Постанова

від 03.02.2020 по справі 824/20/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/20/18-а

Головуючий у І інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

03 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ФЛОКС ІТ-ГРУП" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (даті ТОВ "Фінансова компанія "Поліс") звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ФЛОКС ІТ-ГРУП", в якому просило:

-визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. при винесенні рішення №35833479 від 23 червня 2017 року про відмову у скасуванні рішення державного реєстратора про припинення іпотеки за №13375061;

-скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. №35833479 від 23 червня 2017 року про відмову у скасуванні рішення державного реєстратора про припинення іпотеки за №13375061;

-зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацьку Г.Ф. повторно розглянути заяву ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційний номер заяви №22908151 від 22.06.2017 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року позов задоволено:

-визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. при винесенні рішення № 35833479 від 23 червня 2017 року про відмову у скасуванні запису про інше речове право (іпотеку) внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 13375061 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. № 35833479 від 23 червня 2017 року про відмову у скасуванні запису про інше речове право (іпотеку) внесенні запису про скасування державної реєстрації за номером 13375061 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

-зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацьку Г.Ф. повторно розглянути заяву ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційний номер заяви № 22908151 від 22.06.2017 року, номер запису про іпотеку 13375061.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач-державний реєстратор прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацька Г.Ф. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного її вирішення, просить рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати та закрити провадження у справі.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що за нормами п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації речових прав підлягають речові права, похідні від права власності, в тому числі іпотека.

Однак під час розгляду заяви ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" було встановлено, що об`єкта нерухомого майна , похідним від якого є іпотека, не існує, а розділ в Державному реєстрі прав щодо цього об`єкта закритий. А отже у відповідача не було правових підстав для поновлення запису про обтяження нерухомого майна.

Крім того, апелянт вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

04.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Решта учасників справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від апелянта надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.06.2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О. зареєстровано в реєстрі за №3385 іпотечний договір №24.074/08-ДИ01, який укладено між ТОВ "ЦМК-Комбудінвест" та ПАТ "ВТБ БАНК". Предмет іпотеки-нерухоме майно, розташоване за адресою м. Чернівці, вул.Буковинська, буд. 33, яке передано в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ЦМК Комбудінвест" за Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008.

В подальшому, позивач набув прав вимоги за Кредитним договором та прав Іпотекодержателя за Договором іпотеки на підставі укладених з публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18 листопада 2015 року та додаткової угоди № 4 від 26 лютого 2016 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21 МБ від 18 листопада 2015 року.

15.06.2016 року ФОП ОСОБА_1 проведено обстеження нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 згідно кваліфікаційного сертифіката відповідного виконавця окремих видів (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури за напрямком технічна інвентаризація нерухомого майна серія АЕ № 001605 виданого 15.02.2013 року атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Під час обстеження нежитлових приміщень за адресою м. Чернівці, вул. Буковинська, 33, що перебувають у власності ТзОВ "ЦМК-Комбудінвест" встановлено факт знесення будівлі насосної літ. П площею 49,4 кв.м.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2016 року у справі № 926/1974/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017, визнано припиненим іпотечний договір №24.074/08-ДИ01 від 04.06.2008, укладений між ТОВ "ЦМК-Комбудінвест" та ПАТ "ВТБ Банк", посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3385.

ТОВ "ЦМК-Комбудінвест" на підставі зазначених рішень звернулось до відділу державної реєстрації речових права на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради із заявами про припинення записів про іпотеку № 13375061 та № 13481845.

За результатами розгляду заяв ТОВ "ЦМК-Комбудінвест" про припинення записів про іпотеку державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради прийнято рішення про припинення записів про іпотеку № 13375061 та № 13481845.

06.06.2017 постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Чернівецької області від 23.11.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року у справі № 926/1974/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

22.06.2017 позивач звернувся до відділу державної реєстрації речових права на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради з заявою про скасування рішення державного реєстратора про припинення запису про іпотеку № 13375061 з тих підстав, що судові рішення на підставі яких прийнято рішення державного реєстратора скасовано.

Згідно картки прийому № 90314726, заява про скасування подана ОСОБА_2 , отримана ОСОБА_3 та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.06.2017 року о 15:00:52 за реєстраційним номером 22908151.

До заяви позивачем додано рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2016 року № 926/1974/16, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року № 926/1974/16, постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2017 року № 926/1974/16. (т. 1 а. с. 101-124).

23.06.2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Карвацькою Г.Ф. прийнято рішення № 35833479 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про скасування рішення державного реєстратора про припинення іпотеки у зв`язку з тим, що в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості стосовно реєстрації об`єкта, які є предметом іпотеки, також відсутній № 13375061 - запису про іпотеку.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що державний реєстратор визначаючи підставу для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень вдалась до дій, які не узгоджуються з вимогами нормативно-правових актів, які регламентують діяльність останньої.

При цьому, розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч.3 ст.19 КАС України).

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Поряд із цим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 821/772/18, від 05.06.2019 у справі № 806/1640/17, від 27.11.2019 у справі № 923/236/19 та від 20.11.2019 у справі №815/4031/15.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно зі статтею 11 цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Статтею 16 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб`єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

Якщо ж порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, предметом позову у даному спорі є дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. при винесенні рішення про відмову у скасуванні рішення про припинення іпотеки та рішення державного реєстратора про відмову у скасуванні рішення державного реєстратора про припинення іпотеки за №13375061.

Зі змісту позовних вимог слідує, що вони фактично спрямовані на захист права на нерухоме майно, власником якого позивач себе вважає, в зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21 МБ від 18.11.2015.

В той же час, спір стосується права власності юридичної особи-третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ФЛОКС ІТ-ГРУП" (підприємство утворене в процесі реорганізації між ТОВ "ЦМК Комбудінвест" та ТзОВ "ФЛОКС ГРУП"), яка не є учасником цього адміністративного процесу.

Таким чином, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, а спірні у цій справі правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань за договором іпотеки.

Відповідно до ч.2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом першим частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Пунктами 1, 6 та 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України установлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, хоча у спорі бере участь суб`єкт владних повноважень.

Зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, колегія суддів вважає, що дану справу необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст.19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.319 діючого КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин слід закрити провадження у справі, роз`яснивши позивачу, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "ФЛОКС ІТ-ГРУП" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.