Постанова

від 28.01.2020 по справі 820/4308/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 р.Справа № 820/4308/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Бабаєв А.І., м. Харків) від 09.10.2019 року (повний текст складено 17.10.2019 р.) по справі № 820/4308/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОС"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ТЕХОС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Відділу класифікації товарів Харківської митниці ДФС від 27.04.2018 р. № КТ-UА807000-0207-2018 «Про визначення коду товару» ; визнати протиправною та скасувати картку відмови № UА807170/2018/00220 від 27.04.2018 р. про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 820/4308/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До суду апеляційної інстанції від Слобожанської митниці Держмитслужби по справі надійшло клопотання про заміну відповідача у справі.

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" деякі територіальні органи Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом приєднання до окремих органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Із додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 слідує, що Харківська митниця ДФС приєднана до Слобожанської митниці Держмитслужби.

07.11.2019 р. Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.11.2019 р. проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р визначено можливість забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Таким чином, функції і повноваження Харківської митниці ДФС з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи було передано Слобожанській митниці Держмитслужби.

Враховуючи викладене, клопотання Слобожанської митниці Держмитслужби про заміну сторони у справі підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між TOB «ТЕХОС» (Покупець) та SARAR BATTANIYE TEKSTIL SAN. VE TIC.A.S. (Продавець) укладено контракт № 09/10-17 від 09.10.2017 року, згідно якого Продавець зобов`язується виготовити та/або поставити Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та провести оплату товару.

TOB «ТЕХОС» 10.04.2018 року подало до Харківської митниці ДФС митну декларацію UA807170/2018/016440 від 10.04.2018 року, в якій задекларувало товар № 1 пряжу однониткову регенеровану різних кольорів (вміст бавовни 60% та поліестеру 40 %), з волокон, не підданих гребеночесанню, не розфасовану для роздрібної торгівлі, на картонних шпулях, для використання у текстильній промисловості, лінійною щільністю 294, 12 dtex:- метричний номер № 20/1 (Nm 34/1) Cotton/Poly Yarn, різних кольорів: метричний номер NE 20/1 у кількості 22361,60 кг (брутто), 22024,80 кг (нетто) загальною вартістю 41847,12 доларів США.

До митної декларації було додано пакувальний лист від 28.03.20.18 року, рахунок-фактура (інвойс) SВТ2018000000279 від 28.03.2018 року, автотранспортну накладну № А876580 від 28.03.2018 року, сертифікат про походження товару форми А № C0411281 від 28.03.2018 року, книжку МДП № RX.81514484 від 28.03.2018 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 193 від 10.04.2018 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 10/04 від 10.04.2018 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 04.01.2018 року, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація № 7 від 01.03.2018 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення, митну декларацію країни відправлення №09/10-17 від 09.10.2017 року, договір (контракт) про перевезення № 1644 від 15.01.2018 року, витяг з каталогу від 26.01.2018 року, доручення від 21.11.2017 року, лист про взаємонезалежність від 21.11.2017 року, опис товару № 17-11-17 від 17.11.2017 року, попереднє оформлення від 10.04.2018 року, копію митної декларації країни відправлення № 18352800EX000203 від 28/03/2018 року.

11.04.2018 року митним органом було прийнято рішення про здійснення митного огляду товару та про взяття проб (зразків) задекларованого позивачем товару.

Позивачем було подано до митного органу тимчасову митну декларацію ІМ 40 ТН UA807170/2018/016741 від 11.04.2018 року.

До Харківської митниці ДФС з Харківського управління з питань експертиз та досліджень надійшов висновок № 142008800-0478 від 27.04.2018 року згідно з яким імпортована позивачем пряжа складається з штапельних синтетичних поліефірних волокон 51,2 +/-0,1 мас.%, штапельних штучних волокон віскози 0,8+/-0,1 мас.% та волокон бавовни - 48,0 +/-0,1 мас.%.

На підставі вказаного висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, Відділом класифікації товарів Харківської митниці ДФС прийнято рішення від 27.04.2018 року № КТ-UА807000-0207-2018 «Про визначення коду товару» , яким код УКТЗЕД товару, задекларованого позивачем - 5206120000 змінено на код УКТЗЕД 5509530000.

З урахуванням висновків Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2018/00220 від 27.04.2018 року. Позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «Неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв`язку з коригуванням коду товару відповідно до Рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД № КТ- UА807000-0207-2018 від 27.04.2018 (згідно п. 7 ст. 69 МКУ), та складання протоколу про порушення митних правил від 27.04.2018 № 768/80700/18 (ст. 485)» . При цьому, відповідачем роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення та випуску товарів: «Подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД № КТ-UА 807000-0207-2018 від 27.04.2018» .

Як зазначено позивачем, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 69 Митного кодексу України, позивач 27.04.2018 року подав до митного органу додаткову митну декларацію ІМ 40 ДТ UА 807170/2018/020083, якою задекларував товар з кодом 5509530000 УКТЗЕД у відповідності до оскаржуваних рішень відповідача.

Разом з тим, не погодившись з винесеними відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке полягає у ненаданні належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

З огляду на п. 2 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450, товари декларуються шляхом подання митному органу, зокрема, митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

При заповненні митної декларації у формі єдиного адміністративного документа, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651, декларантом вказується, зокрема, фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару.

Фактурною вартістю, відповідно до ч. 18 п. 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651, є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Після подання декларантом пакету документів до митного органу, відповідачем було прийнято рішення про здійснення митного огляду товару та про взяття проб (зразків) задекларованого позивачем товару.

В подальшому, до Харківської митниці ДФС з Харківського управління з питань експертиз та досліджень надійшов висновок № 142008800-0478 від 27.04.2018 року згідно з яким імпортована позивачем пряжа складається з штапельних синтетичних поліефірних волокон 51,2 +/-0,1 мас.%, штапельних штучних волокон віскози 0,8+/-0,1 мас.% та волокон бавовни - 48,0 +/-0,1 мас.%. На підставі вказаного висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, Відділом класифікації товарів Харківської митниці ДФС прийнято рішення від 27.04.2018 року № КТ-UА807000-0207-2018 «Про визначення коду товару» , яким код УКТЗЕД товару, задекларованого позивачем - 5206120000 змінено на код УКТЗЕД 5509530000.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з положень ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України, органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Як вказувалося вище, з метою встановлення характеристик, визначених для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, поданих до митного оформлення, на підставі акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, було відібрано проби (зразки) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи).

Згідно з Правилом 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. При цьому враховуються характеристики товару, які є визначальними для класифікації.

У відповідності з Правилом 3(b), суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати

У відповідності з Правилом 6, для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

У відповідності до п. 1 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщується через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 650 (далі - Порядок № 650) декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Кодексу.

Згідно з п. 4 р. III Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

В пункті 5 р. ІІІ Порядку № 650 зазначається, що у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 9 р. ІІІ Порядку № 650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації). Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі: виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень.

В подальшому, на виконання норм Порядку № 650, відповідачем з метою ідентифікації товару залучено експертну установу (організацію) з питань експертного забезпечення.

Згідно висновку № 142008800-0478 від 27.04.2018 року Харківського управління з питань експертиз та досліджень, імпортована позивачем пряжа складається з штапельних синтетичних поліефірних волокон 51,2 +/-0,1 мас.%, штапельних штучних волокон віскози 0,8+/-0,1 мас.% та волокон бавовни - 48,0 +/-0,1 мас.%.

На підставі цього висновку, Відділом класифікації товарів Харківської митниці ДФС прийнято рішення від 27.04.2018 року № КТ-UА807000-0207-2018 «Про визначення коду товару» , яким код УКТЗЕД товару, задекларованого позивачем - 5206120000 змінено на код УКТЗЕД 5509530000. Наведені обставини стали підставою для прийняття митним органом рішень, які є предметом спору у цій справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 р. забезпечено речовий доказ у справі контрольний зразок товару - одна бобіна пряжі у полімерному пакеті з митним забезпеченням (пломба) 207 № 054. Інші ідентифікаційні дані речового доказу: речовий доказ відібрано згідно акту про взяття проб (зразків) товарів від 11.04.2018 року № 60. Запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) від 11.04.2018 року № 60 (вих. від 11.04.2018 року № 178/61/20-70-61). Висновок Харківського управління з питань експертиз та досліджень № 142008800-0478 від 27.04.2018 року. Власник: ТОВ «ТЕХОС» . Виробник: SARAR BATTANIYE TEKSTІL SAN. VE TIC. A.S. Особа, y якої знаходиться речовий доказ: Харківське управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6), шляхом призначення у справі № 820/4308/18 товарознавчої експертизи.

На вирішення товарознавчої експертизи поставлено наступні питання:

- Який кількісний вміст натуральних та хімічних волокон у наданому зразку пряжі?

- Яким характеристикам відповідає наданий зразок пряжі згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?.

Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, буд. 8А, код ЄДРПОУ 02883133).

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України 06.03.2019 р. складено висновок експертів № 14952/22 за результатами проведеного дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них та товарознавчих досліджень, згідно якого надана на дослідження пряжа виготовлена з натуральних (бавовняних) та синтетичних (поліефірних) волокон, відсотковий вміст поліефірних волокон в представленому зразку пряжі становить 43,6%, а бавовняних - 56,4% (за масою). Вказано, що наданій для дослідження текстильній продукції відповідають наступні характеристики за УКТЗЕД: пряжа бавовняна (крім ниток для шиття), з вмістом бавовни менш як 85 мас.%, не розфасована для роздрібної торгівлі: пряжа однониткова з волокон, підданих гребенечесанню, з лінійною щільністю менш як 714,29, але не менш як 23 децитекса (вище 14, але не вище 43 метричного номера)» товарної підкатегорії 5206220000.

Саме за цей код УКТЗЕД товару вказувався підприємством позивача у митній декларації.

Що стосується посилання апелянта на те, що суд першої інстанції скасувавши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 р. № UА807170/2018/00220, здійснив захист прав позивача та відновив їх не у спосіб, передбачений КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт вказує, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.04.2018 р. № UА807170/2018/00220 була прийнята митницею відносно МД № UА807180/2018/016440 у зв`язку з прийняттям рішення про визначення коду товару 27.04.2018 №КТ-UА807000-0207-2018.

Після прийняття зазначеної картки товар був випущений у вільний обіг за новою митною декларацією № UА807170/2018/020083 від 27.04.2018 р. Саме вказана декларація у відповідності до положень ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України (далі - МК України) є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, скасована картка відмови (яка в розумінні п. 19 ч. 1 ст. КАС України є актом індивідуальної дії) була прийнята митницею у зв`язку з прийняттям рішення про визначення коду товару.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАСУ).

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

На підставі цього, апелянт зазначив, що оскаржувана картка відмови вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією.

Колегія суддів зазначає, що право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів (в цьому випадку рішення про визначення коду товару) та/або картки відмови в прийнятті митної декларації гарантовано положеннями Конституції України (стаття 8) та нормами Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України та ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп по справі № 1-25/2010, відповідно до якого: одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки . Аналогічні положення містяться у п. 4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп по справі № 1-34/2010.

Натомість, при запроваджені на практиці обмежень, про які вказує апелянт, (щодо неможливості отримання правового захисту та аналізу судом оскаржуваного рішення на відповідність критеріїв, закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок подання нової митної декларації ) такі обмеження є не допустимими, оскільки не відповідають умовам передбачуваності та не базуються на обставинах, які дадуть змогу передбачити декларанту юридичні наслідки своєї поведінки.

Згідно з пунктом 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р., Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За стандартами Європейського суду з прав людини, під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати ефективний судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами, як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

У практиці ЄСПЛ визначають основні проблемні сфери, яких стосується право на доступ до правосуддя, зокрема, процесуальні перешкоди доступу такі, як обмеження строків, оскільки останні є проявом права держав накладати обмеження на потенційних учасників судового розгляду і, як правило, найменшою мірою залежать від волі самих учасників процесу.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France, пункт 36, 38) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд (який включає і права на ефективний захист) з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права та отримати належний та ефективний правовий захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене свідчить про те, що подання позивачем «нової митної декларації» жодним чином не перешкоджає йому у реалізації гарантованого права на оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товару (рішення про визначення коду товару) та/або картки відмови в прийнятті митної декларації прийнятого за первинно поданою МД, у строки, що визначені чинним законодавством, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

В доводах апеляційної скарги відповідач також послався на т, що у відповідності до положень ст. 72 КАС України висновок експерта є одним із засобів встановлення даних (доказів), а не єдиним таким засобом.

Апелянт зазначив, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права. В той же час, Харківська митниці ДФС під час судового розгляду справи звертала увагу суду першої інстанції, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, результатів лабораторних досліджень конкретного товару, інформації про товар розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет.

Натомість у Висновку на питання, поставлене Харківським окружним адміністративним судом в ухвалі від 12.06.2018 по справі № 820/4308/18: Яким характеристикам відповідає товар згідно з УКТЗЕД... , експерт фактично здійснив визначення для товару позивача коду УКТЗЕД 5206220000, зазначивши при цьому назви товарної позиції 5206 та товарної підкатегорії 5206220000, при тому, що класифікація товару за кодом УКТЗЕД - це діяльність із правової кваліфікації характеристик цього товару, отже, предметом Висновку є питання права, що не відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 101 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що виключність повноважень органів доходів і зборів України у визначенні коду товару згідно за УКТ ЗЕД передбачає їх право та обов`язок застосовувати норми права, які регламентують визначення кодів товарів згідно за УКТ ЗЕД, і приймати при цьому застосуванні імперативні рішення, обов`язкові для виконання. Ця виключність також означає, що жодні інші державні або громадські інституції, у тому числі державні судові експертні установи, не мають права втручатись у процес прийняття цих рішень шляхом прийняття інших рішень з питань класифікації товарів згідно за УКТ ЗЕД для митних цілей, у тому числі у вигляді відповідних експертних висновків.

УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом про Митний тариф, та складається з трьох частин - Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток до розділів, груп та безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис групувань (розділів, груп, позицій, підпозицій, категорій, підкатегорій) та їх цифрове позначення). Класифікація товарів згідно за УКТ ЗЕД проводиться з урахуванням визначальних характеристик товару, Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД і пояснень до УКТ ЗЕД.

Таким чином, при розгляді судами справ щодо оскарження рішень органів доходів і зборів, пов`язаних із класифікацією товарів згідно за УКТ ЗЕД, встановленню підлягають, зокрема, правильність визначення органами доходів і зборів характеристик заявленого до митного оформлення товару та правильність застосування ними Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД.

Судовим розглядом встановлено, що рішення про визначення коду товару прийняте на підставі висновку № 142008800-0478 від 27.04.2018 р., виданого Харківським управлінням з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС.

В свою чергу, згідно складеного висновку експертів Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України № 14952/22 від 06.03.2019 року за результатами проведеного дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них та товарознавчих досліджень визначено, що надана на дослідження пряжа виготовлена з натуральних (бавовняних) та синтетичних (поліефірних) волокон, відсотковий вміст поліефірних волокон в представленому зразку пряжі становить 43,6%, а бавовняних - 56,4% (за масою). Також, у цьому висновку зазначено, що наданій для дослідження текстильній продукції відповідають наступні характеристики за УКТЗЕД: пряжа бавовняна (крім ниток для шиття), з вмістом бавовни менш як 85 мас.%, не розфасована для роздрібної торгівлі: пряжа однониткова з волокон, підданих гребенечесанню, з лінійною щільністю менш як 714,29, але не менш як 23 децитекса (вище 14, але не вище 43 метричного номера)» товарної підкатегорії 5206220000.

З наведеного вбачається, що висновком № 14952/22 від 06.03.2019 року фактично не визначався код товару за УКТ ЗЕД, а надано відповідь на питання, яке ставилося в ухвалі суду від 12.06.2018 р. - Яким характеристикам відповідає наданий зразок пряжі згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?, тобто суд не покладав на експертів обов`язку визначити код УКТ ЗЕД імпортованого підприємством позивача товару, оскільки це питання є виключними повноваженнями митного органу. В той же час, питання визначення відповідності характеристик наданого на дослідження зразку пряжі УКТ ЗЕД надало суду можливість визначити питання правомірності прийняття митним органом рішення про визначення коду товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, тобто перевірити рішення суб`єкта владних повноважень на їх відповідність вимогам ст. 2 КАС України, тобто питання права в межах цієї справи вирішувалося судом, а не експертною установою, як про це помилково зазначає апелянт.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за № 705/3145 (далі - Інструкція № 53/5).

Положеннями п. 1.3 розділу IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень визначений орієнтовний перелік питань, згідно якого на експертизу може ставитися питання про те, що яким характеристикам відповідає товар згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?. Питання саме такого змісту і було поставлене судом в ухвалі від 12.06.2018 р., а у експертному висновку вказано, що наданій для дослідження текстильній продукції відповідають наступні характеристики за УКТЗЕД: пряжа бавовняна (крім ниток для шиття), з вмістом бавовни менш як 85 мас.%, не розфасована для роздрібної торгівлі: пряжа однониткова з волокон, підданих гребенечесанню, з лінійною щільністю менш як 714,29, але не менш як 23 децитекса (вище 14, але не вище 43 метричного номера)» товарної підкатегорії 5206220000.

Наведене свідчить про те, що в межах проведеної у цій справі товарознавчої експертизи, експертом не визначався код товару за УКТ ЗЕД, а надавалася відповідь на питання у спосіб та в межах повноважень, що визначені. зокрема в Інструкції № 53/5 та результатами дослідження цього експертного висновку, у сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та на підставі доводів сторін суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятих відповідачем рішень, які є предметом спору у цій справі.

Таким чином, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що при класифікації товарів були враховані вимоги "Пояснень до УКТЗЕД", затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 № 401 (далі - Пояснення) (розроблені з метою реалізації статті 68 Митного кодексу України).

Відповідно з приміткою 2(A) до розділу XI Текстильні матеріали та вироби Пояснень товари, включені до груп 50-55 або до товарної позиції 5809 чи 5902, які складаються із сумішей двох або більше текстильних матеріалів, класифікуються за текстильним матеріалом, що домінує за масою порівняно з будь-яким іншим текстильним матеріалом, який належить до складу зазначеного товару.

Згідно Пояснень до групи 50-55, при застосуванні Примітки 2 до розділу: (1) Під час визначення коду товару, який складається із суміші різних текстильних матеріалів, текстильні матеріали, що відносяться до однієї групи чи товарної позиції, розглядаються в сукупності як одна складова; при цьому спочатку вибирається відповідна група, а потім товарна позиція цієї групи, не розглядаючи матеріали, які не відносяться до цієї групи.

Відповідно до примітки (В) Пряжа Пояснень до Розділу XI Текстильні матеріали та текстильні вироби в УКТ ЗЕД однониткова пряжа означає пряжу, що складається з: (а) волокон, переважно з`єднаних разом крученням (однониткова пряжа); або (b) однієї нитки (мононитки) товарних позицій 5402-5405 чи двох чи кількох ниток (комплексних) ниток товарної позиції 5402 або 5403, з`єднаних разом крученням або без кручення (неперервна пряжа).

Згідно з МД ІМ 40 ДЕ № UA807170/2018/016440 для здійснення митного контролю та митного оформлення товар заявлявся як Пряжа однониткова регенерована різних кольорів (вміст бавовни 60% та поліестер у 40%), з волокон, не підданих гребеночесанню, не розфасована для роздрібної торгівлі, на картонних шпулях, для використання в текстильній промисловості, лінійною щільністю 294,12 dtex: - метричний номер № 20/l (NM 34/1). Cotton/Poly Yarn, різних кольорів: метричний номер NE 20/1: -(2094) - 3121.7 кг, - (2003) - 1272.0 кг, - (2023) - 2167.7 кг, - (2024) - 3058.0кг, - (2041) - 2819.3 кг, - (2072) - 1861.0 кг,-(2092) - 1757.0 кг, (2031) - 1865 кг, - (2017) - 1875.3, - (2064) - 222 7.4 кг Виробник: SARAR BATTANIYE TEKSTIL SAN. V Е TIC.A.S. Країна виробництва: TR. Торгівельна марка: SARAR у товарну підкатегорію 5206120000, як пряжа бавовняна (крім ниток для шиття), з вмістом бавовни менш як 85 мас.%, не розфасована для роздрібної торгівлі з лінійною щільністю менш як 714,29, але не менш як 232,56 децитекса (вище 14, але не вище 43 метричного номера).

Проте, апелянт вказує, що відповідно до висновку Харківського управління з питань експертиз та досліджень від 27.04.2018 р. № 142008800-0478 встановлено, що зразок товару являє собою однониткову фарбовану кардочесану пряжу на картонному носії (бобіну), не розфасовану для роздрібної торгівлі. Пряжа виготовлена з волокон обмеженої довжини, з`єднаних скручуванням. Пряжа виготовлена зі штапельних синтетичних поліефірних волокон 51,2+/- 0,1мас%, штапельних штучних волокон віскози 0,8+/-0,1мас%, волокон бавовни 48,0+/-0,1мас%. Лінійна щільність пряжі становить 30,5+/-0,1 текс (або 305+/-10 децитекс) .

Таким чином, посадовими особами митниці встановлено, що за результатами досліджень товар не можна віднести до товарної під категорії 5206120000, оскільки відсоток штапельних синтетичних волокон перевищує відсоток вмісту волокон бавовни.

Керуючись представленими до митного оформлення документами, проведеними зі зразками товару дослідженнями (висновок Харківського управління з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС від 27.04.2018 № 142008800-0478), "Поясненнями до УКТЗЕД", що затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401, Законом України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 № 584-VII, з урахуванням правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів. Приміток 2 та 4 до Розділу XI, товар класифіковано у товарній підкатегорії 5509530000 як пряжа із синтетичних штапельних волокон (крім швейних ниток), не розфасована для роздрібної торгівлі, з вмістом таких волокон менше 85 мас%, змішана головним чином з бавовною.

Щодо цих доводів апелянта суд зазначає, що Харківським НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України 06.03.2019 року складено висновок експертів № 14952/22 за результатами проведеного дослідження волокнистих матеріалів та виробів з них та товарознавчих досліджень, згідно якого надана на дослідження пряжа виготовлена з натуральних (бавовняних) та синтетичних (поліефірних) волокон, відсотковий вміст поліефірних волокон в представленому зразку пряжі становить 43,6%, а бавовняних - 56,4% (за масою). В цьому висновку також зазначено, що наданій для дослідження текстильній продукції відповідають наступні характеристики за УКТЗЕД: пряжа бавовняна (крім ниток для шиття), з вмістом бавовни менш як 85 мас.%, не розфасована для роздрібної торгівлі: пряжа однониткова з волокон, підданих гребенечесанню, з лінійною щільністю менш як 714,29, але не менш як 23 децитекса (вище 14, але не вище 43 метричного номера)» товарної підкатегорії 5206220000.

Зазначений висновок складений експертами за результатами проведеної товарознавчої експертизи, яка призначалася судом першої інстанції в межах цієї справи і хоча висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, в межах цієї справи суд першої інстанції, за результатами оцінених у справі доказів, в тому числі і висновку експертів № 14952/22 дійшов до висновку про неправомірність прийнятих митних органом рішень, які предметом розгляду у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в цій частині ґрунтуються виключно на висновках Харківського управління з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС від 27.04.2018 № 142008800-0478, згідно якими імпортований товар відноситься слід класифікувати у товарній підкатегорії 5509530000.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем при поданні митної декларації правильно визначений код імпортованого товару, що також підтверджується і висновком Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України від 06.03.2019 року № 14952/22, а тому прийняті відповідачем рішення є неправомірними. В той же час, в доводах апеляційної скарги відповідач не навів належних обґрунтувань щодо неправильності цього висновку експертів, та як наслідок, невідповідності вказаного позивачем коду товару, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 820/4308/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 820/4308/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 820/4308/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 03.02.2020 року