Постанова

від 28.01.2020 по справі 120/1416/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1416/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

28 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,

представників позивача: Данилюка В.В., Гриваса М.О.

представника відповідача: Марценюка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (м. Вінниця, 04 листопада 2019 року) у справі за адміністративним позовом Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про зобов`язання видалити (скасувати) реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що вчинений 27 вересня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати видалити (скасувати) реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що вчинений 27 вересня 2010 року.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що 23 вересня 1997 року Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України зареєстровано як юридичну особу та внесено відомості про її реєстрацію до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. При цьому, 26 вересня 2010 року керівником установи помилково подано державному реєстратору реєстраційну картку про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Державним реєстратором 27 вересня 2010 року внесено запис №11741200000008943 про державну реєстрацію юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З метою виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України останній звернувся до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради із листом від 22 березня 2018 року, проте листом від 20 квітня 2018 року відповідач відмовив у вчиненні такої дії. Позивач не погоджується із такою відмовою, оскільки вважає, що відповідачем не дотримано положень ч. 4 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , відповідно до якої до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю. Водночас, до державної таємниці відноситься інформація у сфері оборони: про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв`язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об`єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності. Крім того, ст. 1.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, що затверджений наказом Служби безпеки України №440 від 12 серпня 2005 року, передбачено, що державну таємницю становлять відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельності особового складу військових частин (установ) на мирний час.

Представники позивача в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до довідок №34/44 та №613/12 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України включено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України 23 вересня 1997 року.

На виконання частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України 26 жовтня 2010 року для включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань подано до державного реєстратора реєстраційну картку з довідкою №1107/06 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

27 жовтня 2010 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що вчинено реєстраційну дію №11741200000008943 та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Таким чином, включення Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань відбулось на підставі чинних на час включення до цих реєстрів нормативно-правових актів, а саме: п. 9 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у діючих на момент вчинення реєстраційних дій редакціях) .

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон), його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 2 ст. 4 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, що оскаржується) передбачалося, що порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

В силу ч. 1 ст. 24 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, що оскаржується) для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи; інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

Вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації наведено у ч. 1 ст. 27 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, що оскаржується). Зокрема, встановлювалось, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам ч. 3 ст. 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абз. 4 ч. 2 ст. 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Тобто, законодавцем регламентовано перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації юридичної особи 27 жовтня 2010 року у державного реєстратора не було.

В свою чергу, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки інших критеріїв, ніж визначені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Такі ж правові висновки містить постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №820/4603/18.

Також, слід звернути увагу, що лист Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних від 22 березня 2018 року, що адресований Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про виключення Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відповідає формі і змісту встановленому законодавством України зразку заяви про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Також до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради не подавалися визначені ст. 17 Закону документи.

Разом з тим, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не передбачено вчинення такої реєстраційної дії, як видалення реєстраційного запису.

Що стосується посилання позивача як на підставу для задоволення позовних вимог на віднесення інформації про Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України до відомостей, що становлять державну таємницю, слід звернути увагу на таке.

За змістом ч. 4 ст. 7 Закону до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що до державної таємниці у сфері оборони відносяться інформація: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань; про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов`язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни; про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв`язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об`єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об`єктів національної економіки у воєнний час; геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни.

Статтею 1.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, що затверджений наказом Служби безпеки України №440 від 12 серпня 2005 року, передбачено, що державну таємницю становлять відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельності особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно-експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів).

Відтак, відповідно до вказаної статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до державної таємниці віднесено інформацію лише стосовно окремих характеристик військових частин (установ) на мирний час; проте, вказаною статтею передбачено винятки, серед яких і окремі характеристики закладів культури.

Пунктом 1.1 Положення про військово-музичні установи Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05 березня 2015 року №104, передбачено, що військово-музичні установи Збройних Сил України є військовими професійними творчими колективами, які призначені засобами вокального, музичного, хореографічного мистецтва і художнім словом активно сприяти військово-патріотичному, національно-ідейному, культурному та духовному вихованню особового складу, відродженню української національної культури, підтриманню морально-психологічного стану військ (сил), гідно представляючи національну культуру і військово-патріотичну тематику в Україні та за її межами.

До військово-музичних установ належать: центри військово-музичного мистецтва видів Збройних Сил України; Зразково-показовий оркестр Збройних Сил України (пункт 1.2 Положення про військово-музичні установи Збройних Сил України).

Отже, Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України належить до військово-музичних установ Збройних Сил України, основними завданнями якого є, в тому числі сприяти культурному та духовному вихованню особового складу, відроджувати українську національну культуру, представляти на високому рівні національну культуру як в Україні, так і за її межами.

Беручи до уваги наведене, можливо дійти висновку, що Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України є закладом культури, що діє в складі Повітряних Сил Збройних Сил України.

А тому, на позивача не поширюються правила ст. 1.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, адже вказаною нормою передбачено винятки, за наявності яких її дія не застосувється (в тому числі й на заклади культури).

Враховуючи викладене, відомості про Центр військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України, який є закладом культури, що діє в структурі Повітряних Сил Збройних Сил України, не становлять державної таємниці, а тому посилання позивача на те, що деяка інформація про позивача становить державну таємницю є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центру військово-музичного мистецтва Повітряних Сил Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 січня 2020 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Ватаманюк Р.В. Мацький Є.М.