Рішення

від 30.01.2020 по справі 826/22060/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Київ № 826/22060/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобальна ресторанна група - Україна доДержавної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Глобальна ресторанна група-Україна (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 квітня 2015 року №0001552202 та №0001562202.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що в акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання господарських операцій між ТОВ ГРГ-Україна та ТОВ Фортест , про відсутність витрат у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності ТОВ ГРГ-Україна та контрагентів, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ ГРГ-Україна , про відсутність використання ТОВ ГРГ-Україна отриманих товарів (послуг), про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Також представник позивача стверджував, що діючим законодавством не передбачено обов`язок платника податку перевіряти чи будь-яким чином контролювати господарську діяльність своїх контрагентів, а також декларування та сплату ними податків, подання обов`язкової звітності чи будь-яких інших документів до органу державної податкової служби, знаходження за юридичною адресою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року №5147 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ справу №826/22060/15 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017 року дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Дегтярьовій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року адміністративну справу №826/22060/15 прийнято до провадження.

У відповідності до протоколу розподілу у зв`язку з перебуванням судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа, на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами справу №826/22060/15 розподілено на суддю Федорчука А.Б.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У запереченнях на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, адже: відсутнє підтвердження передачі виконавцям проектної документації, хоча за умовами договорів саме з настанням такої події починається виконання робіт. Крім того, відповідно до умов договорів підрядник розпочинає виконання робіт з дати отримання будівельного майданчику у стані будівельної готовності і матеріалів/обладнання, однак такі обставини жодним документом не підтверджені. Також представник контролюючого органу стверджував про відсутність в матеріалах справи актів прихованих робіт та актів проміжного прийняття випробувань; протоколів приймальної наради; додатків до договору, що мають бути його невід`ємною частиною (№№2, 3, 4, 5, 6, 7). Крім того, акти за формою КБ2 та КБ3 не містять інформації про посади та прізвища осіб, які приймали участь у господарській операції, що унеможливлюють їх ідентифікацію та є порушенням ведення бухгалтерського обліку.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 16 березня 2015 року по 20 березня 2015 року Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 січня 2014 року №8, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ГРГ-Україна (код ЄДРПОУ 38321216) із ТОВ Фортест за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 березня 2015 року №1053/26-58-22-02-17/38321216.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ГРГ-Україна : пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення за грудень 2014 року від`ємного значення різниці між сумою грошового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 332 771,00 грн. та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 158 732,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються, зокрема, на аналізі ланцюга постачання контрагента позивача ТОВ Фортест .

На підставі акта перевірки 16 квітня 2015 року Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України прийняла податкове повідомлення-рішення №0001552202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ГРГ-Україна зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 158 732,00 грн. за грудень 2014 року.

Крім того, 16 квітня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001562202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 771,00 грн. за грудень 2014 року.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до змісту ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 20 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРГ-Україна (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фортест (підрядник) укладено договір генерального підряду №20-01-14, пунктом 1.1 якого передбачено, що за цим договором підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику за ціною, у терміни та на умовах цього договору комплекс робіт з технічного переобладнання приміщення, що знаходиться у будівлі за адресою: місто Київ, пр. Миколи Бажана, (станція Метро Осокорки), ТРЦ Аппетит . Перелік робіт детально описаний в додатку 7 до даного договору. Замовник, в свою чергу, зобов`язується надати підряднику затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору.

Виконання робіт за цим договором здійснюється підрядником з матеріалів підрядника, окрім випадків, прямо передбачених цим договором (додатками). Якість робіт, матеріалів та обладнання підрядника повинні відповідати Державним будівельним стандартам України та побажанням замовника (пункт 1.2 договору).

Вимогами пункту 2 договору визначено, що підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити передачу замовнику протягом виконання та після закінчення робіт виконавчої документації, включаючи, але не обмежуючись усіма необхідними кресленнями, розрахунками, технічними описами, сертифікатами, паспортами, інструкціями та керівництвами з експлуатації, узгодженнями, протоколами іспитів та ін., розробленими та отриманими підрядником для здачі-прийняття виконаних робіт за об`єкта в цілому; передати замовникові гарантійні талони (сертифікати), надані постачальником (виробником) обладнання.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що вартість робіт за даним договором становить: без ПДВ 3 861 041,15 грн., крім того ПДВ (20%) - 772 208,23 грн., всього з ПДВ - 4 633 249,38 грн.

Ціна договору включає в себе вартість всіх робіт, які мають бути виконані підрядником у відповідності до цього договору, вартість використаних при їх виконанні обладнання та матеріалів підрядника, а також вартість усіх прав інтелектуальної власності (та носів, в яких вони втілені) створених при виконанні робіт.

Ціна договору розрахована на основі робочої документації, огляду майданчика підрядником, дозволів та всіх необхідних зауважень з боку державних органів влади та умов представлених підрядник.

Ціна договору також враховує вартість тих робіт, які не вказані в робочій документації (креслення або технічні описи, перелік робіт і таке інше), але є безумовною частиною проекту, так як це передбачено місцевими нормативними актами, нормами, стандартами, технічними стандартами і належать до повного, якісного виконання проекту. Підрядник інформований про вищевказані стандарти і про те, що вартість договору враховує відповідні затрати.

Роботи про проекту в цілому або останній етап робіт підлягають прийняттю, повному або частковому, замовником від підрядника на нараді, які мають проводитися в взаємоузгоджені строки та взаємоузгодженому місці протягом семи днів з дати одержання замовником від підрядника вимоги про проведення такої наради.

В матеріалах справи міститься копія додатку №8 до договору генерального підряду №20-01-14 від 20 січня 2014 року (перелік обов`язків щодо монтажу обладнання кухні); додаток №1 (договірна ціна на будівництво ресторану); додаток №1 до додаткової угоди №2 до договору генерального підряду №20-01-14 від 20 січня 2014 року (кошторис); акт прийому виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за жовтень 2014 року; акт прийому виконаний робіт за грудень 2014 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за грудень 2014 року.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено на користь ТОВ Фортест на підставі платіжних доручень оплату послуг на загальну суму 2 665 470,09 грн. При цьому, ТОВ Фортест виписано податкові накладні на загальну суму 2 949 014,73 грн.

З акта перевірки вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит з контрагентом ТОВ Фортест в податковій звітності у загальній сум ПДВ 508 169,26 грн., а а саме за жовтень 2014 року в сумі ПДВ 332 770,67 грн., у листопаді 2014 року 16 666,67 грн., у грудні 2014 року в сумі ПДВ 158 731,92 грн. на підставі вищевказаних податкових накладних.

При цьому, в акті перевірки вказано, що сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту відповідних періодах, відповідає даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період.

Суд зазначає, що у акті перевірки відображено, що ТОВ Фортест , враховуючи обмеженість трудових та виробничих ресурсів залучило до виконання робіт субпідрядників, основним серед яких є ТОВ Констракшн лайн (код ЄДРПОУ 39161193).

Матеріалами перевірки підтверджується, що висновки податкового органу ґрунтуються, зокрема, на використаній в ході її проведення інформації, що мітилась в базі АІС Податковий блок .

Судом встановлено, що в акті перевірки від 05 березня 2015 року №239/15-21-22-01/35131537 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Форест з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ Констракшн Лайн за період жовтень 2014 року містилась інформація про те, що: перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання будівельно-монтажних робіт ТОВ Фортест у ТОВ Констракшн Лайн їх вид, обсяг та розрахунки за період жовтень 2014 року у розмірі 194 551 грн. 00 коп. та відповідно операції з постачання (продажу) будівельно-монтажних робіт до контрагента-покупця ТОВ ГРГ-Україна в частині придбання ТОВ Фортест по ланцюгу постачання від ТОВ Констракшн Лайн ; перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, статті 185 Податкового кодексу України по операціям з придбання у ТОВ Констракшн Лайн за жовтень 2014 року та відповідно операцій з виконання (продажу) робіт постачання по ланцюгу від ТОВ Фортест до контрагента-покупця ТОВ ГРГ-Україна ; перевіркою ТОВ Фортест встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ Констракшн Лайн (код ЄДРПОУ 39161193) за період жовтень 2014 року та ТОВ ГРГ-Україна (код ЄДРПОУ 38321216).

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №815/1600/15 адміністративний позов задоволено повністю, постановлено:

- визнати протиправними дії ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань) в розрізі контрагентів інформацію, на підставі акту ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.03.2015 року за № 239/15-21-22-01/35131537 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фортест (код ЄДРПОУ 35131537) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків: ТОВ Констракшн Лайн (код ЄДРПОУ 39161193) за період жовтень 2014 року ;

- зобов`язати ДПІ у Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області вилучити з діючих автоматизованих систем співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов`язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акту ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 05.03.2015 року за № 239/15-21-22-01/35131537 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Фортест (код ЄДРПОУ 35131537) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків: ТОВ Констракшн Лайн (код ЄДРПОУ 39161193) за період жовтень 2014 року .

У Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43881395#) наявна інформація про набрання рішенням в адміністративній справі №815/1600/15 законної сили 25 травня 2015 року.

Суд враховує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року у справі №К/800/36098/13.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30 січня 2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Також, на підтвердження своєї позиції позивач надав до суду докази проведення тендеру на виконання будівельних робіт закладу громадського харчування KFC ТРЦ Апетит (станція Метро Осокорки); наказ про початок виконання робіт щодо будівництва від 20 січня 2014 року №1/20-01-14.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на торговельно-адміністративне приміщення, розташоване по проспекту Миколи Бажана (станція метро Осокорки), виданий ТОВ Константа Груп та виготовлений станом на 26 грудня 2013 року; копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 30 грудня 2013 року №КВ 143133640448.

Крім того, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04 квітня 2014 року підтверджується належність ТОВ Константа Груп об`єкта торговельно-адміністративного призначення і закладів громадського харчування у місті Києві по просп. Миколи Бажана, будинок 1-Е, яке в подальшому передане позивачу в оренду на підставі договору оренди нерухомого майна від 24 квітня 2014 року.

Суд також враховує, що станом на момент існування спірних правовідносин контрагент позивача ТОВ Фортест у встановленому законодавством порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало ліцензію №181017 серія АЕ, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на здійснення господарської діяльності, пов`язану із створення об`єктів архітектури строком дії з 13 листопада 2012 року по 13 листопада 2017 року.

Також, в матеріалах справи містяться копії додатків до договору генерального підряду №20-01-14 від 20 січня 2014 року (додаток №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8), що спростовує доводи податкового органу щодо їх відсутності у позивача.

Суд зазначає, що позивачем надано до суду протокол наради з питань закінчення фасадних робіт та дефектів світлопрозорих конструкцій закладу ресторанного господарства від 17 червня 2014 року, копії протоколів вимірювання, а також копії протоколів планових нарад; копії акта готовності об`єкта до здачі; копію акта прийому-передачі будівельного майданчика від 20 січня 2014 року.

Тобто, позивачем надано до суду перелік всіх документів, про відсутність яких стверджував контролюючий орган та на підставі чого останній прийшов до висновку про завищення за грудень 2014 року від`ємного значення різниці між сумою грошового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 332 771,00 грн. та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 158 732,00 грн.

Відтак, суд з урахуванням вищенаведеного в сукупності прийшов до висновку про безпідставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як протиправних.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не виконано.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Глобальна ресторанна Група- Україна задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 квітня 2015 року №0001552202 та №0001562202.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук