Постанова

від 29.01.2020 по справі 200/12272/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року справа №200/12272/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Червоної А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 р. (повне рішення складено 19 листопада 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/12272/19-а (головуючий І інстанції суддя Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмехмонтаж до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 червня 2019 року № 0004401413,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмехмонтаж (далі - позивач) 16.10.2019 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.06.2019 року № 0004401413; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 5-10).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі № 200/12272/19-а позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 5 червня 2019 року № 0004401413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 403515, 50 грн., з яких за податковим зобов`язанням на суму 322812 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 80703, 50 грн.

Вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 113-117).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до баз даних ГУ ДФС України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено проведення безтоварних операцій ТОВ УКРТЕХМОНТАЖ з ТОВ ПАЛЛАДА ІНВЕСТ , ТОВ РІАЛ-С ГРУП , ТОВ РІДКОДУБ , ТОВ ЕМІ ГРУП , ТОВ ВІЗА ЕНЕРДЖИ , спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту, що привело до порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0004401413 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмехмонтаж зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32496183, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формування, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Краматорське відділення) (т. 1 а.с. 51-54).

У період з 24 квітня 2019 року по 3 травня 2019 року на підставі направлень на перевірку від 24 квітня 2019 року № 1050, № 1051, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, на підставі наказу від 23 квітня 2019 року № 750 податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ ПАЛЛАДА ІІ1ВЕСТ за травень 2016 року, ТОВ РІАЛ-С ГРУП за серпень 2016 року, ТОВ РІДКОДУБ (на дату здійснення взаємовідносин ТОВ АЛІВІО ) за листопад та грудень 2016 року, ТОВ ЕМІ ГРУП (за листопад 2016 року, ТОВ ВІЗА ЕНЕРДЖИ (на дату здійснення взаємовідносин ТОВ МАЕРС ) за грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року, за результатами якої був складений акт від 10 травня 2019 року № 451/05-99-14-13/32496183 (надалі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 26-44).

За результатами перевірки податковим органом вказано на допущення позивачем порушень податкового законодавства, зокрема, підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пункту 198.1. пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 322812 грн., в тому числі у декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 41181 грн. за серпень 2016 року на суму 29620 грн. за листопад 2016 року на суму 46650 грн. за грудень 2016 року на суму 46468 грн. за січень 2017 року на суму 30872 грн. за лютий 2017 року на суму 128023 грн. та занижено суму податку на додану вартість , яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 322 812 грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 41181 грн., за серпень 2016 року на суму 29620 грн., за листопад 2016 року на суму 46650 грн., за грудень 2016 року на суму 46468 грн., за січень 2017 року на суму 30872 грн., за лютий 2017 року на суму 128023 грн.

За висновками акту перевірки вказано на порушення пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нарахована пеня) на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, у зв`язку з цим з підпунктом 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 5 червня 2019 року № 0004401413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 403515, 50 грн., з яких за податковим зобов`язанням на суму 322812 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 80703, 50 грн. (т. 1 а.с. 11).

8 липня 2019 року за вихідним № 090 позивачем до ДФС України надана скарга на податкове повідомлення-рішення від 5 червня 2019 року (т. 1 а.с. 14).

9 вересня 2019 року ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 5 червня 2019 року № 0004401413 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1 а.с. 22-25).

Спірним питанням даної справи є прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 5 червня 2019 року № 0004401413.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

У ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За унормуванням пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України окреслено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 22 грудня 2016 року між позивачем як покупцем та ТОВ МАЕРС як постачальником був укладений договір поставки № 22/12-16, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

За змістом специфікації № 1 від 22 грудня 2016 року до договору від 22 грудня 2016 року позивачем було придбано черепиця Шафір з комплектом та рукав кісневий на загальну суму 103500 грн., у тому числі ПДВ на суму 86250 грн.

Із специфікації № 2 від 27 грудня 2016 року до договору від 22 грудня 2016 року вбачається, що позивачем було придбано пакет пароперегрівника 1 ступені для правого котла ПК-20-4 на загальну суму 75573, 96 грн., у тому числі ПДВ на суму 12595, 66 грн. (т. 1 а.с. 61-64).

На виконання умов договору від 22 рудня 2016 року позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 27 грудня 2016 року № 68 на суму 75573, 96 грн., у тому числі ПДВ на суму 12595, 66 грн., № 67 на суму 103500 грн., у тому числі ПДВ на суму 17250 грн. Крім того, факт виконання договору від 22 грудня 2016 року підтверджується рахунками-фактурою від 22 грудня 2016 року № 67, від 27 грудня 2016 року № 68, прибутковими накладними від 21 грудня 2016 року № ПН-0000249, від 21 грудня 2016 року № ПН-0000250. В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував у повному обсязі за період з 23 грудня 2016 року по 14 лютого 2017 року грошові кошти в розмірі 179073, 96 грн., про що свідчить звіти про дебітові і кредитові операції (т. 1 а.с. 66-70).

Отриманий товар, а саме: рукав кісневий та пакет пароперегрівника 1 ступені для парового котла був використаний позивачем при виконанні робіт за укладеним з ТОВ Краматорський феросплавний завод договором підряду від 21 вересня 2016 року № 2203/02-16, що підтверджується копією довідки про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних робіт за червень 2017 року. Черепиця Шафір з комплектом було використано на власні потреби позивача.

17 січня 2017 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю МАЕРС як постачальником був укладений договір поставки № 17/01-17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

Відповідно до специфікації № 1 від 17 січня 2017 року до договору від 17 січня 2017 року позивачем було придбано трубу 32*4,0 сталь 20 на загальну суму 92616 грн., у тому числі ПДВ на суму 15436 грн. (т. 1 а.с. 71-73).

На виконання умов договору від 17 січня 2017 року позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 17 січня 2017 року № 43 на суму 92616 грн., у тому числі ПДВ на суму 15436 грн. Крім того, факт виконання договору від 17 січня 2017 року підтверджується рахунком-фактурою від 17 січня 2017 року № 43, прибутковою накладною від 17 січня 2017 року № ПН-0000021. В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував у повному обсязі за період 1 лютого 2017 року - 14 лютого 2017 року грошові кошти в розмірі 92616 грн., про що свідчить звіти про дебітові і кредитові операції (т. 1 а.с. 74-76).

Отриманий товар був використаний позивачем при виконанні робіт за укладеним з ТОВ Краматорський феросплавний завод договором підряду від 21 вересня 2016 року № 2203/02-16, що підтверджується копією довідки про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних робіт за червень 2017 року.

30 січня 2017 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю МАЕРС як постачальником був укладений договір поставки № 30/01-17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

За специфікацією № 1 від 30 січня 2017 року до договору від 30 січня 2017 року позивачем було придбано трубу 32*4,0 сталь 20 на загальну суму 92616 грн., у тому числі ПДВ на суму 15436 грн. (т. 1 а.с. 77-79).

На виконання умов договору від 30 січня 2017 року позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 30 січня 2017 року № 113 на суму 92616 грн., у тому числі ПДВ на суму 15436 грн. Крім того, факт виконання договору від 30 січня 2017 року підтверджується рахунком-фактурою від 30 січня 2017 року № 113, прибутковою накладною від 30 січня 2017 року № ПН-0000018. В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував за період 14 лютого 2017 року - 3 березня 2017 року грошові кошти в розмірі 281272 грн. 89 коп., про що свідчить звіти про дебітові і кредитові операції (т. 1 а.с. 80-82).

Отриманий товар був використаний позивачем при виконанні робіт за укладеним з ТОВ Краматорський феросплавний завод договором підряду від 21 вересня 2016 року № 2203/02-16, що підтверджується копією довідки про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних робіт за червень 2017 року.

6 лютого 2017 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю МАЕРС як постачальником був укладений договір поставки № 06/02-17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

У специфікації № 1 та № 2 від 6 лютого 2017 року до договору від 6 лютого 2017 року відбито, що позивачем було придбано трубу 32*4,0 сталь 20, ф32*4,0 сталь 12*1МФ, пакет водяного економайзера для парового котла ПК-20-4, пакет ширмового пароперегрівника 1 степені для парового котла ПК-20-4 на загальну суму 673546, 98 грн., у тому числі ПДВ на суму 112257, 83 грн. (т. 1 а.с. 83-86).

На виконання умов договору від 6 лютого 2017 року позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 7 лютого 2017 року № 19 на суму 94950 грн., у тому числі ПДВ на суму 15825 грн., № 17 на загальну суму 673546, 98 грн., утому числі ПДВ на суму 112257, 83 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 7 лютого 2017 року № 18, № 17, прибутковими накладними від 7 лютого 2017 року № ПН-0000022, № ПН-0000023 (т. 1 а.с. 87-92).

Факт використання придбаних товарів у позивачем своїй господарській діяльності підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за січень 2017 року, за липень 2017 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року, підсумковою відомістю ресурсів за об`єктом паровий котел ПК-20-4 ст№7.

28 листопада 2016 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛІВІО як постачальником був укладений договір поставки № 28/11-16, до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

За змістом специфікації № 1 від 28 листопада 2016 року до договору від 28 листопада 2016 року позивачем було придбано пакет пароперегрівника 1 ступені для парового котла ПК-20-4 на загальну суму 144277 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ на суму 24046 грн. 26 коп. (т. 1 а.с. 104-106).

На виконання умов договору від 28 листопада 2016 року позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 28 листопада 2016 року № 60 на суму 144277, 56 грн., у тому числі ПДВ на суму 24046, 26 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 28 листопада 2016 року № 60, прибутковою накладною від 28 листопада 2016 року № ПН-0000244. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка з банку за 6 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 107-110).

12 грудня 2016 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛІВІО як постачальником був укладений договір поставки № 12/12-16, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

Специфікація № 1 від 12 грудня 2016 року до договору від 12 грудня 2016 року свідчить, що позивачем було придбано електроди АНО-4д. 4мм, костюм зварювальника, центратор для стиковки на загальну суму 99732 грн., у тому числі ПДВ на суму 16622 грн. (т. 1 а.с. 11-113).

На виконання умов договору від 12 грудня 2016 року позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 12 грудня 2016 року № 2 на суму 99732 грн., у тому числі ПДВ на суму 16622 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 12 грудня 2016 року № 2, прибутковою накладною від 12 грудня 2016 року № ПН-0000248. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка з банку за 6 грудня 2016 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (т. 1 а.с. 114-116).

Факт використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за лютий 2017 року, підсумковою відомістю ресурсів за об`єктом заміна ділянок пароперегрівника котлоагрегату № 6, особовою карткою обліку спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, актом списання від 30 грудня 2016 року № СпТ-000067. Отриманий товар був використаний позивачем при виконанні робіт за укладеним з ТОВ Краматорськтеплоенерго договором підряду від 10 лютого 2011 року № 10/02-11.

8 листопада 2016 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМІ ГРУП як постачальником був укладений договір поставки № 08/11-16, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації до договору, а покупець зобов`язаний належним чином прийняти та оплатити товар.

У специфікації № 1 від 8 листопада 2016 року до договору від 8 листопада 2016 року вказано, що позивачем було придбано монтажно-тяговий механізм 3200 кг, таль на загальну суму 101779, 49 грн., у тому числі ПДВ на суму 16963, 25 грн. За до специфікацією № 2 до договору від 8 листопада 2016 року позивачем було придбано пояс монтажний посилений на загальну суму 33840 грн., у тому числі ПДВ на суму 5640 грн. (т. 1 а.с. 130-133).

На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 8 листопада 2016 року № 110802 на суму 101779, 49 грн., у тому числі ПДВ на суму 16963, 25 грн., від 8 листопада 2016 року № 110803 на загальну суму 33840 грн., у тому числі ПДВ на суму 5640 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 8 листопада 2016 року № 110802, № 11083, прибутковою накладною від 8 листопада 2016 року № ПН-0000231. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка з банку за 1 грудня 2016 року, за 16 листопада 2016 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за період з 1 листопада 2016 року по 31 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 134-140).

Факт використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, наказом від 29 вересня 2017 року № 49/1 про проведення річної інвентаризації, інвентаризаційним описом від 9 жовтня 2017 року, відомістю нарахування амортизації за грудень 2016 року, керівництвом з експлуатації до поясу монтажного посиленого.

5 серпня 2016 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю РІАЛ-С ГРУР як підрядником був укладений договір підряду № 05/08-16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами та обладнанням, із матеріалів підрядника виконати та здати замовнику закінчені підрядні роботи, а саме капітальний ремонт котлоагрегата БКЗ-160-100ПТ0ст.№6 із заміною вставок пароперегрівника ширмового ІІ ступені, ст. № 9-повітропідігрівника. В свою чергу замовник зобов`язується надати підряднику фронт підрядних робіт, прийняття від підрядника закінчені роботи та оплатити їх (т. 1 а.с. 164-167).

На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 13 вересня 2016 року № 19 на суму 89168, 40 грн., у тому числі ПДВ на суму 14861, 40 грн., від 8 вересня 2016 року № 18 на суму 64868, 40 грн., у тому числі ПДВ на суму 10811, 40 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 8 вересня 2016 року № 0908/01, від 13 вересня 2016 року № 0913/01, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 8 вересня 2016 року № ОУ-0908/01, від 3 вересня 2016 року № ОУ-0913/01. В рахунок оплати за виконані роботи позивач перерахував грошові кошти, про що свідчить виписка з банку (т. 1 а.с. 168-172).

Факт використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2016 року, актом приймання виконаних робіт № 0913/01 за вересень 2016 року, № 0908/13.

15 серпня 2016 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю РІАЛ-С ГРУР як підрядником був укладений договір підряду № 05/08-16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами та обладнанням, із матеріалів підрядника виконати та здати замовнику закінчені підрядні роботи, а саме капітальний ремонт котлоагрегата БКЗ-160-100ПТ0ст.№6 із заміною вставок пароперегрівника ширмового ІІ ступені, ст.№9-повітропідігрівника, ремонт котлоагрегата ст.№5. В свою чергу замовник зобов`язується надати підряднику фронт підрядних робіт, прийняття від підрядника закінчені роботи та оплатити їх (т. 1 а.с. 178-181).

На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 26 вересня 2016 року № 137 на суму 58155, 28 грн., у тому числі ПДВ на суму 9692, 55 грн., від 26 вересня 2016 року № 135 на суму 118734, 71 грн., у тому числі ПДВ на суму 19789, 12 грн., від 26 вересня 2016 року № 134 на суму 51016, 40 грн., у тому числі ПДВ на суму 8502, 73 грн., від 28 вересня 2016 року № 136 на суму 536552, 53 грн., у тому числі ПДВ на суму 89425, 42 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 28 вересня 2016 року № 0928/01, від 26 вересня 2016 року № 0926/01, № 0926/09, № 0926/11, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 вересня 2016 року № ОУ-0926/01, від 28 вересня 2016 року № ОУ-0928/01, від 26 вересня 2016 року № ОУ0926/10. В рахунок оплати за виконані роботи позивач перерахував грошові кошти, про що свідчить виписка з банку (т. 1 а.с. 182-189).

Факт використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2016 року, актом приймання виконаних робіт № 0928/01 за вересень 2016 року, № 0926/11, № 0926/10, № 0926/09, № 0926/11, договірною ціною на ремонт котлоагрегата ст.№5, що здійснюється в 2016 році.

2 серпня 2016 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю РІАЛ-С ГРУР як підрядником був укладений договір підряду № 02/08-16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами та обладнанням, із матеріалів підрядника виконати та здати замовнику закінчені підрядні роботи, а саме капітальний ремонт котлоагрегата БКЗ-160-100ПТ0ст.№6 із заміною вставок пароперегрівника ширмового ІІ ступені, ст.№7-повітропідігрівника з виготовленням 4-х кубів верхнього повітропідігрівника. В свою чергу замовник зобов`язується надати підряднику фронт підрядних робіт, прийняття від підрядника закінчені роботи та оплатити їх (т. 1 а.с. 210-213).

На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 25 серпня 2016 року № 222 на суму 51987, 60 грн., у тому числі ПДВ на суму 8664, 60 грн., від 25 серпня 2016 року № 223 на суму 20635, 28 грн., у тому числі ПДВ на суму 3439, 21 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком-фактурою від 25 серпня 2016 року № 0825/04, від 25 серпня 2016 року № 0825/05, сертифікатом № 30075. В рахунок оплати за виконані роботи позивач перерахував грошові кошти, про що свідчить виписка з банку (т. 1 а.с. 214-217).

Факт використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2016 року, актом приймання виконаних робіт № 0825/05 за серпень 2016 року, № 0825/04, договірною ціною на ремонт котлоагрегата ст.№7, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 4-1-1.

5 травня 2016 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАЛЛАДА ІНВЕСТ як підрядником був укладений договір підряду № 10/05-16, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами та обладнанням, із матеріалів підрядника виконати та здати замовнику закінчені підрядні роботи, а саме капітальний ремонт котлоагрегата БКЗ-160-100ПТст.№7,9. В свою чергу замовник зобов`язується надати підряднику фронт підрядних робіт, прийняття від підрядника закінчені роботи та оплатити їх (т. 1 а.с. 230-233).

На виконання умов договору позивачем були отримані видаткові, податкові накладні від 25 травня 2016 року № 155 на суму 60951, 43 грн., у тому числі ПДВ на суму 10158, 57 грн., № 156 на суму 124085, 15 грн., у тому числі ПДВ на суму 20680, 86 грн., № 157 на суму 62047, 30 грн., у тому числі ПДВ на суму 10341, 22 грн. Крім того, факт виконання договору підтверджується рахунком на оплату від 25 травня 2016 року № 2505/022, № 2505/023, № 2505/024, актом надання послуг від 25 травня 2016 року № 537, № 538, № 539, довідками про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2016 року, акт приймання виконаних робіт № 538, № 539, підсумковою відомістю ресурсів, договірною ціною на капітальний ремонт котлоагрегата БКЗ-160-100ПТ, ст.№9: з виготовленням 4-х кубів, локальним кошторисом № 4-1-1, сертифікатом відповідності. В рахунок оплати за виконані роботи позивач перерахував грошові кошти, про що свідчить виписка з банку.

Факт використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2016 року, актом приймання виконаних робіт № 0825/05 за серпень 2016 року, № 0825/04, договірною ціною на ремонт котлоагрегата ст.№7, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 4-1-1.

Таким чином, досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

Всі правочини із зазначеними контрагентами ТОВ УКТЕХМОНТАЖ укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону встановлено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів ТОВ УКТЕХМОНТАЖ чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб`єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто, вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб`єктність.

Крім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставок, укладених позивачем із ТОВ ПАЛЛАДА ІНВЕСТ , ТОВ РІАЛ-С ГРУП , ТОВ РІДКОДУБ , ТОВ ЕМІ ГРУП , ТОВ ВІЗА ЕНЕРДЖИ .

Вказані правочини не визнавався недійсними у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Крім того, суд звертає увагу, що у позивача на час проведення перевірки були всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, що не заперечується податковим органом, всі контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств» . Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

Відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отримані позивачем товари були використані в межах господарської діяльності позивача.

Отже, у даному випадку позивачем надано достатній об`єм документів, на підставі яких суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про зв`язок витрат оплати вартості придбаних у ТОВ ПАЛЛАДА ІНВЕСТ , ТОВ РІАЛ-С ГРУП , ТОВ РІДКОДУБ , ТОВ ЕМІ ГРУП , ТОВ ВІЗА ЕНЕРДЖИ товарно-матеріальних цінностей та послуг із господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з акту перевірки, ГУ ДФС у Донецькій області направляло запити до ГУ ДФС у м. Києві від 29 грудня 2016 року № 20989/7/05-15-14-02 та від 7 квітня 2017 року № 4083/7/05-15-14-02 про проведення зустрічної звірки ТОВ АЛІВІО , але акту зустрічної звірки не отримали. ГУ ДФС у Донецькій області до Рівненської ОДПІ ГУ ДФС У Рівненської області направлено запит від 7 квітня 2017 року № 4124/05-15-14-02 щодо взаємовідносин ТОВ МАЕРС з позивачем за лютий 2017 року, однак відповіді також не отримано. Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами стали, зокрема, результати опрацювання податкової інформації щодо ТОВ РІАЛ-С ГРУП від 3 жовтня 2016 року № 2403/07/10-06-12-01/3310, отриманої від ГУ ДФС у Київській області, щодо ТОВ МАЕРС від 1 березня 2017 року № 673/17-12-12 ГУ ДФС у Рівненській області.

Разом з тим, акти чи податкові інформації не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.06.2019 року № 0004401413.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмехмонтаж судом першої інстанції правомірно задоволено у повному обсязі.

За унормуванням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаюче спірне податкове повідомлення-рішення він діяв правомірно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 р. у справі № 200/12272/19-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 03 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко