснена оплата належить не адвокату Баховському М.М., як самозайнятій особі, а належить йому як фізичній особі - підприємцю, тобто адвокат Баховський М.М. не отримав жодного гонорару за договором про надання правової допомоги від 27.09.2019.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт вказує, що оскільки сторони у договорі відступлення не визначили право, яке підлягає застосуванню до відповідних договорів, а за своїм змістом та правовою природою договір відступлення права вимоги регулюється нормами щодо договору купівлі - продажу, апелянт вважає, що у даному випадку правова оцінка договору відступлення права вимоги має бути здійснена згідно права Таїланду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін, зазначаючи, що судом на підставі наданих сторонами доказів правомірно встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 25 938, 61 дол. США за договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 є таким, що настав, доказів сплати грошових коштів у розмірі 25 938, 61 дол. США відповідачем не надано.

Крім того, вказує, що до аргументів відповідача щодо різного статусу ФОП Баховського М.М. та адвоката Баховського М.М. слід поставитись критично.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 повідомлено учасників справи №910/11999/19, що судове засідання, призначене на 09.04.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), продовження карантину до 24 квітня та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/11999/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 02.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 розгляд справи призначено на 23.07.2020, у зв`язку з виходом суддів Cкрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. у відпустку з 30.06.2020 по 13.07.2020 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 розгляд справи відкладено на 01.10.2020, враховуючи задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляд справи та неявку представника відповідача.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 01.10.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

14.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" та Best Service Group Co Ltd укладено Договір про співпрацю №402, відповідно до умов якого Смайл Сервіс приймає на себе обов`язки з організації асистанських послуг для фізичних осіб, які застраховані в страхових компаніях (клієнти) на підставі договорів порук зі страховими компаніями (страховики) (т. 1, а.с. 8-9).

У статті 2 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 зазначено, що Best Service Group Co Ltd зобов`язується: - надавати клієнтам організаційну та медичну допомогу, пов`язану з врегулюванням страхових випадків; - інформувати Смайл Сервіс про всі страхові випадки, обставини їх виникнення, діагнози та вартість лікування, а також про інші витрати; - надсилати на адресу Смайл Сервіс інвойси разом з супровідною документацією (копіями страхових полісів, медичної документації, рахунками, чеками, квитанціями та іншими документами, які відносяться до страхового випадку) протягом 10 днів після закінчення звітного місяця. Оплата даних, вказаних в інвойсах, буде здійснюватися з валютного рахунку Смайл Сервіс в дол. США; - Best Service Group Co Ltd зобов`язано виставляти рахунки на ім`я Смайл Сервіс за обслуговування клієнтів страхових компаній.

Згідно зі ст. 3 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 Смайл Сервіс зобов`язується: - приймати рішення та інформувати про них Best Service Group Co Ltd з питань надання клієнту послуг медичної чи іншої допомоги і щодо покриття відповідних витрат, пов`язаних з наданням асистанських послуг; - оплачувати рахунки Best Service Group Co Ltd.

У ст. 4 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 зазначено, що договір вступає в силу 14.07.2014 та є чинним до 14.07.2015 (договір буде продовжуватися автоматично на наступні роки, якщо жодна із сторін не розірве даний договір за 3 місяці до сплину строку його дії письмово попередивши про це іншу сторону).

31.12.2018 між Best Service Group Co Ltd (цедент) та Best Service Assistance Group Company Limited (цесіонарій) укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого цедент передає (відступає), а цесіонарій приймає права вимоги, в тому числі, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" з оплати послуг по Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, розмір прав вимоги, що відступаються, становить 25938,61 дол. США (т. 1, а.с. 18-19).

Як вбачається з п. 1.3 Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, цесіонарій стає новим кредитором з моменту укладення договору.

За відступлення прав вимоги цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти у розмірі 130953,50 дол. США (розмір відступлених прав вимоги в цілому за договором, в тому числі й до інших боржників). Оплата здійснюється шляхом зарахування взаємних вимог на суму 130953,50 дол. США (відповідно до п. 1.4 Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що між ТОВ "Смайл Сервіс" та Best Service Group Co Ltd було укладено Договір про співпрацю №402 від 14.07.2014.

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Смайл Сервіс" своїх зобов`язань за вказаним договором в частині відшкодування понесених Best Service Group Co Ltd витрат, у ТОВ "Смайл Сервіс" виникла заборгованість у сумі 25938,61 дол. США.

Позивач вказав на те, що 31.12.2018 між Best Service Group Co Ltd (цедент) та Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) (цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого цедент відступив права вимоги цесіонарію до боржника (ТОВ "Смайл Сервіс") за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 у розмірі 25938,61 дол. США.

Оскільки позивач набув права вимоги до відповідача у розмірі 25938,61 дол. США за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути вказану суму грошових коштів на свою користь.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у преамбулі Закону України "Про міжнародне приватне право", цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Як зазначено у ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із ст.ст. 5, 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу; 2) дарувальник - за договором дарування; 3) одержувач ренти - за договором ренти; 4) відчужувач - за договором довічного утримання (догляду); 5) наймодавець - за договорами найму (оренди); 6) позикодавець - за договором позички; 7) підрядник - за договором підряду; 8) виконавець - за договорами про надання послуг; 9) перевізник - за договором перевезення; 10) експедитор - за договором транспортного експедирування; 11) зберігач - за договором зберігання; 12) страховик - за договором страхування; 13) повірений - за договором доручення; 14) комісіонер - за договором комісії; 15) управитель - за договором управління майном; 16) позикодавець - за договором позики; 17) кредитодавець - за кредитним договором; 18) банк - за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку; 19) фактор - за договором факторингу; 20) ліцензіар - за ліцензійним договором; 21) правоволоділець - за договором комерційної концесії; 22) заставодавець - за договором застави; 23) поручитель - за договором поруки.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Оскільки сторони у Договорі про співпрацю №402 від 14.07.2014 не визначили право, яке підлягає застосуванню до вказаного договору, а враховуючи характер правовідносин за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 саме відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс") повинен здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину (організувати асистанські послуги фізичним особам - туристам, ст. 1 договору, тобто від вчинення дій саме відповідача залежить подальше вчинення дій іншою стороною договору), беручи до уваги, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" є 01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, літера А, кімната 4, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до вирішення спору, який виник з Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, слід застосовувати норми матеріального права України, а спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про туризм" страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов`язковим і забезпечується суб`єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов`язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

Дослідивши зміст укладеного між Best Service Assistance Group Company Limited та ТОВ "Смайл Сервіс" Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказаний договір є договором про співпрацю.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 в частині сплати на користь Best Service Group Co Ltd грошових коштів за надання асистанських послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25938,61 дол. США, що підтверджується поданими позивачем доказами - виставленими рахунками із зазначенням сум по кожному пацієнту, реєстрами пацієнтів, платіжними документами та актами звірки взаємних розрахунків (т. 1, а.с. 21-95, 136-228, т. 2, а.с. 1-199).

При цьому, як вбачається з електронного листування між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" та Best Service Group Co Ltd (роздруківки долучені позивачем до позовної заяви) за період з 27.06.2018 по 06.08.2018, Best Service Group Co Ltd неодноразово зверталося до відповідача з листами, в яких вказувало розмір наявної заборгованості з оплати послуг та необхідність її сплати (т. 1, а.с. 7-17).

Відповідач повідомляв, що інформація щодо розміру грошових коштів, які підлягають сплаті Best Service Group Co Ltd, вже передана до бухгалтерії та платежі будуть здійснені.

Під час розгляду справи відповідачем не було спростовано викладені позивачем обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, щодо виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь Best Service Group Co Ltd грошових коштів у сумі 25938,61 дол. США та не надано доказів належного виконання ним умов Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014, зокрема, доказів оплати послуг на суму 25938,61 дол. США.

При цьому, у поданих до суду письмових поясненнях відповідачем не висловлено будь-яких заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми боргу у розмірі 25938,61 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторонами Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 не встановлено строку здійснення відповідачем оплат за вказаним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою ст. 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Best Service Group Co Ltd звернулось до ТОВ"Смайл Сервіс" з претензією про сплату заборгованості від 09.11.2018, в якій вказало на те, що станом на 09.11.2018 заборгованість відповідача з оплати послуг за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 становить 25938,61 дол. США та вимагало сплатити заборгованість в строк не пізніше 5 календарних днів з дня отримання претензії (копія претензії долучена позивачем до позовної заяви, т. 1, а.с. 10).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідачем не було висловлено під час розгляду справи у суді (відповідач належним чином був повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11999/19) будь-яких заперечень щодо неотримання ним вказаної претензії.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 25938,61 дол. США за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 є таким, що настав.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 25938,61 дол. США (заборгованість за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014) відповідачем суду не надано.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію Акту зарахування взаємних вимог від 31.12.2018, складеного на виконання Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, на загальну суму 130953,50 дол. США (т. 1, а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Станом на дату укладення між Best Service Assistance Group Company Limited (новим кредитором) та Best Service Group Co Ltd (первісним кредитором) Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 становив 25938,61 дол. США.

Таким чином, у зв`язку з укладенням між Best Service Assistance Group Company Limited (новим кредитором) та Best Service Group Co Ltd (первісним кредитором) Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018, новий кредитор (позивач у справі) набув до відповідача права вимоги у розмірі 25938,61 дол. США, які виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати за надані Best Service Group Co Ltd послуги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018 та/або доказів перебування у провадженні суду спору про визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять.

При цьому, суд першої інстанції вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно того, що Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 є нікчемним з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 4 Договору про співпрацю №402 від 14.07.2014 жодна зі сторін договору не може передавати свої права та обов`язки, які витікають з даного договору, третій стороні без погодження та письмового підтвердження такого вчинку іншою стороною.

Відповідач вказує на те, що оскільки він не надавав своєї згоди на відступлення прав вимоги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 (шляхом укладення Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018), договір відступлення прав вимоги є нікчемним.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/14716/17.

Тобто, оскільки у Договорі про співпрацю №402 від 14.07.2014 встановлено по суті, що відступлення прав вимоги може відбуватися лише за погодженням з боржником, то Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Водночас, вказаний Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 не є нікчемним, оскільки нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).

Законом не встановлено недійсності договору відступлення прав вимоги у випадку його укладення без погодження стороною основного правочину (якщо таке погодження встановлено умовами основного договору).

Таким чином, Договір відступлення прав вимоги від 31.12.2018 не є нікчемним правочином, недійсність якого встановлена законом.

Доказів визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 31.12.2018 та/або доказів перебування у провадженні суду спору про визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 31.12.2018 (дата укладення договору про відступлення прав вимоги) позивач набув права вимоги до відповідача у розмірі 25938,61 дол. США (заборгованість за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014).

Best Service Group Co Ltd та Best Service Assistance Group Company Limited повідомили відповідача про відступлення прав вимоги за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014, що підтверджується повідомленнями про відступлення прав вимоги, копії яких долучено позивачем до позовної заяви (разом з доказами отримання відповідачем, т. 1, а.с. 96-97).

Крім того, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 25938,61 дол. США (копія долучена позивачем до позовної заяви, т. 1, а.с. 98).

Вказана претензія була отримана відповідачем 30.07.2019, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Однак, станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 25938,61 дол. США.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність та розмір заборгованості ТОВ "Смайл Сервіс" за Договором про співпрацю №402 від 14.07.2014 у сумі 25938,61 дол. США підтверджуються наявними в матеріалах справи та відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги Best Service Assistance Group Company Limited про стягнення з ТОВ "Смайл Сервіс" заборгованості у розмірі 25938,61 дол. США є обґрунтованими.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що договір про відступлення права вимоги від 31.12.2018, укладений між Best Service Group Co Ltd та Best Service Assistance Group Company Limited відповідачем не оскаржувався, тому позивач правомірно в судовому порядку захищає своє дійсне право.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Щодо доводів скаржника про не отримання відповідачем претензії слід зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було висловлено будь - яких заперечень щодо неотримання ним вказаної претензії.

Твердження щодо критичної оцінки електронного листування, як доказів в господарському процесі слід зазначити, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1740,00 дол. США. витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, з огляду на наступне.

У позовній заяві позивач вказав на те, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становите 90 000,00 грн.

16.12.2019 позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 1740,00 дол. США.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст.129 ГПК України.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №486 від 12.05.2009, виданого на ім`я Баховського Михайла Михайловича (т. 1, а.с. 111) та оригінал Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2013 (т. 1, а.с. 110).

29.08.2019 між адвокатом Баховським Михайлом Михайловичем (правозахисник) та Best Service Assistance Group Company Limited (клієнт) укладено Договір №190402 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а правозахисник бере на себе зобов`язання забезпечити на умовах і в строки, що встановлені цим договором, виконання робіт та/або надання послуг у сфері права, а саме: - консультаційні послуги та представництво інтересів клієнта в господарській справі, що полягає в створенні та супроводженні (поданні, надсиланні, передачі, отриманні, тощо) необхідних процесуальних документів та матеріалів, що передбачені вимогами чинного законодавства України, здійсненні безпосереднього представництва інтересів клієнта в судових засіданнях судів всіх інстанцій відповідної юрисдикції з метою захисту та реалізації прав і обов`язків клієнта у спірних правовідносинах з ТОВ "Смайл Сервіс" (спірні правовідносини - звернення клієнта з господарським позовом до ТОВ "Смайл Сервіс") (т. 2, а.с. 216-220).

Відповідно до п. 4.1 Договору послуги та/або роботи, надані правозахисником клієнту, передаються згідно з актом приймання-передачі наданих послуг (робіт), в якому вказується назва кожної наданої послуги (виконаної роботи), її обсяг та загальна вартість. Фактом надання послуг (робіт) є направлення правозахисником клієнту підписаного акту приймання-передачі наданих послуг (робіт) в двох примірниках.

Згідно з п. 5.1 Договору гонорар правозахисника за договором складає 2000,00 дол. США.

Відповідно до п. 5.3 Договору гонорар за договором клієнт оплачує в наступному порядку:

- 1000 дол. США протягом 10-ти днів з моменту порушення господарським судом першої інстанції провадження за позовом клієнта;

- 1000 дол. США протягом 10-ти днів з моменту порушення господарським судом апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою будь-якою зі сторін спірних правовідносин або (в разі відсутності апеляційного розгляду) протягом 10-ти днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У п. 5.4 Договору сторонами погоджено, що гонорар за надані послуги клієнт сплачує шляхом його перерахування на рахунок з наступними реквізитами: отримувач - Фізична особа-підприємець Баховський Михайло Михайлович, банк отримувача - АТ КБ "Приватбанк"

Як вбачається з виписки з рахунку ФОП Баховського М.М., відкритого в АТ КБ "Приватбанк", Best Service Assistance Group Company Limited (Бест Сервіс Асистанс Груп Компані Лімітед) було сплачено адвокату грошові кошти у загальному розмірі 1740,00 дол. США 29.08.2019 - 390,00 дол. США, 30.09.2019 - 1000,00 дол. США та 26.11.2019 - 350,00 дол. США) (т. 2, а.с. 215).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, та саме на сторону, яка вказує на неспівмірність витрат, покладається обов`язок з надання доказів на обґрунтування невідповідності адвокатських витрат.

Відповідач, як в заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, так і в апеляційній скарзі вказував на те, що гонорар адвоката був сплачений на рахунок ФОП, а не на рахунок адвоката, що на думку відповідача, є підставою для відмови у стягненні адвокатських витрат з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими, так як спосіб оплати (саме на рахунок ФОП) було погоджено сторонами у п. 5.4 Договору про надання правової допомоги.

Доводи апелянта щодо різного статусу ФОП Баховського М.М. та адвоката Баховського М.М. не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За приписами ст. 7 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", військова або альтернативна (невійськова) служба, нотаріальна діяльність, судово-експертна діяльність.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Згідно пп.14.1.226. п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, лише у випадках, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа - підприємець відповідно до вимог законодавства.

Жодних обґрунтованих доводів, підтверджених відповідними належними та допустимими доказами, щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката відповідачем суду не надано, тоді як у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є пов`язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; заявлена сума витрат не перевищує попереднього орієнтовного розрахунку витрат наданого суду (протилежного відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами).

Інші доводи відповідача не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/11999/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/11999/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/11999/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11999/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 07.12.2020 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська