Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/8390/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/8390/19

За заявами Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2011

Товариства з обмеженою відповідальністю АТП ЛІКО

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу

Суддя Удалова О.Г.

Секретаря судового засідання Дьогтяр О.О.

у справі № 910/8390/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2011

до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП ЛІКО

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Сандора

2) ОСОБА_1

про стягнення 87 454,80 грн

за участю представників сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача Романчук Г.М. (адвокат за ордером КВ №743053 від 01.08.2019)

від третьої особи-1, 2 не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/8390/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2011 (далі - ТОВ Вектор 2011 , позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю АТП ЛІКО (далі - ТОВ АТП ЛІКО , відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сандора (далі - ТОВ Сандора , третя особа-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-2) про стягнення збитків у розмірі 87 454,80 грн, завданих відповідачем як перевізником у зв`язку з незбереженням товару під час його перевезення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 позов ТОВ Вектор 2011 задоволено частково та стягнуто з ТОВ АТП ЛІКО збитки в розмірі 21 454,10 грн і судовий збір в розмірі 471,25 грн.

20.01.2020 до суду надійшла заява позивача з проханням покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн, до якої додано докази понесення вказаних витрат.

Крім того, 20.01.2020 відповідачем подано клопотання про покладення на позивача витрат на правничу допомогу в сумі 26 382,58 грн з доказами на підтвердження понесення вказаних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 призначено судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8390/19 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу на 04.02.2020.

24.01.2020 до суду надійшла заява відповідача, в якій сторона повідомляла про те, що відповідачу не надходили додаткові документи щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим відповідач просив при ухваленні додаткового рішення врахувати його правову позицію, викладену у письмових судових дебатах.

30.01.2020 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника. Крім того, позивач повідомив про відсутність можливості надати відповідь на заперечення відповідача щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки такі заперечення не надходили до позивача.

У поясненнях, поданих до суду 08.01.2020, позивач вказав, що вважає заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання певних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, адже витрати на правову допомогу, заявлені до відшкодування відповідачем (23 010,50 грн), становлять одну четверту ціни позову (87 454,80 грн). Враховуючи викладене, позивач просив суд у задоволенні заяви відповідача відмовити.

03.02.2020 до суду надійшли подані відповідачем заперечення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу з відповідача, в яких сторона вказувала, що позивач не зазначав орієнтовний розрахунок таких судових витрат у позовній заяві, як першій заяві по суті справи, що є підставою для відмови у стягненні понесених позивачем витрат на правову допомогу з відповідача. Також відповідач вказав, що зі звіту про надання юридичних послуг або інших, наданих позивачем документів, не вбачається, що надані представником юридичні послуги стосуються саме даної справи № 910/8390/19. Окрім цього, відповідач зазначав про відсутність у матеріалах справи укладеного позивачем договору на правову допомогу та необхідність надання також рахунку адвоката, на підставі якого була проведена оплата наданих представником послуг.

У судовому засіданні 04.02.2020 представник відповідача підтримав подану ним заяву про відшкодування понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу за рахунок позивача. Проти задоволення аналогічної заяви позивача заперечував.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 04.02.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/8390/19, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

08.01.2020 до суду надійшла заява позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 750,00 грн.

20.01.2020 до суду надійшла заява позивача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.

Водночас, подана позивачем позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, пов`язаних з розглядом даного спору, в тому числі витрат на правову допомогу, які позивач очікував понести.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Таким чином, першою заявою позивача по суті справи є позовна заява, яка, як раніше встановлено судом, не містить попереднього орієнтовного розрахунку витрат позивача на правову допомогу, а вперше заяву про відшкодування вартості правової допомоги позивач подав лише 08.01.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, з огляду на те, що під час розгляду справи позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

Відповідач, у свою чергу, зазначив у своїй першій заяві по суті справи, а саме у відзиві на позовну заяву, що у зв`язку з розглядом даної справи очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

16.12.2019 до суду надійшла заява відповідача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій позивач просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 010,50 грн.

20.01.2020 до суду надійшла заява відповідача про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій позивач просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 382,58 грн.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 01/08/19 від 01.08.2019, укладеного з адвокатським бюро Романчук та колеги (далі - договір про надання правової допомоги) та витягу з нього;

- копії додаткових угод № 1 та № 2 від 01.08.2019 до вищевказаного договору про надання правової допомоги та витяги з них;

- копії актів приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 01/08/19-1 від 01.08.2019, № 01/08/19-2 від 16.12.2019, № 01/08/19-3 від 17.01.2020;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги;

- копію додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 01.08.2019;

- копії рахунків на оплату № 1, № 2 від 01.08.2019, № 3 від 13.12.2019, № 4 від 16.01.2020

- копії платіжних доручень № 3456 від 08.08.2019 на суму 3 010,50 грн, № 3458 від 08.08.2019 на суму 8 000,00 грн, № 3618 від 13.12.2019 на суму 12 000,00 грн, № 3684 від 17.01.2020, № 3684 від 17.01.2020 на суму 3 372,08 грн та копії банківських виписок до них.

Судом встановлено, що представник позивача Романчук Г.М. є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність на підставі відповідного їй свідоцтва № 5335 від 28.09.2012. Вказані відомості розміщені у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, відзивів на позов, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Згідно з п. 2.2 договору про надання правової допомоги безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Романчук Ганна Миколаївна. Бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Пунктом 1.1 додаткової угоди № 2 від 01.08.2019 передбачено, що Бюро зобов`язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором надати правничу (правову) допомогу Клієнту у господарській справі за позовом ТОВ Вектор 2011 до ТОВ АТП Ліко про відшкодування збитків, завданих недостачею вантажу при перевезенні, що подана до Господарського суду м. Києва (справа № 910/8390/19), а Клієнт зобов`язується сплатити Бюро гонорар за надану правову допомогу, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Клієнт доручає Бюро: вивчити та скласти відзив на позов, заперечення, здійснити представництво Клієнта у суді першої інстанції (п. 1.2 додаткової угоди № 2 від 01.08.2019).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

У п.п. 1, 2 додаткової угоди № 1 від 01.08.2019 сторони домовились, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правничої (правової) допомоги з правового аналізу правочину, аналіз позовної заяви про відшкодування збитків, завданих недостачею вантажу при перевезенні з ТОВ АТП ЛІКО , яка подана ТОВ Вектор 2011 до Господарського суду м. Києва (справа № 910/8390/19) з виїздом поза робоче місце адвоката. Вартість вказаних послуг становить 1 003,50 за годину.

На виконання умов додаткової угоди № 1 від 01.08.2019 адвокатським бюро було виставлено позивачу рахунок на оплату № 1 від 01.08.2019 на суму 3 010,50 грн (тобто за три години роботи), який був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 3456 від 08.08.2019 на суму 3 010,50 грн.

У п. 3.1 додаткової угоди № 2 від 01.08.2019 сторони домовились, що гонорар за Договором та додатковою угодою становить в розмірі 16 000,00 грн, але в будь-якому випадку не повинен перевищувати 20 000,00 грн. Сторони домовились, що Клієнт сплачує додатковий гонорар за прийняття рішення на користь Клаєнта у розмірі 5% від заявленої позивачем суми позовної заяви.

На виконання умов додаткової угоди № 2 від 01.08.2019 адвокатським бюро були виставлені позивачу рахунки на оплату № 2 від 01.08.2019 на суму 8 000,00 грн (аванс), № 3 від 13.12.2019 на суму 12 000,00 грн та № 4 від 16.01.2020 на суму 3 372,08 грн (додатковий гонорар, передбачений п. 3.1 додаткової угоди № 2 від 01.08.2019, тобто гонорар успіху ). Вказані рахунки були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 3458 від 08.08.2019 на суму 8 000,00 грн, № 3618 від 13.12.2019 на суму 12 000,00 грн, № 3684 від 17.01.2020, № 3684 від 17.01.2020 на суму 3 372,08 грн.

На підтвердження надання адвокатом (адвокатським бюро) послуг з правової допомоги у господарській справі № 910/8390/19 та прийняття клієнтом таких послуг сторони також склали акти приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 01/08/19-1 від 01.08.2019, № 01/08/19-2 від 16.12.2019 та № 01/08/19-3 від 17.01.2020.

Щодо покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу в частині оплати гонорару успіху суд зазначає наступне.

З огляду на предмет договору про надання правничої допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв`язку з вирішенням спору в суді.

Що стосується визначеної за погодженням сторін додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі (гонорар успіху), то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, за класифікаційною ознакою предмет договору є складовою його істотних умов.

З урахуванням положень ч.ч. 1, 2 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця (адвоката) предметом договору про надання правничої допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах іншої сторони (клієнта).

За змістом доказів, наданих на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, сторони погодили оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду господарської справи № 910/8390/19.

Інтереси відповідача, як клієнта за договором про надання правничої допомоги, на користь якого укладено такий договір, безумовно не обмежуються отриманням власне послуг адвоката, а спрямовані на досягнення певного результату - позитивного рішення по справі № 910/8390/19 та стягнення заборгованості, проте, досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг.

Рішення суду по справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

За змістом положень ч. 2 ст. 6, п. 14 ч. 1 ст. 92, ч. 1 ст. 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак і до предмета цивільно-правових договорів.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України у їх системному зв`язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це ( заборонено законом ), або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.

Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Отже, включення до умов договору про надання правничої допомоги положень про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні та актам цивільного законодавства.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 462/9002/14-ц.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи № 910/8390/19, проте стягнення з позивача гонорару успіху в розмірі 3 372,80 грн є неправомірним з огляду на наведену позицію Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

З урахуванням викладеного, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України щодо розподілу судових витрат, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає правомірним покладення на позивача відшкодування витрат відповідача на правову допомогу в частині 5 644,85 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2011 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АТП ЛІКО про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор 2011 (81652, Львівська обл., місто Новий Розділ, проспект Шевченка, будинок 36, квартира 45, ідентифікаційний код 37672333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТП ЛІКО (03040, м. Київ, провулок Задорожний, будинок 5, корпус 1, квартира 44, ідентифікаційний код 37640757) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 644,85 грн (п`ять тисяч шістсот сорок чотири грн 85 коп.).

4. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АТП ЛІКО про стягнення витрат на правову допомогу залишити без задоволення.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 05.03.2020.

Суддя О.Г. Удалова