Рішення

від 17.01.2020 по справі 201/3901/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3901/17

Провадження № 2/201/1108/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Зубець Л.Ю. ,

представника третьої особи Тичинського Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державної казначейської служби України, третя особа: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні Жовтневого ВДВС ДМУЮ (нова назва - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) перебуває виконавче провадження №32641608, яке було відкрито 18 травня 2020 року з виконання виконавчого листа № 2-3326/2011 від 15 травня 2012 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про вселення в картиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Починаючи з дати відкриття виконавчого проваджеггя стягувач не отримував ніяких процесуальних документів від посадових осіб відділу. 30 червня 2016 року стягувач звернувся до відділу із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №32641608, а також про надання інформації щодо стану виконання рішення суду. 07 липня 2016 року, не отримавши відповіді на попередні заяви, позивач звернувся до відділу з повторною заявою з проханням надати інофрмацію щодо виконання рішення суду по справі №2-3326/2011. З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень позивачу стало відомо, що виконавче провадження №32641608 виконано, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2012 року винесена державним виконавцем Ковтуном Д.В. Згідно наказу ГУЮ у Дніпропетровській області Ковтуна Д.В. 21 вересня 2012 року призачено на посаду державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ, а тому позивач вважає, що він не мав права виносити та реєструвати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17 липня 2012 року, оскільки на той час не працював на посаді державного виконавця Жовтневого ВДВС ДМУЮ. В зв`язку з порушенням його прав посадовими особами Жовтневого ВДВС ДМУЮ, позивач звернувся до УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, але, згідно відповіді від 22 серпня 2016 року №с-500-02/3, порушень не виявлено, матеріали виконавчого провадження знищено.

Внаслідок невиконання рішення суду, позивач був вимушений укласти договір оренди житла, сплачуючи кошти. Сума, яку вимушений був заплатити ОСОБА_1 з незалежних від нього підтсав, внаслідок того, що він не мав можливості кристуватися належним йому майном ставить: за 2014 рік - 15000 грн., за 20156 рік - 18000 грн., за 2016 рік -18000 грн. Разом - 51000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Також від представників відповідача надійшли заперечення на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких останні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ГТУЮ у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем по справі, крім того, ОСОБА_1 не надано суду доказів обґрунтування своїх позовних вимог.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, надав суду заперечення на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у справі беруть участь неналежні відповідачі, позивачем не надано суду доказів обґрунтування своїх позовних вимог та пропущено строки позовної давності.

Представник третьої особи у судовому засіданні також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції Дерило В.Г. від 18 травня 2012 року було відкрито виконавче провадження №32641608 про примусове виконання виконавчого листа №2-3326/2011 від 15 травня 2012 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про вселення ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження № 32641608 закінчено 17 липня 2012 року, підстава - фактичне повне виконання рішення (а.с. 12-13).

Як вбачається із пояснень позивача, у зв`язку із невиконанням судового рішення, його не було вселено до кв. АДРЕСА_1 , а тому він вимушений був укласти договір суборенди житла № 02/2014 від 28 лютого 2014 року з ПП Агрофорвард , відповідно до якого ОСОБА_1 винаймав кімнату, розташовану в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-16). Крім цього, позивачем на підтвердження цього факту було надано квитанції до прибуткового касового ордеру, відповідно до яких останній сплатив ПП Агрофорвард грошові кошти за оренду кімнати в квартирі АДРЕСА_2 у сумі: за 2014 рік - 15000 грн., за 20156 рік - 18000 грн., за 2016 рік -18000 грн. (а.с. 9), які позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються дії саме Жовтневого ВДВС ДМУЮ (нова назва - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) щодо виконання виконавчого провадження №32641608, яке є окремою юридичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 ЗУ Про виконавчу службу , ст. 86 ЗУ Про виконавче провадження і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють виконавці та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Враховуючи наведене, слід дійти до висновку що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)(стара назва - УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність іншої юридичної особи, а тому є неналежним відповідачем у даній справі.

Крім того, суд не може вважати належними докази, подані позивачем на підтвердження факту оренди кімнати у квартирі, оскільки згідно із п. 1.4 розділу 1 договору суборенди від 28 лютого 2014 року №02/2014 (мовою оригіналу): имущество считается переданним в аренду с момента подписания Сторонами акта приема-передачи имущества в аренду и передачи ключей .

Натомість позивачем не надано в розпорядження суду відповідний акт-прийому передачі майна в оренду, тобто не підтверджено отримання в оренду такого майна та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів не містять ідентифікуючих ознак договору та не підтверджують здійснення господарської операції.

Також слід взяти до уваги те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності ПП Агрофорвард , код ЄДРПОУ 37900924 є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 104-112).

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За цих обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку із їх недоведеністю.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державної казначейської служби України, третя особа: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відшкодування шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 діб до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Федоріщев С.С.