Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/8390/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2020Справа № 910/8390/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор 2011"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЛІКО"

за участю

третьої особи-1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора"

за участю

третьої особи-2 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 87 454,80 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача Січевич І.М. (адвокат за ордером);

від відповідача Романчук Г.М. (адвокат за ордером);

від третьої особи-1 Діденко О.В. (адвокат за довіреністю);

від третьої особи-2 не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор 2011" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЛІКО" (далі - відповідач) про стягнення 87 454,80 грн. за невиконання останнім зобов`язань за договором № 05051 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 05051 та заявки на транспорт № 2597 від 13.08.2018 ТОВ "АТП Ліко" на автопоїзді Renault НОМЕР_1/НОМЕР_2, за маршрутом с. Мішково-Погорілове (Миколаївська обл.) - Київ під управлінням водія ОСОБА_1 виконане перевезення вантажу. Вантаж в кількості 5592 одиниць було прийнято до перевезення відповідно до товарно-транспортної накладної № СА-ЦБ/ПРв-134164 та накладної на переміщення № ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018. Однак при розвантаженні вантажу було виявлено недостачу вантажу в кількості 1372 одиниць, а також 4220 одиниць продукції, яка не підлягає подальшій реалізації на загальну суму 87 454,80 грн., про що позивачем складено акт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи було призначено на 19.09.2019.

02.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника за наявними матеріалами справи.

13.09.2018 через відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги відхилив.

Відповідач у поданому відзиві, серед іншого, зазначає, що наявні в матеріалах справи акт № 289 від 20.08.2018, акт № 317 від 26.09.2018, з яких позивачем зроблені висновки про "недовоз" та "нетоварний вигляд", складено без участі представника відповідача, внаслідок чого вони мають односторонній характер та не можуть вважатися належним доказом понесення збитків у вигляді вартості продукції.

Крім того, відповідачем зазначено, що 15.08.2018 о 00.58 год. на автостоянці на пр-ті Відрадному, 58, у м. Києві сталася пожежа, в результаті якої частково пошкоджено кабіну автомобіля, що здійснював вказане вище перевезення. Вантаж був неушкоджений, про що повідомлено позивача, а в подальшому перевантажено товар, доставлено його до місця призначення 20.08.2018 та одержано ТОВ "Сандора" без зауважень у пункті призначення.

18.09.2019 через відділ діловодства представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій наступних документів: витягу з реєстру досудових розслідувань, висновок експерта (перша та остання сторінка), квитанція та опис вкладення направлення копій позивачу, які залучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.10.2019, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" та ОСОБА_1 , зобов`язано позивача направити копію позовної заяви з додатками третім особам, докази чого надати суду; запропоновано позивачу надати відповідь на відзив, зобов`язано відповідача направити відзив третім особам, докази чого надати суду, запропоновано третім особам надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням позовної заяви та відзиву на позов, зобов`язано позивача та Товариство з обмеженою "Сандора" надати належні докази утилізації товару, пошкодженого під час пожежі, що сталась 15.08.2018 близько 00.50 год. за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, 95, встановлено учасникам справи строк для надання пояснень, додаткових доказів та клопотань до 09.10.2019.

07.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання разом з документами на виконання вимог ухвали суду.

08.10.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу без його участі; від відповідача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду.

10.10.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 відкладено підготовче засідання на 07.11.2019; запропоновано відповідачу надати суду документи на підтвердження факту працевлаштування водія ОСОБА_1 ; запропоновано сторонам надати суду будь-які документи (за наявності), в яких зазначено про масштаби пошкодження авто "RENAULT Premium", р.н. НОМЕР_1 та причепу р.н. НОМЕР_2 під час пожежі (які саме частини були пошкоджені); повторно зобов`язано позивача та товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" надати суду належні докази утилізації товару (на суму 87 454,80 грн), пошкодженого під час пожежі, що сталась 15.08.2018 близько 00.50 год. за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний, 95; запропоновано сторонам та ОСОБА_1 надати суду письмові пояснення з урахуванням доказів, поданих товариством з обмеженою відповідальністю "Сандора; запропоновано позивачу та товариству з обмеженою відповідальністю "Сандора" надати суду письмові пояснення з урахуванням документів та письмових пояснень, поданих ОСОБА_1 , викликано представників учасників справи в підготовче засідання.

22.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

01.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення.

07.11.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні, призначеному на 07.11.2019, представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме доказів працевлаштування ОСОБА_1 , судом протокольно ухвалено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, розгляд справи по суті призначено на 28.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 викликано для розгляду справи по суті на 28.11.2019 представників третіх осіб-1,2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 викликано у судове засідання для розгляду справи по суті на 12.12.2019 позивача та третю особу-2.

06.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про видачу копії технічного запису судових засідань.

10.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.

12.12.2019 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення за підписом третьої особи-2 та представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 викликано у судове засідання для розгляду справи по суті на 17.12.2019 позивача та третю особу-2.

13.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.12.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

У судове засідання, призначене на 17.12.2019, представники позивача та третя особа-2 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представники відповідача та третьої особи-1 забезпечили явку, надали усні пояснення.

Представник відповідача у судовому засідання надав усне обґрунтування причин пропущення строку для подання доказів по справі, просив долучити до матеріалів справи подані письмові пояснення разом доданими до них документами на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи-1 заперечував проти задоволення клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи, поданого через відділ діловодства суду 13.12.2019, представник відповідача просить долучити до матеріалів справи подані 12.12.2019 письмові пояснення з доданими до них документами.

Вищезазначене клопотання обґрунтоване тим, що протягом підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті позивач та третя особа-1 не заперечували щодо достовірності факту поставки товару водієм, однак у судовому засіданні 28.11.2019 представником третьої особи-1 надано недостовірну, на переконання відповідача, інформацію щодо водія ОСОБА_1 у зв`язку з чим представник відповідача не міг спростувати дану інформацію раніше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 задоволено клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, відкладено розгляд справи на 14.01.2020.

У судове засідання, призначене на 14.01.2020, представники учасників сторін з`явились, дали пояснення по суті спору. Представник відповідача подав пояснення-судові дебати для долучення для матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор 2011" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП ЛІКО" (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №05051 відповідно до п. 1.1 якого, перевізник зобов`язується систематично протягом строку дії даного договору приймати і доставляти належним йому на праві власності чи/або користування (оренди, лізингу тощо) вантажним автомобільним транспортом, у встановлені даним договором строки, ввірені йому експедитором вантажі до пунктів призначення та видавати зазначені вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам (вантажоодержувачам), а експедитор зобов`язується подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі та сплачувати перевізнику за перевезення вантажів плату згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору перевезення вантажів згідно з умовами даного договору здійснюється у місцевому та міжміському сполученні на території України.

Відповідно до п. 1.3 договору перевізник особисто здійснює перевезення вантажів за вказівкою Експедитора вантажним автомобільним транспортом, при цьому Перевізник підтверджує та гарантує, що у нього є всі необхідні дозвільні документи, необхідні при виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом. У разі залучення Перевізником третіх осіб до виконання своїх зобов`язань за даним Договором, Перевізник несе відповідальність перед Експедитором за дії/бездіяльність та/або недогляд таких третіх осіб як за свої власні.

Відповідно до п. 2.1 перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі заявок, що подає експедитор у письмовій формі. Заявка містить вид та найменування вантажу з вказанням його кількості (маси), відомості про необхідний рухомий склад, пункти (конкретні адреси) завантаження (відправки) та розвантаження (прибуття) вантажів, дату відвантаження вантажу і строк доставки вантажу в пункт призначення (розвантаження), відстань перевезення, у разі необхідності наявність опломбування вантажу шляхом накладання пломб Експедитором (Експедитором). Заявка підписується уповноваженою особою Експедитора, підпис якої скріпляється печаткою (штампом) Експедитора. У разі наявності додаткових вимог до перевезення вантажу, Експедитор вказує такі вимоги, а також будь-яку іншу інформацію, яка може вплинути на зміну якості вантажу при перевезенні, маршруту перевезення та вартості провізної плати, в Заявці.

Згідно з п. 3.1.7 перевізник зобов`язаний приймати на себе відповідальність за схоронність при перевезенні всіх прийнятих до перевезення за даним Договором вантажів.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що строк дії даного договору починає свою дію у момент, визначений п. 4.1 договору, та закінчується 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

Відповідно до п. 4.3 договору у разі відсутності протягом одного місяця до закінчення чергового строку дії даного договору офіційного письмового повідомлення, надісланого рекомендованим листом від будь-якої зі сторін іншій стороні, про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії даного договору вважається кожного разу продовженим до 31 грудня наступного року.

За приписами п 6.6 договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, його кількості, з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Позивач зазначив, що на виконання умов договору відповідач на автопоїзді Renault НОМЕР_1/ НОМЕР_2 за маршрутом с. Мішково-Погорілове - м. Київ під управлінням водія ОСОБА_1 виконував перевезення вантажу за замовленням позивача. Позивач передав відповідачу вантаж в кількості 5592 одиниць, який останнім було прийнято до перевезення, що підтверджується заявкою на транспорт № 2597 від 13.08.2018 та товарно-транспортною накладною № СА-ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018.

Як вказав позивач, відповідач неналежним чином виконав умови договору, оскільки при розвантаженні вантажу, третьою особою-1 було виявлено недостачу вантажу в кількості 1372 одиниці, а також 4220 одиниць продукції не підлягали подальшій реалізації.

Отже, позивач стверджував, що внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав збитків на загальну суму 87 454,80, що підтверджується актами № 289 від 20.08.2018 на суму 66 000,70 грн та № 317 від 26.09.2018 на суму 21 454,10 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що вантаж за заявкою № 2597 від 13.08.2018 розвантажити на складі ТОВ Сандора (третя особа-1, вантажоодержувач) за адресою у м. Києві - Нові-Петрівці 14.08.2018 у робочі години не вдалося, тому автомобіль відповідача був припаркований у нічний час на спеціалізованій стоянці у м. Києві. Надалі, 14.08.2018 відповідач розвантажив вантаж за заявкою на складі у Києві.

Відповідач зазначив, що 15.08.2018 о 00 год. 58 хв. на автостоянці, що розташована на пр. Відрадний, 58 у м. Києві трапилась пожежа, в результаті якої було частково пошкоджено вантажний автомобіль відповідача (кабіна автомобіля), про що був повідомлений позивач, як це передбачено договором. Проте, незважаючи на пожежу, вантаж пошкоджено не було. По факту пожежі відкрито кримінальне провадження, яке на даний час триває.

20.08.2018 вантаж було отримано вантажоодержувачем без зауважень та заперечень, що підтверджується товарно-транспортною накладною СА-ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018, яка наявна в матеріалах справи.

Також відповідач зауважив, що наявний в матеріалах справи в копії акт про виявлену продукцію не товарного вигляду № 289 від 20 серпня 2018, в якому позивачем зроблені висновки про характер виявлених дефектів у спірній продукції, складений без участі представника відповідача (водія), внаслідок чого він має односторонній характер. Акт містить прізвища двох працівників складу, які є представниками вантажоотримувача та їх підписи, підпис водія перевізника відсутній та відсутній будь-який напис, що водій відмовився від підпису даного акту. Також відсутня інформація, що 20.08.2018 перевізник не довіз вантаж.

Як вказано у відзиві відповідача, наявний в матеріалах справи в копії акт про недовоз продукції № 317 від 26.09.2018 також складений без участі представника відповідача (водія), внаслідок чого він має односторонній характер та не може вважатися належним доказом понесення позивачем збитків у вигляді втрати продукції. Акт містить 3 прізвища представників вантажоотримувача та їх підписи, однак підпис представника перевізника також відсутній.

Третя особа-1, як вантажоотримувач, у свою чергу, направила пояснення до суду, в яких зазначила, що не отримувала в належній кількості та належної якості товар, який був відвантажений згідно з товарно-транспортною накладною № СА-ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018., також третя особа-1 зазначила, що фотокопії товару, які наявні в матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами та такими, що дають можливість підтвердити чи скасувати факт належної поставки.

Крім того, третя особа-1 подала до суду пояснення, де вказала, що остання проводить утилізацію спірної продукції у зв`язку з її пошкодженням, внаслідок пожежі, та як доказ надає до суду договір про надання послуг з вивозу осаду з очисних споруд № S-11-112 від 11.04.2016, акт від 16.11.2018 на суму 7200,00 грн та заявку на вивіз з відстійника від 16.11.2018.

Крім того, до суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_1 (третьої особи-2), в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду їх необґрунтованості.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ АТП Ліко" на посаді водія автотранспортних засобів згідно з наказом № 47-к від 15.03.2017 про прийняття на постійну роботу. Водій також зазначив, що згідно з заявкою № 2597 від 13 08 2018 ним здійснювався рейс за маршрутом с.Мешково-Погорелово Миколаївської області. м. Київ + Нові Петрівці. Перевезення вантажу здійснювалося автопоїздом RENAULT НОМЕР_1/ НОМЕР_2 згідно з товарно-транспортною накладною СА-ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018. Вантажовідправником та вантажоодержувачем за документами виступало ТОВ Сандора .

Третя особа-2 зазначила, що 15.08.2018 у м. Києві на пр. Відрадний, 95, на стоянці, де перебував автопоїзд RENAULT НОМЕР_1/ НОМЕР_2 з вантажем, трапилася пожежа, однак, як ствердив ОСОБА_1 , після пожежі вантаж був розвантажений у місці призначення - на складі ТОВ Сандора , претензій до водія ніяких не було, ніяких актів йому на підпис не було надано, актів за участю незацікавлених осіб у його присутності також не складалося. Про складання актів від 20.08.2018 (про нетоварний вигляд ) та 26.09.2018 (про недовоз ), які надані до позовної заяви, останньому відомо не було. Отже, третя особа-2 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі їх необґрунтованості та безпідставності.

Крім того, відповідач зазначив про необхідність призначення експертного дослідження в бюро товарних експертиз або в іншу компетентну організацію, оскільки, на його думку, останній не порушував умови договору, а вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Для підтвердження доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач скористався правом, гарантованим ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Частиною 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи.

18.09.2018 відповідачем подано до суду Висновок судового експерта А.В. Павлика № 14-285 від 11.02.2019 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, яким встановлено, що осередком пожежі, яка сталася 15.08.2018 за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 95, знаходився в зоні, яка включає в себе місце розміщення лівого переднього колеса та ліву частину двигуна вантажного автомобіля Renault Premium з причепом р.н. НОМЕР_2 , а також частину відкритої території під місцями розміщення вище вказаних колеса та частини двигуна. Причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів (гумові шланги чи патрубки систем автомобіля та (або) гума колеса, та (або) ізоляція електричних проводів) в зоні осередку пожежі внаслідок дії на нього (них) стороннього джерела запалювання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Умовами ч.ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що відповідач на автопоїзді Renault НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом с. Мішково-Погорілове - м. Київ під управлінням водія ОСОБА_1 виконував перевезення вантажу за замовленням позивача, що підтверджується заявкою на транспорт № 2597 від 13.08.2018 та товарно-транспортною накладною № СА-ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018.

Матеріалами справи встановлено, що при розвантаженні вантажу третьою особою-1 було виявлено недостачу вантажу в кількості 1372 одиниці, а також 4220 одиниць продукції не підлягали подальшій реалізації, що підтверджується актами № 289 від 20.08.2018 на суму 66 000,70 грн та № 317 від 26.09.2018 на суму 21 454,10 грн.

Так, відповідно до п. 13 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997:

13.1 Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

13.6 В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

13.7 Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

Якщо при розвантаженні до перевізника були якісь зауваження і у разі незгоди з ними повинні були складені акти у відповідності до п. 15 Правила складання актів Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997, а саме:

15.1У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

15.2 Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті інші обставини(пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

15.3 Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

15.4 Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акту. У разі незгоди зі змістом акту кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

15.5 При відмові від складання акту або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

15.6 Для засвідчення складання акту на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: і "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Судом встановлено, що акт № 289 від 20.08.2018 про нетоварний вигляд продукції на суму 66 000,70 грн складений за участю комірників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак підпис водія ОСОБА_1 на спірному акті або ж на товарно-транспортній накладній відсутній. Крім того, акт не містить доказів того, що водій відмовився від підписання акту, оскільки, при наявності таких умов, відповідно до п. 15.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997, акт мав би містити інформацію стосовно того, що водій відмовився засвідчувати акт своїм підписом. Також, в матеріалах справи відсутня інформація про виклик представника перевізника для проведення експертизи, якою зроблено висновок, що продукція підлягає утилізації і в подальшому утилізована, що є необхідною умовою згідно з п.15.5 Правил.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що висновком судового експерта А.В. Павлика № 14-285 від 11.02.2019 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що осередком пожежі, яка сталася 15.08.2018 за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 95, знаходився в зоні, яка включає в себе місце розміщення лівого переднього колеса та ліву частину двигуна вантажного автомобіля Renault Premium з причепом р.н. НОМЕР_2 , а також частину відкритої території під місцями розміщення вище вказаних колеса та частини двигун.

Отже, відповідно до експертного висновку №14-285 від 11.02.2019 пожежа, що сталася знаходилася в іншій зоні, яка включає в себе місце розміщення лівого переднього колеса та ліву частину двигуна вантажного автомобіля Renault Premium з причепом р.н. НОМЕР_2 , аніж у тій, де перебував вантаж.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт № 289 від 20.08.2018 про нетоварний вигляд продукції на суму 66 000,70 грн складений в односторонньому порядку з порушенням вимог п. 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997 та Цивільного кодексу України, а відтак не може вважатися належним доказом понесення позивачем збитків у вигляді вартості продукції в розмірі 66 000,70 грн., в розумінні ст.ст. 73-74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно акту про недовоз продукції № 317 від 26.09.2018 суд вважає його складеним з порушеннями Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997, однак товарно-транспортна накладна № СА-ЦБ/ПРв-134164 від 13.08.2018 не містить підпису ОСОБА_1 про те, що останній передав продукцію ТОВ Сандора на загальну суму 87 454,80 грн, тобто в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ТОВ Сандора отримала продукцію відповідно до акту № 317 від 26.09.2018 на суму 21 454,10 грн.

Суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків в сумі 21 454,10 грн згідно з актом № 317 від 26.09.2018.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

Що стосується товару на суму 66 000,70 грн, то складаючи акт про нетоварний вигляд продукції, третя особа-1 таким діями сама підтвердила отримання товару в певній кількості та певною вартістю, не дивлячись на відсутність підпису водія відповідача на товарно-транспортній накладній про передачу товару. Представник третьої особи-1 підтвердив, що на вказану суму товар було одержано від водія відповідача, однак у подальшому складено односторонній акт про нетоварний вигляд останнього. Натомість, відповідач жодним належними та допустимими доказами не довів суду факт доставки та передачі третій особі товару на решту суми, що складає ціну позову, - 21 454,10 грн.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно, під збитками розуміються втрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із нормами ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності якщо не доведе, що ним вжито всіх належних заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачене договором або законом, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків, зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 623 розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Таким чином, враховуючи, що п. 6.6 договору врегульовано питання відповідальності за збереження вантажу, його кількості, з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі, вказана відповідальність настає згідно договірних умов, а відтак перевізник несе повну матеріальну відповідальність за недовезений вантаж в сумі 21 454,10 грн.

Положення ст. 224 Господарського кодексу України встановлюють обов`язок учасника господарських відносин відшкодувати завдані суб`єкту господарського правовідношення збитки внаслідок порушення господарського зобов`язання.

Так, за змістом ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що недовоз продукції на суму 21 454,10 грн, належного третій особі-1 товару, стався внаслідок неналежного виконання взятих ОСОБА_1 в особі відповідача на себе обов`язків за договором перевезення, яке полягає в протиправному незабезпеченні безпечних та належних умов зберігання майна під час його перевезення, належного Товариству з обмеженою відповідальністю Сандора , в тому числі щодо збереження такого майна від шкоди, завданої діями третіх осіб.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини останнього, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, в той час як відповідач не вжив всіх необхідних заходів для збереження майна ТОВ Сандора , чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.05.2014, незалежно від посилання на певні обставини та виникнення пожежі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків в сумі 21 454,10 грн. В іншій частині позову суд вважає на необхідне відмовити позивачу.

Судові витрати, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП ЛІКО" (03040, м. Київ, провулок Задорожний, будинок 5, корпус 1, квартира 44, ідентифікаційний код 37640757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор 2011" (81652, Львівська обл., місто Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 36, квартира 45, ідентифікаційний код 37672333) збитки в розмірі 21 454,10 грн (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири грн 10 коп) та судовий збір в розмірі 471,25 грн (чотириста сімдесят одна грн 25 коп).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 03.02.2020.

Суддя О.Г. Удалова