Рішення

від 28.01.2020 по справі 1.380.2019.006354

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006354

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Бойчук Ю.Р.

представника відповідача - Прокоп Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ЛКП Снопківське про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ЛКП Снопківське про зобов`язання про ОСОБА_1 власника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести до автентичного вигляду самовільно встановлені два віконні заповнення у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.07.2019 ЛКП Снопківське скерувало ОСОБА_1 попередження, яким зобов`язало надати дозвільні документи на встановлення металопластикових вікон. 19.08.2019 ОСОБА_1 скерував заяву директору ЛКП Снопківське в якій зазначається, що він встановив металопластикові вікна на АДРЕСА_1 . 21.08.2019 ЛКП Снопківське склало протокол про адміністративне правопорушення №89, яким встановлено, що ОСОБА_1 самовільно встановив металопластикові вікна по АДРЕСА_1 . 29.08.2019 адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради винесено постанову № 150 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Згідно з постановою адміністративної комісії відповідач порушив ст. 150 КУпАП, а саме - ОСОБА_1 самовільно замінив дерев`яні вікна на металопластикові за адресою: АДРЕСА_1 , що виявлено майстром ЛКП Снопківське 24.07.2019. 11.10.2019 ЛКП Снопківське скерувало ОСОБА_1 попередження № 100, яким зобов`язало привести до автентичного вигляду віконні заповнення в квартирі АДРЕСА_1 . 30.10.2019 комісією ЛКП Снопківське складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_1 власник кв. АДРЕСА_1 , самовільно провів роботи по заміні дерев`яних вікон на металопластикові (2 шт.), станом на 30.10.2019 попередження про приведення вікон до попереднього стану (автентичного вигляду) не виконав. Позивач свої вимоги обґрунтовувала покликаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 Львові знаходиться в межах історичного ареалу міста відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова". Зазначає, що відповідно до п.1 Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.08.2007 № 643 Про впорядкування заміни та встановлення віконних і дверних заповнень фасадів на території історичного ареалу м. Львова (із наступними змінами) заміну та встановлення віконних заповнень фасадів будинків усіх форм власності, які розміщені в історичному ареалі міста, виконувати за наявності погодженої у встановленому порядку проектної документації.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Прокоп Ю.Р. проти позову заперечила, подавши відзив на позовну заяву, вважає його безпідставним та таким що не підлягає задоволенню. Зазначила, що на її думку, позовна заява є необґрунтованою та не містить доказів, що доводять підставність вимог, на які посилається позивач. Зокрема, вказує, що порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Згідно з п.4 Порядку відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Міністерство культури України та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Пунктом 5 Порядку передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Відповідно до п.12 Порядку визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Міністерством культури України. А тому, згідно з нормами чинного законодавства межі історичного ареалу встановлюються науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населеного місця, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Міністерством культури України. Тобто, межі історичного ареалу населеного місця вважатимуться належним чином визначеними тільки після їх затвердження Міністерством культури України. На офіційному сайті Міністерства культури України за посиланням http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=244995501 міститься інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць наказами Міністерства культури України. Представник відповідача пояснила, що межі історичного ареалу м. Львова, які затверджені рішенням виконавчого комітету ЛМР № 1311 від 09.12.2005, органом місцевого самоврядування до Міністерства культури України не подавались, відтак такі не можна вважати визначеними належним чином. Таку ж позицію висловила Львівська міська рада про розгляді справи № 813/3216/17, зазначивши, що ЛМР не приймала жодних рішень щодо віднесення історичного ареалу м. Львова до земель історико-культурного призначення, а межі історичного ареалу м. Львова та його зони регульованої забудови не винесені в натурі, а відтак межі історичного ареалу м. Львова у встановленому законом порядку не затверджені.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог позивача, надавши пояснення, аналогічно викладеним у відзиві на позовну заяву, просить у задоволені позову відмовити. Також зазначила, що будинок АДРЕСА_1 Львові не належить до пам`яток культурної спадщини, не є пам`яткою архітектури ні державного, ні місцевого значення, а відтак, не представляє спеціальної цінності. Крім того, представник відповідача вказала, що представником позивача не долучено до матеріалів справи паспорту фасаду будинку, а тому встановити автентичність віконних заповнень - не являється можливим. Також звернула увагу суду на те, що в будинку АДРЕСА_1 (долучивши кольорове фото фасаду будинку) всі вікна замінені на металопластикові.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЛКП Снопківське у судове засідання не з`явилася, пояснень по суті спору до суду не надала, хоча була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою судді від 03.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Будинок № 23 на вул. Зарицьких у м. Львові перебуває у власності Львівської міської ради на обслуговуванні ЛКП Снопківське .

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки від 30.10.2019 № 3689 власником квартири НОМЕР_2 зазначеного будинку є гр. ОСОБА_1 .

У 2019 році відповідач здійснив заміну дерев`яних вікон на металопластикові у зв`язку із непридатним станом дерев`яних вікон.

Позивач, у свою чергу, вважає, що заміна дерев`яних вікон на металопластикові відбулась без відповідного погодження, посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 Львові перебуває у межах історичного ареалу відповідно до Рішення виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про охорону культурної спадщини регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема:

- визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць (п. 12);

- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних

заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (п.14).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включене місто Львів.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

Згідно з п.4 Порядку відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Міністерство культури України та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Відповідно до п.12 Порядку визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Міністерством культури України.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства межі історичного ареалу встановлюються науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населеного місця, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Міністерством культури України.

Тобто, межі історичного ареалу населеного місця вважатимуться належним чином визначеними тільки після їх затвердження Міністерством культури України.

На офіційному сайті Міністерства культури України за посиланням http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=244995501 міститься інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць наказами Міністерства культури України. Суд встановив, що межі історичного ареалу міста Львова Міністерством культури України станом на 28.01.2020 не затверджені.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що межі історичного ареалу міста Львова встановлені рішенням виконкому Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова", яким затверджено опрацьовані інститутом "Укрзахідпроектреставрація" на замовлення управління охорони історичного середовища межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м. Львова виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.7 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Законодавство, яке діяло на дату прийняття рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005, а також законодавство, не передбачало повноважень (власних чи делегованих) виконавчих комітетів рад щодо затвердження меж історичних ареалів населеного місця.

Тому, рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова" не може вважатися достатнім документом, для того, що вважати затвердженими межі історичного ареалу міста Львова, без погодження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури.

Крім того, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 Львові не належить до пам`яток культурної спадщини, не є пам`яткою архітектури ні державного, ні місцевого значення, а відтак, якоїсь спеціальної цінності собою не представляє.

Також, в судовому засіданні встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 Львові всі вікна замінено на металопластикові. Паспорту фасаду будинку позивачем не долучено.

Крім того, суд враховує похилий вік відповідача ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79005, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 1, код ЄДРПОУ 20847537) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_1 ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ЛКП Снопківське (79011, м. Львів, вул. Кубійовича, 33, код ЄДРПОУ 23891645) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2020.

Суддя Р.М. Брильовський