Ухвала

від 03.07.2019 по справі 698/463/19

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/463/19

Провадження № 1-кс/698/184/19

УХВАЛА

про арешт майна

03 липня 2019 р. слідчий суддя Катеринопільського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , представника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши взалі судуу селищіКатеринопіль клопотаннязаступника начальника Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області начальника слідчого відділення майора поліції ОСОБА_5 у кримінальномупровадженні №42019251140000022від22.03.2019р.,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України, погоджене з начальником Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури молодшим радником юстиції ОСОБА_6 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області звернувся з клопотанням слідчий СВ Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_5 , винесене в кримінальному провадженні № 42019251140000022 від 22.03.2019 р, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК Українипро арешт майна та заборону розпорядження останнім, а саме: накласти арешт, заборонити розпорядження та збір врожаю на посів сільськогосподарської культуриозима пшениця, що засіяний на самовільно зайнятій земельній ділянці сільськогосподарського призначення, площею 19,9992 га. кадастровий номер 7122286000:03:001:0250, у адмінмежах Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що на території Потоківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, за межами населеного пункту розташована земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 19,9992 га. кадастровий номер 7122286000:03:001:0250, яка відповідно до даних Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області використовується ПП ОСОБА_7 без правовстановлюючих документів, самовільно. Крім цього, відповідно до даних виконавчого комітету Потоківської сільської ради встановлено, що до бюджету сільської ради поступають кошти за використання вищевказаної земельної ділянки.

З огляду на викладене, та виїздом 20.03.2019 на місце розташування даної земельної ділянки, з метою встановлення факту її використання, було встановлено факт самозахвату та те, що на даній земельній ділянці росте сільськогосподарська культура озима пшениця, яка по зовнішньому вигляді вказує що її було засіяно механічним способом та проводиться обробіток.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 1971 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

21.05.2019 у даному кримінальному провадженні проведено повторний огляд місця події земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 19,9992 га. кадастровий номер 7122286000:03:001:0250 та встановлено, що на її території росте сільськогосподарська культура озима пшениця, яка по зовнішньому вигляді вказує що її було засіяно механічним способом та проводиться обробіток.

Вказані обставини можуть свідчити про наявність в діях ОСОБА_7 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України.

Зважаючи на те, що земельні ділянки, на якій перебувають посіви озимої пшениці, належать державі, тому і плоди які вони приносять, в тому числі вироблена на них сільськогосподарська продукція, належать державі.

Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженніпосіву озимої пшениці, засіяної на вищезазначених земельних ділянках, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави/законних власників.

З метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним вст. 98 КПК України, тобто може бути речовим доказом. Вищевказана земельна ділянка є безпосереднім об`єктом злочину по кримінальному провадженню, на якій відбулась подія злочину, і підтверджується незаконна обробка та використання даної земельної ділянки.

В даному кримінальному провадженні в теперішній час про підозру жодній особі не повідомлено, однак це не заважає розгляду даного клопотання, так як майно, на яке необхідно накласти арешт, такій особі не належить та належати не може, право власності на сільськогосподарську продукцію вироблену на землі державної власності, яка не передана у власність чи користування жодним особам, виникає саме у держави. Тому накладення арешту на майно в даному випадку обумовлюється необхідністю збереження посіву сільськогосподарської культуриозимої пшениці, що засіяна на самовільно зайнятій земельній ділянці, як речового доказу, що беззаперечно підтверджує подію кримінального правопорушеннясамовільного зайняття земельної ділянки, та в подальшому зможе вказати на вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий в судовому засіданні присутній не був, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно якої клопотання підтримав, просив задовольнити.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у останньому підстав. Зокрема, прокурор стверджує, що вказане клопотання з дотриманням вимог КПК України та в ньому доведена необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. Уточнив, що за вказаним вище фактом прокурор звернувся з позовом про звільнення незаконно зайнятої ділянки в порядку цивільного судочинства. На запитання адвоката пояснив, що в даному кримінальному провадженні експертиза з метою визначення розміру заподіяних збитків не призначалася.

В судовому засіданні адвокат заперечив проти задоволення клопотання з мотивів відсутності законних підстав для застосування запобіжних заходів, оскільки вважає, що розмір заподіяної шкоди є значно меншим ніж необхідний для притягнення особи до кримінальної відповідальності, а отже, на думку адвоката відсутній склад злочину.

З витягу від 22.03.2019 року вбачається, що з відомостей отриманих від ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прокурором виявлено факт самовільного використання приватним підприємцем ОСОБА_7 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим № 7122286000:03:001:0250 у межах Потоківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. За вказаним фактом прокурором розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019251140000022 від 22.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 КК України.

З постанови про накладення адміністративного стягнення, винесеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_8 15.02.2019 року у справі № 627-ДК/0021По/08/01-19 вбачається, що ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 170 грн.. При цьому вбачається, що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим № 7122286000:03:001:0250 у межах Потоківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. Також вбачається, що самовільним зайняттям вказаної вище земельної ділянки заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 38043,61 грн., який обраховано згідно вимог постанови КМ України від 25.07.2007 року № 963.

Дослідивши матеріали клопотання та вислухавши доводи учасників судового розгляду слідчий суддя, приходить до наступних висновків.

Згідно п. 7 частини 2статті 131КПК України арешт єодним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч.3ст.132КПК Українизастосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог КПК Україниарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно положень статті 173 КПК України слідчийсуддя, судвідмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Частиною 1ст.131 КПК Українивстановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7) ч.2ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогамист.170 КПК України-ст.173 КПК України.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Вартість зерна озимої пшениці, а так само і їх точна кількість, які посіяні на зазначених в клопотанні земельних ділянках, слідчим не встановлена. Вказана обставина позбавляє можливості слідчого суддю при винесенні судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагаєст.173 КПК України.

Тобто, слідчий в своєму клопотанні не визначив точний перелік майна, індивідуальні ознаки, його вартість, що не узгоджується з вимогамист. 171 КПК України, та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

При цьому слідчий суддя враховує, що цивільний позов в даному провадженні відсутній, а санкція вказаної статтікримінального кодексуне передбачає спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінальноправового характеру щодо юридичної особи.

Також ч. 2 ст.170КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1КК України є земельна ділянка як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст. 79 Земельного Кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 197-1 КК України злочинним є не будь-яке самовільне зайняття земельної ділянки, а лише те, яким завдано значноїшкоди її законному володільцю або власнику.

Згідно приміткидо ст.197-1КК України шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» розмір шкоди для кваліфікації майнової ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України складає 96050 грн..

Таким чином, посилання слідчого в клопотанні про арешт майна, а також твердження прокурора в судовому засіданні про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, санкція ч.1ст.197-1КК Українине містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України.

Частина 1 ст.173КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст. ст.2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

В ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на врожай у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Крім того, згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий абопрокурор зобов`язанізвернутися зклопотанням дослідчого суддідля проведенняекспертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Дослідивши матеріали клопотання та, вислухавши пояснення сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які можуть бути підставою для пред`явлення обґрунтованої підозри особі у вчиненні злочину будь-якого злочину.

Затаких обставин,слідчий суддя,приходить довисновку про відсутність законних підставдля задоволення вказаноговище клопотанняслідчого, оскільки в судовому засіданні прокурором не доведено, що на даній стадії досудового розслідування існують законніпідстави для прийняттязаконного,обґрунтованого тасправедливого рішеннящодо застосуваннязапропонованого слідчимзапобіжного заходу.Крім того,слідчий суддявизнає,що завідсутності відомостейщодо визначеннярозміру матеріальнихзбитків,заподіяних злочином в порядку, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України клопотання слідчого є передчасним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9,131-132,170-174,КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання заступника начальника Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області начальника слідчого відділення майора поліції ОСОБА_5 про накладення арешту, заборони розпорядження посівами та збирання врожаю на земельній ділянцісільськогосподарського призначенняз кадастровим№ 7122286000:03:001:0250у межахПотоківської сільськоїради Катеринопільськогорайону Черкаськоїобласті- відмовити.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1